4. Законодавство єс

ПЕРВИННЕ ПРАВО основним джерелом права в державах є к, відповідно до якої приймаються інші зак, норм акти. У ЄС ф-ї к виконують установчі договори ЄС, ЕОУС, Євратому, Договір про ЄС, ін. акти, їх змінюють і доповнюють. ВТОРИННІЙ ПРАВО Джерелом вторинного права ЄС виступають перш за все акти, які видаються інститутами Союзу в рамках їх компетенції, а також міжнар договори Союзу та угоди, укладені в рамках ЄС його державами-членами. Договір про ЄС наділяє інститути ЄС повнов видавати два види н-п актів: регламенти і директиви. Відмінності між цими джерелами законод ЄС випливають насамперед з двох основних методів побудови правової системи ЄС.Метод УНІФІКАЦІЯ та ГАРМОНІЗАЦІЇ. Інструментом гармонізації в ЄС служить Директива- є норм актом. Прийняття директиви породжує для держави ЄС обов'язок привести їх внутрішнє пр згідно з норм приписами директиви. Ці заходи держ повинні здійснити протягом чітко визначеного часу. ПОСТАНОВИ, які є обов'язковими у всіх своїх частинах для тих, кому вони адресовані, а також є актами прямої дії, але на відміну від законодавчих актів ЄС (регламентів і директив), містять не правові норми, а індивідуальні приписи.Рекомендації, висновки а також інші документи, що приймаються інститутами ЄС і містять програми майбутніх дій, пропозиції та ініціативи, резолюції і т.д. - Не мають обов'язкової юридичної сили, не є джерелами права ЄС і не входять в правову систему ЄС. Крім нормативних актів, прийнятих інститутами ЄС, до джерел права ЄС належать також нормативні договори: - Міжнародні договори, які укладаються ЄС з «третіми» країнами та міжнародними організаціями, у тому числі й договори, в яких однією стороною виступають спільно ЄС та держави-члени. - Угоди та конвенції, що укладаються в рамках ЄС всіма або окремими державами-членами. Такі угоди держави-члени як правило укладають з питань, що не входять у компетенцію інститутів ЄС. РІШЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ (прецедентне право) Особливу категорію джерел права ЄС утворюють рішення Європейського суду. З одного боку рішення Суду, не можна безумовно відносити до вторинного праву: формально, відповідно до Договору про ЄС, Європейський Суд не є правотворческих органом, що його завдання - забезпечувати «збереження одноманітності права Співтовариства при тлумаченні та застосуванні цього Договору» (ст.164 Договору про ЄС) . Однак Суд не обмежується роллю тільки правоохоронного органу ЄС. Більш ніж за 40 р. свого існування Європейський Суд створив широку систему правових норм Співтовариства, що становить прецедентне право, що доповнює йрозвиває як первинне, так і вторинне право ЄС.

5. Законод нового курсу рузвельтаРозроблена урядом Рузвельта програма антикризових заходів отримала в історії США назву "нового курсу", основні реформи якого були проведені в період перших "ста днів" його президентства, коли Конгрес прийняв велику к-ть зак, що охоплюють всі сфери соц-економ і політ життя країни.Економ політика "нового курсу" цього часу була спрямована на відновлення повністю пригніченою банківсько-фінансової системи. З цією метою на підставі прийнятого Конгресом Надзвич банк зак, який надав президенту широкі повнов у фінансовій сфері, був накладений тимчасовий арешт на рахунки всіх банків країни з метою їх повної ревізії. Після відпов перевірки їх кредитоспроможності Міністерство фінансів підтвердило дозвіл діяльності головним чином великих банків (4507 національних і 4517 штатних), що само по собі призвело до припливу в них вкладів, поповнених новими кредитами реконструктивної фінансової корпорації. Величезне число дрібних банків змушене було припинити своє існування. Слідом за цим було видано наказ президента про встановл повного контролю за золотом, що перебували в обігу. Експорт золота був заборонений, обов'язковій здачі резервним банкам, що входять у ФРС, підлягала вся золота валюта громадян, що перевищує 100 дол З цією ж метою на основі Закону про банківську діяльність 1933 були створені в 1934 р. Федеральна корпорація страхування вкладів (ФКСВ) , а потім Федеральна корпорація страхування позик і заощаджень (ФКСС), покликані відновити довіру до банків, захистити банківські вклади населення. Зак1933 передбачив страх вкладів для всіх банків - для федеральних банків це страх стало обов'язковим, для банків штатів - добровільним. Закон встановлював, що депозити розміром до 10 тис$ повинні страхуватися на 100%, 50 тис. дол - на 75% і т. д. До поч 1934 р. близько 80% всіх банків США застрах свої депозити. Уряд прагнуло порядок і спекулятивну діяльність фондових бірж, скандально процвітала в передкризовий період. У розвиток Закону 1933 р., в 1934 р. був прийнятий Закон про обіг цінних паперів, на підставі якого була створена Федеральна комісія з цінних паперів і бірж (ФКЦББ). Закон 1934 передбачав надання всім учасникам ринку рівних умов, що гарантують вільний доступ до найважливішої інформації про діяльність компаній. ФКЦББ була наділена правом реєстрації всіх цінних паперів, що випускаються в обіг. Вона також строго стежила за наданням інвесторам всіх цікавлять їх відомостей про діяльність компаній та ін Так як рішення Ради керуючих ФРС були обов'язковими для всіх банків, що входять в цю систему (тобто більшості банків країни), то ФРС придбала в цей час реальні можливості визначати всю банківську кредитно-фінансову діяльність країни *. * ФРС в ролі централізованого федерального банку, контролюючого значну частину банків країни, поряд з ФКСВ і ФКСС і нині складає основу регулювання грошово-кредитної, банківської системи США.У середині 1933 був прийнятий Закон про відновлення промисловості ( НИРА) - найзначніший в законодавстві "нового курсу". Як вказувалося в самому зак, він був прийнятий з метою забезп "загального добробуту", шляхом встановл координації з метою вирішення проблем масової бідності, досягнення співробітництва між робітниками і роботодавцями за сприяння уряду, усунення та вирішення трудових конфліктів, проблем руйнівної конкуренції, що ведуть до зниження прибутків і скорочення інвестицій і зайнятості. У ст. 7а НИРА в загальній формі були проголошені права робітників на створення профспілок, колективний договір, обов'язки підприємців "дотримуватися максимальну тривалість робочого часу, мінімальний рівень оплати та інші умови праці". Ці положення, однак, не супроводжувалися твердими гарантіями їх дотримання з боку підприємців. Урядом було запропоновано типовий зразок кодексу, який міг бути застосований в будь-якій галузі промисловості. У ньому в якості мінімального р-я заробітної плати фіксувалася для промислових робітників оплата від 30 до 40 центів за робочий час, а тривалість робочого часу обмежувалася 35 год на тиждень. З прийняттям кодексів було посилено роль профспілок як єдино законних представників робітників, що значною мірою позбавляло права голосу неорганізованих робітників. Аграрна політика "нового курсу" знайшла втілення насамперед у Зак про регул сіль госп , що передбачає створення спеціального адмін орг з регулювання сіль госп, який був покликаний збалансувати попит і пропозицію на продукти сіль госп, підняти на них ціни. Разом з ААА був прийнятий Зак про рефінансування фермерських боргів, що скоротив відсотки по іпотечній заборгованості фермерів і продовжив терміни погашення їх боргів.

