КПК_комен_2012_ч

Стаття 65

експерти, перекладачі тощо), особи, які здійснювали законне затримання відповідно до статей 207-208 КПК.

Як свідок може бути допитаний і засуджений стосовно своїх співучасників у вчи­ ненні злочину, якщо матеріали досудового розслідування стосовно них виділено

вокреме провадження.

2.Не можуть бути допитані як свідки особи, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Ця заборона викладена у ст. 63 Конституції України, ч. З ст. 18 КПК відповідно до яких особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

З метою гарантування та реального забезпечення прав учасників кримінального судочинства фактично забороняється отримувати інформацію від осіб, яким вона стала відома в силу професійної або процесуальної діяльності, конфіденційність якої забезпечується законом. До кола цих осіб ч. 2 ст. 65 КПК належать:

1) захисник (ст. 45 КПК), законний представник потерпілого (ст. 59 КПК), ци­ вільний позивач (ст. 64 КПК).

Ці особи не можуть бути допитані у кримінальному провадженні про обставини, що їм стали відомі у зв'язку з виконанням функцій представника або захисника;

2)адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забо­ роняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Предмет адвокатської таємниці становлять питання, з яких громадянин або юри­ дична особа зверталися до адвоката, зміст консультацій, поради та роз'яснення щодо вирішення правових питань, а також інші відомості, отримані адвокатом від його клі­ єнта, представників та/або з інших джерел при здійсненні адвокатської діяльності.

Відносини адвоката і його клієнта будуються на принципі конфіденційності, вста­ новленому ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Урекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 25 жовтня 2000 р. про сво­ боду здійснення професійних адвокатських обов'язків зазначено, що слід вдаватися до всіх необхідних дій, спрямованих на належне забезпечення конфіденційного ха­ рактеру взаємин між адвокатом і його клієнтом (п. 6 принципу І), адвокати мають дотримуватися професійної таємниці відповідно до національного законодавства, внутрішніх нормативних актів і професійних стандартів. Будь-яке недотримання принципу професійної таємниці без відповідної згоди клієнта має бути належно по­ каране (п. 2 принципу III).

УПравилах адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 1 жовтня 1999 р., зазначено, що «дотримання принципу конфіденційнос­ ті є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом

іклієнтом, без яких неможливе належне подання правової допомоги» (п. 1 ст. 9). Збереження конфіденційності такої інформації є правом адвоката у відносинах з усі­ ма суб'єктами права, які можуть вимагати її розголошення, а також і обов'язком ад­ воката щодо клієнта і осіб, котрих вона стосується. Адвокату забороняється розголо­ шувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати

209

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб (ст. 9 Закону). Забороняються вимагати від адвоката цих відомостей, а також допит його як свідка з питань, що становлять адвокатську таємницю (ст. 10 Закону). За втручання в діяльність адвоката, що може призвести до порушення професійної таємниці, передбачено кримінальну відпові­ дальність (ст. 397 КК);

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю.

Стаття 5 ЗУ «Про нотаріат» зобов'язує нотаріусів зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій. Стаття 8 цього Закону визначає, що нотаріальна таємниця - це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, у тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

Нотаріус відповідно до ст. 1 зазначеного Закону - це особа, яка працює в дер­ жавних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотарі­ уси) або займається приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Нотаріус, а також стажист нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомлен­ ням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, що становлять лікарську таємницю.

Медичні, фармацевтичні працівники відповідно до ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII зобов'язані до­ тримуватися вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю. Такі самі обов'язки покладено і на психолога;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих. Статтею З ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що кож­

ному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і сво­ боду одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідува­ ти ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито висловлювати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними під час сповіді віруючих. Канонічне право кожної конфесії визначає коло священно­ служителів, які за посадою (саном) мають право на прийняття сповіді;

6) журналісти - про відомості, що містять конфіденційну інформацію професій­ ного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

Абзацом 5 п. «в» ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформа­ ції та соціальний захист журналістів» визначено, що журналіст - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (у штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних

210

Стаття 65

назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі про­ фесій України.

