КПК_комен_2012_ч

Стаття 59

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хро­ нічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК). Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ст. 40 ЦК).

Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, а також визнання фі­ зичної особи недієздатною встановлюється ЦПК.

Документами, на підставі яких орган чи особа, що здійснює кримінальне прова­ дження, встановлює неповнолітній вік особи, є її свідоцтво про народження, а недіє­ здатність чи обмежену дієздатність особи - відповідне рішення суду.

Питання представництва за законом визначаються ст. 242 ЦК: батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей; опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздат­ ною; законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. У кримінальному провадженні як законні представники потерпілого можуть бути залучені його батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності:

-опікуни чи піклувальники особи;

-інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї;

-представники органів опіки і піклування;

-представники установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний потерпілий.

2.Питання участі у кримінальному провадженні законного представника потер­ пілого визначаються на засадах, аналогічних участі у кримінальному провадженні законного представника підозрюваного, обвинуваченого (про законного представни­ ка підозрюваного, обвинуваченого див. коментар до ст. 44 КПК).

Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представ­ нику. З моменту прийняття і оформлення відповідного процесуального рішення за­ конний представник набуває процесуальних повноважень у кримінальному прова­ дженні.

У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий за­ конний представник замінюється іншим з числа осіб, яким надається право виступа­ ти законними представниками потерпілого у кримінальному провадженні. Так, за­ конний представник підлягає заміні, якщо він є підозрюваним або обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, яким потерпілому заподіяна шкода; якщо він є захисником або надає правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому; якщо він своїми діями шкодить інтересам потерпілого або зловживає наданими йому повно­ важеннями; якщо він внаслідок своєї бездіяльності не реалізує повноважень, наданих йому законом, тощо.

Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосеред­ ньо потерпілим і не може бути доручена представнику. Це означає, що законний пред­ ставник потерпілого може діяти в кримінальному провадженні як поряд із потерпілим, так і замінюючи його, користуючись процесуальними правами потерпілого, перед-

199

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

баченими ст. 56 КПК, за винятком права давати показання, права мати представника, права на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, права на забезпечення безпеки (якщо підстави для вжиття відповідних заходів стосуються осо­ би потерпілого) та інших прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпі­ лим і не може бути доручена законному представнику за своєю природою.

Участь потерпілого, інтереси якого у кримінальному провадженні представляє законний представник, у процесуальних діях без участі законного представника не допускається. Такий потерпілий може реалізувати надані йому процесуальні права, за винятком тих прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена законному представнику, лише за допомогою законного пред­ ставника.

§ 5. Інші учасники кримінального провадження

Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2.Заявник має право:

1)отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

1. Заявник як суб'єкт кримінального провадження є новелою нового КПК. У КПК 1960 року не було передбачено такого суб'єкта кримінально-процесуальних право­ відносин.

1. Фізична особа-заявник - людина, яка є дієздатною особою, досягла 16 років, тобто віку, з якого настає кримінальна відповідальність згідно зі ст. 383 КК за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, і не є потерпілим.

Різниця між потерпілим і заявником згідно з положеннями статей 55 та 60 КПК полягає в тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кри­ мінального правопорушення, або залучена до провадження як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального провадження.

Заявник - це особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, але це кримінальне правопорушення скоєне не стосовно неї, а іншої особи.

Основним критерієм розмежування заявника від потерпілого є фактор заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди. Така шкода заподіюється виключно потер­ пілій стороні.

200

Стаття 60

Заяви та повідомлення про кримінальне правопорушення подаються до прокура­ тури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів як в усній, так і в письмовій формі (наприклад, заява про зловживання посадовими особами контролю­ ючих органів під час перевірки юридичної особи, заява про факт вчинення ДТП, про пожежу, про виявлення трупа людини, про факт розбійного нападу або грабежу тощо).

Такі заяви можуть подавати як представник юридичної особи, так і фізична особа, але вони повинні стосуватися вчинення кримінального правопорушення не стосовно їх, а інших юридичних або фізичних осіб.