6. Джерела кримінального права та система злочинів та покарань у сучасному крим.законодавстві Великобританії. На відміну від континентальної Європи, в Англії немає єдиного Кримінального кодексу, в якому були б об'єднані кримінальні закони. У цій країні історично склалося право судових прецедентів, або загальне право, що діє поряд з парламентськими статутами (законами) — статутним правом. В останні десятиріччя видаються статути і з питань Загальної частини, наприклад, Закон 1977 р., що регулює відповідальність за змову. Закон 1981 р. про кримінальне караний замах. Загальне право вимагає для кримінальної відповідальності не тільки фізичної дії (бездіяльності), а й суб'єктивного ставлення до неї — винності, їх відповідно позначають термінами «acfus rej» і «mens rea».Своєрідною є і класифікація злочинів в англійському праві. Так, за процесуальною ознакою всі злочини поділяються на злочини, що переслідуються за обвинувальним актом і розглядаються в суді присяжних, та злочини, що розглядаються шляхом сумарної юрисдикції, тобто одноособове діючим магістратом (суддею). Є і діяння «змішаної юрисдикції», що можуть розглядатися в будь-якому із зазначених порядків.Крім того, встановлена класифікація злочинів на «арештні» і «неарештні». Перші — це ті, що тягнуть за собою покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років. Відносно цих злочинів встановлені особливі правила арешту (наприклад, обмеження на звільнення заарештованого під заставу та ін.). Усі інші злочини вважаються «неарештними».Видами покарання в Англії є позбавлення волі, пробація (випробування), штраф. Додатково можуть призначатися позбавлення прав водія, заборона на заняття певною діяльністю, а також надання безоплатних послуг суспільству на строк не менше сорока і не більше двохсот сорока часів. Смертна кара після призупинення її в 1965 р. на п'ять років остаточно скасована в 1970 р, за винятком випадків зради суверену або державі та піратства, поєднаного з насильством.Широко застосовується пробація як вид умовного засудження на строк від шести до тридцяти місяців, що здійснюється під наглядом спеціального чиновника. Пробація пов'язана з покладенням на засудженого певних обов'язків і обмежень. У разі їх порушення до винного можуть бути застосовані штраф або безоплатні роботи на користь суспільства. Застосовується також відстрочка виконання вироку відносно осіб, засуджених до позбавлення волі або штрафу. Що стосується позбавлення волі, то його строки передбачені в окремих статутах, але якщо в статуті такий строк не визначений, він не можеперевищувати двох років. За загальним правом строк позбавлення волі встановлюється судом. Позбавлення волі може бути призначено і на невизначений строк, а також довічно (наприклад, за умисне вбивство).

7. Осн тенденції у розвитку держ ладу Великобританії Новітнього часу : Кабінет міністрів, парламент, корона. За формою державного правління Великобританія-конституційна монархія. Парламент, як і раніше, складається з двох палат: палати общин і палати лордів. Парламент втрачає значення, яке він мав у минулому. Але це зовсім не означає, що палата общин британського парламенту пере­стала відігравати свою роль у політичному житті. Вона продовжує постійно використовувати таку важливу форму контролю за діяльні­стю уряду, як депутатський запит міністрам. Кожен урядовий зако­нопроект повинен пройти три читання в палаті общин, під час яких він докладно аналізується в комісіях і комітетах палати. Тільки після схвалення в парламенті важливих заходів уряду, останній може роз­раховувати на успіх і проведення цих заходів у життя. Слід мати на увазі, що вотум недовіри може дуже легко знову стати дійовим інстру­ментом тиску на уряд. Корона посідає своєрідне місце в політичній системі Велико­британії. Король Великобританії є головнокомандувачем збройних сил (юридично), призначає вищих воєначальників, присвоює військові звання і сам має військове звання (нинішня королева Єлизавета II має чин полковника). Повсякденний вплив монарха на діяльність уряду теж має неаби­яке значення. Король має доступ до всіх документів кабінету — до протоколів, звітів урядових комітетів. Монарха повинні повідомля­ти про всі значні рішення, він має право давати поради з приводу цих рішень і брати участь у їх обговоренні. Уряд видає свої акти від імені монарха. Всі важливі депеші міністерства закордонних справ до їх відправки повинні бути подані королю на ознайомлення. Британський уряд у XX століття остаточно перетворюється на центральну ланку британської політичної системи. До кабінету входять глави найбільш важливих міністерств і ві­домств, але існує ще «внутрішній кабінет» у складі чотирьох-п'яти членів. Вирішальну роль серед членів уряду відігравав прем'єр-міністр. Він без консультації з кабінетом здійснював усі важливі призначен­ня і переміщення всередині уряду, визначав план роботи кабінету і порядок денний, вирішував питання про скликання і розпуск пала­ти общин, мав змогу приймати одноосібні рішення з основних пи­тань внутрішньої і зовнішньої політики. Згортання колективних форм роботи уряду і привело до появи «внутрішнього кабінету» і системи комітетів кабінету, що працювали під керівництвом прем'єр-міністра. Через це так звана система правління кабінету перетворювалася на систему правління прем'єр-міністра.

