Географія 9 клас

3. Показники якості життя

Показники якості життя — це стандарти, які характеризують мінімальні соціальні норми, що гарантують гідний рівень життя. Якість життя визначається за всіма показниками, що впливають на життя та діяльність людей і можуть оцінюватись як кращі чи гірші. До цих показників відносять:

•тривалість життя — від 25 (мінімум) до 85 (максимум) років. В Україні очікувана тривалість життя в разі народження

в2003–2004 рр. — відповідно усього 68,2, у тому числі чоловіків — 62,6 та жінок — 74,1 року;

•грамотність населення — 100 %; в Україні — майже 100 % грамотного населення;

•середня тривалість навчання — 15 років; в Україні вона становить 12 років;

•реальний ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) — від 200 дол. США (мінімум) до 70 тис. дол. США (максимум); в Україні у 2005 р. він становив 5583 долара;

•сумарний коефіцієнт народжуваності (середня кількість дітей, народжених жінкою у віці від 20 до 45 років) — 2,14–2,15;

вУкраїні у 2006 р. він становив 1,2;

•коефіцієнт старіння населення (частка населення, старшого за 65 років, у загальній чисельності населення) — 7 %; в Україні на 1 січня 2005 р. він становив 15,5 %;

•співвідношення 10 % найбагатших до 10 % найбідніших осіб — 10:1; в Україні Держкомстатом відстежується співвідношення грошових витрат 20 % найбільш та 20 % найменш забезпеченого населення, яке у 2004 р. становило 5,3 разу;

•частка населення, яке проживає за межею бідності, — 10 %;

вУкраїні частка населення із середньодушовими грошовими витратами на місяць, нижчими за рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної

допомоги малозабезпеченим сім’ям, у 2004 p. становила

7,8 %;

•співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати — 1:3; в Україні таке співвідношення у 2005 р. становило

1:2,69;

•мінімальний рівень погодинної заробітної плати — 3 дол.; у першому кварталі 2006 р. в Україні він становив 0,49 дол.;

•на тисячу душ наявного населення кількість народжених становила 11,0 осіб, а кількість померлих — 16,3 особи, або

33:67.

Перші чотири стандарти використовуються у світовій практиці співробітниками ООН для розрахунків індексу розвитку людського потенціалу країни. Решта застосовуються для аналізу

йпрогнозування соціально-політичної ситуації у країні.

У1990 р. започатковано Програму розвитку ООН, яка щорічно видає «Доповіді про розвиток людини». З того часу за статистикою ООН для всіх країн обчислюють індекси розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

Показники ІРЛП можуть змінюватися від значень, близьких до 1,000, до величин, менших за 0,300. Чим більшим є значення ІРЛП, тим більш високий рівень людського розвитку має країна. Статистика ООН уважає рівень розвитку людського потенціалу низьким, якщо її ІРЛП < 0,500, середнім; якщо 0,500 < 0,900; або високим ІРЛП > 0,900.

У2000 році Україна посіла 76 місце за ІРЛП (у 2006 році — 77 місце) з результатом 0,788. Україна входить до групи країн із середнім рівнем розвитку людського потенціалу (Білорусь на 64 місці, Росія на 67 місці). Щодо світових лідерів за ІРЛП, то серед них такі високорозвинені країни, як Японія, Канада, Норвеґія. Обчислення ІРЛП запізнюється в середньому на 2 роки, так, дані 2005 року було опубліковано у 2007 році.

Індекс розвитку людського потенціалу (2005)

IV. Закріплення знань

Завдання 53. Порівняйте ВВП на душу населення за ПКС сусідів першого порядку України. Зробіть висновки про економічну міць сусідніх країн.

Серед країн СНД найбільший обсяг ВВП у розрахунку на одну особу в Росії — 11 861 дол. США, або 28,5 % від рівня США. У Казахстані цей показник становить 8699 дол. США, Білорусі — 8541, Україні — 5583. Найбідніша країна СНД — Таджикистан — 1413 дол. США. Середній по СНД рівень ВВП у розрахунку на одну особу становить 9202 дол. США. На долю України припадає майже 12 % сукупного ВВП країн СНД. Молдова — 2362 дол. США, Угорщина — 17014 дол. США, Словаччина — 15881 дол. США, Польща — 13573 дол. США, Румунія — 9374 дол. США.

V. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

•Проаналізуйте рейтинг ІРЛП перших тридцяти країн світу, розподіліть їх на групи за географічною ознакою (за частинами світу). Зробіть висновок: країни якої частини світу мають

найкращі показники? Знайдіть на карті світу країни, які

єсусідами України за рейтингом ІРЛП. Як ви вважаєте, чи

єв України перспективи покращити свої результати в рейтингу?

Тема 3. Промисловість: загальна характеристика

Урок 14. Промисловість: загальна характеристика

Мета: дати визначення поняття «промисловість»; охарактеризувати зміни галузевої структури промисловості; обґрунтувати роль і значення промисловості в господарстві України; розвивати навички складання та аналізу галузевої структури промисловості; виховувати впевненість та позитивність мислення відносно змін, які відбуваються в промисловості України.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I.Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

II. Вивчення нового матеріалу

III.Первинна перевірка засвоєних знань

IV. Закріплення знань

V.Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I.Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

1.Що називають сталим розвитком?

2.Назвіть показники якості життя.

3.Поясніть, чому саме показники якості життя враховуються при порівнянні індексу розвитку людського потенціалу країн. Яке місце займає Україна за ІРЛП?

4.Чому при розрахунках ВВП на душу населення використовують поняття ПКС?

5.Що називають галузевою структурою господарства?

6.Які галузі господарства відносяться до виробничої (матеріальної) сфери?

II. Вивчення нового матеріалу

1. Промисловість як сфера матеріального виробництва

Промислове виробництво, або, іншими словами, промисло­ вість, — найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. У промисловості працює понад 19,7 % населення, зайнятого в народному господарстві. Промисловість має надзвичайно важливе значення для економіки в цілому, тому що переозброює всі галузі й сфери економіки новою технікою, устаткуванням.

Промисловість — провідна галузь господарства, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах.

Промисловість поділяється на важку, яка виробляє засоби виробництва — машини, устаткування, сировину, паливо, електроенергію (група «А»), і легку — легку і харчову, яка виготовляє предмети споживання (група «Б»). Важка промисловість включає електроенергетику, паливну, чорну і кольорову металургію, хімічну, машинобудівну, лісову, будівельних матеріалів. Частка важкої промисловості в загальному обсязі промисловості становить понад 70 %.

За ступенем обробки предметів праці галузі промисловості підрозділяються на видобувну (видобуток або заготівля сировини з надр, вод, лісів) і переробну (випуск кінцевої, готової продукції).

За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи „А”) розвивалося найбільше, а його частка у загальному обсязі виробництва становила 71,2 % (1989). Частка виробництва групи „Б” (виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання.

Ці зміни мають і негативні риси, тому що їх головний чинник пов’язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи „А”. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої власної сировинної бази або в яких є труднощі в її розвитку. Так, видобуток вугілля зменшився з 1989 по 2007 р. більш ніж

поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності. В Україні

в2007 р. частка промисловості в загальному обсязі випуску про-

дукції становила 46,1 % (46,5 % у 2006 р.).

Від розвитку промисловості залежить становлення інших секторів економіки країни. Для того щоб промисловість України була конкурентоспроможною, потрібно розвивати високотехнологічні виробництва, галузі, які значною мірою визначатимуть розвиток наукоємних та інформаційно ємних видів діяльності, закладають підвалини для формування економіки знань, сприяють зростанню частки високооплачуваної, висококваліфікованої праці. Темпи розвитку промисловості визначають якість та спрямованість економічного зростання країни в цілому.

