10)Розвиток довільності психічної саморегуляції,самоконтролю та навичок міжособистісної взаємодії у дітей дошкільного віку.

На думку Дж. Флейвела [7], становлення саморегуляції відбувається в період середнього дитинства, коли у особистості розвивається метакогнитивна здібність, завдяки якій здійснюється планування власних дій, прийняття рішення й вибір ефективних стратегій щодо здійснення рішення при виконанні поставлених завдань. Формування та розвиток метакогнітивної здібності веде до метапізнання особистості, що визначається як поточний самоконтроль за своїми психічними процесами, знаннями, цілями й діями. Метапізнання включає такі вміння як: здатність до рефлексії, до формування стратегій активності, планування особистістю власної діяльності. Виникаючи у дитини приблизно у 6 років, метапізнання найбільш повно проявляється у 8-10 років, продовжуючи розвиватися протягом усього середнього дитинства, підліткового і юнацького віку

Дослідження Шульги Т.І. [6], доводять, що становлення вольової регуляції поведінки проходить ряд стадій, які послідовно ускладнюються на кожному віковому етапі й мають специфічні характеристики. Перша – стадія вольової регуляції поведінки визначається як «праособистісна (або суб'єктна) довільна регуляція», що дозволяє дитині у ранньому та дошкільному віці опановувати керуванням власною активністю, сприяє формуванню її вольових якостей. Друга – стадія «особистісної довільної саморегуляції», формування якої, дозволяє дітям молодшого шкільного і підліткового віку усвідомлено керувати власною поведінкою; досягати самостійно поставлених цілей, долати труднощі, визначати власні способи регулювання тощо. Третя – стадія «особистісного рівня довільної регуляції», що характеризується високою зрілістю саморегулювання в підлітковому і старшому шкільному віці.

Величезне місце в справі виховання волі належить дитячому колективу. Тут дитина вперше стикається з оточуючими його людьми, з суспільством. Дитина вчиться спілкуватися (у дворі, в дитячому саду, у початковій школі). Він стає учасником суспільного життя - дитячих ігор. Він стикається з іншими дітьми, з сильною або слабкою волею. Вони діють на волю дитини, перетворюючи її. У залежності від того, яку позицію в грі займе дитина, в його волі можуть розвиватися як хороші, так і погані якості: наполегливість, стійкість, рішучість або малодушність, боягузтво і ін Сам дитина також у відповідь діє в процесі колективної дитячого життя на волю оточуючих його однолітків [20].

Одне з необхідних умов, що сприяють вихованню волі дитини, - створення чітко визначеного і правильного режиму, тобто розпорядку його життя. Недарма кажуть, що воля - це організована праця. Якщо дитина зростала, без певного режиму, порядку занять або не дотримувався їх, то в майбутньому для нього буде характерна відсутність здатності до вольового зусилля.

Слід також зазначити, що формування волі нерозривно пов'язане зі свідомою дисципліною дитини, з його вмінням дотримуватися встановленого режиму і виконувати запропоновані правила. Так само, як дотримання режиму, неухильне виконання суспільних норм змушує дитину дотримуватися правил поведінки, не виходити за загальноприйняті межі, стримувати себе і таким чином формує відповідні вольові якості.

Більша роль розвитку волі належить фізичній виховання, тому що, з однієї боку люди бувають безвольними в зв'язку з відсутністю в них достатнього запасу сил до подоланню перешкод, з другого - фізичні вправи, змагання із іншими вчать переборювати труднощі, дають змогу виробити навички їхнього подолання. Не менш важлива у розвитку волі та ігрова діяльність.

Нарешті, необхідно особливо підкреслити значення діяльності у розвитку волі дитини. Трудова діяльність неможлива без вольових зусиль, подолання перешкод. Ніщо не є таким потужним механізмом формування волі людини, як праця. Воля формується в подоланні труднощів. Але ж не випадково слово «праця» і «труднощі» походять від одного кореня. Тому надзвичайно важливо з самого дитинства надати особистості умови для включення в даний продуктивну працю.