8. Джерела цив права та осн правові інститути цив законодавства США у Новітній час. У галузі цивільного права найважливішими є поняття приват­ної власності, свободи й непорушності договору, широкої свободи розпорядження спадщиною, право судового захисту порушених прав та ін. Спочатку суди штатів при винесенні рішень з цивіль­них справ користувались широкою самостійністю. Вони могли по­силатись на закони свого штату, на місцеве прецедентне право або навіть на англійські закони. Цивільне право було заплутаним. Суперечливість, строкатість судових рішень породжувала безліч колізій. Після того як трести за законом Шермана фактично були за­боронені, першою (основною) організаційно-правовою формою капіталістичного підприємства стала корпорація (акціонерне това­риство). Її положення регулювалось договором товариства. Корпо­рація мала статус юридичної особи, її члени мали право на час­тину її прибутку відповідно до кількості акцій. У разі краху фір­ми акціонер ніс відповідальність за борги лише в межах вкладе­ного ним капіталу. Він не міг претендувати на право власника майна і укладати від імені корпорації угоди. Другий вид договору товариства діставав назву фірми. Її май­но вважається загальною власністю, відповідно учасники фірми несуть повну відповідальність за її борги. Отже, в першому ви­падку учасники договору товариства мають обмежену майнову відповідальність, у другому — повну. Формально вищим органом корпорації є збори акціонерів. Фактично реальною владою корис­туються власники контрольного пакета акцій. Після першої світової війни сталися зміни у сфері зобов'я­зального права. Великого поширення набуло «формулярне» право. Формуляр, або «договір приєднання», містить загальні умови по­ставки, розроблені великими фірмами. За формою це різновид типового договору. Корпорації примушували покупців товару в розстрочку, клієнтів страхової компанії і власників. дрібних фірм приймати запропоновані умови.

9. Держ лад Німеччини за Веймарською конституцією 1919 р. Вищим законодавчим органом імперії був рейхстаг (імперські збори) — нижня палата парламенту. Рейхстаг обирався на чотири роки наоснові загального виборчого права. Конституція вводила пропорційну систему виборів. Уся Німеччина поділялася на три-дцять п'ять виборчих округів. Кожна з партій, що брали участь у виборах, виступала зі своїм списком кандидатів. Депутатські місця розподілялися відповідно до кількості голосів, що були подані за той чи інший список. Верхня палата — рейхсрат (імперська рада) складалася з представників усіх вісімнадцяти земель. У разі опротестування закон подавався до рейхстагу для винесення постанови вдруге. Якщо при цьому «рейхстаг і рейхсрат не дійдуть згоди», то вирішення спірного питання належало президентові. Главою виконавчої проголошувався президент. Особливу увагу Веймарська конституція приділяла президенту республіки. Президент обирався загальним голосуванням.Президенту дозволялося розпускати рейхстаг, коли він вважав це за потрібне, та призначати нові вибори. Командування збройними силами, призначення вищі військові й цивільні посади як і перебувають у компетенції президента. До неодмінної компетенції президента ставилося призначення уряду та глави уряду а атакож всіх міністрів. Веймарська Конституція підкреслила особливе становище глави уряду – канцлера республіки. Глава уряду - встановлює провідні лінії політики і відповідає за це перед рейхстагом.

10.Державний лад Японії за Конституцією 1947року. Конституція Японії 1947 року замінила попередню Конституцію Великої Японської Імперії, що втратила чинність після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 року. За Конституцією влада в Японії поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову. Першу представлено Парламентом, другу — Кабінетом міністрів і місцевими органами виконавчої влади, третю — Верховним і регіональними судами. Місцеві громади різних рівнів мають широкі права самоврядування. Основний закон передбачає відмову Японії від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту збройних силФормальним головою держави є Імператор Японії, символ державності і національної єдності. Він позбавлений права керувати країною й виконує лише церемоніальні функції.Чинним Імператором країни є Його Величність Імператор Акіхіто. Фактичним головою держави виступає прем'єр-міністр, голова Кабінету міністрів. З 30 серпня 2011 року цю посаду обіймає Нода Йосіхіко.Будинок Парламенту Японії.Найвищим органом державної влади є двопалатний Парламент, найстаріший в Азії. Він складається з нижньої Палати представників і верхньої Палати радників. Перша формується з 480 депутатів, які обираються на 4 роки; друга — з 242 депутатів, які обираються на 6 років. Парламент зобов'язаний приймати закони та бюджет країни. Він обирає прем'єр-міністра, надає уряду вотум довіри і позбавляє його довіри, звільняє некомпетентних суддів[16]. Правлячою партією в Парламенті є Демократична партія Японії. Основна опозиційна парламентська сила — Ліберал-демократична партія. Обидві партії є послідовниками поміркованого лібералізму.Кабінет міністрів покликаний керувати державою. Він виконує закони і бюджет, ухвалені Парламентом. Кабінет складається з профільних міністерств і адміністрацій. Усі міністри є цивільними особами, половина з яких має бути членами Парламенту.

11.Державний лад ФРН з Основного Закону 1949 р.Законодавча влада належить двопалатного парламенту: верхня палата –Бундесрат, нижня – Бундестаг. Власне парламентом, тобто органом представницької і законодавчої влади, є бундестаг. Бундестаг складається з 662 членів і обирається у народі Німеччини чотири роки. Бундестаг вибирає главу уряду, федерального канцлера, несе проти нього відповідальність, і тим самим приймають рішення формування уряду. У взаємодії з бундесратом приймає закони та державний бюджет.У бундестазі депутати об'єднують у різні фракції. По істотним питанням фракція виступає із єдиним думкою. Регламентом бундестагу передбачено загальний дорадчий орган керувати роботою бундестагу – Рада старійшин. У його завдання входить визначення плану роботи бундестагу наступного року парламентський рік.Бундесрат - це спеціальний конституційний орган, що представляє інтереси 16 земель. Бундесрат захищає інтереси своїх земель перед федерацією, а ще через нього і перед Європейським Союзом; бере участь у законотворчості, володіючи правом законодавчої ініціативи.Неприпустимо подвійне членство у бундестазі і бундесраті.Главою держави є федеральний президент. його повноваження досить обмежені. Федеральний президент обирається не безпосередньо народом, а спеціальним конституційним органам – Федеральним зборами. Воно скликаються тільки до цієї і складається з усіх депутатів бундестагу з таким самим кількості делегатів, обраних ландтагами земель (загалом понад 1300 делегатів).Президент пропонує затвердження бундестагу кандидата посаду глава уряду, яким завжди стає лідер партії, перемігшої під час виборів. Він представляє країну в міжнародній арені, здійснює право помилування, і навіть призначає звільняє чиновників і суддів федерації, офіцерів і унтер-офіцерів. Основний Закон позбавляє глави держави командування збройних сил, покладаючи ці обов'язки у час на міністра оборони, в часи війни – на канцлера.Виконавча влада Німеччини на федеральному рівні складається з федерального уряду та федеральних органів управління. Федеральне уряд – «кабінет» складається з федерального канцлера і федеральних міністрів (ст. 62). Чисельність федерального уряду Основний Закон не встановлює. У федеральному уряді канцлер займає за відношення до федеральним міністрам самостійного вищестояще становище. Канцлер взагалі займає ключове становище у системі політичних координат країни. Німецька система правління в Новітнє час недарма іменується «канцлерської демократією». Термін повноважень федерального канцлера (4 року) збігається з терміном повноважень Бундестагу, проте можливо кількаразове переобрання.Канцлер без схвалення бундестагу формує кабінет міністрів та робить уявлення про звільнення міністрів, обов'язкові для переконання президента. Але головне – він спрямовує всю зовнішню і внутрішньої політики країни й несе неї відповідав лише перед бундестагом (ст. 65).Конституція встановила складний порядок винесення недовіри уряду, має місце так званий конструктивний вотум недовіри, що означає, що й Бундестаг висловив канцлеру вотум недовіри, то Бундестаг зобов'язаний більшістю голосів обрати наступника канцлера (ст. 67). Бо запартійному плюралізмі у бундестазі таке обрання малоймовірно, то президент за поданням канцлера вправі розпустити Бундестаг й призначити нові вибори. Уряд як користується законодавчу ініціативу, а може бути творцем делегованого законодавства, а разі "стану законодавчої необхідності" воно, з дозволу бундесрату,законодательствует та здійснює контролю над виконанням землями федеральних законів (ст. 81).

