КПК_комен_2012_ч

Стаття 37

Отже, прокурор у конкретному кримінальному провадженні може визначатися керівником прокуратури:

а) при безпосередньому внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР працівниками прокуратури;

б) при надходженні до прокуратури письмового повідомлення слідчого про по­ чаток досудового розслідування та його підставу.

При визначенні форми реалізації рішення керівника прокуратури щодо призна­ чення прокурора слід керуватися положеннями ст. 110 КПК.

Відповідно до цієї статті процесуальними рішеннями є всі рішення органів до­ судового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Важливим процесуальним рішенням є призначення прокурора у кримінальному провадженні, тому положення ст. 110 стосуються і його. Згідно з ч. З ст. 110 КПК рішення прокурора приймається у формі постанови. При цьому постанова виноситься у випадках, передбачених КПК, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (детальніше про форму рішен­ ня прокурора див. коментар до ст. 110 КПК).

Стаття 37 не містить положень щодо обов'язкового винесення постанови. Однак її тлумачення у взаємозв'язку із статтями 214, 110 КПК дає змогу стверджувати, що винесення таких постанов слід визнати доцільним. Зокрема, якщо відомості про кри­ мінальне правопорушення до ЄРДР вносяться прокурором, керівник прокуратури зобов'язаний невідкладно винести постанову про передачу матеріалів кримінального провадження за підслідністю до органу досудового розслідування та доручити про­ ведення досудового розслідування. У цій постанові повинно бути відображено і рі­ шення керівника прокуратури щодо призначення відповідного прокурора. У другому випадку при надходженні до прокуратури письмового повідомлення слідчого про початок досудового розслідування та його підставу керівник прокуратури також не­ відкладно має прийняти рішення про призначення прокурора та негайно надіслати відповідну постанову до органу досудового розслідування.

Частина 1 ст. 37 передбачає також можливість призначення групи прокурорів для здійснення повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. Винесення відповідної постанови в цьому випадку також є обов'язковим. При цьому в ній обов'язково мають відображатися: підстави такого рішення, дані про склад гру­ пи прокурорів та старшого прокурора такої групи. Підставами доручення здійснення нагляду у кримінальному провадженні групі прокурорів можуть бути: складність кримінального провадження; багатоепізодність кримінального правопорушення (пра­ вопорушень); провадження досудового розслідування стосовно кількох осіб тощо.

2. Диспозиція цієї норми кримінального процесуального закону є відсилочною, тим самим вказує на її тісні внутрішньосистемні взаємозв'язки з іншими окремими структурними елементами кримінального провадження: досудовим розслідуванням та судовим провадженням, і структурно складається з двох частин:

1)перша частина (перше речення) вказує на часові параметри здійснення проку­ рором своїх повноважень у кримінальному провадженні - з його початку до завер­ шення;

2)друга частина (друге речення) безпосередньо не розкриває умов здійснення повноважень прокурора в цьому кримінальному провадженні іншим прокурором,

129

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

а відсилає для їх з'ясування до інших правових положень даного нормативного акта - частини 4, 5 ст. 36, ч. З ст. 313, ч. 2 ст. 341 цього Кодексу та ч. З ст. 37 (див. коментар до частин 4, 5 ст. 36, ч. З ст. 313, ч. 2 ст. 341, ч. З ст. 37 КПК).

Прокурор як сторона обвинувачення здійснює свої повноваження у кримінально­ му провадженні з початку досудового розслідування (яке розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР) до кінця судового провадження, яке закінчується по­ становлениям та набранням в порядку, передбаченому ст. 532 КПК, судовим рішенням законної сили (див. коментар до пп. 5, 24 ч. 1 ст. З, ч. 2 ст. 214, ст. 532 КПК).

Закріплення в цій нормі закону здійснення повноважень прокурора у криміналь­ ному провадженні з його початку до завершення є втіленням завдання кримінального провадження в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розсліду­ вання та судового розгляду, а також необхідне для підвищення ефективності проце­ суальної діяльності прокурора щодо доведеності перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне право­ порушення.

