Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

г) майстер Федуска із Самбора. 3.3. Нові риси в стилі ікони: а) Преображення з Яблунева;

б) Різдво Христове з Лопушанки, кінець ХVІ ст.;

в) Воскресіння з Рави Руської, кінець ХVІ ст.;

г) Введення Марії у храм зі Сколе, кінець ХVІ ст., д) Зішестя св. Духа зі Сколе, кінець ХVІ ст.;

є) житійні ікони 70 – 80-х рр. ХVІ ст. (св. Микола з Радружа);

ж) ікона Богоматір Одигитрія з похвалою з Ріпнева майстра Федора зі Львова, 1599 р.

Семінарське заняття 4-5. Ікона барокового стилю (друга половина ХVІІ-ХVІІІст.).

(4 академічні години)

Питання до розгляду:

4.1. Роль високого іконостасу в інтер’єрах храмів у ХVІІ-ХVІІІ ст.: а) іконостас Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові

(1669-1678);

б) іконостас Троїцької Надбрамної церкви Києво-Печерської лаври

(1728-1732);

в) іконостас церкви Спасо-Преображення в м. Великі Сорочинці; г) іконостас Вознесенської церкви с. Березна на Чернігівщині (1761). 4.2. Місто Дрогобич і його майстерня:

а) художник Стефан Медицький і син його Іван; б) іконостаси церков св. Юра (1659-1671) й каплиці Різдва Іоанна

Предтечі церкви Воздвиження Чесного Хреста (1675).

4.3.Місто Жовква – визначний центр ікон описання.

4.4.І. Руткович і його школа.

4.5.Творчість Йова Кондзелевича (1667 – 1740).

4.6.В. Петранович (1680 – 1759) та Лука Долинський (1745-1824).

4.7.Судова Вишня–центр ікономалярства. Ілля БродлаковичВишенський, Стефан, Яцько, Іван Маляр з Вишні.

4.8.Вплив портретного малярства на іконопис:

а) ікони св. Микола з с. Михнівка, кінець ХVІІ ст. і св. Параскева з с. Високого 1730 р.;

б) портрети ктиторів в іконах; в) ікони Покрови Богородиці та їх поширення в Україні.

261

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

4.9. Символічні і алегоричні ікони та їх поширення (Христос – недремне око, Христос – лоза виноградна, Древо життя, Богоматір – животворне джерело (ХVІІІ ст.).

Семінарське заняття 6. Українська ікона стилю романтизму і класицизму (ХІХ ст.) Українська ікона ХХ-ХХІст.

(2 академічні години)

Питання до розгляду:

6.1.Іконографічностильова реформа образів початку ХІХ ст.

6.2.Іконописна діяльність В.Тропініна, І. Сошенка в Україні.

6.3.Іконографія Києво-Печерської та Почаївської мйстерень.

6.4.Іконописна школа монаха Аліпія у Києво-Печерській Лаврі.

6.5.Видатні українські іконописці – О. Мурашко, С. Костенко, І. Їжакевич, М. Врубель.

6.6.Історія української ікони на землях Західної України.

6.7.Процес нищення церкви, храмів, ікони в Україні 1917-1991рр. Подвиг А.Шептицького та І Свєнціцького у царині збереження ікон на Західній Україні.

6.8.Візантійсько-український стиль М. Сосенка, О. Куриласа, А. Монастирського, П.Холодного та ін. Ікономалярство та іконознавство Львова 1910-1930рр.

6.9.Зародження професійного ікономалярства за океаном.

6.10.Ікономалювання в Україні. Відродження національних шкіл та осередків ікономалярства у Києві, Львові.

Рекомендована тематика рефератів і курсових робіт

Феномен іконоборства та мистецтво Тавриди.

Зародження і розвиток іконопису в Київській Русі. Відмінність київських ікон від візантійських.

Джерела української ікони. Найдавніші іконописні твори. Втілення національно-патріотичної ідеї в іконописі ХІV-ХV ст.

Іконостас: трансформація з передвівтарної перегородки до багатоярусної конструкції.

Іконопис України періоду Ренесансу (ХVІ ст.).

Художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович – найвидатніші представники українського Ренесансу.

Іконопис другої половини ХVІІ – початку ХVІІІ ст. Творчість Івана Рутковича та Іова Кондзелевича.

262

Експертиза культурно історичнихцінностей

Особливості іконопису ХІХ ст. Особливості іконопису ХХ століття.

