11. Види документів при міжнародних поставках. Комерційні документи.

Комерційна документація

Розрахункові документи. До розрахункових документів належать: комерційний рахунок, рахунок-проформа, консульський рахунок, фрахтовий рахунок, кредит-нота, дебет-нота.

Комерційний рахунок (commercialinvoice)— розрахунковий документ, що містить вимогу продавця до покупця сплатити вказану в ньому суму платежу за поставлений товар. Комерційний рахунок також є основним документом, на підставі якого здійснюється митний контроль і митне очищення експортованих / імпортованих товарів.

Комерційний рахунок зазвичай виписується експортером за формою, прийнятою в країні експортера, але його зміст має відповідати вимогам законодавства країни імпортера.

Зміст комерційного рахунку повинен повністю відповідати умовам зовнішньоекономічного договору. У комерційному рахунку зазначаються:

• ціна одиниці товару і загальна сума рахунку або належного платежу;

• базисні умови поставки товару;

• країна експортера, виробника і країна кінцевого призначення;

• спосіб платежу та форма розрахунку;

• назва банку, в якому має бути проведений платіж;

• тип упакування;

• відомості про оплату вартості перевезення (коли і ким оплачується);

• відомості про страхування (ким оплачується) і розмір страхової премії (за поставок на умовах CIFта СІР).

Сума повинна бути чітко вказана, а ціна товарів має бути відокремлена від вартості транспортування та страхування.

Законодавство деяких країн вимагає, щоб інформація, що міститься в комерційному рахунку, була завірена в спеціальній формі. До інформації, яка може вимагати завірення, відносять декларацію експортера про те, що:

• товари відповідають вимогам, викладеним у зовнішньоекономічному договорі;

• товари є товарами з конкретної країни походження;

• комерційний рахунок складений і підписаний експортер ом особисто.

Залежно від процедури завірення розрізняють:

«засвідчений» комерційний рахунок («certified» commercialin- voice)— комерційний рахунок, інформація в якому завірена безпосередньо експортером;

«легалізований» комерційний рахунок («legalised» commercialinvoice)— комерційний рахунок, завірений посольством або консульством країни імпортера, розташованим у країні експортера.

Різновидом комерційного рахунка є рахунок-фактура (finalinvoice), який виписується продавцем покупцеві після відправки товару.

Рахунок-проформа (ProPormainvoice, preliminaryinvoice) — документ, що направляється продавцем покупцеві для підтвердження умов замовлення, яке надійшло від покупця на купівлю товарів.

Рахунок-проформа містить детальний опис пропонованих продавцем товарів, ціни і деталізований перелік супровідних щодо поставки витрат, а також умови поставки.

Консульський рахунок (consularinvoice ) — розрахунковий документ, що вимагається митницями окремих країн як основа для визначення розміру митних платежів. Консульський рахунок містить детальний опис товарів, що експортуються, і декларацію про правильність даних, що містяться в ньому.

Консульський рахунок складається на офіційному бланку і підлягає легалізації в посольстві чи консульстві країни призначення. Як правило, для легалізації консульського рахунку експортеру необхідно представити відповідний комерційний рахунок.

У даний час консульський рахунок вимагається для експортування товарів у такі країни, як Кенія, Уганда, Танзанія, Маврикій, Нова Зеландія, Ірак, Австралія, Фіджі, Кіпр, Нігерія, Гана, Гвінея та деякі інші.

У країнах, які не вимагають представлення консульського рахунку, основою для визначення розміру митних платежів, як правило, є комерційний рахунок.

Фрахтовий рахунок (freightbill)— документ, що містить вимогу перевізника сплатити вартість транспортних послуг.

У фрахтовому рахунку вказуються фрахтові ставки і витрати на транспортування, а також умови платежу.

У деяких випадках роль фрахтового рахунку виконує повідомлення про прибуття вантажу.