Географія 9 клас

Які у зв’язку з цим перспективи вітчизняних виробників харчових продуктів?

3.Назвіть продукти, що швидко псуються, продукти із середнім і тривалим терміном зберігання. Як це співвіднести з географією (тобто місцем) їх виробництва?

VI. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Запитання і завдання до підсумкового контролю тем 10–12 розділу ІІІ «Господарство»

Рівень І

1.Які галузі господарства виробляють товари народного споживання?

2.Які види продукції виробляє промисловість будматеріалів?

3.Яку продукцію виробляють шкіряна, взуттєва, хутряна галузі промисловості?

4.На які групи поділяють тканини за походженням волокон?

5.Яку продукцію виробляють із цукрового буряку? соняшнику?

6.Де розміщають хлібопекарські підприємства?

Рівень ІІ

1.На які групи можна поділити продукцію промисловості будівельних матеріалів?

2.Що є сировиною для промисловості будматеріалів? легкої промисловості?

3.Опишіть структуру легкої промисловості.

4.Які виробництва зараховують до художніх промислів?

5.Які завдання виконує харчова промисловість?

6.Назвіть принципи розміщення підприємств харчової промисловості.

Рівень ІІІ

1.Які виробництва будматеріалів тяжіють до сировини, а які — до споживача?

2.Чому промисловість будматеріалів існує практично в усіх адміністративних районах країни?

3.Чому сучасна легка промисловість стала менше залежати від сільського господарства?

4.Яка залежність існує між рівнем життя населення країни й розвитком легкої промисловості?

5.У чому полягають переваги й недоліки натуральних тканин? синтетичних?

6.Які галузі харчової промисловості працюють на базі зернового господарства?

Рівень IV

1.Чому у важкі (кризові) періоди розвитку економіки будівельну індустрію називають одним із «локомотивів» виходу із ситуації?

2.Доведіть, що будівельний комплекс — це складна міжгалузева система.

3.Для яких галузей легкої промисловості в Україні існують найбільш сприятливі умови розвитку?

4.Чому держава має контролювати імпорт продукції легкої промисловості?

5.Які галузі харчової промисловості слід розвивати в Україні, щоб поліпшити структуру раціонального харчування населення?

6.Які перспективи харчової промисловості має Україна у зв’язку зі вступом нашої країни до СОТ?

Тема 13. Сільське господарство

Урок 27. Сільське господарство. Загальна характеристика галузі

Мета: охарактеризувати галузеву структуру сільського господарства, значення сільського господарства в економіці держави й у формуванні її експорту; показати зв’язок сільського господарства з іншими галузями; визначити природно-географічні фактори, які впливають на розвиток галузі; дати поняття «сільськогосподарські угіддя та їх структура», «меліорація»; розвивати навички складання схем міжгалузевих зв’язків у сільському господарстві; виховувати позитивність мислення, патріотичні почуття, громадянську позицію (стосовно гарних перспектив розвитку галузі).

Тип уроку: вивчення й первинного закріплення нових знань.

Структура уроку

I. Актуалізація опорних понять II. Мотивація навчальної діяльності III.Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

V.Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Актуалізація опорних понять

На які галузі поділяється матеріальне виробництво? Що виробляє матеріальне виробництво? Чому Україну називають індустріально-аграрною країною? Яка частка населення працює в сільському господарстві?

II. Мотивація навчальної діяльності

У 2008 році Україна отримала гарний урожай сільськогосподарських культур, який дозволив не тільки себе забезпечити основними продуктами харчування, але й експортувати їх. За виробництвом та експортом деяких культур Україна зайняла високі позиції у світі. Як розуміти поняття «світова продовольча криза»? Поміркуйте та поясніть його. Які перспективи відкриваються перед Україною на світовому ринку?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Значення і структура сільського господарства

Однією з провідних галузей господарства України є сільське господарство. Для нашої країни сільське господарство — це традиційна галузь, у якій задіяна значна частка працюючого населення країни (біля 20 %). Сільське господарство України має дуже гарні природні умови для розвитку. З кожним роком сільське господарство нарощує темпи виробництва рослинницької та тваринницької продукції. Україна не тільки забезпечує себе основними видами продовольчих товарів, але й має гарні перспективи для експорту відповідної продукції та збільшення частки галузі в структурі зовнішньоторговельного балансу країни.

