КПК_комен_2012_ч

Стаття 56

відшкодування з боку обвинуваченого, пред'явлення цивільного позову та компенса­ ція за рахунок Державного бюджету України (про відшкодування (компенсацію) шкоди потерпілому див. коментар до ст. 127 КПК).

Право потерпілого знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, є складовою комплексу «ін­ формаційних прав» потерпілого у кримінальному провадженні. Воно реалізується у таких випадках: 1) ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення (див. коментар до ст. 221 КПК); 2) після відкриття матеріалів (про від­ криття матеріалів іншій стороні див. коментар до ст. 290 КПК); 3) у випадку закриття кримінального провадження (про закриття кримінального провадження див. коментар до ст. 284 КПК); 4) після призначення справи до судового розгляду (див. коментар до ст. 317 КПК).

Потерпілому надається право знайомитися з усіма матеріалами кримінального провадження, за винятком матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення

зякими на відповідній стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Потерпілому не може бути відмовлено в ознайомленні з тими матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення. У випадку відкриття матеріалів потерпілий повинен письмово під­ твердити прокурору факт надання йому доступу до матеріалів із зазначенням найме­ нування таких матеріалів. Потерпілому надається достатній час для ознайомлення

зматеріалами, до яких йому надано доступ. Після закінчення досудового розсліду­ вання він має право не лише ознайомлюватися, а й отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення.

Право потерпілого застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь, надається йому для збирання і фіксації інформації, що, у свою чергу, має на меті сприяння у реалізації інших його прав: подавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду тощо. Це можуть бути технічні засоби аудіочи відеозапису, фо­ тоапаратура, засоби зв'язку тощо. Застосування потерпілим технічних засобів може бути заборонено органом чи посадовою особою, яка проводить відповідну процесу­ альну дію. Підставою для такої заборони є необхідність нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини. Відповідне рішення має бути оформлене вмотивованою постановою слідчо­ го, прокурора або ухвалою суду.

Право одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення також належить до категорії прав, які покликані забезпечити належну поінформова­ ність потерпілого про хід і результати кримінального провадження. Потерпілий може одержувати копії процесуальних документів як в обов'язковому порядку у випадках, передбачених КПК (наприклад, надсилання потерпілому копії постанови про закрит­ тя кримінального провадження відповідно до ч. 5 ст. 284 КПК), так і на підставі за­ явленого клопотання. Крім того, після закінчення досудового розслідування потерпі­ лий має право отримувати копії всіх матеріалів, які безпосередньо стосуються вчине­ ного щодо нього кримінального правопорушення.

189

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

Потерпілому в обов'язковому порядку надсилаються повідомлення про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кри­ мінального провадження та закінчення досудового розслідування, про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів та в інших випадках. Повідомлен­ ня потерпілого про вказані процесуальні рішення відбувається на підставах та в по­ рядку, передбачених гл. 6 КПК.

2. Під час досудового провадження потерпілому надаються права, покликані за­ безпечити своєчасне і належне набуття ним відповідного процесуального статусу,

асаме:

1)на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;

2)отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

3)подавати докази на підтвердження своєї заяви.

Надання вказаних прав потерпілому не є повністю коректним, оскільки до подан­ ня відповідної заяви або згоди на визнання потерпілим особа не може вважатися по­ терпілим у значенні учасника кримінального провадження (див. коментар до ст. 55 КПК). Однак для уникнення випадків, коли особі, яка зазнала шкоди від злочину, буде спочатку надаватися статус заявника (див. коментар до ст. 60 КПК), а вже потім - по­ терпілого, вказані права передбачені в ст. 56 КПК і можуть бути реалізовані ще до набуття особою процесуального статусу потерпілого.

