Zbirnyk_NMK_DSID_2014

Експертиза культурно історичнихцінностей

Розвиток різьблення іконостаса, стилістична еволюція барокових форм. Ускладнення різьблення в 30-х роках, рокайлевий іконостас 1740-1760-х рр. Іконостас Спасо-Преображенської церкви м. Великі Сорочинці 1732 і рокайлевий іконостас Покровської церкви в Ромнах, 1764. Гіпотеза про авторство С. Шалматова в різьбленні Покровської церкви в Ромнах.

Монументальне малярство. Розписи Успенського собору КиєвоПечерської лаври, виконані 1729-1730 рр. після пожежі 1718 р. Стінопис Троїцької надбрамної церкви (1727-1732). Розписи початку ХVІІІ ст. Софії Київської. Фрагментарна збереженість. Спільні риси київської школи. Фрагменти розписів Густинського Троїцького монастиря 1671 р. Малярство в Троїцькому соборі Чернігова 1695 р. Барокова монументальність в зображенні пророків. Зображення св. Тетяни, портретні риси образу.

Літературні джерела про розписи світських будівель – КиєвоМогилянської академії, Переяславської семінарії (середина ХVІІІ ст.), Архієрейського будинку в с. Андруші (1775).

Барокове малярство в Жовкві при дворі Яна Собеського. Батальні панегіричні твори, що уславлювали короля в інтер’єрі костелу св. Лаврентія в м. Жовква. А. Стех «Битва під Хотином» (кінець ХVІІ ст.). М. Альтамонте «Битва під Віднем» (1693). Героїзація короля. Кінний портрет у бароковому західноєвропейському мистецтві. «Битва під Парканами» (1694). Батальні композиції лицарського залу в замку в Підгірцях ХVІІ-ХVІІІ ст. (композиції «Присяга козаків Владиславу ІV», «Взяття в полон шведського війська»).

Монументальне малярство в дерев’яних церквах. Церква св. Юра в Дрогобичі. Складна і оригінальна теологічна програма стінопису. Тема спокути. Страшний суд. Церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі, розписи каплиці 1675 р. Роботи майстрів Судової Вишні (сцени з життя Іоанна Предтечі).

Портрет. Популярність портретного мистецтва в Україні другої половини ХVІІ-ХVІІІ століть.

Натрунний портрет львівських братчиків. Реалістична виразність індивідуальних характеристик. Портрети: Миколи Красовського; Анастасії Красовської; сучавського митрополита Досифея (не зберігся), був виконаний в Жовкві. Ктиторські портрети. Прямолінійні характеристики, в яких переважають лише певні узагальнені риси.

Високий професіоналізм портретів Придніпров’я і свідома архаїзація манери. Аналіз портретів: В. Дуніна-Борковського (початок ХVІІІ ст.),

291

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

В. Гамалії (середина ХVІІІ ст.), Феодосії Палій, (поч. ХVІІІ ст.), отамана війська Донського Д. Єфремова (1752,), М. Миклашевського (середина ХVІІІ ст.,), Димитрія Ростовського (середина ХVІІІ ст.); портретів подружжя Сулим (ХVІІІ ст.). Певна об’єктивність характеристик попри задану схему композиції і символів.

Епітафіальні портрети та їх оригінальні вирішення. Київський маляр ієромонах Самуїл. Портрет Д. Долгорукого – приклад барокового концептуального за ідеєю вирішення образу (1769), Євдокії Жоравки зі Спасо-Преображенського монастиря Новгород-Сіверського пензля Івана Паєвського. Інтимність і поетичність образу небіжчиці. Портрет І. Гудими – певна підкреслена демократизація образу міщанина, лаконізм художніх засобів. Портрети братів Шиянів – талановита спроба уславити козацький рід через переконливу психологічну характеристику портретованих.

Продовження традиції «сармацького портрету» (портрет М. Потоцького, ХVІІІ ст. з Бучача), і представників родини Денисків – середина ХVІІІ ст.