Уже зараз, сільське господарство України є експортоутворюючою галузю. На продукцію сільського господарства та харчової промисловості (яка використовує відповідно сільськогосподарську сировину) припадає 12,9 % експорту (2007). Найбільша частка

належить продуктам рослинного походження (5,9 %), з них зерновим культурам — 4,2 %. Таким чином, плідно працюючи та раціонально використовуючи природні можливості, техніку та нові технології, напрацювання вчених, за умови активної підтримки держави — сільське господарство України може посісти гідне місце у європейському та світовому просторі.

Сільське господарство — галузь матеріального виробництва, яка складається з рослинництва і тваринництва. Сільське господарство виробляє для населення продукти харчування, а промисловості — сировину.

Рослинництво — галузь сільського господарства, яка займається вирощуванням культурних рослин.

Ці культури об’єднуються в декілька груп:

•зернові й зернобобові культури (пшениця, овес, просо, гречка, кукурудза та ін.), що йдуть на продовольчі потреби і на корм худобі;

•кормові — сіяні трави: люпин, вика, соя і коренеплоди;

•технічні культури — продукція переробляється у харчовій (цукровий буряк, соняшник) і легкій промисловості (льондовгунець);

•овочі, баштанні й картопля;

•багаторічні насадження (сади, виноградники). Тваринництво — галузь сільського господарства, яка за-

ймається розведенням великої рогатої худоби, свинарством, вівчарством, птахівництвом та ін.

Завдання 98. Географічне аудіювання

2.Природно-географічні умови для розвитку сільського господарства. Сільськогосподарські угіддя та їх структура

На відміну від промисловості сільське господарство залежить від природно-географічних факторів та наявності ресурсів (агрокліматичних, земельних, водних).

Виробництво в сільському господарстві ведеться на значних просторах, де різноманітні рельєф, клімат, ґрунти. У сільському господарстві багато виробничих процесів носять сезонний характер, оскільки пов’язані з природними умовами зростання рослин і розвитку тварин. Природні умови значною мірою впливають на процес і результат сільськогосподарської праці.

До агрокліматичних ресурсів відносять температурний режим повітря і ґрунту, кількість опадів, запаси вологи в ґрунті. Для сільського господарства важливе оптимальне з’єднання цих компонентів. Практично вся територія України має гарні агрокліматичні умови.

Земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 41,8 млн га (69,2 % площі України), з них 32,9 млн га (54,5 % площі України) — рілля, інше — пасовища (9,1 %), сінокоси (3,8 %), сади і виноградники (1,6 %). Велика частка ріллі території України пояснюється перш за все високою родючістю ґрунтів. За цим показником Україна займає одне з перших місць в світі.

Сільськогосподарські угіддя — землі, що використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Водні ресурси відіграють важливу роль у сільському господарстві. Основні джерела прісних вод — водні ресурси поверхневого (річки, озера, водосховища) і підземного стоку. Поверхневі води в Україні розподілені нерівномірно. Найвищі показники водозабезпеченості в Карпатах, Поліссі, західній частині лісостепу, найнижчі — в степу. Основним споживачем води є зрошуване землеробство, яке зосереджене в південних областях країни.

Деякі види ґрунтів потребують меліорації. Розрізняють водну (зрошування, осушення), хімічну (внесення добрив) і лісову меліорацію. Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених дерново-підзолистих ґрунтів та зрошуванні південних чорноземів

ікаштанових ґрунтів, захисті від зсувів ґрунтів гірських схилів; хімічна меліорація — у вапнуванні кислих (наприклад, торфових

ідерново-підзолистих) і гіпсуванні солонцюватих ґрунтів. На схилах, де відбувається інтенсивне розмивання ґрунту, проводять обробку для збереження від ерозії. (Ерозія — процес руйнування ґрунту водою, вітром або під час обробітку.)