Під час досудового розслідування потерпілий має право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких може ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участю. Коло процесуальних дій, у яких потерпілий має право брати участь, законом не обмежуються, але на практиці рішення про залучення потерпілого до участі у проведенні тієї чи іншої процесуаль­ ної дії визначається уповноваженою особою, яка проводить відповідну дію, в кожно­ му конкретному випадку. При цьому необхідно виходити з того, що потерпілому не може бути відмовлено брати участь у проведенні процесуальних дій, які: неможливо провести без участі потерпілого (допит потерпілого, пред'явлення для впізнання тощо); проводяться за клопотанням потерпілого (потерпілий може ініціювати про­ ведення слідчих (розшукових) дій шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст. 220 КПК); пов'язані із поновленням його порушених прав (обшук житла обвинуваченого з метою знайти викрадене у потерпілого майно тощо).

Участь потерпілого у процесуальних діях, в яких його участь є обов'язковою, здійснюється за допомогою виклику (див. коментар до ст. 133 КПК), а у процесуаль­ них діях, в яких його участь не є обов'язковою - за допомогою повідомлення (див. коментар до статей 111-112 КПК.

3. Коло прав потерпілого, якими він наділяється у судовому провадженні, визнача­ ється потребою забезпечити його активну участь під час судового провадження в будьякій інстанції. У судовому провадженні потерпілий користується всіма правами учас-

190

Стаття 56

ника судового провадження, а також має додаткові права, визначені у ст. 56 КПК. Серед цих прав є такі, якими наділяються й інші учасники кримінального провадження,

атакож притаманні лише потерпілому (наприклад, право підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення).

Інформування потерпілого про час і місце судового розгляду здійснюється за до­ помогою судового виклику, який здійснюється на підставах і в порядку, передбачених статтями 134—139 КПК.

Потерпілому надається право брати участь у судовому провадженні, яке перед­ бачає можливість його участі у підготовчому судовому засіданні, у судовому розгляді, провадженні в судах апеляційної та касаційної інстанцій, під час перегляду ВСУ,

атакож перегляду за нововиявленими обставинами. Якщо в судове засідання не при­ був за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і міс­ це судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за­ лежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судо­ вого розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду (про наслідки неприбуття потерпілого див. коментар до ст. 325 КПК).

Усудовому провадженні потерпілий має право брати безпосередню активну участь

вусіх процесуальних діях, що здійснюються з метою з'ясування обставин та пере­ вірки їх доказами. Так, наприклад, він має право давати показання; ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам; під час огляду на місці він може звертати увагу суду на те, що, на його думку, може мати доказове значення (див. коментар до ст. 361 КПК) тощо. Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами потерпілий може заявляти клопотання про доповнення су­ дового розгляду (див. коментар до ст. 363 КПК).

Увипадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення потер­ пілому надається право підтримувати обвинувачення в суді. У разі відмови прокуро­ ра від підтримання державного обвинувачення в суді (див. коментар до ст. 340 КПК) головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, він користу­ ється всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду, а кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійсню­ ється за процедурою приватного обвинувачення. Головуючий повинен надати потер­ пілому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. Повторне неприбуття

всудове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому КПК порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлен­ ня з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про при­ чини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій коментованої статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

Потерпілий має право виступати в судових дебатах (див. коментар до ст. 364 КПК), під час яких може висловлювати свою думку при вирішенні питання про призначен­ ня покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Також потерпілий має право на репліку.

191

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

Потерпілий має право знайомитися із судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді. Потерпілий має право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду, а у разі, якщо він не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається йому не пізніше наступ­ ного дня після ухвалення. Якщо судове рішення є незрозумілим, потерпілий має право подати заяву про роз'яснення судового рішення, за якою суд, який його ухвалив, ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст (про роз'яснення судового рішення див. коментар до ст. 380 КПК).

Потерпілому надається право оскаржувати судові рішення, що є конкретним про­ явом права, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 56 КПК. Оскарження судових рішень здійсню­ ється потерпілим в апеляційному (див. гл. 31 КПК) та касаційному порядку (див. гл. 32 КПК). Також потерпілий може подати заяву про перегляд судового рішення ВСУ

упорядку, передбаченому гл. 33 КПК, та за нововиявленими обставинами (гл. 34 КПК).