12. Розвиток Кримін.права у Франції у Н.Ч .Кримінальний кодекс 1992р.КК Франції 1992 р. складається із чотирьох книг, перша з яких містить норми Загальної частини. Кодекс відображує концепцію охорони прав особи і правової держави. Він зберігає інститути цивілізованого кримінального права, які були розроблені ще в XVIII ст.: це принцип "немає злочину - немає покарання без встановлення його законом", тричленна класифікація злочинів (злочини, проступки і порушення), відповідальність лише за виражене зовні діяння і за наявності моральної вини. КК регулює питання обмеженої осудності, відповідальності за замах (готування не карається), співучасть, містить розділ, в якому регулюються обставини, що виключають відповідальність (необхідна оборона, крайня необхідність, примус, виконання наказу та ін.). Передбачається відповідальність юридичних осіб у виді штрафу, ліквідації або тимчасового припинення їх діяльності. Смертна кара у Франції скасована. Позбавлення волі існує увиді довічного ув'язнення або на певні строки - до тридцяти років, широко передбачені застосування штрафів, додаткові покарання у виді позбавлення або заборони певних прав (наприклад, прав водія, володіння зброєю та ін.). При рецидиві покарання збільшуються, а у деяких випадках можуть подвоюватися. При призначенні покарання суд має широкі повноваження з пом'якшення покарань, застосування їх нижче нижчої межі або переходу до іншого, більш м'якого покарання. КК передбачає так званий "період надійності" - по суті це квота для звільнення від покарання, умовного звільнення і т.ін. При довічному ув'язненні ця квота дорівнює п'ятнадцяти рокам, при засудженні на строк більше п'яти років позбавлення волі - 2/3 строку. В справах про тяжкі вбивства строк надійності може бути продовжений до тридцяти років. Поряд з цим встановлений режим напівволі на строк до одного року - відбування покарання після роботи та ін. Детально регулюються питання відстрочки вироку (проста, з випробуванням, покладанням конкретних обов'язків). Передбачені давність виконання обвинувального вироку, реабілітація (фактично це є погашення судимості).Деякі статті Загальної частини КК Франції пов'язані з питаннями боротьби з організованою злочинністю. Так, наводяться визначення банди, передумислу, злому, зброї, об'єднання злочинців, установлена відповідальність за участь у такому об'єднанні. Так, організованою бандою за КК Франції вважається будь-яка сформована група або будь-яка змова з метою підготування одного або декількох злочинних діянь.КК Франції, зберігши вихідні положення, закладені ще класичною школою кримінального права, зазнав серйозного впливу школи нового соціального захисту

13. Демократизація виборчого права Великобританії у XX ст., Акти про народне представництво від 1918, 1928, 1948, 1969. У XX столітті було проведено серію реформ виборчого права. Перша з них відбулася відразу після Першої світової війни. Акт про народне представництво 1918 року надавав виборчі права чоловікам, які досягай повноліття, тобто двадцяти одного року, і відповідали вимогам цензу осілості (шість місяців) або мали "приміщення для ділових занять" (ст. 1). Жінки мали право голосу, якщо вони були не молодші за тридцять років і мали нерухомість з річним прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів або перебували у шлюбі з особою, яка задовольняла останній умові (ст. 4). Отже, новий виборчий закон вводив загальне виборче право для чоловіків і часткове виборче право для жінок.Акт про народне представництво 1928 року надав жінкам рівні з чоловіками виборчі права. Наступний етап у демократизації виборчого права відбувся вже після Другої світової війни. Акт про народне представництво 1948 року вніс зміни в розподіл виборчих округів і скасував подвійний вотум. Віднині кожен громадянин мав лише один голос на виборах.І, нарешті, Актом про народне представництво 1969 року віковий ценз було знижено з двадцяти одного до" вісімнадцяти років

14. Джерела та система злочинів і покарань кримінального права ФРН .Чинне кримінальне законодавство ФРН значною мірою базується на Німецькому кримінальній уложенії 1871 (історична назва Кодексу). У його основу було покладено Прусське кримінальну укладення 1851 р., зазнало суттєвих доповнень і змін. УК 1871 р. восновному відповідала теоретичним концепціям класичної школи буржуазного кримінального права. Він декларував формально-демократичні принципи буржуазної законності і ретельно регламентував інститути Загальної та Особливої частин кримінального права.Діюча редакція КК ФРН не охоплює всього кола кримінально караних діянь - за підрахунками західнонімецьких юристів, що відносяться до них містяться приписи ще більш як за чотириста законах. Важливою новелою Загальної частини КК, що діє з 1975 року, є відмова від колишньої тричленної класифікації злочинних діянь. Відтепер усі вони поділяються на злочини - ті, за які загрожує позбавлення свободи на один рік або більше, і на проступки - за них загрожує позбавлення свободи на менший термін або штраф. Що стосується "порушень" - найменш тяжких кримінально караних діянь за попередньою класифікацією (за неї загрожує арешт на строк до шести тижнів або невеликий штраф), то більшість з них нині розглядаються як адміністративні проступки (насамперед це незначні порушення правил дорожнього руху).Чинне кримінальне законодавство ФРН передбачає так звану дуалістичну систему кримінальних санкцій: покарання і поряд із ними заходи виправлення та безпеки, які призначаються в залежності від "ступеня представляється правопорушником небезпеки". До числа власне покарань належать позбавлення волі та штраф (основні покарання), а також заборона керувати автотранспортним засобом на термін від одного до трьох місяців (додаткове покарання). Смертна кара скасована Конституцією 1949 р. (ст.102), що виключило застосування цього заходу судами ФРН навіть за найтяжчі злочини нацистів. Позбавлення волі, введене в якості єдиної форми покарання замість колишніх його різних видів, може призначатися або довічно, або на термін (до 15 лет). Питання, пов'язані з режимом відбування позбавлення волі, з перекладом з одного карального закладу до іншого і т.п., вирішуються не судом, який виніс вирок, а судовими палатами з виконання покарань при судах земель. Вирок до позбавлення волі настрок до шести місяців може бути винесено лише за наявності "особливих обставин", з огляду на шкідливий вплив ув'язнення. У передбачену чинним законодавством ФРН систему заходів