Українські художники кінця ХVІІІ ст. в Петербурзі. Значення В. Боровиковського (1757-1825) і Д. Левицького (1735-1822) для розвитку російського мистецтва. Академія мистецтв у Петербурзі, заснована в 1765 р., її вплив на подальший розвиток українського мистецтва кінця ХVІІІ-ХІХ ст.

Львівські художники – вихованці західноєвропейських художніх шкіл. Остап Білявський (1740-1804) і Лука Долинський (1745-1824). Різні тенденції в їх портретній спадщині: інтимний портрет у творчості Білявського (портрет Любинецького, 1791). Вплив київської школи на творчість Л. Долинського.

Портрети невідомих провінційних майстрів і їх розповсюдженість. Портрет подружжя Федора і Магдалини Жемельків з Роздолу, кінець ХVІІІ ст.; портрети селян із збірки Підгорецького замку.

Графіка другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст. Гравюра як пануючий вид мистецтва графіки України другої половини ХVІІ ст. Книжкова і станкова гравюра. Розвиток деревориту, мідьориту, офорту. Релігійна книга та її ілюстрація. Різні жанри естампу: панегирик, теза-конклюзія, портрет, ікона. Нові друкарні: в Уневі (1646-47), Почаєві (30-ті рр. ХVІІІ ст.), Чернігові (70-ті рр.ХVІІ ст.), 1674-1675 – у НовгородіСіверському. Цензурні обмеження в друкарні Києво-Печерської лаври, ускладнення і утиски з боку польської влади в роботі львівської братської друкарні.

292

Експертиза культурно історичнихцінностей

Роль і значення київської школи гравюри. Барокові засади стилю. Творчість гравера Іллі і його ілюстрації до Києво-Печерського патерика (1661). Патріотична ідея ілюстрацій, їх декоративні особливості,

історична і художня цінність.

Традиції деревориту в творчості гравера Федора. Витонченість і шляхетність його ілюстрацій до Євангеліону.

Леонтій і Антоній (Олександр) Тарасевичі. Роботи у Вільно, Чернігові, Києві. Портрет, панегірик, ікона в їх творчості (портрети В. Голіцина, К. Радзивила, Я. Собеського, К. Жоховського, Лазаря Барановича). Ілюстрації Л. Тарасевича до Києво-Печерського патерика, 1702. Краєвиди Лаври в них.

І.Щирський (? – 1713). Ілюстрації до панегірика Л. Барановича «Воскреслий фенікс» (1683). Символіка і алегорія та їх тлумачення. Академічні конклюзії: Обідовському (1691), Лазареві Барановичу (1693), Федору Захаревському (1705). Теза, присвячена П. Козачківському (1698)

– своєрідний апофеоз Києво-Могилянської академії.

Н. Зубрицький. «Осада Почаєва турками» (1704) – батальна гравюра, в якій використані традиції західноєвропейських аналогічних композицій. Робота гравера для різних друкарень Києва і Львова.

Творчість почаївських майстрів – братів Йосипа та Адама Гочемських. Удосконалення їх в Києві. Вплив бароко на композиційний лад більшості творів. Тема чудотворної ікони Почаєвської Богоматері в творчості.

Майстер бароко А. Козачківський. Патетика і урочистість в його композиціях. Майстерне володіння малюнком і технікою мідьориту. Відсутність традиційної іконографії в релігійних творах (ілюстрації до Псалтирі 1728).

Творчість Григорія Левицького-Носа (1697-1769). Освіта у Вроцлаві. Конклюзії і книжкові ілюстрації. Добра обізнаність із західноєвропейським мистецтвом, виняткові здібності портретиста. Оригінальність композицій (панегірики на честь Р. Заборовського, (1739), Романа Копи

(1730-1740).