4.На всіх стадіях кримінального провадження потерпілому надається право при­ миритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. На під­ ставі визначень, сформульованих у Рекомендації Я (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про процедуру примирення у кримінальних справах від 15 вересня 1999 р., а також п. 4 ППВСУ № 12 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» право потерпілого на примирення має бути визначено таким чином: це гарантована законом і забезпечувана уповноваженими на те органами і посадови­ ми особами можливість добровільного прощення потерпілим особи, винної у завдан­ ні йому кримінальним правопорушенням шкоди, що реалізується безумовно або на підставі поновлення прав потерпілого, може здійснюватися на будь-якій стадії кримі­ нального провадження у кримінальній справі до видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку і тягне за собою закриття кримінального провадження чи інші визначені законом правові наслідки.

Кримінально-правові наслідки реалізації права потерпілого на примирення перед­ бачені ст. 46 КК: особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необереж­ ний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула за­ подіяну шкоду. Порядок ініціювання та укладення угоди про примирення визначаєть­ ся ст. 469 КПК. Порядок здійснення кримінального провадження на підставі угоди про примирення визначається гл. 35 КПК.

Перелік прав потерпілого, визначений у ст. 56 КПК, не є вичерпним, тому йому надається право користуватися іншими правами, встановленими КПК.

Стаття 57

Обов'язки потерпілого

1. Потерпілий зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;

192

Стаття 57

2)не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального право­ порушення;

3)не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які ста­ ли йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

1.Поряд з наділенням потерпілого широким колом прав закон покладає на нього

ідеякі обов'язки, які можна розглядати як міру належної поведінки потерпілого у кри­ мінальному провадженні, недодержання якої має наслідком його відповідальність, встановлену законом.

Виклик потерпілого здійснюється на підставах та в порядку, передбачених гл. 11 КПК. Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування мають право викликати потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, якщо

єдостатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або його участь у процесуальній дії є обов'язковою (про виклик слідчим, прокурором див. коментар до ст. 133 КПК). Суд здійснює судовий виклик потерпілого, участь якого у судовому провадженні є обов'язковою (про судо­ вий виклик див. коментар до ст. 134 КПК). Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом. У випадку встановлення КПК строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, потерпі­ лий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шля­ хом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням йому необхідного часу для під­ готовки та прибуття за викликом (про порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні див. коментар до ст. 135 КПК).

У разі коли потерпілий не може своєчасно прибути на виклик, він зобов'язаний завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття. Поважни­ ми причинами неприбуття потерпілого на виклик вважаються:

1)затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2)обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3)обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4)відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок від­ рядження, подорожі тощо;

5)тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуван­ ням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6)смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна за­ гроза їхньому життю;

7)несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8)інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик (про поважні причини неприбуття особи на виклик див. коментар до ст. 138 КПК).

193

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

У разі якщо потерпілий, який був у встановленому КПК порядку викликаний (зо­ крема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

-від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

-від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (про наслідки неприбуття на виклик див. коментар до ст. 139 КПК).

За злісне ухилення від явки потерпілий несе відповідальність, встановлену КУпАП. Так, злісне ухилення потерпілого від явки до органів досудового слідства або дізнання тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 1854 КУпАП). Злісне ухилення потерпілого від явки в суд тягне за собою адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду і накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (ст. 1853 КУпАП).

На потерпілого покладається обов'язок не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення. Це положення покликане унеможливити зловживання потерпілим своїми правами, а також вчинення ним інших дій, що можуть в тій чи іншій формі перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Перешкоджання з боку потерпілого у встановленні обставин вчинення криміналь­ ного правопорушення може проявлятися, зокрема, у:

-неправдивому повідомленні про вчинення злочину;

-наданні неправдивих показань, поданні неналежних чи недопустимих доказів;

-перешкоджанні з'явленню свідка, експерта, примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку.

