Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

Температурно-вологісний режим у музеї. Повітряний режим в музеї.

Світловий режим у музеї.

Біологічний режим в музейних приміщеннях. Система зберігання музейних фондів. Музейна експозиція.

Музейний експонати та експозиційні матеріали.

Принципи і методи побудови експозицій музеїв історичного профілю. Наукове проектування експозиції: основні етапи. Загальноісторичні музеї: особливості експозиції.

Історичні відділи краєзнавчих музеїв: особливості експозиції. Етнографічні музеї та музеї-заповідники: особливості експозиції. Ансамбль як оптимальна форма сучасної музейної експозиції. Особливостіхудожньогопроектуванняівирішеннямузейноїекспозиції. Колір як компонент експозиційного ансамблю в музеї.

Світло як компонент експозиційного ансамблю в музеї. Приміщення історичних музеїв: історія та еволюція будівництва. Функціональні комплекси і зони в сучасних музеях.

Музейна педагогіка як наукова дисципліна.

Музейна аудиторія: особливості різних віково-соціальних груп. Музейна комунікація та проблема її ефективності.

Урок історії в контексті музейної експозиції. Особливості та завдання екскурсійно-лекційної роботи. Факультативні заняття у музеї.

Екскурсійна робота в музеї історичного профілю. Музейний менеджмент.

Маркетинг у сучасному музеї. Інформаційні технології у музейній справі. Нові технології у музейній педагогіці.

Зразки модульних контрольних і тестових завдань

Модульна контрольна робота 2. Музеєзнавство як наукова дисципліна. Теорія та історія музейної справи.

Варіант 1 Рівень 1

1. Яке з наведених понять з’явилося раніше: а) музеологія; б) музеєзнавство; в) музеографія;

241

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

2.Що є об’єктом музеєзнавства як науки: а) музей; б) музейний предмет;

в) музей і музейна справа; г) музей і музейна справа як суспільне

3.Назвіть відомі Вам концепції розуміння предмету музеєзнавства.

4.Назвіть ключові поняття музеєзнавства.

5.Розташуйте наведені нижче ознаки у хронологічному порядку їх появи в тлумаченні характеристик музейних предметів:

а) раритетність (рідкість); б) реалії здатні тривало зберігатись; в) колекційний предмет;

г) джерела наук, твори мистецтва, старожитності;

6.Назвіть відомі Вам теорії походження музеїв.

7.Із поданого нижче переліку виберіть складові елементи музейної справи:

а) науково-методичні та навчальні центри; б) приватні колекції; в) музейна мережа;

г) практична діяльність музеїв та охорона пам’яток; д) охорона, консервація та реставрація музейних предметів; е) музейна політика і законодавство; є) спеціалізована періодика; ж) домузейні форми колекціонування;

з) система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; и) музеєзнавство як наукова дисципліна; і) теорія музейної справи; ї) проблематика сучасного музеєзнавства;

й) прикладне музеєзнавствою.

8.Назвіть відомі Вам групи проблем сучасного музеєзнавства як наукової дисципліни.

9.Хто з відомих європейських музеєзнавців 60-70-х рр. ХХ ст. запропонував визнану тепер структуру музеєзнавства як науки?

10.Назвіть наукові дисципліни з якими музеєзнавство має сталі міждисциплінарні зв’язки.

242

Експертиза культурно історичнихцінностей

Рівень 2

1.Поняття «музеографії» та «музеєзнавства». Їх наукова еволюція.

2.Ключові поняття музеєзнавства. Музейний предмет.

3.Структура музеєзнавчої науки. Історія музейної справи та історіографія музеєзнавства.

Рівень 3

1. Розкрийте та обґрунтовано поясніть основні напрямки проблем сучасного музеєзнавства щодо музейних предметів, джерел інформації, документальних, культурно-історичних цінностей.

Модульна контрольна робота 2. Фонди і фондова робота в історичному музеї

Варіант 1

1.Типові та унікальні музейні предмети і науково-допоміжні матеріали в музейній експозиції. Поняття.

2.Назвіть основні етапи процесу комплектування фондів.

3.Облік музейних предметів у фондах музею. Документування.

4.Музейний каталог і його види.

5.Документування прийому придбаного у власника предмету на постійне і тимчасове зберігання до музею. Порівняти.

6.Вимоги до нанесення облікових позначок на музейний предмет.

Варіант 2

1.Поняття «цінність музейного предмету» і «музейна цінність предмету». Типові та унікальні музейні предмети.

2.Експедиція з комплектування фондів. Етапи. Їх зміст. Документа-

ція.

3.Поняття «облік музейних фондів» і «система фондової документації».

4.Наукова інвентаризація музейних фондів. Наукові інвентарі і порядок їх заповнення.

5.Документування переобліку музейних фондів.