15.Конституційний розвиток США у період Новітнього часу. Основні зміни у діяльності Конгресу, Президента, виборчому праві. Загальні принципи конституції, що стосуються Конгресу і діяльності обох палат – сенату і палати представників – зберегли свою силу. До початку першої світової війни федеральний конгрес привласнив собі непередбачене конституцією право видавати закони в галузі економіки, залізничного будівництва, патентної справи значно допоміг посиленню ролі конгресу Верховний суд США. Відбувалися зміни і в самій роботі конгресу. В обох палатах конгресу – палаті представників і сенаті – основна робота переноситься в їхні комітети. Усі законопроекти проходять через постійні комітети і без їхнього схвалення не можуть бути поставлені на голосування палат.Зростає роль верхньої палати – сенату. Кількість штатів досягла п‘ятдесяти і тому обирається сто сенаторів – по два від кожного штату.Американський президент виступає не тільки як глава держави, глава уряду, лідер однієї з двох провідних буржуазних партій, головнокомандувач і т.д., але і як головна особа, відповідальна за управління країною в кризових ситуаціях, як "арбітр" у регулюванні відносин між федерацією і штатами, як координатор економічної і соціальної політики США.Наділення президента широкими повноваженнями у сфері економіки і соціальних відносин призвело до створення при президенті низки федеральних виконавчих органів, зокрема групи економічних радників, яка визначає основні напрями державно-мопополістичної політики США. Значно розширилися зовнішньополітичні повноваження президента. За допомогою виконавчих угод президент дістав можливість без згоди сенату укладати міжнародні договори і денонсувати їх. Наприклад, були укладені у 1969-1970 роках у такий спосіб договори з Південним В‘єтнамом, Таїландом і т.д. Виросли також конституційні військові повноваження президента, у тому числі і за рахунок конгресу. Право оголошувати війну Конституція, наприклад, вважає прерогативою конгресу. До Другої світової війни були допустимими президентські війни тільки тоді, холи мав місце напад на територію СІІІА. Тепер президент взагалі може розпочинати бойові дії без санкції конгресу. Так, президент Трумен у червні 1950 року почав війну в Кореї, В 1965 році розпочалася за наказом президента війна у В'єтнамі. За розпорядженням президента Клінтона відбувалися бомбардування Іраку, Косова.Конституція США в новітній період залишалася майже незмінною. За всю історію існування США було запропоновано близько 10 тис.поправок до конституції, але прийнято тільки 28, з них діючими є лише 25.  Першою поправкою в новітньому періоді була 16-та поправка прийнята в 1913 році. Вона розширила права конгресу у галузі оподаткування, ввівши федеральне оподаткування прибутків. Конституція США залишається в загальному, майже незмінною, проте трансформація соціально - економічних і політичних відносин закріплювалася законами, що приймалися конгресом США

16. Розвиток цив законодавства Франції Новітнього часу. Основні зміни у Цив кодексі 1804р. У період між двома світовими війнами у Франції продовжували діяти цивільний і торговий кодекси Наполеона. З урахуванням змін у суспільному розвитку до них вносилися суттєві поправки. Законом від 1925 року, окрім акціонерних товариств, дозволено було створення товариств із обмеженою відповідальністю; власник землі не міг без дозволу держави використовувати рушійну силу води; уряд, пославшись на інтереси безпеки повітряного сполучення, міг зруйнувати будь-яку споруду. Був спрощений порядок вилучення приватних земель на потреби залізничного і промислового будівництва, для спорудження військових баз і т.п. Законодавство надає можливість для примусового продажу землі. Відбувається помітний відступ, як в законодавстві так і в судовій практиці, від класичних принципів договору: свободи договору, рівності сторін у договорі, його юридичної непорушності.У XXст. у законодавстві багато уваги приділялося сімейному праву. У 1907році французьке законодавство дозволило жінці-робітниці вільно, незалежно від чоловіка, розпоряджатися заробітком. У 1938 році закон визнав за одруженою жінкою право обирати місце проживання. Нарешті, законом 1965 року жінці було надане право займатися професійною діяльністю незалежно від бажання чоловіка. Були введені деякі положення про захист позашлюбних і покинутих батьком дітей. Подальшу регламентацію одержали майнові відносини подружжя. Діяли два основних види правового режиму сімейного майна: договірний і легальний.Виникнення першого пов’язано з укладенням шлюбного контракту, який складався до реєстрації шлюбу. Контракт визначав правовий режим майна, кожного з подружжя, яке належало їм до шлюбу, а також майна набутого у шлюбі і інші майнові питання. У випадку легального правового режиму встановлювалась спільність майна, тобто все майно набуте в шлюбі належить подружжю, але особистою власністю кожного є дошлюбне майно, а також майно, яке кожен з подружжя одержав під час шлюбу у вигляді спадщини чи подарунку. Особистим майном кожного є також майно придбане за рахунок прибутків від дошлюбної власності. В результаті боротьби робітників у 1919 році був введений восьмигодинний робочий день, а пізніше законодавство Народного фронту встановлює 40-годинний робочий тиждень і оплачувану відпустку. Після Другої світової війни був встановлений мінімум заробітної плати.