Зазначимо, що Україна взяла на себе зобов'язання посилювати гарантії свободи слова, у тому числі свободу преси та вільного доступу до інформації. З цією метою Україна зміцнюватиме чинне законодавство у сфері захисту професійної діяльності журналістів та забезпечення свободи інформації, а також гарантуватиме його повне впровадження (Резолюція 1003 (1993) «Про етичні принципи журналістики», Реко­ мендація № Я (96)4 «Про захист журналістів за умови конфліктів і тиску», Рекомен­ дація 1506 (2001) «Свобода вираження поглядів й інформації», Рекомендація 1589 (2003) «Свобода вираження поглядів у ЗМІ в Європі»).

Норми професійної етики вимагають від журналіста поважати гідність людини, її право на приватне життя. Журналіст зберігає у таємниці відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали, за умови нерозголошення її імені. Журна­ лісти повинні отримувати конфіденційну інформацію лише з дозволу та відповідно до режиму, встановленого особами, яким належить така інформація. Не допускається поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затри­ мання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

Одночасно ст. 171 КК встановлено відповідальність за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів;

7) професійні судді (п. 23 ст. З КПК), народні засідателі (відповідно до ст. 57 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» народним засідателем, присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду спільно із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією Укра­ їни безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя) та присяжні (статті 383-391 КПК) - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення (див. коментар до статей 367, 375 КПК).

Винятком законодавець визначає випадки кримінального провадження щодо при­ йняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали (див. коментар до ст. 375 КК України);

8)особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кри­ мінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю

вукладенні та виконанні угоди про примирення (див. коментар до ст. 469 КПК);

9)особи, до яких застосовано заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи. За будь-яких обставин з метою надання реальної гарантії забезпечення конфіден­

ційності інформації щодо особи, стосовно якої застосовано заходи безпеки, чинним законодавством забороняється з'ясування дійсних даних про таку особу у самої цієї особи, а так само в інших осіб, які мають відомості про дійсні дані такої особи, взятої під захист.

Відповідного ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у криміналь­ ному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. № 3782-Х рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, прокурором, судом, у яких перебувають кримінальні

211 •

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому роз­ гляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у ст. 2 цього Закону, а також ор­ ганом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню злочинів.

Це рішення може бути прийняте слідчим суддею у випадках, передбачених ст. 206 КПК.

Статтею 2 зазначеного Закону визначено коло осіб, які мають право на забезпе­ чення безпеки за наявності відповідних підстав, а саме:

а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушен­ ня або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припинен­ ню або розкриттю кримінальних правопорушень;

б) потерпілий та його представник у кримінальному провадженні; в) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

г) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про від­ шкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

д) свідок; е) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

є) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах «а» - «е» цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій стосовно них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства. Здійснення заходів безпеки по­ кладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні провадження перебувають у податкової міліції, прокуратури або суду, забезпечується за їх рішенням відповідно органами служби безпеки, органами внутрішніх справ чи органами й установами виконання покарань та слідчими ізоляторами.

Обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального проваджен­ ня, заміни прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження. У випадках, коли цього потребують інте­ реси безпеки осіб, взятих під захист, за мотивованою ухвалою суду може проводити­ ся закрите судове засідання.

Суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників кримінального про­ вадження може прийняти рішення про проведення допиту учасника кримінального провадження з використанням відеоконференції під час трансляції з іншого при­ міщення, у тому числі у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка дає показання.

Орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у ст. 2 вказаного Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не

212

Стаття 66

більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про засто­ сування або про відмову у застосуванні заходів безпеки.

Уразі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної

уст. 2 цього Закону, відомостей про кримінальне правопорушення слідчий, прокурор

упорядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, починає досудове розслідування, а орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий суддя, суд направляє заяву (повідомлення) відповідному органу досудового розслідування для початку досудового розслідування.

Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, який здійснює заходи, інформує слідчого, прокурора, суд, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а також слідчого суддю, якщо рішення про застосування заходів безпеки приймалося ним, а в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування осо­ би, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані за­ ходи безпеки, - щодо цих даних (див. коментар до п. 9 зазначеної статті).

