8)Напрямки психологічної допомоги дітям дошкільного віку.

У методичних рекомендаціях уточнено завдання психолого-педагогічного супроводу в дошкільних установах:

рання діагностика та корекція порушень у розвитку;

забезпечення готовності до школи

На рівні установи завданням психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу є спільна діяльність усіх фахівців (в оптимальному варіанті об'єднаними в службу, консиліум і т.д.) з виявлення проблем у розвитку дітей та надання первинної допомоги в подоланні труднощів у засвоєнні знань, взаємодії з педагогами , батьками, однолітками. На даному рівні так само реалізуються профілактичні програми, що охоплює значні групи учнів, здійснюється експертна, консультативна, просвітницька робота з адміністрацією та вчителями.

В основі системи психолого-педагогічного супроводу лежить:

по-перше, вікові особливості дітей на різних періодах розвитку;

по-друге, психолого-педагогічні напрями діяльності.

Психолого-педагогічний супровід сьогодні є не просто сумою різноманітних методів корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, але виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.

Це передбачає, що фахівець з психолого-педагогічному супроводу не тільки володіє методиками діагностики, консультування, корекції, але й має здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування і планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, співорганізація в цих цілях учасників освітнього процесу (дитина, однолітки, батьки, педагоги, адміністрація) (по суті, бути управлінцем).

9)Психологічний супровід природного розвитку,корекція афективної поведінки дітей дошкільного віку.

Спираючись на цей підхід, сучасна професійна освіта покликана створити умови для максимальної реалізації професійно-психологічного потенціалу особистості. Саме психологічний супровід сприяє приведенню професійної освіти у відповідність з новими вимогами суспільства, що реформується. Необхідність психологічного супроводу професійного навчання обумовлена соціальною нестабільністю, численними і динамічними змінами, які викликають зміни в поведінкових і особистісних характеристиках людей, а особливо молоді. Соціальне розшарування, зниження соціальної захищеності, втрата перспектив щодо працевлаштування приводять до зміни самооцінки людини, порушення соціально-професійної ідентичності, що породжує безліч проблем. Це також робить необхідним створення системи психологічного супроводу й підтримки особистості на початку її життєвого шляху.

Основою системи психологічного супроводу учнів професійно-технічних навчальних закладів є концепція вільного вибору як умова розвитку. Найважливішим положенням такого підходу є пріоритет опори на внутрішній потенціал суб'єкта, отже, на його право самостійно робити вибір і нести за це відповідальність. Для здійснення права вільного вибору різних альтернатив розвитку необхідно навчити молодь вибирати, допомогти їй розібратися в суті проблемної ситуації, виробити план рішення і зробити перші кроки.

Таким чином, під психологічним супроводом розуміється метод, що забезпечує створення умов для ухвалення суб'єктом оптимальних рішень у різних ситуаціях життєвого вибору. Суб'єктами розвитку є особистість і освітня система. Ситуація життєвого вибору - це множинні проблемні ситуації, шляхом вирішення яких молодь визначає для себе професійний розвиток.

Отже, в процесі професійно-технічного навчання важливо враховувати індивідуальні особливості особистості при побудові навчального процесу й постановці професійних задач. Саме для цього має розроблятися система психологічного супроводу, який має базуватися на поглибленій і різнобічній психодіагностиці й складанні, по-можливості, за її результатами індивідуальних програм навчання й розвитку. Облік індивідуальних особливостей дозволяє оптимізувати навчальну діяльність, допомагає у виробленні індивідуального стилю. Важливо, щоб учень навчився самостійно визначати мету своєї життєдіяльності, і тоді він вже не буде лише знаряддям, засобом або матеріалом в реалізації чужої мети та планів.

