24. Види кредитування імпорту.

Кредитування на основі векселя

У сфері міжнародної торгівлі досить поширеним інструментом розрахунків та кредитування є вексель. Його використання забезпечує оформлення кредитних відносин між учасниками зовнішньоторговельних угод (експортером та імпортером) та банками.

Питання вексельних розрахунків з нерезидентами є важливим і для українських експортерів та імпортерів. Проте, зважаючи на очевидні суперечності законодавства та неврегульованість окремих питань цієї проблеми, розрахунки з використанням векселів перебувають у площині теорії, а не практики. Іншою причиною невикористання векселів у міжнародних розрахунках є низька ліквідність векселів більшості підприємств та відсутність розвинутого ринку цінних паперів, зокрема векселів.

Обмеженість щодо надання експортером та імпортером комерційного кредиту, пов'язану передусім з недостатнім рівнем довіри один до одного, стала причиною появи акцептних кредитів. Сутність даної операції полягає в тому, що експортер виставляє тратту для акцепту не на імпортера, а на банк імпортера. Формально цей кредит надає експортер, але різниця між звичайним комерційним кредитом і акцептним полягає в тому, що акцептан­том є банк, і це суттєво змінює взаємовідносини між сторонами (рис. 6.4).

У міжнародному обороті банківський акцепт є інструментом міжнародного обігу та міжнародного засобу платежу. Поряд з цим практика більшості країн строго регламентує вексельний обіг. В основному регламентація спрямована на розширення експорту товарів даної країни. При акцептному кредиті для експортера втрачає значення ри­зик неплатежу, оскільки експортер має акцепт великого банку. У цьому разі ризик неплатежу (ризик непогашення кредиту) бере на себе банк, тому він наражається і на валютний ризик, і на ри­зик країни. Залежно від сумарного розміру ризиків установлюється розмір комісії за акцепт. Комісія сплачується відразу і не повертається, навіть якщо імпортер не скористався кредитом. При цій операції банк імпортера не використовує своїх ресур­сів для кредитування (банк оплачує тратту лише у разі неспроможності імпортера здійснити оплату зі свого боку). Акцентуючи тратту, банк лише гарантує для експортера оплату товару.

Як правило, акцептні кредити відкриваються під товарні акредитиви або під заставу товару, що імпортується. Строк акцептного кредиту здебільшого встановлюється до трьох місяців.

Рис. 6.4. Порядок здійснення акцептної операції

У міжнародній практиці часто використовується акцептно-рамбурсний кредит. Його виникнення пов'язане з вимогами експортерів отримати тратту, акцептовану великим першокласним банком. Механізм акцептно-рамбурсної операції такий же, як і акцептної. Основна відмінність полягає в тому, що банк імпортера не сам акцептує вексель, а забезпечує для імпортера одержання акцепту великого міжнародного банку. За певний обумовле­ний час до терміну акцепту тратти першокласним банком банк імпортера надсилає йому своє рамбурсне зобов'язання (зобов'язання банку переказати кошти для оплати акцептованих тратт). Часто акцептно-рамбурсний кредит пов'язаний з відкриттям ак­редитива.

Кредитування на основі документарного акредитива

Документарні акредитиви в міжнародній торгівлі використо­вуються не лише як ефективна та безпечна форма розрахунків, що здатна захистити інтереси учасників угоди, а й як інструмент короткострокового кредитування для експортера та імпортера.

Використання документарного акредитива при розрахунках з наданням середньострокового та довгострокового комерційного кредиту незначне. У таких випадках акредитив, як правило, використовується у поєднанні з іншими формами міжнародних розра­хунків. При цьому він покриває лише ту частку вартості товару, яка буде оплачуватися проти пред'явлення в банк комерційних документів. Варіанти кредитування на основі акредитива можна сформулювати виходячи з Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів. На рис. 6.5 відображені види акредитивів, які є засобом короткострокового кредитування імпортера. Акцептний акредитив використовується для кредитування імпортера, але у разі наступного врахування векселя він стає засобом отримання експортером негайного платежу. Акцептний акредитив передбачає, що експортер у пакет документів, передбачених в акредитиві, включає строкову тратту (строк тратти, як правило, становить від 60 до 90 днів), виставлену на акцентуючий банк. Акцентуючи тратту, банк дає зобов'язання оплатити номінальну вартість векселя при настанні строку погашення. Ак­цептована тратта може бути врахована чи придбана акцентуючим банком або повернена пред'явнику. Враховуючи тратту, банк забезпечує бенефіціара коштами на строк акцепту, стягуючи при цьому комісію за врахування. Розмір комісії залежить від валюти, в якій виписано вексель, суми та строку векселя.