3. Особи, передбачені пп. 1-5 ч. 2 цієї статті, з приводу зазначених довірених відо­ мостей можуть бути звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, яка довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, яка довірила зазначені відомості.

Обов'язковою умовою звільнення осіб, зазначених у пп. 1-5 цієї статті, від обов'язку зберігати професійну таємницю щодо особи, яка її довірила, є заява самої особи. Заява повинна бути написана власноручно особою, яка відмовляється від необ­ хідності збереження довірених відомостей і в заяві повинні бути визначені обсяги цих відомостей.

Заява має бути написана добровільно без будь-якого фізичного та психічного тис­ ку як з боку самих осіб, зазначених у пп. 1-5 ст. 65 КПК, так і інших осіб.

4. Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипло­ матичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.

Частина 4 коментованої статті передбачає обов'язково згоду на допит як свідка особи, яка має право дипломатичної недоторканності. Така ж згода потрібна і пред­ ставника дипломатичної установи для допиту як свідка працівника дипломатичного представництва.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом осіб, зазначених в абз. 1 цієї частини, зобов'язані роз'яснити їм право відмовитися давати показання.

Таке роз'яснення повинно бути зафіксовано у протоколі слідчої дії або судом у порядку статей 108, 352 КПК.

Стаття 66

Права та обов'язки свідка

1.Свідок має право:

1) знати, у зв'язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

213

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

2)користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших про­ цесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджу­ ються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу;

3)відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів сво­ єї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Ко­ дексу не підлягають розголошенню;

4)давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і ко­ ристуватися допомогою перекладача;

5)користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих ви­ падках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті;

6)на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань;

7)ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про вне­ сення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8)заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

9)заявляти відвід перекладачу.

2.Свідок зобов'язаний:

1)прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2)давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3)не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які без­ посередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв'язку

звиконанням його обов'язків.

3.Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудово­ го розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов'язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

1. Частина перша статті передбачає права свідка. Відповідно до п. 1 ч. 1 цієї стат­ ті свідок має право знати, у зв'язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд повинні роз'яснити свідку, у зв'язку з чим він викликається для допиту як свідок і в якому кримінальному провадженні. Про роз'яснення цього положення слідчий, прокурор, слідчий, суддя повинні зробити від­ мітку у протоколі допиту свідка, а суд перед початком допиту свідка в судовому за­ сіданні. Ці вимоги закону є додатковою гарантією забезпечення прав свідка відмови­ тись від дачі показів у випадках, передбачених ст. 65 КПК.

Свідок також має право користуватися під час давання показань та участі у про­ веденні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження

214

Стаття 66

якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього КПК (див. коментар до статей 45^6 КПК).

Ця стаття також містить конституційне положення про те, що особа не несе від­ повідальності за відмову давати показання щодо себе, членів сім'ї, коло яких визна­ чається законом.

Поняття «близькі родичі та члени сім'ї» визначені в п. 1 ч. 1 ст. З КПК, а саме: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Щодо відомостей, які згідно з положеннями ст. 65 цього КПК не підлягають роз­ голошенню (див. коментар до ст. 65 КПК).

Слідчий, прокурор, слідчий суддя зобов'язані роз'яснити перед початком до­ питу право свідка відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім'ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчи­ ненні ним, близькими родичами чи членами його сім'ї кримінального правопору­ шення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями ст. 65 КПК не підлягають розголошенню, про що робиться відмітка у протоколі допиту особи як свідка.

Невиконання вимог зазначеної статті робить докази недопустимими, такими, що здобуті внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК).

У подальшому такі докази в суді можуть не досліджуватись (п. 2 ст. 69 КПК). Свідок також має гарантоване право давати показання рідною мовою або іншою

мовою, якою він вільно володіє, користуватися допомогою перекладача. При цьому оплата праці перекладача здійснюється за рахунок держави. Відповідно до ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою.

Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись за потреби послугами переклада­ ча. Про участь перекладача у кримінальному провадженні див. коментар до ст. 68 КПК.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 224 КПК свідок має право користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будьяких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам'яті.

КПК встановлюється право свідка на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань.

