3.Опишіть місце юридичної психології в системі психологічних наук. Принципи юридичної психології.

Перебуваючи на кордоні психології та юриспруденції, юридична психологія певним чином включається як у систему психологічних, так і до системи юридичних наук і навчальних дисциплін. Будучи прикладною галуззю психологічної науки, юридична психологія органічно пов'язана з іншими галузями психології. Цей зв'язок зумовлена, по-перше, тим, що загальним об'єктом для них усіх є особистість людини як суб'єкта діяльності, по-друге, тим, що в різних умовах і видах діяльності особистість піддається різним видам деформації. Фактично юрист і юридичний психолог вивчають не якогось абстрактного людини, а саме особистість в конкретних умовах навчальної, виробничої, військової, правоохоронної, комунікативної та інших видів діяльності з точки зору їх відповідності правовим нормам.

Зв'язок юридичної психології з загальною психологією полягає в тому, що при аналізі поведінки суб'єктів правових відносин ми спираємося на встановлені загально психологічні закони організації цілеспрямованої діяльності людини.

Вікова психологія вносить свій істотний внесок у розкриття онтогенезу особистості, розуміння деструктивних чинників девіантної і деликвентного поведінки підлітків та дорослих. 

Педагогічна психологія дозволяє розкрити роль конкретних умов виховання у формуванні мотивації поведінки і правосвідомості особистості. 

Взаємодія юридичної психології з психологією праці необхідно для розкриття професійної орієнтації особистості, її конкретного вкладу або нанесення збитку виробничим процесам, професійної орієнтації особистості, професіографічного аналізу діяльності юриста.

Зв'язки юридичної психології із соціальною психологією, яка розкриває механізми спілкування і правової взаємодії людей у їх індивідуальної, групової та суспільної діяльності.

При розгляді багатьох професійних питань юридична психологія спирається на дані патопсихології та медичної психології, що розкривають роль філогенетичних та онтогенетичних механізмів патології психіки в розвитку протиправного поведінки. Б. Ф. Ломов зазначає, що багато явищ, що вивчаються юридичною наукою, не можуть бути зрозумілі без розкриття ролі в них психологічних чинників, без знання механізмів індивідуальної та групової поведінки людей, без аналізу психологічних властивостей і особливостей особистості.

Зв'язок спостерігається між юридичною психологією, криміналістикою та кримінології. Юридична психологія надає істотну допомогу криміналістиці у розробці слідчої тактики та виборі методів розслідування злочинів. Зв'язок з кримінологією як наукою про злочинну поведінку виражається в тому, що вона у розвитку свого категоріального апарату і методів повинна спиратися на психологічну методологію особистості як суб'єкта протиправного поведінки. Юридична психологія привертає увагу кримінологів до тих властивостях особистості, які обумовлюють злочинні дії. До таких властивостей слід віднести мотивацію і спрямованість (структуру інтересів і потреб),характерологічні властивості (відношення до норм моралі), рівень правосвідомості, психофізіологічні властивості і т.д.

Зв'язок між юридичною психологією і судовою психіатрією. Цей зв'язок здійснюється у вивченні пограничних станів людської психіки, що знаходяться між нормою і патологією (вивчення психопатичних особистостей, проведення комплексної псіхологопсіхіатріческой експертизи тощо).

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

4.Визначте теоретичні та методологічні проблеми юридичної психології

Розробка теоретичних І методологічних проблем юридичної психології не є самоціллю.

Теорія повинна забезпечувати практичне застосування отриманого знання. Теорія юридичної психології (виходячи з двоєдиного характеру цієї науки) забезпечує приріст наукового знання завдяки саморозвитку юридичної психології як науки, а також завдяки трансформації через неї знань інших галузей психологічної науки. У чистому вигляді теоретичні знання цих наук у правоохоронній та правозастосовчій практиці використані бути не можуть. Необхідною ланкою між ними є юридична психологія.

5.Дайте характеристику та класифікацію методам юридичної психології, особливості іх використання в юридичній сфері.

Методи юридичної психології можна поділити на дві основні групи: 1) методи наукового дослідження; 2) методи психологічного впливу на особистість.

За допомогою методів наукового дослідження вивчаються психологічні факти, закономірності та механізми відносин у сфері права, розробляються науково обґрунтовані рекомендації для оптимізації професійної діяльності. До них належать, зокрема, психодіагностичні методики встановлення психологічних характеристик особистості правопорушника, визначення рівня розвитку професійно важливих якостей працівників та ін.

Основними методами наукового дослідження в юридичній психології є: спостереження, експеримент, вивчення продуктів (результатів) діяльності, тестування (анкетування) та експертне оцінювання.

Спостереження - цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприймання її дій та вчинків за природних умов життєдіяльності (наприклад, слідчий при проведенні допиту фіксує особливості поведінки та проявів психіки допитуваного, не акцентуючи на цьому уваги, щоб не зникла природність поведінки).