Заявник може звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне право­ порушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслі­ дування, про будь-які факти кримінального правопорушення, крім викладених у гл. 36 КПК (Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Заявником виступає не лише фізична, а й юридична особа. Юридична особа також може бути потерпілим у кримінальному провадженні, якщо кримінальним правопо­ рушенням їй завдано майнової шкоди. Заявнику - юридичній особі такої шкоди кри­ мінальним правопорушенням не завдається.

КПК (ст. 3) не містить визначення терміна «юридична особа» як учасника кримі­ нального провадження, тому слід звернутися до інших галузей права з метою визна­ чення цього поняття.

Відповідно до ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстро­ вана у встановленому законом порядку. Загальні положення про юридичну особу за­ значені у гл. 7 ЦК і можуть бути використані у КПК.

2. Частина друга закріплює права заявника, до яких, зокрема, віднесено: право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати ін­ формацію про закінчення досудового розслідування.

Відповідно до норм КПК документом, який би підтверджував прийняття і реєстра­ цію заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, слід розуміти копію витягу з ЄРДР у порядку, передбаченому ст. 214 КПК.

Ця стаття КПК не містить визначення строків, у які заявник повинен отримати від органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію. Тому слід керуватися ст. 28 КПК, яка перед­ бачає проведення процесуальних слідчих дій у розумні строки.

Речі і документи, що підтверджують заяву або повідомлення заявника про кримі­ нальне правопорушення, він може подавати разом з письмовою заявою про кримі­ нальне правопорушення або безпосередньо службовій особі органу державної влади, уповноваженому розпочати досудове розслідування. (Поняття «речі» див. ст. 98 КПК, «документи» - ст. 99 КПК.)

Інформація про надання речей та документів повинна заноситися до ЄРДР, про що повідомляється заявник у відповідному документі, який би підтверджував прийняття й реєстрацію від заявника заяви (ст. 214 КПК).

Інформація про закінчення досудового розслідування заявнику повинна направ­ лятись із дотриманням вимог гл. 6 КПК.

201

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

Стаття 61

Цивільний позивач

1.Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завда­ но майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

2.Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

3.Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для по­ терпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтриму­ вати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного по­ зову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для ін­ формування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

1.При визначенні особи як цивільного позивача у кримінальному провадженні слід виділити дві категорії учасників цих правовідносин, а саме: фізичну особу, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридичну особу, якій кримінальним право­ порушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди.

Обов'язковою умовою визнання особи цивільним позивачем є пред'явлення в кримінальному провадженні цією особою цивільного позову.

Інших процесуальних документів, таких як винесення постанови слідчим чи про­ курором або ухвали суду про визнання особи цивільним позивачем, закон не вимагає.

2.З моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду особа стає учасником процесу та набуває прав, передбачених ст. 61 КПК.

Особливості та порядок пред'явлення позову у кримінальному провадженні регу­ люються ст. 128 КПК.

3.Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені ст. 55 КПК для потер­ пілого, у частині, що стосуються цивільного позову, незалежно від того є ця особа фізичною особою чи юридичною.

Підтримувати цивільний позов може сам потерпілий або його законний представник відповідно до ст. 63 КПК. Відмовитися від позову може тільки сам цивільний позивач. Представник цивільного позивача може користуватися цим правом тільки за домовленіс­ тю із цивільним позивачем. Законний представник неповнолітнього цивільного позивача також повинен погоджувати свою позицію з позивачем. Відмовитися від позову цивільний позивач може до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Орган досудового розслідування зобов'язаний надати цивільному позивачу інфор­ мацію про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, що стосу­ ються цивільного позову, долучивши до інформації їх копії. Випадки та порядок ін­ формування передбачені у статтях 56, 111, 112 КПК.

202

Стаття 62

Цивільний відповідач

1.Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

2.Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

3.Цивільний відповідач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього. Цивільний відповідач повідомляється про прийняті процесуальні рішення

вкримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень підозрюваному, обвинуваченому.

1.У кримінальному процесі майнову та моральну відповідальність за цивільним позовом несе особа, яка вчинила злочин, - підозрюваний обвинувачений. Проте у багатьох випадках ця відповідальність покладається не на підозрюваного обвину­ ваченого, а на інших осіб, які іменуються цивільними відповідачами.