Рукописна книга кінця ХVІІ-ХVІІІ ст. «Служебник» Лазаря Бара-

новича (1665) – жанровий характер ілюстрацій, патріотичні ідеї, закладені в них. Портретні зображення в «Літописі Величка», їх залежність від ідеї самосвідомості народу, історичне (документальне) і художнє значення. Рисунки «кужбушків» – школа рисування в Києво-Печерській лаврі і композиції провідних майстрів (Аліпій Галик). Ілюстрації В. Григоровича-Барського (1701-1747) до щоденника мандрів.

293

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Оформлення рукописної книги, характер заставок, кінцівок, заглавних літер, їх залежність від народного декоративного мистецтва і гравюри. Декор ірмолоїв, метрик, учнівських зошитів. Занепад рукописної книги як твору мистецтва в кінці XVІІІ ст.

Народна картинка «козак-мамай». Дискусія виникнення композиції. Її зміст. Розповсюдження. Існування протягом ХVІІІ-ХІХ ст. Типологія.

Розділ 8. Образотворче мистецтво романтизму і класицизму, реалізму та ін.стилів (ХІХ ст.)

Особливість соціально-економічного розвитку України у ХІХ ст. – занепад феодально-кріпосницької системи господарювання та формування капіталістичних відносин, проведення буржуазних реформ 60-70- х років. Час завершення послідовної політики позбавлення України державності і національних досягнень та культурних здобутків попередніх століть. Україна в складі Російської та Австрійської імперій. Рух за національне відродження. Формування української національної свідомості (кінець ХVІІІ ст. – 40 рр. ХІХ ст.; 40-80 рр. ХІХ ст., 90-ті рр. ХІХ

– 1914 р.). Кирило-Мефодіївське товариство. Громадівський рух. Діяльність В. Антоновича, М. Драгоманова, О. Кониського, Т. Шевченка, І. Франка та ін. Створення НТШ. Харківський та Київський університети.

Скульптура, епохи класицизму та романтизму. Творчість скульпторів Західної України – приклад тривалої боротьби старих форм з новими. Брати Гартман і Йоганн Вітвери. Скульптури Нептуна, Амфітрити, Діани, Адоніса на площі Ринок у Львові. Горельєфи та барельєфи на Будинку Земського Кредитового товариства; будинках на вулицях Винниченка і Личаківській та ін. Надмогильні пам’ятники на Личаківському кладовищі – похилена жіноча постать, що стоїть біля урни.

Родина скульпторів Шимзерів – Антон, Йоганн, Леопольд та ін. Надмогильні пам’ятники у вигляді юнаків із «виглядом світлої печалі» або багатофігурні композиції. Рельєфні композиції на львівських будинках. Творчість П.Евтельє, Г.Красуцького та ін.

Діяльність українських, російських та іноземних скульпторів у Східній Україні: І. Мартос, П. Клодт, В. Демут-Маліновський, Ф. Щедрин та ін.

Перша половина ХІХ ст. Розвиток монументальної скульптури: пам’ятник на честь Магдебурзького права у Києві (1802-1808 рр., архітектор А.Меленський); пам’ятник Рішельє в Одесі (1823-1828 рр. – ску-

294

Експертиза культурно історичнихцінностей

льптор І.Мартос); колона Слави у Полтаві (1805-1809 рр. – скульптор Ф.Щедрин).

У другій пол. ХІХ ст. – пам’ятник кн. Володимиру у Києві (1853 р – за проектом В.Демут-Маліновського та архітектора К.Тона, скульптор П.Клодт); пам’ятник Б.Хмельницькому у Києві (1888р. – за проектом скульптора М.Мікешина, архітектор В.Ніколаєв); пам’ятник Миколі І. – (скульптор М.Чижов); пам’ятник Олександру ІІ (скульптор Е. Ксименес). Діяльність українського скульптора Л. Позена – автор пам’ятників І. Котляревському та М. Гоголю в Полтаві. Його творчість в галузі станкової скульптури: групи, портрети, жанрові твори: «Шинкар», «Кобзар», «Жебрак». Історична тематика в творчості Л.Позена: «Запорожець у розвідці», «Убитий запорожець». Скульптурні портрети: Г. Мясоєдова, М. Ярошенко, Є. Волкова.

