Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

Школа «Анналів». (М.Блок, Л.Февр, Ф.Бродель). Основні елементи парадигми історії школи «Анналів». Антропологізація історичної науки. Міждисциплінарний підхід. Проблеми історичного синтезу. Наукова проблематика досліджень Блоку і Февра. Апологія історії Блоку. Зв’язок історії і сучасності в трактуванні Февра. Друге покоління «Анналів». Броделевський етап в розвитку «Анналів». Досвід побудови глобальної історії. Роль географічного середовища в історії. Розвиток досліджень по історії ментальностей (Ж. Ле Гофф, Ле Руа Ладюрі). Четверті «Аннали». Відмова від глобальної історії, від територіального об’єкту дослідження.

Розділ 3. Предмет історичної науки. Методологія історії

Багатозначність поняття «історія». Співвідношення історії як розповіді і як минулого. Наукова історія. Поняття – об’єкт пізнання.

Відмінність наук по об’єкту пізнання. Історія – наука про культуру (суспільстві). Поняття – предмет пізнання. Відмінність груп наук з теоретико-пізнавальної точки зору. Предмет історії в його історичному розвитку. Особливість предмета історичного дослідження. Ретроспективний характер історичного пізнання. Дискусії в історіографії про головну мету історичного дослідження.

Роль індивідуального в історії як науці про культуру. Роль нарративу в історичному дослідженні. Роль емпіричних узагальнень в пізнавальній діяльності історика. Значення законів як інструментів пізнання в історичному дослідженні. Проблема відбору історичних фактів для усебічного розуміння предмету історії. Значення історичного синтезу.

Особливості об’єкту історичного вивчення. Поняття культури. Суспільство – суб’єкт – об’єкт, соціальне пізнання – самопізнання суспільства. Проблема реальності історичного минулого.

Значення історичного досвіду для сучасності. Історичний досвід – складова частина суспільної свідомості. Історичний досвід і національна самосвідомість суспільства. Зв’язок і відмінність історії і ідеології. Значення історичних знань для державної політики. Політична і наукова актуальність. Сенс історичного факту. Пізнавальна природа факту. Особливості фактів історичної дійсності. Особливості фактів історичного джерела.

111

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

Загальнонаукові методи і їх використання істориками. Історичні і логічні методи. Сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного. Метод моделювання. Метод системного аналізу. Метод діалектичного аналізу. Спеціальні історичні методи. Метод класового аналізу. Історико-генетичний метод. Історикопорівняльний метод. Історико-системний метод. Історична ретроспекція. Соціально-психологічний підхід в історичній науці.

Список рекомендованої літератури

Основна література

Брановский Ю.С. Введение в педагогическую информатику: Учеб. пособие для студентов. – Ставрополь: СГПУ, 1995.

Информатика для гуманитариев: Учеб. пособие / Под ред. Л.И. Бородкина и И.М. Гарсковой. – М.: Изд-во УРАО, 1997.

Историческая информатика: Учеб. пособие / Под ред. Л.И. Бородкина, И.М. Гарсковой. – М.: Мосгорархив, 1996.

Методологические проблемы исторической науки / Под ред. Б.Г. Могильницкого. – Томск. Изд-во: Том. ун-та, 2001. С. 3 – 10.

Методология истории: Учеб. пособие для студентов вузов / А.Н. Нечухрин, В.Н. Сидорцов, О.М. Шутова и др. Мн.: НТООО «ТетраСистемс», 1996.

Могильницкий Б.Г. История исторической мысли ХХ века: Курс лекций. Вып. 1 – 3. – Томск. Изд-во Том.ун-та, 2002-2008.

Репина Л.П., Зверева В.В., Парамонова М.Ю. История исторического знания: Пособие для вузов – М.: Дрофа, 2004.

Сидорцов В.Н. Методология истории: количественные методы и информационные технологии: Учеб.-метод. пособие. – Мн.: БГУ, 2003.

Тош Д. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка. / Пер. с англ. – М.: Весь Мир, 2000.

Додаткова література

Аванесов В.С. Основы научной организации педагогического контроля. – М., 1989.

112

Експертиза культурно історичнихцінностей

Балыкина Е.Н. Слагаемые эффективности педагогических программ учебного назначения по историческим дисциплинам // Компьютерные учебные программы, № 1 (20). – М.: ИНИИФО, 2000. – С. 13-36.

Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М.: Наука, 1984.

Бицилли П.М. Очерки теории исторической науки. – Прага, 1925. Блок М. Апология истории или Ремесло историка / Пер. с франц. –

М.: Наука, 1975.

Виппер Р.Ю. Очерки теории исторического познания. – М., 1911. Глинский Б.А. Философские и социальные проблемы информатики. –

М.: Наука, 1990.

Гулыга А.В. Эстетика истории. – М.: Наука, 1974.

Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. – Л.: Наука, 1990.

Гуревич А.Я. Теория формации и реальность истории // Вопросы философии. – 1990. – № 11.

Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». – М.: Индрик, 1993.

Дильтей В. Описательная психология / Пер. с нем. М.: Русский книжник, 1924.

Жуков Е.М. Очерки методологии истории. – М.: Наука, 1980.

Иванов Г.М., Коршунов А.М., Петров Ю.В. Методологические проблемы исторического познания. – М.: Высшая школа, 1981.

Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. – М.: Наука. 1987.

Коллингвуд Р. Дж. Идея истории. Автобиография / Пер. с англ. М.:

Наука, 1980.

Коршунов А.М., Шаполов В.Ф. Творчество и отражение в историческом познании. – М.: Изд-во МГУ, 1984.

Кудряшов В.Е., Липницкая О.Л. Базы данных в исторических исследованиях Беларуси / Компьютер и историческое знание / Ред. Л.И. Бородкин и В.Н. Владимиров. – Барнаул: АГУ, 1994.

Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. – М.: Изд-во МГУ, 1991.

Могильницкий Б.Г. Между объективизмом и релятивизмом: дискуссии в современной американской историографии // Новая и новейшая история. – 1993. – № 5. – С. 3-7.

113

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

Модульно-рейтинговая технология обучения (опыт применения в вузе и средней школе). Сб. статей. – Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 1993.

Ракитов А.М. Историческое познание. – М.: Политиздат, 1982. Решетников С.В. Политология в Республике Беларусь: теоретико-

методологические и прикладные аспекты. – Мн.: ПСПИ, 1999. Риккерт Г. Философия истории / Пер. с нем. – СПб., 1908. Русакова О.Ф. Философия и методология истории в ХХ веке:

школы, проблемы, идеи. – Екатеринбург: УрО РАН, 2000.

Сидорцов В.Н. Актуальные методологические проблемы исследования истории // Гуманитарно-экономич. вестник. – Мн., 1998. –

№ 1. – С. 24-30.

Сидорцов В.Н. Методология исторического исследования (механизм творчества историка). – Мн.: БГУ, 2000.

Стерн А. Философия истории и проблема ценностей. – Гаага, 1962 (на англ. яз.).

Суслов И.П. Методология экономического исследования. – М.: Экономика, 1983.

Теоретико-методологические проблемы исторического познания. Материалы к международной научной конференции. В 2 т. / Под ред. В.Н. Сидорцова, В.С. Кошелева, Я.С. Яскевич. – Мн.: РИВШ БГУ, 2000.

Тойнби А.Д. Постижение истории / Пер. с англ. – М.: Прогресс. 1990. Федоров Б.И., Джалиашвили З.О. Логика компьютерного диалога. –

М.: Онега, 1994.

Философия и методология истории. – М.: Прогресс, 1977. Философские проблемы исторической науки. – М.: Наука, 1969. Фриман Э. Методы изучения истории. – М., 1983.

Хвостов К.В., Финн В.К. Проблема исторического познания в свете современных междисциплинарных исследований. – М.: РГГУ, 1997.

Хьюз С. История как искусство и как наука. – Нью-Йорк. Эванстон. Лондон, 1964 (на англ. яз.).

Шкуратов В.А. Историческая психология. – М.: Мысль, 1997. Шпенглер О. Закат Европы. Т. 1. – М.; Пг., 1923.

Ясперс К. Смысл и назначение истории / Пер. с нем. – М.: Политиздат 1991.

114

Експертиза культурно історичнихцінностей

Зміст курсу

Тематика та зміст лекційних занять

Лекція 1. Криза історичної науки на пострадянському просторі. Предметізавдання курсу.