6.З якою метою створюється «класифікаційна схема» в музеї? Поясніть варіанти її складання.

Варіант 3

1. Класифікація музейних предметів як історичних джерел. Науководопоміжні матеріали та їх види.

243

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

2.Репортажні збори як метод комплектування фондів музеїв.

3.Картка наукового опису музейного предмету. Призначення і порядок її заповнення.

4.Документування порядку передачі музейних предметів всередині фондів музею і поза ним. Порівняти.

5.Принципи і порядок нанесення облікових позначок на музейний предмет.

6.Хто приймає остаточне рішення про списання музейного предмету з обліку музею? Який порядок списання?

244

Експертиза культурно історичнихцінностей

3.6. Історія української іконографії

Автор-укладач:

Руденко Н.В., кандидат історичних наук, доцент кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Пояснювальна записка

Щоб по-справжньому любити мистецтво рідного краю, його треба добре знати. Це знання не лише підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, воно є своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішнім й прийдешніми. Саме вихованню почуття національної гідності нових громадян незалежної України за її величезний внесок у скарбницю світової культури слугуватиме курс «Історія українського іконопису». Студенти повинні глибоко вивчати, добре знати основні аспекти іконознавства. Основною метою курсу є вивчення духовної природи ікони, її відмінності від інших видів малярства, історії української ікони, техніки малювання ікон. Виявлення, облік та збереження пам’яток іконографії, їх дослідження і пропаганда є важливим завданням при написанні курсових та дипломних робіт студентами. Вивчення курсу «Історія українського іконопису» має велике науковопізнавальне й виховне значення. Важливим завданням курсу є ознайомлення майбутніх вчителів історії з найбільш вагомими пам’ятками іконографії, з діяльністю відомих іконописців Х-ХХІ ст., показати значення іконописних шкіл для вивчення історії рідного краю, а також, яке місце займає іконознавство в системі історії України та спеціальних історичних дисциплін, які його методологічні основи і виховні функції. Розкрити зв’язок історії українського іконопису з історією всієї України, роль іконознавства у відродженні культурних та моральних здобутків українського народу. Вивчення курсу передбачає формування у студентів знань: з історії розвитку іконознавства в Україні; основної літератури та джерел з історії української ікони; з проблеми ідентифікації ікон та вирішення питання правонаступництва мистецтва Київської Руси; виокремлення української ікони, її ненаслідувального характеру щодо інших ікономалярських шкіл. На основі цих знань повинні бути сформовані уміння: вести дослідницьку, пошукову і культурно-освітню роботу; описати та охарактеризувати літературу та джерела з історії іко-

245

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

нознавства; віднайти, опрацювати, проаналізувати, зробити висновки та узагальнення нового матеріалу; сприйняти і осмислити новий матеріал; вести бесіду і правильно її записати; проводити факультативні заняття, екскурсії, походи та розвідки. Основними формами навчальної роботи є лекції, семінари, індивідуальна та самостійна робота студентів під керівництвом викладача. Підсумковою формою контролю засвоєння студентами фактичного матеріалу курсу є залік.

Тематика і орієнтовний розподіл годин, відведених на лекційний курс, семінарські та практичні заняття виглядають наступним чином:

Навчальна програма курсу

Розділ І-ІІ. Джерела української ікони. Мистецтво Київської Русі Х -ХІІІ ст.

Призначення і функції ікони. Джерела іконопису. Іконоборчий рух. VІІ Вселенський собор та початок формування канонів іконописання. Символіка кольорів. Стан дослідження іконопису домонгольського періоду. Візантійські ікони кінця ХІ – початку ХІІ ст.: Вишгородська (Володимирська) Богоматір; Белзька ікона Богородиці; Холмська Богома-

246

Експертиза культурно історичнихцінностей

тір; ікона Успіння Пресвятої Богородиці. Київська малярська школа кінця ХІ – початку ХІІ ст. Легенда про майстра Аліпія. Киівські ікони: св. Георгій-воїн ХІ ст.; Велика Панагія поч. ХІ-ХІІ ст.; Устюзьке Благовіщення; Спас Золоте Волосся та ін. Передвівтарна перегородка. Формування намісного ряду іконостасу. Своєрідні риси ікономалювання в Київській Русі.

Розділ ІІІ-ІV. Українська ікона візантійського стилю (пізнє середньовіччя, ХІV – перша пол. ХVІ ст.)

Іконопис репрезентують пам’ятки головним чином Галичини і Волині, оскільки на інших землях України він майже не зберігся. Формування трьохярусного іконостаса протягом ХІV – першої половини ХVІ ст. Легендарні та джерельні відомості про іконописців ХІV-ХV ст. Митрополит Петро Ратенський як художник (ікона Петрівська Богоматір з Московського Кремля, кінець ХІV ст.; ікона Спаса для надгробка Ратенського).