Вагомий внесок в українську скульптуру – творчість П. Забіли (Забелло). Статуя О.Герцена на його могилі у Ніцці, погрудні портрети Т. Шевченка, М. Гоголя, В. Боровиковського, М. Салтикова-Щедрина.

Реалістичний напрям у творчості В. Беклемішева, Б. Едуардса, Г. Кузневича, М. Гаврилка, М. Паращука. Образ Кобзаря у творчості М. Гаврилка, М. Паращука, Г. Кузневича, Ф. Балавенського. Б.Едуардс

– жанрові скульптури на дитячу тематику: «Пустунка», «Шурка». Образ «Катерини» (за поемою Шевченка). Релігійно-символічні образи: «Христос і грішник», «Пророк». Портрети: Луї Пастера, І. Буніна. Цікаві пам’ятники: Суворову в Очакові, Римнику та Ізмаїлі.

Розписи храмів. Розпис Володимирського собору (1885-1895) під керівництвом професора А. Прахова, ескізи розпису, художнє керівництво роботами – В. Васнецова, за участю видатних художників України та Росії – М.Нестерова, М.Врубеля, П.Сведомського.

Розписи за ескізами Васнецова – образи давньоруських князів (Ігоря Святославича, Андрія Боголюбського). Величні полотна «Тайна вечеря», «Христос перед Пілатом», «Розп’яття». Центральне зображення Богоматері. Живопис іконостасів у бокових навах – М. Нестеров.

Розписи Кирилівської церкви (сер. 1880-1890 рр.), під керівництвом проф. А. Прахова. Брали участь І. Селєзньов, Х. Платонов, М. Пимоненко, І. Їжакевич, М. Врубель.

Розвиток живопису. З поширенням ідей просвітництва українське мистецтво звільнилось від середньовічних канонів, набуло світського характеру. Ознаки класицизму в образотворчому мистецтві.

Творчість видатного російського художника, кріпака подільського поміщика Моркова В. Тропініна (два десятиліття в Україні). Портрети

295

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

селян, картини української природи, жанрові: «Весілля в Кукавці», «Українець», «Дівчина з Поділля».

К. Павлов – викладач малювання у Ніжинському ліцеї та Київському університеті. Реалістичність портретів: «Автопортрет», портрети дочки й сина, портрет Д. Горленка, портрет Б. Лизогуб. Образи людей праці: «Бондар».

Пейзаж як самостійний жанр. Акварелі О. Кунавіна (замальовки поміщицьких парків і садиб в Україні); пейзажі І. Сошенка, портрети, жанрові сценки («Продаж сіна на березі Дніпра», «Хлопчики-рибалки»); картини М. Сажина («Внутрішній вид Києво-Софійського собору», «Гора Щекавиця у Києві», «Біля переправи через Дніпро»).

Творчість В. Штернберга – реалістичне зображення природи («Переправа через Дніпро», «Вітряки в степу», «Вид Подолу в Києві»). Жанрові твори («Малоросійський шинок», «Гра в піжмурки»).

І. Зайцев – кріпак, художник-пейзажист, викладач малювання у Полтавському кадетському корпусі – краєвиди Полтави.

Лапченко Г. – художник-кріпак. Золота медаль в Академії мистецтв за роботу «Киянин подає звістку про печенігів, що підступають під Київ». Творчість художників-кріпаків – І. Усенка, П. Золотухи,

С. Алєксєєва та ін. – доля принижень та образ.

Творчість портретистів П. Шлейфера, Г. Васька, Д. Безперчого, А.Мокрицького, Є. Крендовського. Портрети Г. Васька – Юнак з сім’ї поміщика Томари. Портрети А. Мокрицького – Є. Гребінки, «Портрет незнайомої» – прагнення до інтимності, простота композиції, романтична інтерпретація.