17. Держ лад П*ятої республіки у Франції за конституцієї 1958 р. Центр всієї політичної системи за Конституцією – президент Республіки. Обирається він особливою колегією вибірників на сім років. Президент “стежить за додержанням Конституції”, забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів. “Він є гарантом національної незалежності, територіальної цілісності” Йому надані широкі постійні прерогативи. Він призначає прем’єр-міністра, головує в раді міністрів, здійснює призначення на цивільні і військові посади, він є головою Збройних сил і т. ін. Президент республики обнародує закони протягом 15-ти діб, він може до закінчення цього терміну вимагати від парламенту нового обговорення закону. Президент має право передати на референдум законопроект, що стосується організації державної влади може достроково розпустити національні збори. Особливе значення має стаття 16 Конституції, яка надає президенту надзвичайні повноваження. “Коли установлення Республіки, незалежність нації, цілісність її території і виконання нею міжнародних обов’язків опиняться під серйозною і безпосередньою загрозою”, а нормальне функціонування органів державної влади буде порушене, президент республіки “вживає заходів, які диктуються обставинами”. Щоб скористатися такою можливістю президенту слід було провести офіційні консультації з прем’єр-міністром, головами палат парламенту а також Конституційною радою. Друге місце в державному механізмі П’ятої республіки займав уряд, який “визначає і здійснює політику Нації”. У його розпорядженні знаходились адміністративні органи та збройні сили. Прем’єр-міністр посідав особливе місце в цій структурі. Він керував діяльністю уряду, відповідав за національну оборону, забезпечував виконання законів.

18. Джерела цив права та розвиток осн цив-правових інститутів Великобританії у Новітній час В Англії єдиної областю виступає сфера цивільного і торгового права. Ставлення власності регулюється законами, прийнятими в 1925 р. (закон про власність, про управління майном та ін.) Великий розвиток отримавінститут довірчої власності, керованої на користь третіх осіб (створення благодійних фондів, управління спадковим майном та майном недієздатних осіб та ін.)  Зобов'язання поділяються на виникаючі здоговоріві з правопорушень. Серед підстав виникнення зобов'язань прийнято виділяти традиційний інститут порушення правовладенія, різні посягання на права особистості (обман, наклеп, заподіяння шкоди). Стосовно до деяких видів зобов'язань і правопорушень діє принцип "суворої відповідальності", згідно з яким потрібновстановитилише факт заподіяння шкоди, але немає необхідності доводити суб'єктивну провину правопорушника. При укладанні договорів велике значення надається встановленню тадотриманнюстандартнихумов, регульованих, як і зобов'язання, в основному, нормами прецедентного права.

На регулювання діяльності компаній спрямований Закон про компанії 1985 р. Цей великий акт докладним чином регламентує питання установи та реєстрації компаній, їх злиття і поділу, і разом з тим встановлюєправові рамкиздійсненняпідприємницькоїдіяльності, визначається юридичний статус компаній різного виду (у Великобританії переважають компанії з обмеженою відповідальністю), правила розподілу паїв і облігацій, повноваження правління і посадових осіб компаній, порядок здійснення контролю за їх діяльністю, способи ліквідацій компаній.Успадкування майна можливе як за заповітом, так і за законом. Ще Закон прозаповіти1857 надає обов'язкову силузаповіту, складеного в письмовій формі в присутності двох свідків.Сімейні відносини регулюються досить докладно різними законодавчими актами: Закон про шлюб 1949р. в основному присвячений укладення шлюбу, Закони про реформу сімейного права 1969 і 1987рр. уточнили закони про спадкування, про права незаконнонароджених дітей і про обов'язки батьків таких дітей, Закон про визнання шлюбу недійсним 1971 р., Закон пророзлученняі окремому проживанні подружжя 1971 р., Закон промайнові відносини подружжя1973Трудові відносини регулюються законодавством і прецедентнимправом, яке формується в ході судового розгляду трудових спорів. У деяких галузях виробництва найважливіша умова праці (ставки заробітної плати, тривалість робочого часу,умови працітощо) закріплюється вколективнихдоговорах; в інших галузях виробництва існує лише індивідуальні трудові угоди, для яких особливе значення набувають загальні приписи, що містяться в парламентських актах.19. Державний лад РФ 1993рГлава держави – Президент – обирається раз на 4 роки (35 років і проживає 10 останніх років в РФ) на основі заг, прямого і рівного виборчого права за таємним голосуванням. Є головнокомандувачем збройних сил РФ і гарантом Конституції РФ. Призначає вибори і розпускає Державну Думу (далі ДД), вносить в неї законопроекти, підписує укази і розпорядження. За згодою нижньої палати Парламенту (ДД) призначає Голову Уряду РФ, а також його заступників і міністрів. Формує Раду безпеки, Адміністрації президента, Раду оборони, призначає і звільняє уовноважених представників Президента, вище командування Збройних Сил.Парламент РФ – Федеральні Збори, дві палати: Рада Федерації та Державна Дума. Рада Федерації формується з представників суб’єктів РФ. Члени Ради Федерації – обираються законодавчим органом суб’єкта РФ строком на повноваження цього орган. Представники до Ради Федерації від викон орг держ влади субєкта РФ призначаються вищою посадовою особою субєкта РФ на строк його повноважень. Рада Федерації утворює комітети та комісії, проводить парламентські слухання з питань свого відання, призначає за поданням президента суддів КС, Верховного суду, Вищого арбітражного суду, призначає та звільняє ген прокурора РФ. До її відання належать і затвердження змін кордонів між суб РФ.Державна Дума обирається за змішаною виборчою системою строком на 4 роки і скл 450. Вона утворює комітети і комісії, приймає федеральні закони, висловлюється про довір уряду РФ, призначає та звільняє з посади голову Центрального Банку РФ і Голову Рахункової Палати. Виконавчу владу здійснює Уряд РФ. Скл: Глава Уряду, заступники глави уряду та федеральні міністри. Розроб та подає ДД федеральний бюджет та забезпечує його виконання , забезпечує реалізацію у федерації єдиної фін, кредитної та грошової політики.