Як цивільні відповідачі можуть бути притягнуті батьки, опікуни, піклувальники та інші особи, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну та моральну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому гл. 9 КПК.

Хто саме несе цивільну відповідальність у кримінальному провадженні, вирішу­ ється на основі чинного цивільного законодавства.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповно­ літньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в част­ ці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної діє­ здатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами), або пі-

203

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

клувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкоду­ вати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Батьки зобов'язані відйікодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків. Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодо­ вується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, у якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шко­ да, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах. Якщо шкода була завдана особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом із цією особою, знали про її психічний розлад або недо­ умство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Особа може бути визнана неосудною тільки в судовому порядку.

Підстави відповідальності юридичної особи, передбачені в гл. 82 ЦК, можуть бути використані в кримінальному провадженні.

2. Для притягнення як цивільного відповідача закон не вимагає, аби особа, яка провадить розслідування кримінального провадження, суддя виносили постанову, а суд - ухвалу, для цього необхідно, щоб було заявлено позов, тобто з фактичного моменту заявления позову.

Із цього моменту виникають права та обов'язки цивільного відповідача, перед­ бачені ст. 42 КПК у частині заявленого позову.

3. Особа, яка провадить кримінальне провадження, прокурор та суд повинні роз'яснити цивільному відповідачу його процесуальні права та забезпечити можли­ вість їх здійснення.

Випадки та порядок інформування цивільного відповідача про прийняті процесу­ альні рішення у кримінальному провадженні щодо цивільного позову та отримання їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК, передбачені у статтях 42, 111, 112 КПК.

Стаття 63

Представник цивільного позивача, цивільного відповідача

1. Представником цивільного позивача, цивільного відповідача у криміналь­ ному провадженні може бути:

особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;

204

Стаття 63

керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документа­ ми, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.

2.Повноваження представника цивільного позивача, цивільного відповідача на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1)документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представни­ ком цивільного позивача, цивільного відповідача є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;

2)копією установчих документів юридичної особи - якщо представником цивільного позивача, цивільного відповідача є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;

3)довіреністю - якщо представником цивільного позивача, цивільного відповіда­ ча є працівник юридичної особи, яка є цивільним позивачем, цивільним відповідачем.

3.Представник користується процесуальними правами цивільного позивача, цивільного відповідача, інтереси якого він представляє.

1.Новий КПК передбачає дві категорії представників цивільного позивача у кри­ мінальному провадженні:

а) представника цивільного позивача; б) законного представника цивільного позивача.

Представниками цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному провадженні можуть бути тільки захисники, тобто відповідно до ст. 45 КПК адвокат, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні є фізична особа, та керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю - у випадку, якщо цивільним позивачем, цивільним відповідачем є юридична особа.

Правовий статус керівника згідно з чинним законодавством можна визначити як його становище в суспільстві, певній системі соціозв'язків, взаємовідносин з держав­ ними органами, трудовим колективом (уповноваженими ним органами), які ґрунту­ ються на законодавчих нормах, підзаконних актах і нормах локального характеру.

Можна виділити характерні ознаки та повноваження статусу керівника:

1)представлення інтересів як власника, так і трудового колективу;

2)керівник призначається або обирається власником (власниками) майна одноосо­ бово (безпосередньо) або уповноваженими ним органами (збори, конференція);

3)керівники державних підприємств та їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком викладацької діяльності).

2. Частина друга статті закріплює документи, якими підтверджуються повнова­ ження представника цивільного позивача, цивільного відповідача на участь у кримі­ нальному провадженні.

Якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, його повноваження підтверджуються документами, передбаченими

205

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

ст. 50 КПК, - свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником на надання безоплатної правової допомоги (див. також ко­ ментар до ст. 50 КПК).

Загальні положення щодо установчих документів суб'єктів підприємницької ді­ яльності - юридичних осіб містяться у ст. 87 ЦК, ст. 57 ГК та ст. 8 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ч. З якого до установчих відносить такі документи:

а) установчий акт; б) статут;

в) засновницький договір; г) положення.