Зазначена норма кримінального процесуального закону шляхом відсилання до інших його норм наводить вичерпний перелік обставин, передбачених КПК, щодо можливості заміни прокурора в одному й тому самому кримінальному провадженні. Така заміна здійснюється керівником відповідного органу прокуратури або прокуро­ ром вищого рівня.

Порядок здійснення повноважень прокурора в одному кримінальному проваджен­ ні іншим прокурором є прерогативою керівника органу прокуратури та прокурора вищого рівня, які з обставин, в порядку та спосіб, передбачених КПК, усунули про­ курора від виконання повноважень та призначили іншого прокурора для участі в цьому кримінальному провадженні чи самостійно взяли участь у ньому. Вказане випливає із принципу єдності та централізації системи органів прокуратури, перед­ бачених ст. 124 Конституції України, згідно з якою прокуратура становить єдину систему, та ст. 6 ЗУ «Про прокуратуру», відповідно до якої органи прокуратури ста­ новлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Отже, здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному про­ вадженні іншим прокурором можливе лише у таких випадках:

1) реалізації Генеральним прокурором України, прокурором Автономної Респуб­ ліки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками права:

а) подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішен­ ня ВСУ чи за нововиявленими обставинами;

б) доповнення, зміни або відмови від апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або про­ курорами нижчого рівня;

в) брати участь у судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляцій­ ному чи касаційному порядку ВСУ або за нововиявленими обставинами (див. комен­ тар до ч. 4 ст. 36 КПК);

2) винесення Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняними

130

Стаття 37

до них прокурорами вмотивованої постанови про доручення здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудо­ вого розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, в разі неефективного досудового розслідування (див. коментар до ч. 5 ст. 36 КПК);

3)реалізації службовою особою органу прокуратури вищого рівня права щодо заміни одного прокурора на іншого зі службових осіб органів прокуратури того само­ го рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність (див. коментар до ч. З ст. 313 КПК).

Реалізації службовою особою органу прокуратури вищого рівня такого права має передувати:

а) вчинення прокурором нижчого рівня, який брав участь у кримінальному про­ вадженні, незаконних дій, або невжиття заходів щодо вчинення законних дій, що стало наслідком протиправної бездіяльності;

б) скасування прокурором вищого рівня незаконного рішення або визнання неза­ конними вчинених дії чи бездіяльності прокурора нижчого рівня, який брав участь

укримінальному провадженні;

4)усунення від участі в судовому розгляді прокурора керівником органу прокура­ тури або прокурором вищого рівня, якщо ними відмовлено (прокурору, який брав участь у судовому розгляді) в погодженні обвинувального акта із зміненим обвинува­ ченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення. Після усунення від участі в су­ довому розгляді прокурора, який ініціював такі питання, керівник органу прокурату­ ри або прокурор вищого рівня самостійно бере у ньому участь або доручає участь іншому прокурору (див. коментар до ч. 2 ст. 341 КПК);

5)неможливості здійснення повноважень прокурора у кримінальному проваджен­ ні через:

а) задоволення заяви про його відвід;

6)тяжку хворобу, що підтверджується відповідним медичним висновком та з фі­ зіологічних причин унеможливлює реалізацію прокурором своїх повноважень

укримінальному провадженні;

в) звільнення з органу прокуратури (припинення трудових відносин між особою, яка виконувала повноваження прокурора, із системою органів прокуратури в порядку та спосіб, передбачені КЗпП, ЗУ «Про прокуратуру» та Дисциплінарним статутом прокуратури України;

г) іншу поважну причину, що унеможливлює його участь у кримінальному прова­ дженні (відпустка (у тому числі по догляду за дитиною), пологи, перебування

увідрядженні, перебування на сесії у навчальному закладі чи курсах підвищення ква­ ліфікації, відсторонення від посади на час проведення службового розслідування тощо); ґ) неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. Вказана обставина може бути застосована