Новий етап у розвитку українського образотворчого мистецтва – творчість Т.Шевченка, вихованого на народних традиціях із впливом досягнень російської та світової культур. Романтизм та основи реалізму в його мистецтві. Теми, взяті з історії українського народу, зображення його життя, звичаїв. Жанрові картини: «Селянська сім’я», «На пасіці», «Циганка-ворожка». «Катерина» – трагедія української дівчиникріпачки. Віртуозне володіння різноманітними художніми засобами, гострота психологічних характеристик у портретному живописі: «Портрет М. Луніна», «Портрет М. Щепкіна», «Портрет Айри Олдріджа», «Портрет Ф. Толстого» та ін. Автопортрет (1840-1841). Творчість у період заслання. Пейзажі: «Мис Тюк-Карагай на п-ові Мангишлак». Життя і побут казахів: «Казашка Катя», «Казашка зі ступою», «Т.Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою», «Щасливий ловець», «Ді- ти-байгуші». Ставлення до простої людини, уболівання за її злиденне

296

Експертиза культурно історичнихцінностей

життя. Серія «Притча про блудного сина» – суворий вирок дійсності («У шинку», «Програвся в карти», «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «У казематі», «Кара шпіцрутенами»). Портрети: М. Лазаревського, П. Клодта. Автопортрет (1860-1861).

Вплив творчості Т.Шевченка на творчість Л. Жемчужнікова, І. Соколова, К. Трутовського та ін. Л. Жемчужніков. Картина «Кобзар на шляху», навіяна поемою «Катерина». Акварельні портрети селян: «Химка Забіячиха», «Кирило Харченко». І.Соколов – зображення життя українського народу: «Сінокіс на Україні», «Ніч на Івана Купала», «Селянське весілля», «Кобзар», «Збирання вишень», «Повернення з ярмарку», «Спогади про Україну», «На баштані» – деяка ідилічність, замилування життям українського села. «У корчмі», «До корчми», «Скарга», «Похорони», «Погорільці», «Проводи рекрутів» – гострі соціальні події, сповнені справжнього драматизму. Пейзаж у творах. К. Трутовський – демократичне спрямування, сюжети з народного життя: «Масляна», «Бандурист», «На церкву», «Лірник у селянській хаті», «Чумак». Твори викривального характеру: «Поміщики-політики», «Гра в карти», «Поміщик», «П’яний поміщик», «Привели до пана».

Друга половина ХІХ ст. – поява в образотворчому мистецтві нових тенденцій. Рух за громадянські ідеали мистецтва (на відміну гаслу «мистецтво для мистецтва»). У стінах Академії мистецтв – протест під проводом українця І.Крамського з Острогозька (Слобожанщина). У 70-ті роки – Товариство пересувних художніх виставок. Основоположники – І. Крамськой («Місячна ніч», «Русалки»), М. Ге, І. Рєпін, М. Ярошенко, М. Кузнєцов, М. Пимоненко, А. Куїнджі (Шаповал), М. Дубовський, та ін. Микола Ге (1831-1894) – художник, філософ. Проблема «двох правд»: «Таємна вечеря», «Голгофа», «Христос перед Пілатом». Українська тема: «Місячна ніч. Хутір Іванівський», «Ранок. Хутір Іванівський». Майстер портрету: «Портрет хлопчика-українця».

Наймогутніший представник передвижницького руху – уродженець Чугуєва Ілля Рєпін (1844-1930). Українська тема: «Українська хата», «Козак в степу. По сліду», «Чорноморська вольниця». Вершина творчості на українську тематику – «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Портрети Т. Шевченка, М. Мурашка.

Майстри пейзажів та краєвидів. А. Куїнджі (Шаповал) (1842-1910): «Вечір на Україні», «Місячна ніч на Дніпрі», «Українська ніч», «Дніпро вранці». І.Айвазовський: «Чумацький обоз», «Весілля на Україні», «Український пейзаж».