Іконопис Галичини. Твори ХІV ст., в яких ще були міцні візантійські тенденції (ікони Преображення з Бусовиська, ХІV ст. і Жогатина, ХV ст.). Популярні в Україні сюжети: Спас-учитель, Спас на повен зріст, Спас у силах – Спас з Милика, ХV ст., Деісус з Явори, ХV ст. Популярність образу св. Георгія. Зв’язок його з фольклором, язичницькими повір’ями, еволюція символічного змісту ікони ХІV-ХV ст. (св. Георгій зі Станилі, св.Георгій зі Здвижня). Готичні риси в іконах ХV ст. і готичні ікони, виконані українськими майстрами (св. Георгій з с. Словіта (Перемищина).

Житійні ікони ХІV-ХV ст. (св. Микола з с. Радруж, св. Параскева з с. Жогатин, св. Козьма і св. Дем’ян з с Яблуниця). Своєрідність композиції, її візантійські джерела.

Львів як інтернаціональний культурний осередок. Богоматір Домініканська ХІ-XV ст. (Гданськ, Польща); Львівська (Вірменська?) Богоматір. Богоматір Одигітрія з Красова як втілення нових естетичних уявлень ХV ст. Своєрідні іконописні прийоми другої половини ХV ст.

Значення в інтер’єрі української церкви майже обов’язкових ікон Страстей Господніх (Страсті Господні зі Здвижня, ХV ст.), Страшних судів (Страшний суд із Мшанця, кінець ХV). Їх сакральний зміст. Іконографічні особливості композиції.

Народний струмінь у галицькому малярстві другої половини ХV ст. Майстер з Ванівки та його майстерня. Ікони Різдво Марії; Моління з чином, Спас Нерукотворний. Нові риси в традиційній іконографії.

247

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Ікони Волині. Нове уявлення про волинський іконопис ХІV-ХVІ ст. завдяки експедиціям, що виявили невідомі раніше ікони. Різноманітність стилістичних пошуків мистців. Своєрідність трансформації художнього образу. Волинська Богоматір (ХІV ст.) з Покровської церкви Луцька. Високі етичні ідеали, втілені в творі. Легенди про чудотворність ікони. Богоматір Одигітрія (ХІV-ХV ст.) з Дорогобужа. Оригінальність образу Богоматері. Богоматір Милування ХV ст. з Доросині. Іконографія. Малярські особливості.

Розділ V. Українська ікона стилю ренесанс ( друга пол. ХVІ ст.). Стильовий ренесансно-бароковий синтез (перша половина ХVІІ ст.)

Значення іконопису в добу національного визволення в Україні. Ікони архистратига Михаїла як втілення віськової доблесті.

Львівські майстерні. Провінційні майстри Самбора, Дрогобича, Перемишля. Питання про іконопис Києва.

Розвиток нових жанрів іконопису, зміни в техніці наприкінці ХVІ ст. відповідно до зміни стилю. Український іконопис і західноєвропейська гравюра. Підписи майстрів під іконами як ознака самосвідомості художників. Майстер Олексій зі Смільника, ікона Успіння Богородиці, 1547; майстер Дмитрій, Пантократор з апостолами, 1565, Різдво Марії. Традиційність малярських засобів і новий образ Вседержителя. Творчість львівського майстра Лаврина Пухала. Привнесення поетичної гармонії в усталений іконний канон, умовність і спеціалізація прийомів (апостол Петро і Богородиця з Наконечного, 1570-ті рр.). Благовіщення 1579 р. майстра Федуска з Самбора.

Образ Богородиці Одигітрії. як втілення моральної опори і надії народу. Ікона Богоматір Одигитрія з похвалою з Ріпнева майстра Федора зі Львова, 1599 р. – перша пам’ятка нового стилю іконопису: вплив портретного малярства на ікону, роль пластичної анатомії в створенні образу Богоматері, користування технікою яєчної темпери та олії.

Роль краєвиду в іконописі (Преображення з Яблунева, Різдво Христове з Лопушанки, кінець ХVІ ст.; Воскресіння з Рави Руської, кінець ХVІ ст.).

Спроби передати реальний інтер’єр в іконописі – перші кроки до зміни стилю: Введення Марії у храм зі Сколе, кінець ХVІ ст., Зішестя св. Духа зі Сколе, кінець ХVІ ст. Залежність стилю ікони від її жанру.

248

Експертиза культурно історичнихцінностей

Формування високого 5-6-тиярусного іконостасу. Його українська специфіка. Існування одночасно низького і високого іконостасів. Високі іконостаси львівської школи та їх вплив на стиль українського іконопису ХVІІ ст. Іконостас П’ятницької церкви Львова (перша пол. ХVІІ ст.). Майстри Лаврин Пухало та Федір Сенькович. Концепція іконостасу, його архітектура, програма. Іконографія страсного і святкового ярусів. Вплив портрету на зображення апостолів (ап. Петро, ап. Іоанн, ап. Павло). Стиль різьблення і малярство. Пейзаж, інтер’єр в іконах (Благовіщення, Хрещення), відбиття побутових реалій (Різдво Марії).