Акредитив з відстрочкою за своїм економічним змістом подібний до акцептного акредитива. Імпортер отримує документи раніше, ніж він здійснить платіж продавцеві. Для забезпечення інтересів експортера уповноважений банк дає йому проти виставлених документів письмову згоду здійснити платіж у визначений термін. Кредитування акредитива з відстрочкою платежу банки здійснюють лише для клієнтів з бездоганною репутацією.

Компенсаційний акредитив. Механізм здійснення компенсаційного акредитива полягає в тому, що клієнт (який є посередником чи генеральним підрядником) хоче перевести виробнику товару або субпостачальнику свою вимогу за відкритим на його користь оригіналом акредитива. У такому разі банк, що підтвердив цей оригінал, відкриває компенсаційний акредитив на користь виробника на основі оригіналу акредитива.

Функція кредитування компенсаційного акредитива полягає в тому, що, коли клієнт банку є посередником і має потребу у кредитних коштах на придбання товару для перепродажу, банк може надати кредит на основі відкритого на ім'я клієнта компенсаційно­го акредитива. У цьому разі компенсаційний акредитив з його платіжним зобов'язанням слугуватиме для банку забезпеченням. Відкриття акредитива передбачає для банку, який його від­крив, надання абстрактного боргового зобов'язання. За умови, що банк не вимагає від імпортера негайної виплати суми акредитива, він кредитує відкриття акредитива імпортерові. При цьому кошти банку зазвичай не залучаються. І при надходженні доку­ментів, указаних в акредитиві, вони оплачуються здебільшого через поточний рахунок імпортера.

До прийняття документів від експортера банк, що відкрив акредитив, бере на себе кредитний ризик. При цьому він повинен бути впевнений у тому, що зможе отримати виконані за акредитивом платежі за рахунок імпортера. Такий кредит звичайно надається під забезпечення товарів, які будуть імпортуватися на умовах акредитивної форми платежу. Ця схема отримання кредиту використовується тоді, коли імпортер є посередником. Процес здійснення операції показано на рис. 6.6.

Банк погоджується надати кредит під забезпечення товарів за таких умов:

1. клієнти-позичальники мають бездоганну репутацію;

2. клієнти-позичальники мають досвід роботи у торгівлі;

3. товари високої якості і швидко реалізуються;

4. ринкові ціни на товари стабільні;

5. хороший фінансовий стан постачальника та кінцевого по­купця.

Тривалість позики під продукцію — від семи до 90 днів.

Пряме банківське кредитування імпортера

Окрім опосередкованого кредитування імпортерів у формі врахування виданих їм чи акцептованих банком векселів, кредитування на основі документарного акредитива, широкого розвитку набуло і пряме банківське кредитування імпортерів. Воно може здійснюватися як приватними банками, так і державними. Беручи до уваги значення, яке надається зовнішній торгівлі в економічній політиці країни, більшість урядів ініціювали створення банків, які б спеціалізувалися на фінансуванні експортно-імпортних операцій. В одних країнах сильні історичні традиції у цій сфері, в інших — функціонування таких банків підпорядковане тенденціям економічного розвитку.

У Великобританії, наприклад, не існує спеціальних організацій, які б здійснювали кредитування зовнішньої торгівлі. У цій сфері провідні позиції здавна займають торговельні банки. До групи торговельних банків сьогодні входить близько 30-ти кредитно-фінансових установ Лондона, які переважно спеціалізуються на зовнішньоторговельних та міжнародних операціях.

У Сполучених Штатах у 1934 р. для фінансування міжнародної торгівлі було створено спеціальний Експортно-імпортний банк. У Японії у 1950 р. для цих цілей теж було створено Експортно-імпортний банк Японії. У 1946 р. у Франції був утворений Французький банк зовнішньої торгівлі. Такі спеціалізовані банки створені й в інших країнах. Серед основних функцій цих банків можна виділити такі:

- довгострокове та короткострокове кредитування експортерів;

- гарантування та страхування експортних кредитів;

- довгострокове кредитування іноземних урядів та фірм. Такі спеціалізовані банки здебільшого надають кредити іноземним покупцям товарів даної країни на вигідніших умовах, ніж інші організації. До важливих умов надання таких кредитів від­носять гарантії урядів країн-позичальників.

Звичайно, що такі банківські кредити більшою мірою, ніж фірмові, підлягають регулюванню та контролю з боку держави. З цього погляду вони схожі з урядовими кредитами. Незважаючи на те, що ці кредити укладаються між банками, санкціонуються вони урядами країн, і в багатьох випадках є частиною міжурядових угод. Тому умови цих кредитів, як правило, суттєво відрізняються від умов звичайних комерційних кредитів.

У 1991 р. в Україні на базі відділення Зовнішекономбанку СРСР теж було створено експортно-імпортний банк — Укрексімбанк. Широке визнання міжнародними фінансовими колами професійних підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному за­лученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України. У 1998 р. Укрексімбанк розпочав реалізацію нової цільової програми комплексного кредитного обслуговування малих та серед­ніх підприємств, під яку залучені кошти німецької Кредитної установи для відбудови. Спільно зі Світовим банком успішно втілюється в життя Проект розвитку експорту. Крім цього, Укрексімбанк обслуговує іноземні кредитні лінії.