(1 академічнагодина)

Питаннядорозгляду:

1.Предмет і завдання курсу. Зародження та основні етапи розвитку.

2.Інноваційні напрями в історії. «Нова наукова історія».

3.Постмодернізм і сучасна історична наука.

4.Перегляд марксистських принципів історичного дослідження в українській історичній науці.

Лекція 2. Криза історіографії кінця XIX – початку ХХ ст. Позитивізм і ранкеанство. Критичний позитивізм.

(1 академічнагодина)

Питаннядорозгляду:

1.Формування методології історії у кінці XIX ст. – закономірний підсумок розвитку наукових знань.

2.Ранкеанське розуміння історії. Основні елементи позитивістської парадигми історії.

3.Формування методології «критичного позитивізму» в російській історіографії початку ХХ ст.

Лекція3. Неокантіанська методологія історії. Г.Ріккерт, М.Вебер.

(1 академічнагодина)

Питаннядорозгляду:

1.Місце ціннісного підходу в історичному дослідженні. Природа цінності.

2.Історико-соціологічні погляди М.Вебера.

Лекція4. «Школа Анналів». М.Блок. Л.Февр. Ф.Бродель.

(1 академічнагодина)

Питаннядорозгляду:

1. Основні елементи парадигми історії школи «Анналів». Наукова проблематика досліджень

115

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

2.Друге покоління «Анналів». Броделевський етап в розвитку «Анналів».

3.Розвиток досліджень по історії ментальностей (Ж. Ле Гофф, Ле Руа Ладюрі). Четверта школа.

Лекція 5. Предмет історичної науки. Співвідношення історії і сучасності. Соціальні функції історичної науки.

(2 академічнігодини)

Питаннядорозгляду:

1.Наукова історія. Поняття – об’єкт пізнання.

2.Предмет історії в його історичному розвитку. Особливість предмета історичного дослідження.

3.Особливість предмета історичного дослідження. Ретроспективний характер історичного пізнання.

Лекція 6. Структура історичного дослідження. Принципи історичного пізнання. Методи історичного дослідження.

(2 академічнігодини)

Питаннядорозгляду:

1.Особливості об’єкту історичного вивчення. Структура розвитку історії.

2.Загальнонаукові методи і їх використання істориками.

3.Спеціальні історичні методи.

4.Історична ретроспекція. Соціально-психологічний підхід в історичній науці.

Рекомендована тематика рефератів і курсових робіт

Дослідницькі принципи школи «Анналів». Теорія модернізації.

Історико-антропологічний підхід в дослідженнях.

Історія повсякденності як частина «нової соціальної історії» Методи історичного дослідження.

«Нова» соціальна історія. Формаційний підхід до вивчення історії.

Цивілізаційний підхід до вивчення історичного минулого. Гендерна історія: генезис і перспективи розвитку.

116

Експертиза культурно історичнихцінностей

Усна історія: генезис і перспективи розвитку. Основні елементи позитивістської парадигми історії.

Формування позитивістського напряму в російській історіографії другої половини XIX – початку XX ст.

Критика неокантіанської філософії історії в методології історії «критичного позитивізму».

Формування школи «Анналів» у французькій історіографії 20-х рр. XX ст. Методологія історії М.Блока.

Методологічна еволюція школи «Анналів» в «післяброделевський» період.

Суб’єктно-об’єктні стосунки в історичній науці і специфіка історичного пізнання.

Соціальні функції історичної науки.

Емпіричний і теретический рівні в історії, принципи історичного пізнання.

Історичний досвід як складова частина суспільної свідомості. Загальнонаукові методи і їх використання істориками.

Питання і завдання для поточного і підсумкового контролю й оцінки знань та умінь студентів

1.Визначення історії як історичної науки. Поняття історичного процесу.

2.Історичне пізнання як теорія і практика розуміння дослідження і вивчення історичного процесу.

3.Поняття методології історичної науки.

4.Історіософія і філософія історії.

5.Міфологічне розуміння історії.

6.Релігійне розуміння історії.

7.Провіденціалізм в розумінні пізнання історичного процесу.

8.Ідеї позитивізму в західній та українській історіоірафії.

9.Діалектика і логіка пізнання Гегеля.

10.Марксистський підхід до розуміння історичного процесу.

11.Соціологія та історична наука.