В кожному дитячому садку зустрічаються так звані афективні діти, що схильні до частих, гострих і руйнівних емоційних реакцій. Негативні афективні переживання викликають відповідні форми поведінки: підвищену образливість, упертість, негативізм, замкненість, загальмованість, емоційну нестійкість. Зі стану афекту дитину не можуть вивести ні прохання, ні зауваження, ні покарання дорослих. Таке порушення емоційного розвитку і відповідні труднощі у поведінці дітей більшістю є лише відхиленнями від нормального психічного розвитку, а не психічними захворюваннями. Такі діти потребують своєчасної педагогічної корекції, і найкращі результати вдається отримати якщо психопрофілактика і психотерапевтичні заходи проводяться в дошкільному віці.

Виявити дітей, що мають виражені афективні реакції можна за допомогою методики «Як би ти вчинив?», яка містить ситуації, що найбільш часто зустрічаються, які викликають афект.

Аналіз афективної поведінки дошкільників показує: причина афекту полягає в тому, що дитина однозначно сприймає задану їй ситуацію і не володіє способами її переосмислення. Вона не може вийти з ситуації і управляти нею. Джерелом появи афекту в поведінці слугує орієнтування дитини на наявну картину, уникнення однозначних, альтернативних смислових трактувань, ігнорування можливого осмислення ситуації в цілому. Поява цих можливостей пов'язана з розвитком уяви у дитини.

На цій стадії необхідно допомогти дитині утримувати позицію режисера за допомогою образа-ролі. Вводячи в гру образ-роль, необхідно з самого початку задавати дитині певну позицію, з допомогою якої вона б керувала різними предметами та іграшками. На цьому етапі важливо навчити дітей придумуванню сюжету.

Ігрова діяльність об'єднує реальну дійсність дитини та її уяву. Задача ігрової діяльності полягає в створенні умов, за яких виконання ролі буде сприйматися, як природнє вираження її «Я», що дозволить зняти чимало афективних реакцій.

І етап . Дорослий навчає дитину володінню образом-роллю, пропонує сюжетні ігри. У грі дитина стає всемогутньою, учиться управляти ситуацією, захищати слабких, перемагати злих.

ІІ етап. Ситуація кардинально змінюється. Так, якщо на першому етапі суб'єктом діяльності є дорослий, то тепер діяльність реалізовується дитиною спільно з дорослим. Зміст заданої ситуації – допомогти герою, що потрапив у біду, - залишитися самим собою. Тепер сюжет, що програється дитиною, лише на початку задається дорослим, а надалі реалізовується дитиною самостійно.

Стадія ІІ – режисерська гра

Друга стадія корекційної роботи спрямована на навчання дітей різноманітним режисерським іграм і складається із чотирьох етапів.

І етап. Враховуючи особистісні особливості дітей з афективною поведінкою, а також низький рівень їх гри, важливо навчити дитину ігрових дій в режисерській грі. З цією метою може використовуватись набір кубиків.

ІІ і ІІІ етапи. Вирішують задачу навчання дітей самостійно складати сюжет. Для цього необхідно запропонувати декілька іграшок. Коли діти цілковито оволодіють режисерською грою, їм пропонується вирішувати в ній різноманітні конфліктні ситуації. Якщо кінцівка, запропонована дитиною, знову носить афективний характер, ігри закріплюються. У результаті реалізації цієї стадії дитина може утримувати ситуацію зовні й управляти нею. За допомогою предметів (символічних кубиків) дитина виходить із конфлікту і уникає афективних реакцій.

Стадія ІІІ – вербальні ігри

Пропонується створення у дитини такої особливої позиції, яка була б більш узагальненою відносно позиції режисера і могла б реалізуватися без матеріальних засобів. Оцінюючи її позицію з точки зору незалежної позиції, діти вчаться реалізовувати способи виходу із неї. Гра починає реалізовуватися у словесному плані. Дитина у грі дотримується не якоїсь ролі, а позиції автора.

Третя стадія корекції передбачає організацію вербальних ігор. Якщо корекційна робота пройшла успішно, то до її завершення легко переконатися, по-перше, у підвищенні рівня розвитку уяви, по-друге, в появі у дитини особливої внутрішньої позиції, у зникненні в її поведінці руйнівних афективних проявів. Діти будуть характеризуватися більш високою довільністю поведінки.