Експеримент - збирання фактів за спеціально створених умов, які забезпечують активний прояв психічних явищ, що вивчаються. Створюючи певні умови, юрист чи психолог дістає можливість чітко окреслити чинники, що діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного психічного явища; встановити його причину; повторювати дослід і, таким чином, накопичувати кількісні показники, на основі чого можна дійти висновку про випадковість або типовість явища (наприклад, при допиті експериментальною умовою є повідомлення допитуваному невідомих йому слідчих матеріалів, варіювання тактики допиту).

Бесіда (анкетування, інтерв'ю, тестування) - вивчення особи за допомогою виконання нею певних завдань або відповідей на сукупність запитань.

Вивчення продуктів (результатів) діяльності - одержання інформації фактів за допомогою аналізу матеріальних результатів психічної активності. Використовуючи цей метод, юрист чи психолог має справу не з самою людиною, а з зафіксованими матеріальними слідами, що дозволяє неодноразово до них повертатись, порівнювати результати, одержані в різний час або за різних умов діяльності (прикладом застосування цього методу може бути аналіз почерку, аудіозапису тощо).

У найбільш загальному вигляді методи психологічного впливу поділяються залежно від структурних складових психіки, на яку вони спрямовані: вплив на інтелектуальну, емоційну та вольову сфери.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6.Визначте структуру юридичної психології

Що стосується структури. Психологічні закономірності в області правозастосовної діяльності діляться на дві великі категорії: діяльність правослухняну і діяльність, пов'язану з тими чи іншими порушеннями. У зв'язку з цим структуру юридичної психології можна визначити таким чином. 

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

7.Сформулуйте основні властивості та функції юридичної психології, особливості їх використання в юридичній сфері

Юридична психологія покликана розробляти загальні закономірності психологічної науки в їхньому специфічному відображенні — з погляду права. Природна цілісність цієї науки є відтворенням глибокої інтегративності базових наук (психології та юриспруденції), розвиток яких створив передумови для виникнення юридичної психології.

У сучасній юридичній психології виділяють закономірності, пов’язані з психологічними аспектами правотворчості, психологією правосвідомості й праворозуміння, психологічними проблемами правозастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них належать: виникнення і формування психічних властивостей особи, що сприяють протиправним діям; розвиток і формування психічних властивостей особи в процесі злочинного діяння; формування психічних властивостей особи при здійсненні різних функцій у судочинстві; зміна психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, у процесі перевиховання; зміна і формування психічних властивостей особи у профілактичній діяльності.

Юридична психологія вивчає психічні явища і властивості, що стосуються формування антисоціальної настанови, її джерел, передумов і факторів, які впливають на її розвиток і попередження, форм її можливого прояву, а отже, і її ранньої діагностики.

До закономірностей, досліджуваних юридичною психологією, належить і формування психічних властивостей особи в процесі вчинення злочину, зокрема психологічний бік мотивації злочинного діяння, стадій, способів його вчинення і приховування, впливу вчиненого діяння на психічні властивості особи в періоди, пов’язані з її ставленням до діяння, його наслідків, оцінки соціальної й особистісної значущості своєї винуватості.

В юридичній психології вивчаються психічні властивості особи при здійсненні різноманітних функцій у судочинстві. Ці властивості визначаються процесуальним становищем особи, її роллю і функціями в процесі судочинства. У цьому відношенні роль і функції учасників судочинства нерівнозначні як за процесуальним, так і за психологічним статусом (слідчий, прокурор, суддя, захисник, експерт, свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний та ін.). Відповідно до обов’язків, виконуваних тими чи іншими особами, виробляються і психічні властивості, зумовлені характером їхньої діяльності. Так, виконання індивідом обов’язків слідчого, судді, прокурора може розвивати в нього певні моральні й вольові якості, здатність до аналітичних і пізнавальних дій. Це дасть індивіду змогу робити правильні висновки, давати точну оцінку соціальним і антисоціальним проявам, здійснювати виховну діяльність.

Юридична психологія вивчає зміни психічних властивостей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя. У результаті цього виникає можливість розробляти рекомендації з проведення окремих слідчих дій і встановлення психологічного контакту, а також з вибору способів виявлення обставин вчиненого злочину, впливу на причетних до нього осіб з метою одержання достовірної інформації. Аналіз психічних властивостей особи, яка виконує функції свідка в судочинстві, дає змогу виявити закономірності її психіки, пов’язані зі специфікою сприйняття (довільного й мимовільного) і відтворення події злочину, інтерпретацією останньої, зумовленими екстремальними умовами її перебігу. Вивчення закономірностей, що стосуються зміни психічних властивостей особи, яка вчинила злочин, дає змогу з’ясувати особливості особи, що виявляються в усвідомленні нею вини, адаптації до нових умов життя, визначенні своєї належності та ролі в мікросередовищі, де відбувається процес виховного впливу.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------