8. Визначте поняття та основні різновиди девіантної поведінки особистості.

Девіантна - це незвичайне, але при цьому стійке відхилення від статистичних норм. Іншими словами, девіантною вважається стійкий образ дій, поведінки або мислення, який не типовий для загальної популяції.

Девіантна поведінка - дії, що не відповідають офіційно встановленим або фактично сформованим у даному суспільстві (соціальній групі) моральним і правовим нормам і призводять порушника (девианта) до ізоляції, лікування, виправлення чи покаранню.

Види девіантної поведінки:

1. Порушення дисципліни (деструктивне і ассоціальное поведінка). Девіацією вважається відхилення від норм, що регулюють поведінку на неформальному рівні.

2. Великі злочини і малі правопорушення (деликвентное поведінка).

Злочин - досконале винне суспільно небезпечне діяння, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

Основні види злочинів: 1. Злочини проти особи; 2. Злочини проти власності; 3. Злочини проти порядку управління.

Види злочинів (соціологія):

А) Найбільш тяжкими вважаються злочини проти особистості: вбивство, зґвалтування, нанесення тілесних ушкоджень і т.д.

Б) білокомірцева злочинність. Здійснюється людьми, які займають особливе соціальне становище. Це злочини медиків, політиків, корпоративні злочину.

В) Організована злочинність. Їй властиві інтенсивні контакти з правоохоронними органами та з урядом. Такі організації найчастіше носять феодальний характер. Людина, що стоїть на чолі організації, ніколи не контактує з безпосередніми виконавцями.

Г) Державні злочини. Це злочини проти держави (тероризм, шпигунство) і злочини самої держави проти громадян (депортація народів, терор, етнічні переслідування).

Д) Злочини без жертви. Це порушення законодавства, при яких дуже важко визначити, хто є жертвою. Це проституція, порнографія, самогубства, наркоманія, аборти.

3. Третій вид девіантної поведінки - психічні захворювання. Щоб уникнути непередбачених вчинків з боку психічно хворих людей, суспільство визначає їх як девіантних і воліє ізолювати.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

9.Соціально-психологічні механізми формування правосвідомості особистості

Для розкриття сутності процесу формування правосвідомості індивіда, першорядне значення має дослідження елементів соціально-психічної регуляції, які закладені в правовій свідомості,інтересів, мотивів, цілей, вольової спрямованості. Всі ці елементи діють як система й у своїй єдності регулюють поведінку людини в правовій сфері. Соціально-психічне регулювання забезпечує впорядкованість життєдіяльності суспільства, його поступальний розвиток. Воно пов'язане з прийнятою і визнаною в даному суспільстві правовою системою, визначається рівнем суспільного розвитку. У цьому сенсі юридичні норми транслюють модель належної поведінки в складних суперечливих конфліктних життєвих ситуаціях. Всі писані закони минулих часів - зрізи особливостей людської поведінки в минулому, "археологічні пласти" психології. Так, право відображає суттєві особливості суспільної свідомості, особливості поведінки людей конкретної історичної епохи, зокрема, що випливають з їх внутрішньої психології.

Формування правосвідомості особистості починається з усвідомлення своїх соціальних потреб, визначення інтересів, які обумовлюються об'єктивними потребами всього суспільства.

Цей процес включає пізнавальні, емоційні та оцінні компоненти. 

Пізнавальні компоненти правосвідомості допомагають соціальним групам, класам, верствам виявити свої потреби і інтереси, емоційні - формувати своє ставлення до них, оціночні - визначити форму даної поведінки, спрямованого на задоволення своїх потреб.

У результаті цієї складної діяльності правосвідомості, пов'язаної з визначенням потреби і усвідомленням інтересу, особистість виробляє мета, якій підпорядковується її діяльність. Сполучною ланкою між потребою і діяльністю людини є мотиви. Вони ставляться як до встановлення мети, так і до вибору способу діяльності. Весь цей складний процес соціальної регуляції людської діяльності опосередкований волею.Так, якщо особистість знає, що ті чи інші норми відкривають можливість для задоволення провідних потреб, значить, ставлення до них складається позитивне, і навпаки.

Рівень розвиненості правосвідомості в значній мірі визначається її соотнесенностью з нагальними проблемами суспільства, психологічними особливостями людської поведінки в соціально-правовій сфері.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------