Питання і завдання для поточного і підсумкового контролю й оцінки знань та умінь студентів

Модульне завдання 1

1.Охарактеризувати риси українського ікономалярства на відміну від візантійського (ХІV – перш. пол. XVI ст.):

2.Що таке житійні ікони?

а) ікони із зображенням «двунадесятих свят»; б) ікони із зображенням жертв Авраама, Мойсея, Мелхіседека, Аве-

ля;

в) ікони із зображенням різних святих (св. Миколи, св. Параскеви, тощо) та їхніх діянь;

г) зображення Ісуса, Богородиці та Іоанна –Хрестителя («Моління»)

3. Зображення діянь святих на українських житійних іконах були: а) у верхніх кутах ікон; б) у клеймах;

в) по всьому периметру ікони.

4.Які житійні ікони відносяться до ХІV – перш. пол.XVI ст.: а) св. Микола із с.Радруж; б) св. Параскева з с.Високого;

в) св. Параскева із с.Жогатин (Перемищина); г) св. Козьма та св. Дем’ян з с. Яблуниця (Перемищина); д) св. Микола з с.Михнівка;

є) св. Борис та св. Гліб іконописця з оточення митрополита Петра Ратенського.

5. Які ікони належать іконописанню митрополита Петра Ратенсько-

го:

а) Богородиця Петрівська (Коломна); б) Спас-учитель з Милика (Перемищина);

в) Спас – поплічне зображення, ймовірно для надгробка (Коломна); г) ХристосПантократор (Рівне); д) Спас Нерукотворний (с. Терло, Львів.обл.).

263

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

6.Які богородичні ікони датуються ХІV – перш. пол. XVI ст.: а) Вишгородська ікона Божої матері Єлеуса; б) Красівська ікона Божої матері Одигітрія; в) Холмська ікона Божої матері;

г) ікона Божої матері Одигітрія з Дорогобужа (Рівненська обл.); д) Волинська ікона Божої матері Одигітрія ( з Покровської церкви

м. Луцьк); є) Белзька ікона Божої матері;

ж) ікона Божої матері Єлеуса з Доросині (Львівської обл.).

7. Український іконостас у ХІV – перш. пол. XVI ст. складався з: а) предельного ряду; б) намісного ряду; в) святкового ряду;

г) апостольського ряду; д) пророчого ряду;

є) Деісус (зображення Ісуса, Богородиці та Іоанна –Хрестителя (Моління).

8.Майстер із с.Ванівка (Лемківщина) та його майстерня написали: а) Моління з чином (Деісус); б) ікона Божої матері Єлеуса з Доросині ( Львів. обл.); в) Різдво Марії;

г) св. Козьма та св. Дем’ян з с. Яблуниця; д) Страшний суд із Мшанця; є) св. Параскева із с.Жогатин (Перемищина);

ж) Страсті Господні із Здвижня (тепер Польща);

9.Які ікони св. Георгія (Юрія) відносяться до ХІV – перш. пол. XVI ст.:

а) зі Станилі; б) з Рогатина: в) зі Здвижня; г) з Милика; д) з Жогатина.

10.Які це Богородичні ікони (за ілюстраціями)? Написати біля цифри «Єлеуса», «Одигітрія», «Панагія», «Гра», тощо.

1.Вишгородська

2.Волинська

264

Експертиза культурно історичнихцінностей

3.Петрівська

4.Красівська

5.Дорогобузька

6.Доросинська

7.Знамення

11.Які ікони переважно бувають чудотворними і чому? Наведіть приклади.

12.Які пам’ятки монументального живопису знаходяться у Закарпатті, Галичині, Польщі?

а) фрески у Вірменській церкві у Львові; б) фрески у костелі у Сандомирі; в) фрески у церкві-ротонді с. Горяни; г) фрески у каплиці у Вислиці;

д) фрески в Онуфріївській церкві у Лаврові; є) фрески у каплиці Чесного Хреста на Вавелі;

ж) фрески у замковій каплиці св.Трійці у Любліні.

13.Які сцени зображені на стінах цих церков та каплиць? (див. попереднє питання):

а) пророчий цикл; б) пасійний цикл; в) богородичний цикл; г) апостольський цикл.

14.Які майстри розписували ці церкви?:

а) Андрій Русин; б) Андрій Рубльов; в) Андрій Галь; г) Владика; д) Феофан Грек; є) Аліпій.