297

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Художня освіта в Україні. Заснування Одеської малювальної школи (1865); Харківської малювальної школи М.Д.Раєвської-Іванової; Київської малювальної школи М.Мурашка (1875). Діяльність передвижників стимулювала появу «Товариства південноросійських художників в Одесі»; «Київського товариства художніх виставок»; «Товариства для розвою руської штуки (мистецтв) у Львові «.

Проблеми післяреформенного села у творах М. Кузнецова, К. Костанді, М. Пимоненка.

Кузнецов М.: «Ключниця», «Наймичка», «На сінокос» – інтерес до життя народу, свіжість, колорит, сонячне світло. Портрети П. Чайковського, В. Васнецова, Є. Направника, І. Похитонова, П. Саксаганського, Ф. Шаляпіна.

К. Костанді: «У хворого товариша», «В люди», «Хвора на дачі», «Старенькі» – глибокий психологізм, драматизм. Обдарування колориста в пейзажах: «Рання весна», «Сутінки», «Бузок», «Дівчина з гусьми».

П. Мартинович (1856-1933) – «змарнований талант», етнограф, фольклорист, художник. Твори художні нечисленні, але яскраві, самобутні. Портрети козаків, селян, картини й етюди з українського побуту: «Казенки», «В канцелярії волосного писаря», «Баби хліб печуть».

С. Васильківський (1854-1917) – природа України («Коробів хутор», «Ранок», «По Дінцю»), її історія та мистецька старовина («Козачий пікет», «Козак Голота», «Козачий табір»), побутові та жанрові сцени («Ярмарок у Полтаві», «Побачення»); рисунки пам’ятників української архітектури утворили альбом «З української старовини»1900 р. Втілення мрій про національне відродження – малярські композиції у будинку Полтавського Земства. Монументальні панно «Обрання полковника

М. Пушкаря», «Чумацький Ромоданівський шлях». Портрети: матері, Т. Шевченка.

О. Сластьон (1855-1933). Портрети кобзарів. «Проводи на Січ». М.Пимоненко: «Засватана», «В чистий четвер», «В розлуці», «Ху-

дожник», «Ворожіння на Різдвяне свято», «Весілля у Київській губернії», «Проводи рекрута», «Конокрад», «Жертва фанатизму» – побут, звичаї українського села, природа України, образи трудівників. Пейзажі «Сінокіс», «Суперниці», «Перед грозою».

І. Селезньов (1856-1909). Історична та побутова тематика: «Князь Дмитро Юрійович у летаргічному сні», «Останній акорд», «Звичайна історія». Портрети: художника Ф.Данилова тощо.

Костенко С. (1868-1900) – колоритні й сонячні твори: «Продавщиця», «Біля хвіртки», «За уроком».

298

Експертиза культурно історичнихцінностей

Дяченко Г. (1869-1921. Пейзажі: «Вечір над Дніпром»; портрети «Дівчинка», «Голівка дівчинки».

Західна Україна. К.Устиянович (1839-1903). Біблійні та євангельські сюжети: «Мойсей», «Христос перед Пілатом». Історична тематика: «Козацька битва», «Літописець Нестор». Побутові картини: «Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела». Портретний живопис: портрет батька, композиторів Т. Бажанського, А. Вахнянина. Цікава картина: «Шевченко – солдат на Аральському морі».

Т. Копистенський – портрети гуцулів.

Друга половина ХІХст. – українська національна школа пейзажного живопису: В. Орловський, С. Васильківський, С. Світославський, Г.Ладиженський, П. Левченко, К. Крижицький, М. Ткаченко, Т. Дворников, Г. Головков – палка любов до рідної землі, краса рідної природи.

Орловський В. (1842-1914). Жанровий живопис з життя українських селян: «Рибалки», «Сінокос», «Жнива», «Привал чумаків». Пейзажі: «Хати в літній день» та ін. Органічний зв’язок між людьми і природою.

Крижицький К.(1858-1911). Українська природа, широчінь задніпровських далей: «Перед грозою», «Лісові далі».

Світославський С. (1857-1931). Пейзажі – настрій, органічне розкриття стану природи: Воли на оранці», «Зимка», «Першій сніг», «Початок весни», «Осінній етюд», «Осінь».