12.Школи анналів.

13.Радянська історична наука та її методологія.

117

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ2

14.Ідея розвитку історії Р.Колінгвуда.

15.Марк Блок про ремесло історика.

16.Критика історизму К.Поппера.

17.Розуміння розвитку історії К.Ясперсом.

18.Цивілізаційпий підхід до вивчення і розуміння історії.

19.Культурологічний підхід до розуміння і вивчення історії.

20.Загально-методологічні та конкретно-методологічні принципи.

21.Принцип історизму як основа історичного пізнання.

22.Поняття історичної годині.

23.Поняття історичного простору.

24.Історична альтернатива.

25.Розуміння незворотності історичного процесу.

26.Історичне джерело.

27.Історичний факт та історичне явище.

28.Історичний процес та історична пам’ять.

29.Історична свідомість та історичне мислення.

30.Історичний досвід та історична правда.

31.Історична реальність та історична істина.

32.Історична оцінка та аксіологія.

33.Цілеспрямованість і стихійність історичного процесу.

34.Історична доля та історична воля.

35.Класифікація в історичних дослідженнях: групування, типологія, систематизація.

36.Проблеми періодизації в історичній науці.

37.Формування структури і змісту наукової роботи.

38.Соціальні функції історичної науки.

39.Суб’єктно-об’єктні стосунки в історичній науці і специфіка історичного пізнання.

40.Історичний досвід як складова частина суспільної свідомості.

118

Експертиза культурно історичнихцінностей

Розділ 3

ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА (дисципліни за вибором)

3.1. Основи наукових досліджень

Автор-укладач:

Потильчак О.В., доктор історичних наук, професор кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Пояснювальна записка

Програма вивчення варіативної навчальної дисципліни за вибором студента «Основи наукових досліджень» складена відповідно до освіт- ньо-професійної програми підготовки бакалавра напряму 6.020302 – «Історія».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є методологія і методи наукових історичних досліджень, а також способи їх організації.

Метою викладання навчальної дисципліни «Основи наукових досліджень» є надання студентам необхідного обсягу знань у галузі наукових досліджень, підготовка їх до самостійного виконання наукової роботи з історії, ознайомлення з формами звітів, методикою підготовки повідомлень, доповідей, наукових статей, курсових, бакалаврських, дипломних і магістерських робіт.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Основи наукових досліджень» є формування наукового світогляду майбутніх фахівців, які повинні володіти не лише необхідною сумою фундаментальних і спеціальних знань, а й методологією наукових досліджень, інформаційними технологіями, вміти використовувати у своїй роботі все те нове, що з’являється у науці і практиці, адаптуватися до нових умов, постійно вдосконалювати свою кваліфікацію.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: загальні відомості про науку, історію становлення і розвитку науки, відомості про науково-технічну революцію; основи організації наукових досліджень, їх інформаційне забезпечення. Вміти: формулювати

119

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

задачі, теоретичні посилання і робочі гіпотези; добирати й аналізувати необхідну інформацію з теми наукового дослідження; перевіряти гіпотези і приймати рішення; прогнозувати соціально-економічні процеси; узагальнювати результати досліджень і формулювати висновки, обробляти та оформляти результати досліджень; за результатами дослідження готувати науковий звіт, доповідь чи статтю, що забезпечують формування компетенцій: навчальної, культурної, соціальної, громадянської, хронологічної, просторової, інформаційної, логічної, аксіологічної.

Засоби діагностики успішності навчання: контроль під час аудиторних занять, основними формами якого є усне опитування студентів для з’ясування рівня засвоєння ними теоретичного матеріалу курсу; контроль самостійної роботи студентів, основними видами якого є оцінювання процесу роботи над індивідуальними завданнями; модульний контроль проводиться у формі тестування.

Тематика і орієнтовний розподіл годин, відведених на лекційний курс, семінарські заняття, самостійну роботу студентів та індивідуальну роботу викладача виглядають наступним чином:

Навчальна програма курсу

Розділ 1. Теоретичні основи наукової діяльності і наукові методи

Тема 1. Наука – продуктивна сила розвитку суспільства.

Загальні відомості про науку. Науково-технічна революція як передумова перетворення науки в продуктивну силу виробництва. Диференціація та інтеграція – закономірні тенденції розвитку науки.

120