15. Співвіднесіть:

265

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

3.7. Основи фалеристики

Автори-укладачі:

Вєтров І.Г., кандидат історичних наук, професор кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова;

Потильчак О.В., доктор історичних наук, професор кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Пояснювальна записка

Вибірковий навчальний курс «Основи фалеристики» включений до навчального плану підготовки бакалаврів спеціальності «історія» (спеціалізації – «експертиза культурно-історичних цінностей») та є частиною блоку дисциплін, що представляють основи спеціальних галузей історичної науки, а також носить міждисциплінарний характер маючи тісні сталі зв’язки з іншими фаховими дисциплінами.

Метою вибіркового навчального курсу «Основи фалеристики» є вивчення світових і вітчизняних традицій нагородження та нагородних систем як особливого культурно-історичного феномену.

Вивчення навчального курсу передбачає формування у студентів, майбутніх вчителів історії – експертів культурно-історичних цінностей теоретичних знань: про основи фалеристики як спеціальної історичної дисципліни; про історичний розвиток нагородних систем країн світу та України; про відмінності між різними категоріями та ступенями нагород.

До практичних умінь і навичок, що мають сформуватися в ході вивчення теоретичного курсу «Основи фалеристики» належить вміння розрізняти нагороди різних часів, народів і країн, ідентифікувати їх за зовнішніми ознаками, визначати їх вік, походження, орієнтуватися в оцінці культурно-історичної цінності останніх, їх вартості на ринку предметів фалеристики.

Теоретичний блок навчального компоненту вибіркового курсу «Основи фалеристики» включає в себе навчальний матеріал, який охоплює: основи теорії та понятійного апарату фалеристики, історію виникнення та розвитку нагородних систем у світі та на території України від най266

Експертиза культурно історичнихцінностей

давніших часів до сьогодні. В процесі вивчення курсу студенти ознайомляться з обставинами виникнення нагород і нагородних систем у країнах світу та в Україні, їх еволюцією та історичною долею; засвоять теоретичний матеріал про нагородну політику влад в різні історичні періоди; отримають знання про специфіку застосування нагород для заохочення і відзначення видатних заслуг перед державою і народом.

Останній тематичний блок навчального курсу становить нагородна система незалежної України. Теоретичний матеріал цього блоку охоплює: організацію вітчизняної нагородної системи, характеристику державних нагород різного статусу: відзнак президента, відзнак Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відомчих відзнак і нагород, що з’явилися у період після 1991 р.

Засвоївши теоретичний матеріал студенти отримають уявлення про найістотніші принципи, що визначали характер та специфіку систем нагород, про культурні традиції, на базі котрих вони виникали, про яскраві події та долі людей, що відбилися в історії тих чи інших нагород. Особливе місце у змісті курсу відведено проблемам: «нагорода і соціальний статус людини», «нагорода і її сприйняття в суспільстві», «символіка нагород».

Вивчення вибіркової навчальної дисципліни «Основи фалеристики» організоване на принципах кредитно-модульної системи, що сприяє систематичній і динамічній роботі студентів над засвоєнням цієї складної галузі знань.

За навчальним планом спеціальності «Історія» (напрям підготовки – 6.020302) вивчення вибіркового навчального курсу «Основи фалеристики» передбачено протягом V навчального семестру. Навчальний матеріал розділений на три змістові модулі та передбачає аудиторні (лекційні та семінарські заняття, керівництво самостійною роботою студентів та підсумковий контроль знань у формі заліку) і позааудиторні заняття (індивідуальна робота студента).

Кожен з навчальних модулів має свою форму контролю у вигляді індивідуальних завдань, виконання яких передбачається в письмовому вигляді з наступним захистом. Самостійна робота студентів має дві складові: підготовка до аудиторних занять і підготовка до модульного контролю. Поряд з традиційними видами аудиторних занять, планується виконання індивідуальної аудиторної роботи під керівництвом викладача, колективне або індивідуальне консультування студентів.

Рейтингова система оцінювання дозволяє врахувати, як поточну підготовку студентів до аудиторних занять, так і визначати рівень засвоєн-

267

Експертиза культурно історичнихцінностей

меценатство, за сумлінне виконання громадського обов’язку, за поліпшення демографічної ситуації).