20. Джерела та система злочинів і покарань сучасного кримінального права СШАУ галузі кримінального права американська судова теорія і практика визнають англійську систему класифікації злочинів, яка поділяє їх на три види: зраду; тяжкі кримінальні злочини; карані проступки. Злочини і покарання визначаються за законами штатів. Конституція віднесла до відання федеральної юстиції переслідування за фальшивомонетництво, піратство у відкритому морі, зраду. 4 березня 1909 р. набрав чинності федеральний кримінальний кодекс, що передбачав відповідальність за найтяжчі злочини: шпигунство, заколот, фальшивомонетництво, торгівлю наркотиками, викрадення людей тощо. Спроби ввести єдині основи загальнофедерального кримінального законодавства наштовхувались на опір властей штатів. Кримінальні кодекси США не мають загальної частини, що дає змогу суддям тлумачити закони на свій розсуд. Нерідкими були вироки до тюремного ув'язнення в сукупності на строк до 99 років. Історія права США знає приклади введення «сучасних» способів вбивання засуджених: страта на електричному стільці, в газовій камері, отруєння кислотою. У деяких штатах застосовували кастрацію, стерилізацію. Санкціонувалось складання покарань. Були випадки засудження до більш ніж сторічного строку. Суди практикували засудження на невизначений строк — скільки потрібно для виправлення, тоді доля засудженого залежала від розсуду тюремної адміністрації. Зростання злочинності зумовило прийняття нових законів у сфері кримінального права, його кодифікацію. Кримінальний кодекс 1909 р. в 1926 р. став частиною зводу законів США. Нині діє новий кримінальний кодекс 1977 р.. Після першої світової війни різко зросла організована злочинність. Корупція, хабарництво, підкуп поліцейських стали масовими. В 1984р.при президенті Рейгані в період розпалу боротьби зі злочинністю Конгрес прийняв комплексний закон про контроль над злочинністю, який передбачав посилення крим.репресій по відношенню до особливо небезпечних видів злочинності(тероризм, збут наркотиків і т.д.)Основними видами покарань в ХХст. В США на федеральному і штатному рівні виступають смертна кара, позбавлення волі, пробація і штраф. В якості додаткових покарань судом призначаються конфіскація майна, позбавлення прав і т.д.З 1967р. був встановлений мораторій на виконання смертних вироків, що призвело до утворення своєрідної “черги смертників.” До початку 90-х рр. ХХст. смертна кара діяла продовжувала зберігатися як міра покарання в 36 штатах. Смертна кара передбачається також і федеральним законодавством, головним чином у випадках вчинення тяжких злочинів, а також деяких загально-крим. злочинів. Так, спеціальним актом 1988р. Конгрес передбачив встановлення смертної кари, в разі вбивства торговцями наркотиків федерального службовця.Основним покаранням за вчинення тяжкого кримінального злочину є позбавлення волі на різні терміни аж до довічного. Штраф застосовується відповідно до кодексів штатів як в якості альтернативної санкції за тяжкі злочини, причому передбачається сплата великих сум, так в якості міри покарання при скоєнні місдимінор. В останні десятиліття крим.політика і пр.США направлені на скоординовану боротьбу з порівняно новими і небезпечними видами злочинів(з організованою злочинністю, торгівлею наркотиків.)

21. Державний лад Радянської Росії за Конституцією 1918р.Высшим органом влади Конституція проголошувала Всеросійський з'їзд рад робочих, солдатських, селянських козацьких депутатів. З'їзд обирав відповідальний проти нього Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК). ВЦВК формував Уряд РРФСР— Рада Народних Комісарів, що складалася з Народных Комиссаров, котрі очолювали галузеві народні комиссариаты.Органами влади на місцях були обласні, губернські, повітові і волостные з'їзди рад, що формували свої виконавчі комітети. У найбільших містах і селищах створювалися міські і сільські советы.Компетенция центральних органів влади визначалася так. Всеросійський з'їзд Рад і ВЦВК здійснювали затвердження Кабміном і зміну Конституції, прийняття у склад РРФСР, оголошення війни" та укладання миру, загальне керівництво зовнішньою, внутрішньої та його економічної політикою, встановлювали загальнодержавні податки і повинності; основи організації Збройних Сил, судоустрою і судочинства, формували загальнодержавне законодавство. Всеросійський з'їзд рад мав винятковим правом змінювати Конституцію і ратифікувати мирні договоры.Характерно, що Законодавчу владу в РРФСР здійснювали одразу трьох вищих органу: Всеросійський з'їзд рад, ВЦВК і РНК. Останній міг видавати декрети і розпорядження у сфері управління, які мали загальнообов'язковий характер. Найбільш значимі їх затверджувалися ВЦИК.Важнейшей завданням, покладений нижчі поради, було проведення життя рішень вищих органів прокуратури та підпорядкування ним вертикалі. По горизонталі не більше території, місцевим радам надавалися широкі повноваження у реалізації компетенції. Цей принцип отримав назву «демократичного централизма

22.Джерела Радянського права та його сутністьРадянське право виникає разом і одночасно з Радянською державою.Як і держава, радянське право створюється в ході зламу старого права. У перший період історії Радянської держави можна відзначити три основні групи джерел права.Найважливішою з них є, звичайно, нове законодавство, нові нормативні акти. Їх масив, вузький в перший час, невпинно розширюється.Оскільки маса нового законодавства була ще невелика, а старе могло застосовуватися лише в обмежених рамках, існувала сфера відносин, не врегульованих ніякими нормативними актами. Тому як специфічного джерела права виступає безпосередньо революційне правосвідомість трудящих мас. Практично це означало, що, якщо правопріменяющіе органи та особи не могли спертися на правову норму, вони діяли так, як підказувала їм революційна совість, робили так, як вважали корисним для революції. Звичайно, це призводило до відомого різнобою в діяльності державних органів, таїло чималозагроз демократії, але іншого виходу у Радянського держави в той час не було.Велике значення мали і акти профспілкових органів, особливо в галузі регулювання трудових відносин. Не будучи за своєю природою правовими, вони, по суті, виступали нарівніз актами державних органів. Нормотворчу роботу вели і безпосередньо трудові колективи. Створювані ними акти регулювали широке коло питань, що стосуються трудових відносин, найчастіше -дисципліни праці, іноді питань заробітної плати тощо. Радянське право виникло як загальноросійський. Акти II Всеросійського з'їзду Рад мали силу на всьому просторі Російської Республіки і в рівній мірі. Однак скоро радянська правова система ускладнилася. Виникнення Української РСР призвело до створення права цієї республіки. Україна визнала на своїй території дію загальноросійського права, але в той же час приймала і свої правові акти. Останні створювалися двояким шляхом: або за рахунок рецепції російських норм, або за рахунок власної творчості.З початку 1930-х років у розвитку джерел радянського права в Україні загальносоюзне законодавство переважає над республіканським. Ця тенденція виявлялася (М Страхов, В. Рум'янцев)у з одного боку, у поширенні прямої дії загальносоюзних законодавчих актів, а з іншого,- у тому, що республіканські законодавчі акти, як і в попереднє десятиріччя, здебільшого будувалися на основі відповідних загальносоюзних законодавчих актів і значною мірою повторювали останні.ідеологія й загальна спрямованість радянської правової системи виявляла себе у ставленні до права як до буржуазного витвору й погляду.

