Географія 9 клас

II. Мотивація навчальної діяльності

Поміркуйте, чому будівельну галузь називають однім із локомотивів внутрішнього попиту? (Які темпи розвитку цієї галузі спостерігаються останніми роками? Продукція яких галузей промисловості потрібна в будівництві?)

III. Вивчення нового матеріалу

1. Особливості галузі

Промисловість будівельних матеріалів — галузь, що випускає матеріали, вироби, деталі та конструкції для всіх видів будівництва.

•Продукція галузі різноманітна і потрібна повсюди, її можна поділити на такі групи: стінові матеріали (цегла, панелі — гіпсові, бетонні, шлакобетонні); з’єднувальні матеріали (цемент, гіпс); покрівельні матеріали (шифер, черепиця, руберойд, толь), будівельне скло, різноманітні ізоляційні, облицювальні матеріали, кераміка, фаянс тощо.

•Основною сировинною базою промисловості будівельних матеріалів є корисні копалини: мергель, вапняк, доломіт, глина, пісок, крейда тощо.

•У виробництві будівельних матеріалів використовують відходи різних виробництв інших галузей (широкі міжгалузеві зв’язки).

•За даними таблиці «Виробництво основних видів промислової продукції за 2003–2007 рр.» визначте обсяги виробленої продукції. Які зміни відбулися в обсягах виробництва за останні чотири роки?

2.Чинники розміщення підприємств галузі (картки чинників)

•Сировинний. На цей чинник орієнтуються видобуток і первинна обробка піску, щебеню, гравію, виробництво цементу, вапна, гіпсу і стінових матеріалів.

•На споживача орієнтується виробництво залізобетонних конструкцій, будівельного і віконного скла, шиферу та ін. (тобто крихких, незручних у транспортуванні виробів).

3.Проблеми й перспективи розвитку галузі

Однією з проблем будівельної галузі є застарілі технології та недосконалість очисних споруд, тому підприємства галузі завдають шкоди навколишньому середовищу. Особливо небезпечні підприємства цементної промисловості.

У перспективі передбачаються реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальші механізація та автоматизація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних матеріалів, ефективних збірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості, а також комплексне використання сировини, широке впровадження матеріалів супутнього видобутку, вторинної сировини, підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі розширюватиметься з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних районів та областей України, забезпечення повного виконання обсягів будівельно-монтажних робіт.

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 89. Менеджеру будівельної компанії, який одержав замовлення на будівництво житлового будинку, необхідно продумати маршрути до найближчих міст, де є підприємства — постачальники будівельних матеріалів (за атласом). Намалюйте схему та поясність свій вибір маршруту.

1. Побудувати будинок у Павлограді.

Приклад виконання

Балаклея (цемент)

2.Побудувати будинок у Корсунь-Шевченківському (Черкаська область).

3.Побудувати будинок у Червонограді (Львівська область).

Примітка. Бетон — це сучасний будівельний матеріал, виготовлений із гравію (дрібних камінців), піску і цементу. У результаті змішування з водою бетон утворює щільну масу, яка стає твердою за кілька годин. Якщо до бетону додати сталеві стрижні, вийде надзвичайно міцний залізобетон. Цемент — в’язкий матеріал, який виготовляють з вапняку.

V. Закріплення знань

Завдання 90. Виберіть правильні відповіді (за картою атласу).

1.Центри цементної промисловості: а) Кіровоград; б) Кам’янець-Подільський; в) Умань; г) Балаклея.

2.Центри промисловості збірних залізобетонних конструкцій: а) Іллічівськ; б) Каховка; в) Ковель; г) Рубіжне.

3.Центри промисловості стінових матеріалів: а) Ужгород; б) Попасна;

в) Чернігів; г) Чернівці.

4.Центри скляної промисловості: а) Костянтинівна; б) Лисичанськ; в) Конотоп; г) Славута.

5.Центри порцеляно-фаянсової промисловості: а) Коростень; б) Житомир; в) Городниця; г) Бахчисарай.