Свою кредитну діяльність Укрексімбанк спрямовує на:

• забезпечення потреб економіки України в іноземних креди­тних ресурсах для фінансування проектів у пріоритетних галузях народного господарства України через залучення та надання резидентам іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України в межах повноважень та функцій, визначених Агентською Угодою з Кабінетом Міністрів України від 19 вересня 1996 р.;

• сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва в Україні через упровадження довгострокової кредитної Програми німецької Кредитної установи для відбудови;

• залучення та надання іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування ефективних кредитних проектів;

• забезпечення фінансування потреб вітчизняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за рахунок власних ресурсів.

У межах виконання функцій фінансового Агента Кабінету Міністрів України банк обслуговує іноземні кредитні лінії, які були залучені під гарантійні зобов'язання Кабінету Міністрів України для фінансування потреб економіки України.

Укрексімбанк спільно з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) здійснює Проект розвитку експорту. Основними напрямками реалізації цього Проекту є сприяння розвитку експортного сектора економіки України через кредитування підприємств-експортерів.

Останнім часом великі українські комерційні банки також розширили свою діяльність у сфері валютного кредитування. Кредити в іноземній валюті можуть видаватися позичальникам під гарантію, яка передбачає право банку на списання коштів з валют­ного рахунку гаранта у разі непогашення кредиту у встановлені терміни. Як забезпечення кредитів, виданих в іноземній валюті, також можуть прийматися у позичальника або його гаранта акредитиви та платіжні гарантії, виставлені на їх користь іноземними банками (здебільшого банками-кореспондентами банку, що є кредитором).

При кредитуванні експортно-імпортних торговельних операцій найчастіше як заставу використовують шляхові документи, зокрема заставою короткострокових позик є документи, що засвідчують відвантаження товарів (коносаменти, накладні). Коносамент використовується при оформленні відвантаження товарів морським та річковим транспортом, накладні — при транспортуванні іншими видами транспорту. Цей спосіб забезпечення кредиту оформляється через індосування названих документів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою видачі кредиту під забезпечення шляховими документами є страхування вантажу.

При забезпеченні товарними запасами як застава приймаються партії сировини, матеріалів готової продукції. Перевага віддається товарам, торгівля якими ведеться на біржі і за якими легко визначити ринкову вартість. Умовою використання товарних запасів є їх застрахованість. Існує два способи оформлення зазначе­ного забезпечення: під складські квитанції і під розписки. При першому способі заставлені товари вилучаються у позичальника і передаються на зберігання складській компанії. Складські квитанції слугують забезпеченням кредиту. Після погашення позики банк виписує ордер на видачу товару позичальникові. При другому способі товари перебувають на зберіганні у позичальника, проте контроль над ними здійснює зазвичай представник банку. У цьому разі забезпеченням є охоронні розписки. Другий спосіб дає змогу знизити витрати на зберігання застави, проте збільшує ризик банку. Видача кредиту під охоронні розписки вимагає високої надійності клієнта.

Для отримання кредиту в іноземній валюті позичальник повинен вказати:

• мету отримання кредиту;

• економічне обґрунтування кредиту;

• суму та строк, на який береться кредит;

• назву, кількість та вартість товару;

• валюту платежу та країну придбання товару;

• графік поставок товару, що імпортується;

• джерело погашення кредиту;

• розрахунок строків використання і погашення кредиту та відсотків за ним.

У деяких випадках банк може вимагати від позичальника і додаткову інформацію щодо реквізитів торговельних партнерів, на рахунки яких буде зараховуватися сума кредиту. Використання кредитів в іноземній валюті передбачається лише за умови своєчасного подання у банк копій контрактів позичальників з іноземними партнерами, попередньо узгоджених з банком. Строки укладання контрактів та періоди розрахунків за ними повинні чітко відповідати строкам використання кредиту.

При кредитуванні в іноземній валюті, окрім кредитного ризику, для банку може виникнути загроза і валютного ризику у таких випадках:

• при зниженні курсу валюти, у якій видано кредит, відносно національної валюти;

• при конвертації отриманих надходжень у валюту кредиту;

• при використанні забезпечення, вираженого у національній валюті чи в третій валюті.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту банк повинен систематично контролювати хід виконання кредитної угоди. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору банк має право припинити подальше використання кредиту та достроково стягнути суму заборгованості.

Пряме банківське кредитування можна розглядати як вигіднішу форму кредитування для імпортера, тому що ці кредити дають йому можливість вибрати експортера. У свою чергу, таке кредитування не позбавлене вигоди і для експортера, оскільки звільняє його від необхідності звертатися до банку з проханням урахувати чи придбати векселі.