23.Основні принципи та тенденції у розв.суч.пр.та їх зміст Це основоположна імперативна, універсальна норма міжнародного права, що відповідає основним закономірностям розвитку громади держав і в силу цього захищається найбільш жорсткими заходами примусу.Основні принципи сучасного міжнародного права, що виникли у другій половині XX ст., Представлені вперше закріпленими в універсальній писаною формі принципами заборони застосування сили і погрози силою, мирного вирішення міжнародних суперечок, співробітництва держав, поваги прав і основних свобод людини, а також принципом рівноправності і самовизначення народів і націй, націленим на ліквідацію колоніалізму.Істотна відмінність перерахованих принципів полягає в тому, що їх поява додало міжнародному праву абсолютно нову якість - право сили, за словами Г. І. Тункіна, поступилося місцем силі права.Кожній історичній епосі притаманні свої, затребувані нею принципи, що відображають її особливості розвитку, в тому числі і форму вираження зовні. Тому перші принципи, відповідні раннім періодам розвитку міжнародних відносин, існували вформі міжнародно-правового звичаю. У другій половині XX ст., З прийняттям Статуту ООН 1945 р., вони були в більшій своїй частині кодифіковані, тобто закріплені в писаною формі. Прийнята в 1969 р. Віденська конвенція про право міжнародних договорів, грунтуючись на положеннях Статуту ООН, дала загальне поняття основного принципу, визначила місце основних принципів в системі міжнародного права, зазначила властиві їм ознаки та характер взаємодії з іншими нормами.Відповідно до зазначених джерелами найбільш важливими, сутнісними ознаками цього виду норм є наступні:- Обов'язковість для всіх суб'єктів міжнародного права, в силу чого на них не поширюється загальний принцип права «pactatertiis пес nocent пес prosunt», перекриваємо п. 6 ст. 2 Статуту ООН: «Організація забезпечує, щоб держави, які не є її членами, діяли відповідно до цих принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримання міжнародного миру та безпеки»;- Примат відносно всіх інших норм міжнародного права, які набувають якість недійсності у разі невідповідності положенням принципу (ст. 3 Статуту ООН, ст. 53 Віденської конвенції 1969 р.);- Наявність зворотної сили щодо не відповідають йому норм, хоча б і виникли раніше нового основного принципу (ст. 64 Віденської конвенції 1969 р.).Для більш повного уявлення про основні принципи, виявленні їх співвідношення, взаємозв'язків з іншими нормами системи в доктрині використовуєтьсяметод класифікації. Вперше класифікація за подібністю об'єкта (об'єктна класифікація) була розроблена М. Т. Блатовой, що запропонувала три позиції:- Принципи, що забезпечують мирну співпрацю держав;- Принципи, що захищають права людини, народів і націй;

24.Осн.моделі сучасної соц..держави...та їх сутність.)) На сучасному етапі соціально-економічного розвитку найбільш досконалим типом держави є соціальна держава, що проголошує вищою цінністю соціальну справедливість. Серед її головних пріоритетів – соціальний захист громадян, нейтралізація соціально-економічних конфліктів, дотримання соціальних стандартів та принципів гідного життя для всіх громадян через розподіл та перерозподіл ВВП.Сучасні ідеї теорії соціальної держави виникли на основі значного покращення рівня життя в розвинених країнах у 50-60-х роках минулого сторіччя. Цей період ознаменувався, з одного боку, поглибленням теорії соціальної держави, а з іншого боку – практичною реалізацією її ідей на національному рівні.Саме в цей період було сформоване розуміння соціальної держави як поняття, що фокусує увагу на соціальних якостях держави і ґрунтується на єдиному наборі принципів, серед яких виокремлюють принципи загального добробуту, соціальної справедливості, солідарності, субсидіарності, соціальної безпеки.Соціальна держава забезпечує зняття протиріч між законами ринку і соціальними цілями шляхом реалізації своїх економічних функцій через:- справедливий перерозподіл доходів між різними соціальними верствами і групами за допомогою запровадження прогресивного оподаткування;- забезпечення розвитку соціальної інфраструктури; створення відповідних умов для розвитку особистості, її творчих здібностей;- забезпечення суспільної злагоди, запобігання поляризації суспільства, його фрагментації на соціальноізольовані верстви та групи;- створення системи заохочень до соціально-економічної активності, ініціативи та ефективного використання підприємницького потенціалу;- гарантування системи захисту від наявних та можливих порушень прав і свобод особистості.Практична реалізація ідей соціальної держави в різних країнах зумовила формування окремих моделей, які враховували індивідуальні риси, національні особливості та специфіку соціальної сфери окремих країн.Згідно з класифікацією запропонованою Г. Віленським та Ч. Лебо, соціальні держави можна представити за допомогою двох моделей 1) „інституціональної” (держава перерозподіляє матеріальні блага на загальнодержавному рівні, здійснюється соціальна підтримка населення, мінімізована роль громадянського суспільства);2) „залишкової” (державна допомога надається у випадку, коли людина не може вирішити своїх проблем самостійно або за допомогою інститутів громадянського суспільства).Наступний варіант класифікації моделей соціальної держави належить К. Еспін-Андерсену, який запропонував схему, що розрізняє держави за ступенем розширення соціальних прав і суспільно-приватної організації соціального забезпечення - держави з „ліберальною” моделлю соціальної держави, які вирізняються помірним соціальним захистом (США, Канада та Австралія);- держави з „консервативною корпоратистською” моделлю соціальної держави для яких характерним є переважання серед суб’єктів соціальної політики інститутів громадського суспільства (Франція, Німеччина й Італія);- держави з „соціально-демократичною” моделлю соціальної держави яким властиве розширення соціальних прав і прагнення до ліквідації соціальної нерівності (Швеція, Данія, Норвегія та Нідерланди).Отже, соціальна держава захищає права, свободу, законні інтереси всіх її громадян і слугує знаряддям зняття соціальної напруженості в країні. Вона бере на себе обов’язок піклуватися про соціальну справедливість, добробут громадян, їхню соціальну захищеність. На нашу думку, соціальні держави Західної Європи тяжіють до моделі, що є певним синтезом ліберальної та соціал-демократичної моделі. З огляду на зазначене, сучасний розвиток вітчизняної економіки повинен ґрунтуватися саме на принципах цієї моделі.

58