Питання до тексту. Які природно-географічні умови важливі для сільського господарства? Який клімат на Україні? Як розподіляються температура й опади по території України? Назвіть основні типи ґрунтів. Які сільськогосподарські угіддя представлені в земельному фонді України? Чим пояснюється висока частка ріллі на території України? Які райони країни мають високе водозабезпечення, які — низьке?

Завдання 99. Географічне аудіювання

3. Зв’язок сільського господарства з іншими галузями

Прослідкуємо виготовлення будь-якого продукту харчування, наприклад хліба. Відомо, що хліб випікають із муки, яку виробляють із зерна пшениці (жита).

Для отримання високих урожаїв зерна необхідна велика кількість машин і механізмів для обробітку землі (тракторів, комбайнів, сівалок тощо). Цю техніку виготовляють підприємства сільськогосподарського машинобудування. Велике значення для підвищення врожайності культур має і раціональне використання продукції хімічної промисловості — мінеральних добрив (азотних, фосфорних, калійних) та хімічних засобів захисту рослин.

З кожним роком ґрунти внаслідок нераціонального використання стають усе більш виснаженими, що призводить до зменшення їх природної родючості. Тому сучасне сільське господарство (і виробництво зерна) потребує активних меліораційних заходів (зрошення, осушення, створення полезахисних смуг, застосування протиерозійної техніки).

Меліорація — сукупність заходів, спрямованих на істотне якісне поліпшення земель з метою підвищення родючості ґрунту.

Селекція — напрям у біології, мета якого — виведення нових високоврожайних сортів рослин і продуктивних порід тварин.

Елеватори — складні високомеханізовані споруди для зберігання зерна.

Ученими-селекціонерами одержано десятки сортів зернових культур, які найбільш пристосовані до природних умов у різних районах. Виробництво зерна — це тільки перша стадія процесу виготовлення хліба. Далі зерно доставляють на елеватори, де воно піддається первинній обробці й зберігається до часу транспортування споживачам. З елеваторів перевезення зерна здійснюється різними видами транспорту в залежності від відстані (автомобілями на невеликі, залізницею на значні).

Переробка зерна на муку наближена до споживача і здійснюється на спеціальних борошномельних підприємствах. Виготовлення хлібобулочних виробів проводиться на спеціалізованих заводах і в пекарнях. Хлібопекарні підприємства розташовані близько до споживача, тому що продукція повинна бути свіжою. Хлібопекарні працюють на замовлення підприємств торгівлі, через які хліб кожного дня попадає до столу споживачів.

Питання до тексту. Які галузі господарства беруть участь у виробництві хліба? Навіщо потрібні елеватори? Який сенс сільським підприємствам витрачати гроші (або віддавати частину зерна), щоб заплатити за зберігання?

ІV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання 100. Примітка. Виконання цього завдання доречно організувати у невеличких групах. Кількість варіантів — за бажанням учителя.

Намалюйте схему, яка показує зв’язки сільського господарства та інших галузей на прикладі виробництва:

варіант І — цукру; варіант ІІ — молочних продуктів (твердий сир або йогурт);

варіант ІІІ — майонезу (олія, гірчиця, яйця — основні інгредієнти).

V. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Урок 28. Сільське господарство. Рослинництво

Мета: охарактеризувати галузеву структуру рослинництва, значення рослинництва в економіці держави та в формуванні її експорту, поняття «врожайність», «трудозатратність»; удосконалювати навички аналізу статистичних даних щодо сільськогосподарського виробництва; виховувати самостійність мислення, цікавість до теми, аналітичні здібності, патріотизм.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Мотивація навчальної діяльності II. Вивчення нового матеріалу

IІІ.Первинна перевірка засвоєних знань ІV. Закріплення знань

V. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Проаналізуйте таблицю та дайте відповіді на питання:

Яке значення має вегетаційний період для розвитку рослини? Наведіть приклади вологолюбних культур; посухостійких. Які галузі рослинництва трудомісткі? Зробіть висновок про природні умови рослинництва в Україні.