У2007 р. переробна промисловість разом з будівництвом та торгівлею була основним локомотивом економічного зростання в Україні. Цьому сприяли інвестиції (фінансові вкладення)

впромисловість України. Підприємства металургії, хімічної, нафтохімічної були модернізовані, їх обладнання, виробничі лінії стали більш потужними, сучасними та ефективними. Останніми роками підвищилась якість української промислової продукції. Позитивний вплив на розвиток промисловості останніми роками здійснює значний попит на виробниче обладнання з боку вітчизняних виробників, а також стабільність на внутрішньому ринку споживчих товарів, чому у свою чергу сприяють кредитування населення на придбання побутових товарів та стабільне підвищення доходів населення.

Останніми роками спостерігаються якісні позитивні зрушення

впромисловості України.

Насамперед це досягнення високих темпів зростання промислового виробництва. Прискорення розвитку промисловості у 2007 р. стало одним з основних чинників економічного зростання в Україні. Як наслідок протягом останніх п’яти років (2003–2007) середньорічні темпи зростання промисловості в 1,2 разу перевищували динаміку ВВП (9,6 % проти 7,8 %). Але проблема полягає в тому, що динаміка промислового зростання має нестійкий характер.

Для того щоб зберегти та посилити позитивні зрушення в промисловості України, потрібна не тільки макроекономічна стабільність і поліпшення інвестиційного клімату, але й заходи щодо підвищення конкурентоспроможності українських виробників.

Подальші перспективи зростання промисловості України залежать від спроможності подолати суперечності розвитку та вміння

вчасно ефективно реагувати на зміни конкурентної ситуації як на світовому, так і на внутрішньому ринку.

IV. Закріплення знань

Завдання 57. Проаналізуйте дані таблиці. Дайте відповіді на запитання:

1.Яка частка в загальному виробництві продукції електроенергетики, машинобудування і хімічної промисловості?

2.Назвіть галузі промисловості, що за останні 15 років зазнали значного спаду. Як можна пояснити спад виробництва в цих галузях?

3.Які галузі збільшили виробництво продукції? Чим це пояснюється?

4.Чи можна зміни, що відбулися в структурі промисловості, вважати позитивними?

Розподіл продукції промисловості за галузями господарства

ІІ. Вивчення нового матеріалу

3. Світові тенденції в зміні структури економіки

Розгляньмо основні економічні співвідношення, що характеризують особливості структури господарства.

1)Співвідношення виробничої та невиробничої сфер. У найбільш розвинених країнах сьогодні у невиробничій сфері (або сфері послуг) зайнято 70–75 % населення, а у виробничій — 25–30 %. Світова тенденція полягає в подальшому зростанні такої нерівномірності: сфера послуг займає все більшу частку в економіці, а частка матеріального виробництва зменшується. За умов високих технологій і сучасної організації виробництва необхідна все менша кількість працівників, які виготовляють усі необхідні товари.

2)Співвідношення першого і другого підрозділів господарства (І — виробництво засобів виробництва, ІІ — виробництво предметів споживання). Світовий «стандарт» у цій пропорції такий: близько 2/3 загальні виробництва представляють другий підрозділ, тобто виробництво предметів народного споживання, і лише 1/3 — засоби виробництва (перший підрозділ). У радянський період в українській економіці незаперечний пріоритет належав першому підрозділу. За цей час співвідношення важкої та легкої промисловості змінилося з 1:2 (у 1913 році) до 3:1 (у 1990 році). Результатом радянської індустріалізації був тотальний дефіцит споживчих товарів і продовольства, що стало характерною ознакою «радянського способу життя».

3)Частка галузей науково-технічного прогресу. Такими галузями є енергетика, хімія органічного синтезу (синтетичних матеріалів), складне й наукомістке машинобудування. Ці галузі активно впливають на розвиток решти сфер, прискорюючи їхній розвиток і технічну модернізацію. Таким чином, чим більша частка галузей НТП у структурі промисловості, тим більш прогресивною є така структура й економіка загалом. Для високорозвинених країн цей показник досягає 60–66 %, для окремих (Японія, Південна Корея, Тайвань) — до 90 %.

4)Частка високотехнологічних галузей і виробництв є новим структурним показником, що пов’язаний із сучасною інформаційно-технологічною революцією. Розвинені країни зберігають монополію на розробку й упровадження новітніх технологій, які називають «високими», або «тонкими». Серед