Увстановлених законом випадках вчинення потерпілим вказаних дій тягнуть за собою юридичну відповідальність. Так, завідомо неправдиве повідомлення про вчи­ нення злочину становить склад злочину, передбаченого ст. 383 КК; завідомо неправ­ диве показання - склад злочину, передбаченого ст. 384 КК; перешкоджання з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку - склад злочину, передбаченого ст. 386 КК.

На потерпілого покладається обов'язок зберігати від розголошення відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Це положення закріплене на виконання таких засад кримінального провадження, як таємниця спілкування (див. коментар до ст. 14 КПК), невтручання у приватне життя (див. коментар до ст. 15 КПК), гласність (див. коментар до ст. 27 КПК).

Охоронювана законом таємниця може міститися в речах і документах, бути по­ відомлена потерпілому усно, письмово або за допомогою засобів зв'язку. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журна­ ліста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2)відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3)відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

194

Стаття 58

4)конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5)відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6)особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7)інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8)персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9)державна таємниця (про речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю див. коментар до ст. 162 КПК).

Особливості участі потерпілого у кримінальному провадженні, яке містить відо­ мості, що становлять державну таємницю, визначаються гл. 40 КПК.

Крім того, потерпілий зобов'язаний не розголошувати й інші відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і розголошення яких може перешкодити здійсненню кримінального провадження. Так, на потерпілого по­ ширюються правила щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Такі відомості потерпілий може розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає потерпілого, якому стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про обов'язок не розголошувати такі відо­ мості без його дозволу. Також потерпілий зобов'язаний не розголошувати відомості щодо заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, які здій­ снюються щодо нього чи інших осіб, тощо.

Розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, до­ пускається лише з дозволу слідчого, прокурора, суду. Також необхідно враховувати спеціальні правила щодо розголошення відомостей, які становлять той чи інший різновид охоронюваних законом таємниць.

Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таєм­ ницю, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вва­ жатися адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 18511 КУпАП, або, за наявності кваліфікуючих ознак - злочином, передбаченим ст. 381 КК. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слід­ ство, даних досудового слідства чи дізнання потерпілим, попередженим в установле­ ному законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 387 КК.

Стаття 58

Представник потерпілого

1. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представ ник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

195

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

2.Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником

укримінальному провадженні.

3.Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному про­ вадженні підтверджуються:

1)документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;

2)копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

4. Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

1. Положення коментованої статті уточнюють і деталізують право потерпілого на представника, передбачене у п. 8 ч. 1 ст. 56 КПК. Надання потерпілому права мати представника покликане забезпечити його кваліфікованою правовою допомогою, що випливає із положень ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається без­ оплатно. Закріплення вказаного права породжує відповідне зобов'язання держави забезпечувати потерпілого правовою допомогою, що реалізується як безпосередньо державними органами і посадовими особами, так і через механізми залучення до надання правової допомоги потерпілим адвокатів.

У основі правовідносин між потерпілим і його представником лежить інститут представництва. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (пред­ ставник) зобов'язана або має право вчинити процесуальні дії від імені другої сторони, яку вона представляє (потерпілого). Не є представником особа, яка хоч і діє в інтересах потерпілого, але від власного імені.

Інститут представництва є однією із важливих процесуальних гарантій права на судовий захист, що разом з іншими засобами забезпечує потерпілому доступ до право­ суддя. До безпосередніх завдань представника потерпілого відносять: 1) сприяння у підвищенні рівня відправлення правосуддя, укріплення законності, правопорядку, призначення справедливого покарання винної особи; 2) встановлення і стягнення розміру завданої шкоди; 3) попередження та/або скасування необгрунтованих, неза­ конних і несправедливих рішень, дій слідчих і судових органів, здійснених щодо потерпілого.

