52. З’ясувати важливість встановлення контакту та довірливих стосунків з опонентом, техніки переконання та навіювання в процесі комунікації психолога юридичної сфери.

Встановлення психологічного контакту в юридичній діяльності має велике значення в процесі розкриття правопорушень, в профілактичній роботі з потенційними злочинцями, у вирішенні інших соціально-психологічних проблем.

· Психологічний контакт в юридичній діяльності — це прояв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємного довір’я і сприяння один одному.

· Основа психологічного контакту — загальна зацікавленість в предметі розмови, близькість в оціночних судженнях. Одна із суттєвих особливостей юридичного спілкування — зацікавленість юриста в тому, щоб більше говорив його співрозмовник. Людину, яка активно говорить, можна легше і краще зрозуміти, від неї можна отримати необхідну для вирішення питання інформацію, прослідкувати її позицію і тактику розмови.

У процесі комунікації психолог юридичної сфери використовує методи впливу на особистість.

· Метою психологічного впливу є виховання чи перевиховання особистості, стимулювання її до законослухняної поведінки, мотивування будь-якої особи до відкритості та щирості при свідченні тощо.

· Переконання - спосіб словесного впливу, котрий має в собі систему доведень, побудованих на законах логіки. Механізм переконання завжди спрямований безпосередньо на мислення людей, їхні знання і досвід. Використовуючи цей механізм, можна викликати в правопорушника не лише розуміння ситуації та висунутих доведень, а й готовність рішуче діяти відповідно з цим розумінням.

· Навіювання – цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприйняття інформації, чужого погляду чи позиції, прийняття її як своєї власної. Навіювання – це переважно емоційно-вольовий вплив юриста на правопорушника. Навіювання може здійснюватися у вербальній і невербальній формі (гримання, тихий шепіт, наказ). Побічне навіювання досягається за допомогою передачі інформації та відомостей про життєдіяльність правопорушника, які створюють у нього уявлення про повну, вичерпну інформованість працівника правоохоронних органів. Навіювання як метод психологічного впливу на особистість (до речі, навіювання може бути використане і стосовно потерпілого, свідка) розраховане на придушення волі людини, підпорядкування її вимогам особи, яка здійснює навіювання.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

53. Дайте характеристику перцептивних процесів та їх урахування в практичній діяльності психолога-юриста.

· Перцептивні процеси: відчуття, сприйняття, за допомогою яких людина приймає сигнали навколишнього світу, відображає властивості, розрізняє ознаки речей, відчуває стан власного організму.

· Відчуття - психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, а також стану власного організму людиною. Призначення - забезпечення орієнтації в оточуючому світі.

Щоб правильно оцінювати показання свідків, інших учасників кримінального, цивільного процесу, необхідно знати про основні закономірності, властивості відчуттів, які впливають на формування показань.

Загальні властивості відчуттів: інерція відчуттів (продовження відчуття після припинення дії подразника); пороги чутливості ( виникнення відчуттів лише при певній інтенсивності діючого подразника); адаптація (зміна чутливості аналізаторів під дією подразників); взаємодія відчуттів (зміна чутливості аналізаторів при одночасному виникненні різних відчуттів); синестезія (виникнення у певному аналізаторі характерного для нього відчуття, однак причиною цього відчуття є не специфічний для нього подразник,а збудження іншого аналізатора); сенсибілізація (підвищення чутливості аналізаторів в результаті вправ).

· Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ у всій сукупності їх властивостей і ознак при безпосередньому впливі цих об'єктів на органи чуття.

Руйнівний вплив на сприйняття може надавати стан емоційної напруженості, наприклад, афект. Тому, допитуючи свідка, доцільно з'ясувати не тільки особливості сприйнятого їм об'єкта, тобто що він бачив, чув, але і його стан, а також умови, в яких протікала його перцептивна діяльність, і тільки після цього слід давати оцінку його твердженнями про форму, величину, кольори та інши властивості того чи іншого предмета.

Властивості сприйняття: цілісність (створення цілісного образу об’єкта у всьому різноманітті і співвідношенні його властивостей і сторін); предметність (можливість співвіднести сприйнятий образ із предметом чи явищем, що обумовили його виникнення); усвідомленість (того що сприймається , застосовуючи наявні знання і досвід до розпізнання певного образу його змісту, сутності, призначення, приналежності до деякої групи об’єктів); узагальненість (віднесення одиничних об’єктів до певного класу за якоюсь загальною ознакою); константність(відносна постійність у сприйманні форми, величини чи кольору об’єкту, незалежної від зміни умов); вибірковість (перевага у сприйманні деяких ознак чи об’єктів у порівняння з іншими,що відбиває активність людського сприймання).

Властивості, що характеризують продуктивність сприймання: обсяг сприймання ( кількість об’єктів, що в змозі утримати у свідомості людина одноразово); швидкість(час,необхідний для адекватного сприймання об’єкту); точність(відповідність реального об’єкту сприймання та його образу, що виник у свідомості людини); повнота (ступінь охоплення усіх важливих властивостей і ознак об’єкту що сприймався); надійність (імовірність адекватного сприймання об’экта в заданих умовах).

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------