Похитонов І.(1850-1923). Художник-самоук. Майстерні невеликі пейзажі, оригінальне сприйняття природи: «Зимові сутінки на Україні», «Пасіка». Портрети: «Л.Толстой в Ясній Поляні», портрет В.Фігнер.

Левченко П. (1856-1917). Глибоко національна творчість, ліричний настрій, бідні селянські хатки, тиха річка: «Україна», «На Харківщині», «Водяний млин», «Село взимку». Вплив імпресіонізму: «Край села. Хати». Серія картин з мотивами околиць Мовчанського монастиря: «Путивльський Мовчанський монастир», «Біла хата. Путивль».

Ткаченко М. (1860-1916). Природність мотивів, простота, декоративність, барвистість: «Весна», «Краєвид Харківщини», «Дінець», «Сіренький день», «Біля ставка», «Сільське кладовище».

Головков Г. (1863-1909). Риси модерну й символізму: «Морозний день. На санчатах.» Експресія кольору: «Дубки».

Дворніков Т. (1862-1922). Головна роль колориту: «Бузок цвіте». Одеський порт у різні пори року: «В Одеському порту», «Сутінки в порту», «Порт під снігом», «В порту», «Зимовий пейзаж».

299

Навчально методичний комплексспеціалізації.Розділ3

Видатною сторінкою творчості відомого російського художника М.Врубеля (1856-1910) є його київський період (1884-1889). Це і робота у Володимирському соборі, а особливо створення геніальних композицій у Кирилівській церкві. Його твори в ній тісно пов’язані із стильовими ознаками мистецтва Київської Руси й доповнені образним ладом мистецтва Відродження: «Ангели з лабарами», «Надгробний плач», «Зішестя святого духа». Особива роль ікон для мармурового іконостасу: «Афанасій», «Богоматір», «Христос», «Кирило».

Башкірцева М. (1860-1884). Народилась на Полтавщині, але більшу частину життя прожила у Франції, де і написала свої твори: «У студії Р. Жюльєна», «Молода жінка, що читає роман Дюма-сина», «Розлучення». Вплив імпресіонізму: «Жан і Жак», «Мітинг». Відома не тільки полотнами та малюнками, а й «Щоденником» – яскравим явищем духовного життя.

Графіка ХІХ ст. Т. Шевченко. Серія офортів «Живописна Україна»

– історичне минуле, побут і звичаї, природа України: «У Києві», «Видубецький монастир у Києві», «Судна рада», «Старости», «Казка»(«Москаль і смерть»), «Дари в Чигирині» – блискуча техніка, типовість образів селян, життєва та історична правдивість.

Л. Жемчужніков. Гравюри. Офорти: «Покинута». Альбом «Живописная Украина» – продовження трудів Шевченка.

К. Трутовський. Ілюстрації до творів І. Крилова, М. Гоголя, М. Лермонтова, І. Гончарова, Т. Шевченка. Графіка.

П. Мартинович. Графічні твори нечисленні, але яскраві, самобутні. Ілюстрації до «Енеїди», українських народних дум.

О. Сластьон-графік, ілюстратор творчості Шевченка.

Наприкінці ХІХ ст. – у Києві створена малювальна школа на чолі з М. Мурашком – критик, педагог, майстер художніх літографії. 1867 р. – перший літографічний портрет Шевченка до «Кобзаря», портрет М. Ге. Ілюстрації до казок Х. Андерсена.

Розділ 9. Образотворче мистецтво модерну, соцреалізму, модернізму та постмодернізму (ХХ-ХХІ ст.)

Історія української культури ХХ ст. – доба складного та суперечливого розвитку, який з одного боку все глибше й тісніше включав Україну до загальносвітового культурного процесу, а. з іншого – у воєнних та суспільно-політичних колізіях ламав фундаментальні засади національ- но-народного буття, нищив витвори культури й самих її носіїв. ХХ ст.

300