39. Поняття валютних свопів, їх класифікація та використання.

Учасникам фінансових ринків доводиться зустрічатись із коливанням цін базових активів (інструментів або товарів). Наприклад, ТНК, які беруть участь у великих інветисційних проектах, зустрічаються з коливанння відсоткових ставок за довгостроковими кредитами, експортери та імпортери зустрічаються з коливаннями валютних курсів, авіакомпанії вирішують питання зі змінами цін на паливо, зростання та падіння фондових індексів має дуже велике значення для менеджерів та інвесторів.

Учасники ринку постійно шукають шляхів зниження фінансового ризику, пов’язаного з інвестиціями. Вони хеджують свої позиції від несприятливого руху цін і намагаються застрахувати операції, особливо довгострокові, деруть на себе фінансові ризики з метою отримання прибутку. Угода СВОП припускає обмін ризиками, що відповідає потребам багатьох учасників ринку.

Своп – це одночасна купівля і продаж одного і того самого базового активу або зобов’язання на еквівалентну грошову суму, за якої обмін фінансовими умовами забезпечує обом сторонам операції певний виграш, який вони не можуть отримати інакше. Розміри платежів сторін розраховуються за різними формулами, виплати здійснюються в майбутні дати за встановленим графіком. Наведене визначення стосується простого свопу, який не містить особливих умов і тому є простим у виконанні.

Виділяють такі види свопів:

Валютні свлопи;

Відсоткові свопи;

Валютно-відсоткові свопи;

Товарні свопи;

Фондові свопи.

Свопи належать до позабіржових операцій, що укладаються за допомогою конфіденційних переговорів. Оскільки умови свопів є предметом переговорів, то термін їх дії може бути практично будь-яким, проте частіше він не перевищує 10 років. Такі тривалі строки – перевага свопів над опціонами та ф’ючерсами, в яких термін дії відносно невеликий.

Валютний своп – це дві валютніи операції – купівля та продаж із двома різними датами валютування. Валютний своп – один із найпоширеніших інструментів валютного ринку, частка цих операцій в обороті істотно вища за частку операцій спот, так і форвард.

Валютний своп здійснюється як єдина операція з єдиним контрагентом. Але з метою підрахунку прибутків і збитків у б/о своп відображається як дві самостійні, але взаємопов’язані операції, кожна з яких відповідає певному боку (або «нозі») свопу. У валютних свопах проводиться лише обмін основними сумами на дати валютування без жодних відсоткових платежів.

Своп (англ. swop – міняти, на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот в обмін на національну з наступними викупами. Операція своп здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто перевід резервів з однієї валюти в іншу. Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.

Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».

Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу i термінової купівлі валюти або навпаки.

Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною i покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт.

Звичайно, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні короткострокові облігації.

Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу цiнних паперiв (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці.

Найбільшого поширення набули такі види свопів:

Спот-форвард, при якому перший обмін припадає на спот-дату, тобто на другий робочий день після здійснення операції, а зворотний обмін на форвардну дату (наприклад, за один місяць після першої дати);

Форвард-форвард, прия кому перший лбмін припадає на першу форвардну дату, а зворотний обмін на пізнішу форвардну дату.. Наприклад, форвард-форвард своп може починатися за три місяці після спот-дати, а закінчуватись через шість місяців після спот-дати. Таку угоду називають 3х6 форвард-форвард свопом;

Короткі свопи, сторок яких менший за один місяць (перша нога – сьогодні, друга - завтра).

Відсоткові свопи мають найбільше поширення і значення. Відсотковий своп – це угода між сторонами про здійснення серії платежів один одному у визначені дати до закінчення терміну угоди.

Валютні свопи поділяють на свопи з фіксованими ставками та свопи з плаваючими ставками (процентні свопи):

• свопи з фіксованими ставками, що являють собою комбінацію конверсійних угод з різними датами валютування (більш відомі як валютні свопи (currency swap). Вони здебільшого використовуються на ринку forex);

• свопи з плаваючими процентними ставками (процентні або валютно-процентні свопи), що являють собою обмін активами або зобов’язаннями (вираженими в одній або в різних валютах). Вони переважно використовуються на ринку капіталів.

Своп з фіксованими ставками валют може укладатися двома способами:

• як комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування;

• як дві зустрічні депозитні угоди на еквівалентні суми валют.

Свопи з’явилися зовсім недавно і за кілька десятків років стали одним з основних засобів, використовуваних організаціями для управління активами та зобов’язаннями. Ринок свопів з’явився в 60-ті роки, коли вартість інвестиційних премій, введених органами, що контролюють біржову діяльність у Великобританії, обмежили можливості британських компаній інвестувати кошти за рубежем. Компенсаційні позики виникли як метод, що дає змогу обминати ці обмеження. Британська компанія позичала фунти стерлінгів британській філії американської компанії, а американська компанія, у свою чергу, позичала долари США філії британської компанії, що інвестувала їх на території США.

Валютні свопи по суті є угодами з двома конверсійними угодами. Операція своп узгоджується дилерами зазвичай як одна угода, що включає відразу дві зустрічні конверсійні операції. Дата виконання ближчої конверсійної угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном угоди — датою закінчення свопу (maturity date).

Валютні свопи класифікують за кількома ознаками:

1. За термінами укладення:

• простий своп (стандартний) — перша конверсійна угода укладається на умовах спот, а зустрічна операція — на умовах форвард (наприклад, свопи типу спот/тиждень (spot/week), спот/місяць (spot/month) і т. д.);

• своп форвард/форвард — перша конверсійна угода укладається на умовах форвард, а зустрічна операція — теж на умовах форвард, але на більш тривалий термін;

• своп із датами валютування до спота — перша конверсійна угода укладається з датою валютування до спота, а зустрічна операція — на умовах спот (свопи типу тому/некст (tom/next), тод/некст (tod/next) і тод/спот (tod/spot)).

2. За типом укладання:

• своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції валюта купується, а в зустрічній операції — продається,

• своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в зустрічній операції — купується.

Операція своп може проводитися з одним контрагентом, тобто обидві конверсійні операції здійснюються з тим самим банком. Однак можна називати свопом комбінацію двох протилежних конверсійних угод із різними датами валютування на однакову суму, укладених із різними контрагентами.

Котируються свопи так само, як і фовардні угоди, — форвардні пункти є котируванням і свопу, і форвардної операції для даного періоду (звідси їх друга назва: “своп-пункти” — swap points, swap rate). Тому при котируванні свопу досить зазначити тільки форвардні (своп) пункти для відповідного періоду у вигляді двостороннього котирування.

Схема розрахунку форвардного курсу другої сторони операції своп:

курс cпот = bid offer

своп (форвард) пункти = +(–) bid +(–) offer

Тоді, як і при розрахунку курсу форвардної операції, використовується схема:

курс cпот = bid offer

своп (форвард) пункти = +(–) bid +(–) offer

Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів здійснюється через:

• фіксацію валютного курсу на майбутній період;

• організацію зустрічних грошових потоків.

Угоди своп насамперед є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями форвард. На практиці операції своп використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції. Переваги у використанні угод своп перед форвардними угодами:

• при здійсненні валютного свопу значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди — фіксується курс форвардної угоди, а позиція кожного з учасників угоди своп дорівнює нулю;

• використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків.

Щодо руху фінансових потоків угоди своп можна розглядати як співвідношення короткої та довгої валютних позицій.