увиняткових випадках та має відсильний характер, оскільки питання прокурор­ ського нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування та ефек­ тивність його здійснення визначається галузевим наказом Генерального прокуро-

131

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

ра України. Неефективним здійсненням прокурорського нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування слід вважати вчинення прокурором не­ законних дій чи бездіяльності під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що мало наслідком порушення органами досудового розслідуван­ ня вимог матеріального та процесуального закону (несвоєчасне вжиття заходів щодо недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина, їх поновлення та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності; недодер­ жання законності при реєстрації, вирішенні заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення; незабезпечення безумовного додержання вимог закону про повне, всебічне й об'єктивне дослідження всіх обставин кримінального провадження; несвоєчасне скасування незаконних і необгрунтованих рішень під час досудового розслідування тощо).

У разі настання обставин, визначених у пунктах «а» - «г», повноваження проку­ рора покладаються керівником органу прокуратури на іншого прокурора (див. комен­ тар до ч. З ст. 37 КПК).

3. Частина 3 ст. 37 КПК визначає підстави та порядок заміни прокурора у кримі­ нальному провадженні. Норми, що розглядаються, є важливими гарантіями незалеж­ ності та самостійності прокурорів, оскільки суттєво обмежують довільний розсуд керівника прокуратури у питаннях визначення конкретного прокурора у криміналь­ ному провадженні.

Рішення керівника прокуратури про заміну прокурора також приймається у формі постанови, головна вимога до якої - чітке розкриття в мотивувальній частині наяв­ ності підстав, передбачених ч. 2 ст. 37 КПК, з посиланням на відповідні джерела таких відомостей.

Підставами прийняття рішення про заміну прокурора може бути: а) задоволення заяви про його відвід; б) тяжка хвороба прокурорського працівника; в) звільнення з органу прокуратури;

г) інша поважна причина, що унеможливлює його участь у кримінальному про­ вадженні;

д) у виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокуро­ ром нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Задоволення заяви про відвід прокурора. Підстави для відводу прокурора перед­ бачені ст. 77 КПК. Зокрема, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповіда­ чем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2)якщо він брав участь у цьому провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3)якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані

врезультатах кримінального провадження або є інші обставини, які викликають об­ ґрунтовані сумніви в його неупередженості.

132

Стаття 37

При цьому попередня участь прокурора у цьому ж кримінальному провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, у провадженні при перегляді судових рішень ВСУ як прокурора не може бути підставою для його відводу (детальніше про відвід прокурора див. коментар до ст. 77 КПК).

Рішення про заміну прокурора за наявності цієї підстави повинно бути прийнято невідкладно (див. ст. 83 КПК). Документом, який підтверджує факт задоволення за­ яви про відвід, є відповідна ухвала слідчого судді (на досудових стадіях провадження) чи суду (якщо питання про відвід вирішується під час судового розгляду справи) (детальніше про порядок розгляду заяви про відвід прокурора див. коментар до ст. 77 КПК).

Тяжка хвороба прокурора. Поняття «тяжка хвороба» є оцінним. Воно трактується у кожному конкретному випадку з урахуванням необхідності дотримання всіх засад кримінального провадження, передбачених КПК. При застосуванні цієї підстави ке­ рівнику прокуратури передусім слід виходити з необхідності дотримання розумних строків кримінального провадження.

Адже відповідно до ч. 2 ст. 28 проведення досудового розслідування у розумні стро­ ки (окрім питань компетенції слідчого судді) забезпечує саме прокурор. У зв'язку із цим керівник прокуратури в кожному конкретному випадку повинен оцінювати, як тимча­ сова відсутність прокурора впливає на дотримання розумних строків розслідування. Інакше пасивна позиція прокурора, яка перешкоджатиме здійсненню кримінального провадження, закономірно може бути розцінена як порушення таких критеріїв визна­ чення розумності строків кримінального провадження, а саме: «поведінка учасників кримінального провадження» та «спосіб здійснення прокурором своїх повноважень» (детальніше про поняття розумних строків див. коментар до ст. 28 КПК). У будь-якому випадку факт наявності тяжкої хвороби має підтверджуватися у встановленому законом порядку. Якщо ж факт непрацездатності не підтверджено медичними висновками, не­ виконання прокурорським працівником своїх повноважень за певних обставин може кваліфікуватися як підстава його заміни у зв'язку з «неефективним здійсненням нагля­ ду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування».