VI. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Тема 11. Легка промисловість

Урок 25. Легка промисловість

Мета: дати характеристику галузі (значення, підгалузі, сировинна база, територіальна структура); пояснити чинники розміщення різних типів підприємств; показати стадії виготовлення тканин; удосконалювати навички роботи з картами (показ основних районів і центрів легкої промисловості) та аналізувати статистичні дані про розвиток галузі; виховувати економічне мислення, дисциплінованість, повагу до думки інших.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Актуалізація опорних понять II. Мотивація навчальної діяльності III.Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань V. Закріплення знань

VI. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Актуалізація опорних понять

На які групи поділяється промисловість? Яку продукцію виробляють підприємства цих груп? Що називають предметами споживання? Які галузі їх виробляють? Що відноситься до предметів споживання? Яке значення має розвиток цих галузей для людини?

II. Мотивація навчальної діяльності

Україну заполонив потік дешевої імпортної продукції легкої промисловості (Туреччина, Китай, Польща). Чому так сталося? Чому нам як споживачам більш вигідно купляти турецькі шкіряні вироби та китайські чобітки? На це є як об’єктивні (спеціалізація Туреччини та Китаю за принципом порівняльних переваг, більш дешева робоча сила, низька собівартість продукції) та суб’єктивні причини. (За останнє десятиріччя легка промисловість зазнала значного спаду виробництва. Більша частина підприємств має застарілі обладнання і технологію виробництва, крім того, вітчизняна сировинна база розвинута слабко (більша частина сировини привозилася з республік колишнього СРСР). У цих умовах легка промисловість України вимагає не тільки значних інвестицій для розвитку та реконструкції галузі, але й активної державної підтримки вітчизняного товаровиробника.) Виявіть та проаналізуйте їх. Чи є у вітчизняної легкої промисловості перспективи?

III. Вивчення нового матеріалу

Легка промисловість — галузь, що забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, інші галузі важкої промисловості — продукцією виробничого призначення (технічні тканини, будівельний повсть тощо).

2. Особливості галузі

•Традиційною сировиною легкої промисловості є продукція сільського господарства — як рослинності (бавовна, льон), так і тваринництва (шкіра, шерсть, натуральний шовк).

•Широке застосування синтетичних барвників, хімічних волокон і ниток послабило залежність галузі від сільського господарства. З додаванням хімічних волокон виготовляється чверть бавовняних тканин, половина лляних і майже 90 % шовкових і шерстяних. Використання синтетичних ниток прискорює виробництво тканин і робить його дешевшим.

У наш час крім волокон натуральних застосовують і хімічні. Натуральні волокна. Найважливіше текстильне волокно —

бавовна. Це волоски на насінні бавовнику. Довжина волокон різна — від 10 до 60 мм. Бавовняне волокно тонке, але дуже міцне. Воно дешеве, добре фарбується. З бавовни одержують тонку, рівномірну і міцну пряжу й роблять з неї найрізноманітніші тканини — від найтонших батистів до товстих оббивних. Текстильні волокна одержують також зі стебел і листя рослин. Такі волокна бувають тонкими (льон) і грубими (пенька, джут). Шерсть — волокна волосяного покриву деяких тварин (до 95 % дає вівця). Вона легка, погано проводить тепло і гарно проводить вологу. Натуральний шовк одержують з кокона гусениці шовковичного шовкопряда.

Хімічні волокна. Такі волокна роблять із природних полімерів, головним чином целюлози, яку одержують з деревини, соломи тощо (таке волокно називають штучним), та із синтетичних полімерів (синтетичне волокно). 3 1 м3 деревини ялини можна одержати 1500 м2 віскозної тканини. Це дуже багато, бо шовкопряд за своє життя дає тільки один кокон, з якого можна отримати шовкову нитку завдовжки 700 м, а з найкращої вівці можна одержати 6–7 кг вовни на рік.

•Ефективним є виробництво тканин на комбінатах, де послідовно поєднуються такі виробництва, як прядіння, ткацтво та обробка. Первинна переробка сировини тяжіє до її джерел (відходи переробки льону сягають 80 %, а шерсті — 50 % від первісної ваги). Кожну з наступних стадій можна здійснити на окремих прядильних, ткацьких або оздоблювальних фабриках. Тоді витрати на транспортування кожної з них підвищуватимуть вартість готового виробу. Отже, вигідніше об’єднати стадії текстильного виробництва на одному комбінаті.

•Підприємства легкої промисловості розміщені всюди. Вони невеликі і не потребують багато енергії та води. На підприємствах галузі зайняті переважно жінки (галузь трудомістка, що дає змогу повніше використовувати трудові ресурси в районах важкої індустрії, на підприємствах якої зайняті переважно чоловіки.