Право мати представника у потерпілого виникає з моменту визнання його учас­ ником кримінального провадження. Моментом допуску представника до участі у кри­ мінальному провадженні є момент надання документів, які підтверджують його по­ вноваження на участь у кримінальному провадженні, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

196

Стаття 58

2. Визначення осіб, які мають право бути представниками потерпілого, залежить від того, фізична чи юридична особа визнана потерпілим у кримінальному проваджен­ ні. Так, потерпілого - фізичну особу у кримінальному провадженні може представля­ ти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша осо­ ба, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної осо­ би за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Юридична особа, хоча і може бути визнана потерпілим, але в кримі­ нальному провадженні може брати участь лише в особі свого представника - фізичної особи.

Виходячи із положень статей 58, 45 КПК, представником потерпілого, як і захис­ ником, має бути адвокат. У цьому вбачається прагнення законодавця урівняти про­ цесуальні можливості сторони захисту і потерпілого під час участі у кримінальному провадженні в аспекті забезпечення кваліфікованою правовою допомогою. Не може бути представником потерпілого адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (див. коментар до ст. 45 КПК).

3. Для того щоб отримати відповідний процесуальний статус, представник по­ терпілого повинен мати належне посвідчення своїх повноважень. Документи, що підтверджують повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні, розрізняються залежно від особи представника:

1)якщо представником потерпілого є адвокат, то його повноваження на участь

укримінальному провадженні підтверджуються:

а) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; б) ордером, договором із представником або дорученням органу (установи), упов­

новаженого законом на надання безоплатної правової допомоги (див. коментар до ст. 50 КПК).

Договір із представником має право укласти сама особа, визнана потерпілим, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою;

2) якщо представником потерпілого - юридичної особи є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа, участь такого представника у кримінальному провадженні підтверджується копією установ­ чих документів юридичної особи. Вимоги до установчих документів юридичної осо­ би встановлені статтями 87-88 ЦК України: установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками; уста­ новчим документом установи є установчий акт;

3) якщо представником потерпілого - юридичної особи є її працівник, то його повноваження підтверджуються довіреністю. Відповідно до ст. 246 ЦК, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення представником до­ кумента, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень пред-

197

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

ставника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допуска­ ється.

4. Представник потерпілого може діяти в кримінальному провадженні як поряд із потерпілим, так і замінюючи його, користуючись процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, за винятком права давати показання, права мати пред­ ставника, права на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, права на забезпечення безпеки (якщо підстави для вжиття відповідних заходів стосу­ ються особи потерпілого) та інших прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику за своєю природою. Права пред­ ставника потерпілого є похідними від прав потерпілого, а повноваження представни­ ка обумовлені згодою потерпілого і повністю від нього залежать, вони визначені в законі і розширеному тлумаченню не підлягають.

Участь у кримінальному провадженні представника потерпілого не звужує про­ цесуальних прав потерпілого (ч. 4 ст. 20 КПК), тому потерпілий, маючи представника, зберігає всі надані йому законом процесуальні права. Він може в будь-який момент відмовитися від представника і залучити до участі в кримінальному провадженні ін­ шого представника. Кількість представників потерпілого законом не обмежується.

Стаття 59

Законний представник потерпілого

1.Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуаль­ ній дії разом з нею залучається її законний представник.

2.Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному про­ вадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

1.У випадках, коли потерпілий не має належного обсягу дієздатності для здій­ снення наданих йому КПК процесуальних прав, до участі в кримінальному прова­ дженні залучається його законний представник. Відповідне положення передбачене

зметою забезпечення прав потерпілого у тих випадках, коли сам він скористатися ними не спроможний.

Неповнолітній вік потерпілого означає вік до досягнення 18 років. У віці до 14 років потерпілий вважається малолітньою особою (ст. 31 ЦК), а у віці від 14 до 18 років - неповнолітньою особою (ст. 32 ЦК).

Питання визнання потерпілого недієздатним чи обмежено дієздатним визначають­ ся на підставі положень ЦК і ЦПК. Так, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо: вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ст. 36 ЦК).

198