Звільнення з органу прокуратури. Звільнення прокурора, який здійснює повно­ важення прокурора у конкретному кримінальному провадженні, може стати підставою його заміни тільки за наявності відповідного документа з кадрового питання (наказ про звільнення).

Порядок та підстави звільнення працівників прокуратури зі служби чітко врегу­ льовані законодавством. Зокрема, у ст. 462 ЗУ «Про прокуратуру» зазначено, що про­ курори можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законо­ давством про працю.

При цьому прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: 1) недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених ч. 6 ст. 46 зазначеного закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом; 2) порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття; 3) на­ брання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації

133

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

уразі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства Укра­ їни; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокура­ тури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопо­ рушення; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу по­ саду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі. Прокурори або слідчі прокуратури, яких притягнуто до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення, звільняються з роботи (служби)

утриденний строк з дня отримання відповідним органом прокуратури копії відповід­ ного судового рішення, яке набрало законної сили.

Інша поважна причина, що унеможливлює участь прокурора у кримінальному провадженні. Поважність причини, що унеможливлює участь прокурора у кримі­ нальному провадженні, є оцінною категорією, яка встановлюється у кожному кон­ кретному випадку з урахуванням усіх обставин відповідного кримінального про­ вадження та з позиції вже зазначеного критерію - необхідності дотримання всіх засад кримінального провадження, передбачених КПК. При застосуванні цієї під­ стави керівнику прокуратури також слід виходити з необхідності дотримання ро­ зумних строків кримінального провадження. Для прикладу, як підстава заміни прокурора у кримінальному провадженні може трактуватися відсторонення у вста­ новленому законодавством порядку прокурорського працівника від виконання службових обов'язків. »

Заміна прокурора у виняткових випадках через неефективне здійснення ним на­ гляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. Зважа­ ючи на винятковий характер, при застосуванні цієї підстави особливого значення набуває правильність визначення «неефективності» здійснення нагляду прокурором. Зрозуміло, що це поняття є оціночним. Однак трактуватися воно повинно у систем­ ному зв'язку з іншими нормами КПК, передусім тими, які закріплюють основні за­ сади кримінального провадження.

Уцілому критерієм ефективності нагляду слід вважати ефективність самого до­ судового розслідування, адже саме прокурор є процесуальним керівником досудового розслідування. Водночас варто обов'язково враховувати характер причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю прокурора та тими наслідками, які настали для кримі­ нального провадження. Крім цього, при з'ясуванні ефективності нагляду слід зверта­ ти увагу на ступінь дотримання своїх обов'язків іншими учасниками процесу.

Неефективність нагляду може призводити до двох взаємопов'язаних негативних наслідків: допущення порушень встановленої законом процедури та для доказової бази. Так, згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, одержані внаслідок істотно­ го порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами Укра­ їни, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Узв'язку із цим підставою для заміни прокурора можуть бути такі наслідки його дій чи бездіяльності: встановлення недопустимості доказів або їх втрата. При цьому слід враховувати, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини

134

Стаття 38

і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів унаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування тако­ го поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи по­ яснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит; 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному про­ вадженні.

Як відсутність ефективного нагляду може трактуватися і бездіяльність прокурора, яка негативно впливає на строки досудового провадження.

При прийнятті рішення про заміну прокурора за цією підставою головною вимо­ гою є чітка демонстрація у мотивувальній частині постанови причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) прокурора та негативними наслідками, що настали для кримі­ нального провадження.

