7. Суспільний та державний лад Давнього Єгипту. Державний лад.

Форма державного правління Єгипту – деспотична монархія. Давньоєгипетська держва—взірець східної теократичної деспотії.

Вся повнота державної влади (законодавчої, виконавчої, судо­вої) належала одній особі — фараонові, який опирався на великий штат чиновників та професійну армію.Тож, на чолі держави стояв спадковий монарх — фараон,його влада була необмеженою: він прирівнювався до бога сонця — Ра. Найголовнішим, найвищим з державних сановників був джаті (візир). Візирів призначали фарао­ни спочатку зі своєї найближчої родини, а згодом із середовища служилої знаті. Візир був підпорядкований лише фараонові, який у разі потреби давав йому безпосередні вказівки. Візир зосереджував усі важелі державного управління.

Функції візира:

• верховний суддя. Візир очолював Вели­ку раду десяти (найвища судова інстанція);

• керівник усіх державних і царських робіт;

• візир—управитель царської скарбниці і начальних усіх царських скарбнць, усіх складів і сховищ;

• він був охоронцем царської печатки;

• охоронець царської скарбниці;

• візир очолював увесь чиновницький апарат, зосеред­жуючи і адміністративну, і судову владу.

• В епоху Нового царства візир очолював також усі збройні сили країни.

Високим державним сановником був головний скарбник і одночас­но хоронитель царської печатки. Йому підпорядковувались не тільки державна скар­бниця, але ще й державні склади, комори. Він скріплював царською печаткою всі державні документи, угоди, закони. Над ним стояли тільки фараон і візир.

Існував ще ряд інших високих сановників, були й напівофіційні титули і посади.

Далі ішли правителі номів—номархи, яких призначав фараон зі знаті. Вони були наділені великою владою на місцях –законодавчою, виконавчою, судовою, військовою.

На нижчих щаблях влаштувався розгалужений чиновницький апарат з високорозвиненим письмовим діловодством, з численними секретарями, писцями тощо.

Важливе становище у державній службі займали жерці.

Устрій держави: у період давнього, середнього царства основними адміністративно-териоріальними одиницями були номи. У Новом царстві—округи.

Судова влада. Носила дворівневий характер:

1)влада фараона, яку від імені фараона здійснював візир;

2)суд на місцях ( намісники округів).

У період Нового царства були створені кенбети—колегії суддів.

Суспільний лад.

З XІV ст. до н.е. в Єгипті соціальне становище вільних осіб визначалось родом занять. Такий поділ мав ознаки кастової системи.

Панівними верствами в суспільстві були жерці, знать, цивільні та військові чиновники. Жерці мали величезний вплив. Слова жерця вважались словами бога. Жерці були звільнені від усяких робіт і повинностей на користь фараона, від сплати податків, виконання будь-яких повинностей взагалі. Жерці освячували фараона і відправляли «божий суд», перевіряли фараона. Привілейовану, керівну верхівку суспільства становила єгипетська аристократія: державні службовці, військова аристократія, родова аристократія. Саме з середовища цієї знаті фараони призначали правителів номів—номархів, усе вище начальство, військових командирів і ін.

Значний прошарок у суспільстві становили крупні купці, торговці, лихварі.

Основну масу населення становили селяни-общинники і ремісники. Вони були людьми вільними. Основна маса сільського населення була вільною, проживала в селах і представляла собою сільську громаду. Сільська громада виникає разом із розпадом роду. Від родових порядків у громаді зберігається колективна власність на землю: купувати, продавати, міняти її можна тільки за згодою всіх членів громади.  Кожна сім’я володіла земельним наділом спочатку тимчасово, а потім постійно. Управління громадою здійснювалось загальними зборами, радою, старійшиною.

Існували і раби. Рабами ставали не тільки військовополонені чужоземці, а й єгиптяни, переможені у міжусобних війнах. Захоплені у полон раби були власністю фараона. Вони могли мати сім’ю, своє майно, яким розпоряджалися.