36. Валютна позиція банку. Нормативи валютної позиції.

Валютна позиція банку – це співвідношення (різниця) між сумою активів, позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті.

Активи та позабалансові вимоги - це активи, які обліковуються на певний день у балансі, тобто є у розпорядженні банку на цей час, та активи, які банк одержить у майбутньому (купівля певної валюти за угодами форвард, ф’ючерс, опціон та майбутні надходження у валюті у вигляді доходу).

Балансові та позабалансові зобов’язання – це зобов’язання банку на певний день у балансі перед клієнтами та контрагентами та зобов’язання банку у майбутньому (продаж певної валюти за угодами форвард, ф’ючерс, опціон та майбутні збитки в певній валюті).

Відкрита валютна позиція – коли сума активів та позабалансових вимог у певній валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті.

Валютна позиція відкрита довга – сума А та ПБВ є більшою за суму Б та ПБЗ.

Валютна позиція відкрита коротка - сума А та ПБВ є меншою за суму Б та ПБЗ.

За кожною іноземною валютою банк підраховує підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов’язаннями банку.

На розмір відкритої валютної позиції банку впливають:

Купівля - продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, усі строкові угоди;

Одержання іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які обліковуються на відповідних рахунках;

Купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

Надходження коштів в іноземній валюті та статутного капіталу;

Погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

Формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

• Інші обмінні операції з іноземною валютою.

Будь-яка конверсійна операція, в якій беруть участь дві валюти, проведена банком, змінює його валютну позицію.

В Україні переоцінювання відкритих валютних позицій проводиться за курсом НБУ до іноземних валют. Для запобігання валютному ризику для КБ НБУ встановлює нормативи відкритої валютної позиції.

Починаючи з 2002 р. для контролю за рівнем валютного ризику комерційних банків запроваджено норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі норматив Н13-1 — для обмеження ризику загальної довгої валют­ної позиції і норматив Н13-2 — для обмеження ризику загальної короткої валютної позиції банку .

Норматив ризику загальної відкритої валютної позиції (Н13) визначається як відношення загальної величини відкритої валютної позиції за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. Величина загальної відкритої валютної позиції банку обчислюється як сума абсолютних величин (без урахування знака) усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті за всіма іноземними валютами. Для цього розраховують валютну позицію окремо за кожною іноземною валютою (щоденно) і за спотовим курсом визначають її еквівалент у гривнях. Суму регулятивного капіталу обраховують за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку нормативів.

Норматив ризику загальної довгої відкритої валютної позиції Н13-1 — відношення суми всіх довгих валютних позицій до регулятивного капіталу.

Норматив ризику загальної короткої відкритої валютної позиції Н13-2 — відношення суми усіх коротких валютних позицій до регулятивного капіталу.