Орган досудового розслідування

1.Органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи:

1) органів внутрішніх справ;

2) органів безпеки;

3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

4) органів державного бюро розслідувань.

2.Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

3.При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням по­ даткового законодавства.

4.Орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбаче­ ні законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

1.На відміну від КПК України 1960 р. новий кримінальний процесуальний закон називає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих відповід­ них правоохоронних органів, а державні установи - слідчі підрозділи органів вну­ трішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів державного бюро розслідувань. Наявність слід­ чих підрозділів у цих органах передбачена відповідними законами України. Так, у ст. 10 ЗУ «Про Службу безпеки України» вказано, що до складу Центрального

135

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

управління СБУ входять апарат Голови СБУ та функціональні підрозділи, серед яких названо і слідчий підрозділ. У статті 20 ЗУ «Про Державну податкову службу Укра­ їни» визначено, що до складу податкової міліції належать, крім інших управлінь, слідче управління податкової міліції; слідчі відділи податкової міліції в органах державної податкової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; слідчі відді­ лення (групи) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податко­ вих інспекцій. Структура слідчих підрозділів названих правоохоронних органів регулюється і відомчими нормативними актами. Так, в органах внутрішніх справ діють Головне слідче управління МВС України; слідчі управління (відділи) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях; слідчі відділи (відділення) міських, районних, міськрайонних, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастопо­ лі, на залізницях (загальна назва - слідчі підрозділи міськрайлінорганів). Структуру органів державного бюро розслідувань буде встановлено після прийняття закону України про цей правоохоронний орган. Враховуючи, що органом досудового роз­ слідування КПК визначає слідчі підрозділи, слідчий повинен у процесуальних актах, які передбачають посилання на його посаду, вказувати, слідчим якого слідчого під- •розділу він є. Наприклад, слідчий слідчого відділу Шевченківського районного відділу внутрішніх справ.

2. Посилання на те, що досудове розслідування здійснюють слідчі органи досудо­ вого розслідування одноособово або слідчою групою, означає, по-перше, що ніхто, крім прокурора, не може здійснювати у кримінальному провадженні, яке веде слідчий, процесуальні дії або приймати процесуальні рішення без відома слідчого. По-друге, усі процесуальні рішення слідчий приймає і протоколи та інші процесуальні докумен­ ти складає тільки від свого імені незалежно від кількості осіб, які беруть участь у розслідуванні, та їх процесуального статусу. У кримінальному провадженні групою слідчих також діє правило одноособовості розслідування: усі процесуальні докумен­ ти складає від свого імені той слідчий, який приймав рішення або провадив слідчу дію, а підсумкові документи (повідомлення про підозру, рішення про виділення, об'єднання кримінальних справ, обвинувальний акт тощо) складаються від імені старшого слідчої групи (про порядок утворення слідчої групи і призначення старшо­ го слідчого див. коментар до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК).

3.Відповідно до статей 215, 298 КПК досудове розслідування кримінальних про­ ступків здійснюється у формі дізнання згідно із загальними правилами досудового розслідування. У статті 216 КПК щодо підслідності вказано, що досудове розслідуван­ ня кримінальних правопорушень, тобто злочинів і кримінальних проступків, здійснюють слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів державного бюро розслідувань.

4.Зобов'язання органу досудового розслідування застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення його ефективності передбачає вчинення слідчим не всіх слідчих і процесуальних дій, передбачених КПК, а саме тих, без яких неможливе законне, обґрунтоване, всебічне, неупереджене і своєчасне кримінальне провадження.

136

Стаття 39

Критерії ефективності досудового розслідування випливають із завдань криміналь­ ного судочинства (ст. 2 КПК), головним із яких є захист особи, суспільства та держа­ ви від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Якщо наведені завдання визнати за мету до­ судового розслідування, то позитивний результат, досягнутий у їх реалізації завдяки додержанню слідчим, прокурором законності і обґрунтованості розслідування, своє­ часному всебічному і повному з'ясуванню обставин вчинення злочину або криміналь­ ного проступку у конкретних кримінальних провадженнях, можна визначити як ефективність розслідування.