•За даними таблиці «Виробництво основних видів промислової продукції за 2003–2007 рр.» визначте обсяги виробленої продукції легкої промисловості. Які зміни відбулися в обсягах виробництва за останні чотири роки?

3. Чинники розміщення підприємств галузі (картки чинників)

•Орієнтування на трудові ресурси.

•Орієнтування на споживача.

•Для підприємств галузі характерні невеликі витрати енергії та води.

4. Перспективи галузі

Легка промисловість — найбільш динамічна галузь, яка повинна враховувати швидку зміну моди, смаків, уміти вчасно схоплювати специфіку масового ринкового попиту на її вироби.

У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати

диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які й досі імпортуються. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, упровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

Завдання 91. Географічне аудіювання

5. Художні промисли

В Україні поширені різноманітні художні промисли, продукція яких (керамічні вироби, килими, вишивки, художнє ткацтво, іграшки, вироби з дерева, металу, скла) використовується для потреб населення і має художню цінність.

Спостерігається певна спеціалізація окремих районів України на виробництві художніх виробів. Одним із найбільших і найвідоміших регіонів народних художніх промислів є Гуцульщина (Косів, Яворів та ін.). Гуцульщина спеціалізується на виготовленні керамічних виробів, килимів, художній обробці дерева та металу, вишивці й ткацтві.

Широко відомими центрами художніх промислів в Україні стали Опішня (художня кераміка, вишивка), Решитилівка (вишивка, килимарство, ткацтво), Петриківка (художні розписи).

Продукція художніх промислів користується попитом і в Україні, й за кордоном (різноманітні вироби з дерева та металу, вишивка, килими — експортна продукція).

Народні художні промисли в Україні

Упродовж століть десятки й сотні тисяч майстрів — килимарниці, вишивальниці, ткачі, гончарі, різьбярі по дереву, кістці та рогу, майстри декоративного розпису, склороби-гутники, золотарі-ювеліри, ковалі, майстри лозоплетіння і художньої обробки шкіри та багатьох інших професій — створювали речі, необхідні людям у побуті. Кращі з них ми називаємо тепер творами народного мистецтва.

Народні художні промисли в Україні є невід’ємною складовою української культури. Вони увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни. З покоління в покоління

передавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. У ряді населених пунктів (Опішня, Решетилівка, Косів, Богуслав, Петриківка, Діхтярі, Глиняни, Клембівка та ін.) існували школи традиційного народного мистецтва.

Під впливом кліматичних і природних умов, особливостей побуту українців, властивостей місцевої сировини та історичних чинників у кожному етнографічному регіоні України виробляли місцеві предмети художньої образотворчості.

Одним із найбагатших на різноманіття народних промислів сучасних осередків є Західна Україна. Художні вироби Прикарпаття здавна привертали увагу високою майстерністю, зокрема гуцульські декоративні топірці, пістолі, кріси, порохівниці, барильця, дерев’яний, переважно декоративний посуд. Гуцульські майстри для прикрашання своїх виробів використовують техніку інтарсії та “пацьоркування” (інкрустування бісером). Багата на майстрів-різьбярів і Львівщина.

Дуже давнім українським промислом є килимарство. Функціонально існують три головні назви для килимових тканин: ковер, килим і коц. Різниця між ними могла полягати в техніці, орнаменті, розмірі й призначенні. Сьогодні їх розрізняють тільки за територіальним принципом: коври й килими походять із центральнота північноукраїнських промислових осередків, а коци виготовляються вручну на заході, переважно на Гуцульщині. Ткацтво та килимарство були й залишаються найбільш розвиненими видами народних художніх промислів на Тернопільщині.

Та найрізноманітнішим і найширше представленим в Україні є гончарський промисел. Кожний район гончарного промислу мав свої локальні художні особливості, що залежали від природних властивостей матеріалів, технологічного рівня виробництва, місцевих традицій тощо. Майже кожен осередок було представлено талановитими майстрами — гончарами з яскравою творчою індивідуальністю. Їхні вироби — пишно оздоблені глечики, горнята, миски, полумиски, макітри, куманці, лембики, довжанки тощо — служили окрасою українського народного житла, так само, як рушники, обруси, килими.

Яскравою сторінкою увійшов в історію культури українського народу й декоративний розпис. Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України. Одним з найвідоміших центрів, що здавна славився своєрідним мистецтвом розпису, в Україні