Класифікація фалеристичних знаків за призначенням: нагородні знаки (за героїзм, мужність, проявленні у воєнних діях, за досягнення у професійній праці, науці, у спорті, громадсько-політичній діяльності тощо); службові – для представників ДАІ, водіїв таксі, двірників тощо); академічні (видаються по закінченню вищих та середніх спеціальних навчальних закладів); членські (свідчать про членство у різних організаціях, спілках, товариствах, клубах тощо); ювілейні (присвячені ювілеям різних визначних подій, річницям свят і святкових дат, видатним учасникам цих подій, видатним державним діячам, ученим різних галузей знань, відомим історичних особам тощо); сувенірні (присвячені, як правило, країнам, містам, виставкам, фестивалям тощо).

Поняття «фалеронім». Історія вивчення нагород у зарубіжній та вітчизняній науці.

Предмет і завдання фалеристики як спеціальної галузі історичної науки. Джерела фалеристики. Місце фалеристики в системі історичної науки та спеціальних історичних дисциплін. Міжпредметні зв’язки фалеристики.

Джерельна база фалеристики. Речові джерела (нагородні знаки); писемні джерела (опубліковані та неопубліковані матеріали, що містять відомості про нагородні знаки, історію їх створення та функціонування, відзначення ними); фотодокументи (озвучення указів про нагороди) або фонічні (записи урочистостей, пов’язаних з нагородженням, проектами, ескізами, описами знаків, озвучення списків нагороджених тощо); зображальні (іконографічні) джерела (художні та графічні оригінальні твори, пов’язані з відзнаками, кіно фотодокументи із знаками нагород та процедурою нагородження ними, портрети осіб в мундирах з орденами).

Фалеристика як навчальний предмет. Використання фалеристичного матеріалу на уроках історії.

Тема 2. Теорія фалеристики.

Система понять і термінів фалеристики. Вертикаль відзнак у нагородних системах. Ордени та їх ступені. Основні правила носіння нагород. Кореляція державних чинів і посад з відзнаками у нагородній системі.

Складові частини нагороди. Аверс та реверс медалей і орденів. Орденські планки і стрічки. Дизайн орденів і медалей. Визначення стано-

269

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

вого положення нагородженого по металу відзнак, орденським стрічкам. Основні підходи до класифікації нагород.

Тема 3. Нагородні системи країн світу.

Виникнення традиції нагородження в античному світі. Традиції нагородження в Давній Греції. Лавровий вінок і його символіка.

Вінець – перший вид нагороди в Римській імперії. Ієрархія та зовнішній вигляд нагородних вінців Риму. Військові нагороди: «Корона тріумфаліс» або «Корона ауера» (лавровий або золотий вінець); «Корона обсидіоналіс» (вінок із природніх (золотих) квітів і трави); «Корона цивіка» (вінок з дубового листя) тощо. Вінці за заслуги перед громадянами: міртовий та оливковий. Інші види нагород: ланцюжки, почесні браслети, списи і фалери.

Фалера як особливий вид відзнаки. Згадки про фалери у творах Геродота, Ксенофонта та Плінія.

Конгрегації монастирів у ранньому середньовіччі. Поява духовних орденів. Орденські однострої та знаки відмінності.

Поява перших світських орденів Азії. «Орден фідаїв» Хасана ібн Саббаха (ХІІ ст.).

Поява перших світських орденів Європи. «Орден Підв’язки» англійського короля Едуарда ІІІ із зображенням Святого Георгія (1351 р.). «Орден Зірки» французького короля Іоанна Доброго. Орден герцога Савойї Амадея (1362 р.). «Орден Золотого Руна» бургундського герцога Фландрії Філіпа Доброго (1429 р.). «Орден Лебедя» Фрідріха ІІ Бранденбурзького (1440 р.). «Орден Вірності» («Орден Святого Губерта») герцога Герхарда (1444 р.). «Орден Слона» королівства Данії. «Орден Святого Михайла» французького королівства. Придворний «Орден Амаранти» королівства Швеції (ХVII ст.).

Зміна філософії орденської відзнаки. Еволюція від «вступу» в становище члена ордену до «отримання» ордену у ХVІІІ ст. Становий характер орденів. Ступені орденської відзнаки: кавалер, командор, гросмейстер. Оформлення нагородних систем європейських країн.

Процеси спеціалізації нагород у ХІХ ст. Розширення доступу до нагород у європейських країнах і його наслідки. Віддзеркалення історії війн ХІХ ст. у нагородах зарубіжних країн.

Особливості еволюції нагородних систем Європи в роки Першої світової війни і в післявоєнний період.

270