Іконостас Успенської церкви Львівського братства (1630-1638). Майстри Ф. Сенькович і М. Петрахнович. Історія створення іконостасу і його доля. Розподіл ікон іконостасу між Успенською церквою і с. Великі Грибовичі, де змонтована більша частина іконостасу. Стан іконопису (ікони в самій церкві і в церкві св. Козьми і св. Дем’яна в с. Великі Грибовичі) і спроби реконструкції композиції іконостасу. Ікони страсного ярусу і новаторське вирішення деісусного чину. Храмова ікона Успіння Богоматері. Різдво Марії, вирішене як урочиста, але реальна подія. Маньєристичні ознаки стилю. Характерні особливості манери Ф. Сеньковича (ікони Зішестя до пекла, Воскресіння Лазаря). Драматургія сцен Страстей Господніх М. Петрахновича. Експресивність малярських прийомів, мажорна напруженість колориту.

Іконостас церкви Св. Духа в Рогатині (1649-1650). Програма іконостасу, його оригінальність. Поєднання тем Нового і Старого Завіту. Різьблення іконостасу та іконопис. Образи намісного ряду. Образ св. Михаїла. Ікона св. Трійці. Побутові елементи як символи. Манера мистців – авторів іконостаса. Образ Богоматері Одигітрії і його місце в історії українського мистецтва.

Контрреформація та її вплив на ікономалярство (перша пол. ХVІІ ст.). Риси ренесансного ікономалювання та ренесансно-бароковий синтез.

Розділ VI-VII. Ікона барокового стилю (друга половина ХVІІХVІІІ ст.)

Риси барокового іконопису: рух та напруга, масивність і монументальність, декоративна пишність, контрастність та яскрава колористика.

Роль високого іконостасу в інтер’єрах храмів у ХVІІ-ХVІІІ ст. Стилістична еволюція іконостаса від ренесансних до барокових форм. Велика шкала розбіжностей між тематичним складом іконостасів.

249

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Іконостас Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові (166-1678) і його реліквія – Чудотворна ікона Богоматері. Наявні ікони і легенди.

Іконостас Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської лаври (1728-1732). Його оригінальна концепція. Барокові риси малярства (Жертвоприношення Авраама, Богоматір-живоносне джерело, Лот і ангели, Архангел Гавриїл, Три апостоли). Заміна Спаса Вседержителя в Деісусі зображенням Новозавітної Трійці. Декоративність намісного ряду. Обдарованість і висока професійна культура київських майстрів.

Іконостас церкви Спасо-Преображення в м. Великі Сорочинці. Барокова композиція іконостасу, його динамічна структура. Програма малярства і різьблення іконостаса. Символічна роль світла і вирішення цього складного завдання в малярстві (ікона св. Трійці, намісні ікони Богоматері з дитиною і Спаса-Вседержителя). Урочисте піднесення в святкових іконах, їх оригінальні композиції (Введення Марії у храм, Успіння Богоматері, Покров Богоматері). Портрети сучасників у них, козацької старшини і членів їх родин. Зображення співіменних святих ктиторів – гетьмана Данила Апостола і його дружини Уляни. Оптимістичний лад іконопису, його ствердження вічності земного і потойбічного буття. Галерея образів – пророків, апостолів. Роль декоративного орнаменту на іконах.

Продовження барокової традиції в мистецтві ХVІІІ ст. київської школи. Іконостас Вознесенської церкви с. Березна на Чернігівщині (1761). Його історія і склад. Малярська співзвучність окремим іконам іконостаса Спасо-Преображенської церкви с. Великі Сорочинці, риси відмінності.

Рокайлева вишуканість ікон Великомучениць з Конотопа (сер. ХVІІІ

ст.) – свідоцтво високої мистецької культури Києва.

Місто Жовква – визначний центр іконописання. І. Руткович і його школа. Руткович як суспільний діяч, представник міщанської громади міста. Іконостаси І. Рутковича і новації, введенні ним в їхній склад, малярське аранжування західноєвропейських гравюр, запозичених з Біблії Г. Йоде (1590-х рр.). Малярські особливості манери художника і зростання майстерності. Порівняти ікони іконостасів Волиці Деревлянської (1680-1682) і Скваряви Нової (1697-1699). Значення зображення св. Володимира і св. Костянтина в скварявському іконостасі.

Творчість Йова Кондзелевича (1667-1740). Його біографія. Роботи, виконані для іконостасу Воздвиженської церкви Скита Манявського (1697-1705). Кондзелевич на Волині. Порівняти ікони Загорівського

250