Про порядок та розміри відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для даван­ ня показань див. постанову КМУ від 1 липня 1996 року № 710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам,

215

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушен­ ня, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконан­ ня їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» (із змінами, внесеними згідно з постановами КМУ).

Зокрема, свідок має право на одержання середнього заробітку за місцем роботи за час, витрачений на виклик, на відшкодування витрат на проїзд до місця і назад, а також витрат, пов'язаних із проживанням за місцем виклику та добових.

Свідку надається також право ознайомлюватися з протоколом допиту та за­ являти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження (див. коментар до ст. 224 КПК); заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом (див. коментар до ст. 65 КПК); заявляти відвід перекладачу (див. коментар до ст. 68 КПК).

2. Частина друга статті встановлює обов'язки свідка.

Свідок, зокрема, зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слід­ чого судді чи суду. Ці зобов'язання свідка є гарантією ефективного та вчасного про­ ведення досудового розслідування. Виклик свідка - це право особи, яка проводить досудове розслідування щодо кримінального правопорушення і суду.

Разом з тим закон передбачає і випадки неприбуття особи з поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду (ст. 138 КПК). Неприбуття свідка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду тягне за собою накладення грошового стягнення у розмірі, визначеному ст. 139 КПК.

Свідок також зобов'язаний давати правдиві показання під час досудового розслі­ дування та судового розгляду.

Якщо свідок не підпадає під дію обставин, визначених у п. З ч. 1 зазначеної стат­ ті, він зобов'язаний давати слідчому, прокурору, слідчому судді і суду правдиві по­ казання про обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального прова­ дження; за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань свідок несе кримінальну відповідальність, перед­ бачену ст. 383 КК України.

З метою посилення відповідальності свідка і вагомості його участі у криміналь­ ному провадженні ст. 352 КПК передбачає приведення його до присяги.

Обов'язок свідка не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відо­ мості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуаль­ них дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв'язку з виконанням його обов'язків, випливає з вимог ст. 222 КПК.

Невиконання вимог зазначеної статті тягне за собою передбачену законом відпо­ відальність.

3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового роз­ слідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов'язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії (див. коментар до ст. 222 КПК).

216

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

4) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які без­ посередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу

узв'язку з виконанням його обов'язків.

4.Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обви­ нуваченим, потерпілим, свідком і роз'яснюють його права і обов'язки.

5.За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе відповідальність, встановлену законом.

1.Відповідно до ст. 7 КПК мова, якою здійснюється кримінальне провадження, є однією із загальних засад, яким повинні відповідати його зміст і форма.

Обов'язок слідчого судді, суду, прокурора, слідчого забезпечити право користува­ тись послугами перекладача передбачений ч. З ст. 29 КПК. Вони забезпечують учас­ никам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють дер­ жавною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, ви­ ступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись за по­ треби послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.

Право на перекладача, зокрема, мають підозрюваний, обвинувачений (п. 18 ч. З ст. 42 КПК), потерпілий (п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК), свідок (п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК), особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну дер­ жаву (ч. 2 ст. 581 КПК) та ін.

Порушення права підозрюваного, обвинуваченого на надання йому компетент­ ного перекладача є істотним порушенням кримінального процесуального закону і тягне за собою визнання доказів недопустимими через порушення права особи на захист.

Згідно з п. 25 ч. 1 ст. З КПК перекладач є учасником кримінального провадження і може брати в ньому участь як на стадії досудового розслідування (досудове слідство та дізнання), так і на стадії судового провадження.

Перекладачем може бути будь-яка об'єктивна й незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, яка володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які учасники процесу.

Залучення особи як перекладача після встановлення його професійної компетент­ ності оформляється процесуальним документом особою, яка здійснює досудове роз­ слідування, з роз'ясненням його процесуальних прав, обов'язків і відповідальності.

Компетентність перекладача перевіряється шляхом вивчення наданих ним доку­ ментів, що підтверджують його знання мови, переклад якої здійснюється, інших до­ кументів (диплом про закінчення відповідного навчального закладу, довідка з місця роботи на посаді перекладача тощо).

Не може бути перекладачем особа, яка підлягає відводу відповідно до статей 77, 79 КПК, у випадках, коли вона є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, ци-

218