Правове врегулювання представництва, у тому числі і за довіреністю, встановле­ но статтями 244-250 ЦК.

Відповідно до ст. 244 ЦК довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

3. Представник цивільного позивача користується правами цивільного позивача, передбаченими ст. 61 ЦК, представник цивільного відповідача відповідно правами цивільного відповідача, передбаченими ст. 62 КПК. Будь-яких обмежень цих прав законом не передбачено.

Стаття 64

Законний представник цивільного позивача

1.Якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її про­ цесуальними правами користується законний представник.

2.Питання участі законного представника цивільного позивача у криміналь­ ному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

1.Згідно зі ст. 44 КПК як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, уста­ нов і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недіє­ здатний чи обмежено дієздатний (див. коментар до ст. 44 КПК).

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. З КПК неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Недієздатною чи обмежено дієздатною особа визнається в порядку цивільного провадження.

206

Стаття 65

Підставою для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічно­ го, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати зна­ чення своїх дій та (або) керувати ними. Поняття психічного розладу визначено в ЗУ «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІП.

Фізична особа оголошується недієздатною лише на підставі судового рішення. Згідно з ч. З ст. 237 ЦПК заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричними закладом. У заяві мають бути викладе­ ні обставини, які свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, і про їх наслідки у вигляді нездатності особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. З ст. 238 ЦПК).

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи визнаються: а) наявність в особи психічного розладу, який істотно впливає на її здатність усвідом­ лювати значення своїх дій та (або) керувати ними; б) зловживання спиртними напо­ ями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, якщо фізична особа цими діями ставить себе чи свою сім'ю, інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється лише на підставі судового рішення. Справа про обмеження дієздатності фізичної особи розглядається судом у порядку окремого провадження на підставі заяви членів її сім'ї, органу опіки та піклування, наркологічного або психіатричного закладу (ч. 1 ст. 237 ЦПК).

Процесуальні права, якими користується законний представник позивача, зазна­ чені у ст. 61 КПК.

2. Про питання участі законного представника цивільного позивача у криміналь­ ному провадженні див. коментар до ст. 44 КПК.

Стаття 65

Свідок

1.Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

2.Не можуть бути допитані як свідки:

1)захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного від­ повідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у криміналь­ ному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2)адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3)нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4)медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професій­ них або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;

207

Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження

5)священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

6)журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію про­ фесійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7)професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обгово­ рення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішен­ ня, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали;

8)особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9)особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи;

10)особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

3.Особи, передбачені пунктами 1-5 частини другої цієї статті, з приводу за­ значених довірених відомостей можуть бути звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості.

4.Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право ди­ пломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представ­ ництв - без згоди представника дипломатичної установи.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд перед допитом осіб, зазначених в аб­ заці першому цієї частини, зобов'язані роз'яснити їм право відмовитися давати показання.

1.Свідок як суб'єкт кримінального процесу - фізична особа, яка володіє відомос­ тями відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Як свідок особа може бути викликана і допитана лише після ночатку досудового розслідування.

Свідок надає інформацію у кримінальному провадженні тільки щодо тих фактів, які він сприймав особисто, за винятком обставин, передбачених ст. 97 КПК (показан­ ня з чужих слів).

Закон не встановлює вікових обмежень для осіб, які можуть бути викликані і до­ питані як свідки. До таких осіб можуть бути віднесені і малолітні особи.

Здатність неповнолітнього, у тому числі і малолітнього, правильно сприймати події і давати про них відомості залежить від ступеня його розвитку, характеру тих обставин, про які він може дати свідчення, і умов їх сприйняття. Тому закон перед­ бачає спеціальний порядок виклику та допиту неповнолітніх свідків (див. статті 135, 226 КПК).

Свідками можуть бути працівники правоохоронних органів, які здійснювали без­ посередньо слідчі (розшукові) дії або оперативно-розшукову діяльність, особи, які брали участь у проведенні окремих слідчих (розшукових) дій (поняті, спеціалісти,

208