Стаття 39

Керівник органу досудового розслідування

1.Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

2.Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1)визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування,

ау випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

2)відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідом­ ленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

3)ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

4)вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

5)погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

6)здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повнова­ женнями слідчого;

7)здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Керівник органу досудового розслідування зобов'язаний виконувати до­ ручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

1. Під загальним визначенням керівника слід розуміти службову особу, призна­ чену на посаду в порядку, передбаченому законодавством України, наділену органі­ заційними та іншими повноваженнями відповідною посадовою інструкцією. Відпо­ відно до п. 8 ч. 1 ст. З КПК керівник органу досудового розслідування це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу вну­ трішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням подат-

137

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

кового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Керівники органів досудового розслідування мають організаційні і контрольно-про­ цесуальні повноваження. Організаційні повноваження керівника відповідного органу досудового розслідування визначаються відомчими нормативними актами. Так, напри­ клад, за відомчими нормативно-правовими актами МВС України передбачено, що на­ чальник слідчого відділу (відділення) міськрайліноргану з метою організації досудово­ го розслідування встановлює розпорядок роботи слідчого відділу (відділення), вимагає та контролює дотримання службової дисципліни, порушує в установленому порядку клопотання про заохочення працівників чи притягнення їх до дисциплінарної відпові­ дальності; забезпечує своєчасний виїзд слідчих на місця подій за заявами і повідомлен­ нями про злочини, які належать до підслідності слідчих органів внутрішніх справ, та якісну роботу з документування протиправних дій тощо.

2. Частина друга коментованої статті визначає процесуальні повноваження керів­ ника органу досудового розслідування, які на відміну від наглядових процесуальних повноважень прокурора мають відомчий контрольно-процесуальний характер:

1)визначення керівником органу досудового розслідування слідчого, який здій­ снюватиме досудове розслідування, або групи слідчих має двоякий характер: з одно­ го боку, це організаційне рішення, яким забезпечується рівномірний розподіл наван­ таження на слідчих одного підрозділу, а з другого - процесуальне, оскільки воно є підставою для слідчого розпочати кримінальне провадження. У КПК відсутня норма, яка б встановлювала підстави і порядок створення слідчої групи, але, виходячи із повноваження керівника органу досудового розслідування щодо призначення стар­ шого слідчої групи, слід зробити висновок, що він може прийняти рішення і про утворення слідчої групи з числа підпорядкованих йому слідчих;

2)повноваження керівника органу досудового розслідування щодо відсторонення слідчого від розслідування можливе тільки у трьох випадках: за ініціативою проку­ рора, з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора за наявності підстав для відводу слідчого або у разі неефективного розслідування. В усіх випадках від­ сторонення слідчого оформлюється вмотивованою постановою. У разі необхідності заміни слідчого за інших підстав (хвороба, відпустка, звільнення тощо) керівник ви­ значає слідчого (слідчих), який здійснюватиме подальше досудове розслідування, керуючись п. 1 ч. 2 коментованої статті;

3)ознайомлення керівника органу досудового розслідування з конкретним кри­ мінальним провадженням відбувається з метою як своєчасного виявлення процесу­ альних порушень, так і надання допомоги слідчому в здійсненні ефективного роз­ слідування. Письмова вказівка керівника органу досудового розслідування, виходячи із загальних вимог гл. 5 КПК до форми і змісту процесуальних документів, повинна містити: назву посади, прізвище та ініціали слідчого, якому надається вказівка; назву кримінального провадження і його реєстраційний номер у ЄРДР; перелік дій, які необхідно виконати, та/або рішень, які необхідно прийняти; посилання на мету ви­ конання вказівок; за необхідності - викладення порядку і засобів виконання процесу­ альних дій; строк виконання вказівки. Посилання у цій нормі на те, що вказівки ке­ рівника органу досудового слідства не можуть суперечити рішенням та вказівкам

138