Природні умови для росту культурних рослин на теренах України

II. Вивчення нового матеріалу

Рослинництво та географія галузі

Рослинництво — галузь сільського господарства, яка вирощує зернові, технічні, кормові культури, а також овочі і фрукти. Основою рослинництва країни є вирощування зернових — пшениці, жита, проса, кукурудзи, рису та ін. Зернові — одні з основних продуктів харчування людини, а також сировина для харчової промисловості.

Врожайність — кількість сільськогосподарської продукції в центнерах на 1 га посівної площі.

На врожайність сільськогосподарських культур впливає сприятливе поєднання світла, тепла і вологи під час їх росту (вегетаційний період — це час від сходів рослини до плодоносіння).

Потреба в теплі вимірюється тривалістю вегетаційного періоду і сумою середньодобових температур за відповідний період. Чим більш теплолюбна рослина, тим вище повинна бути сума температур для її вирощування. Важлива також стійкість сходів до весняних заморозків.

Потреба рослин у волозі визначається кількістю води в грамах, необхідних для отримання 1 г сухої речовини врожаю (вона велика, наприклад, у рису, овочів, але мала у проса).

Галузі рослинництва розрізняють також за трудозатратністю. До таких галузей відносять технічні (прополювання), овочеві (прополювання і збір урожаю) культури. Також трудозатратні процеси збору врожаю в садах і виноградниках.

В Україні під урожай 2008 р. сільськогосподарські культури було посіяно на площі 27,1 млн га, у т. ч. сільськогосподарськими підприємствами — на 19,4 млн га (71,6 %), господарствами населення — на 7,7 млн га (28,4 %). Порівняно з 2007 р. загальна посівна площа збільшилась на 1,1 млн га (на 4,2 %).

Провідне місце в структурі посівів займають зернові культури. В Україні вирощують озимі та ярові культури. Озимих культур висівають більше, тому що вони більш урожайні. Але несприятливі умови призводять до знищення посівів озимих культур і доводиться пересівати їх яровими. Основною зерновою культурою України є озима пшениця. Основні райони вирощування цієї культури — лісостепова, степова зони і частково Полісся.

Господарствамивсіхкатегорійу2008р.одержано53,3млнтзерна (включаючи кукурудзу) у вазі після доробки, з них зерна продовольчих культур — 27,5 млн т (52 %), фуражних зернових — 25,8 млн т (48 %). Порівняно з 2007 р. виробництво зерна збільшилось у 1,8 разу, що зумовлено зростанням урожайності зернових культур (на 12,9 ц з 1 га, або в 1,6 разу) та площі їх збирання (на 1,9 млн га, або на 14,4 %).

Сільгосппідприємствами вироблено 42,1 млн т зерна (79 % загального валового збору), господарствами населення — 11,2млнт(21%).Урожайністьзерновихкультурваграрнихпідприємствах(35,5цз1га)вища,ніжугосподарствахнаселення,на3,6ц.

У 2008 р. значно кращий, ніж у 2007 р., зібрано врожай пшениці — 25,9 млн т (у 1,9 разу більше), ячменю — 12,6 млн т (у 2,1 разу), кукурудзи на зерно — 11,4 млн т (у 1,5 разу), жита — 1,1 млн т (у 1,9 разу), вівса — 0,9 млн т (у 1,7 разу), проса — 220,7 тис. т (у 2,6 разу), що зумовлено збільшенням їх збиральних площ та підвищенням урожайності. Більше зібрано гречки — 240,6 тис. т (на 10,7 %) за рахунок зростання врожайності на 1,5 ц з 1 га (на 21,4 %). У той же час менше, ніж у 2007 р., отримано рису — 100,7 тис. т (на 6,8 % менше), що зумовлено зменшенням площі збирання.

Посіви жита займають біля 2 % площі зернових. Його вирощують у Поліссі, в Лісостепу, в Карпатах. Жито поступається врожайністю озимій пшениці. Друге місце за площею посівів займає кукурудза на зерно. Це досить урожайна, посухостійка культура з високою кормовою цінністю. Найкращі умови для її вирощування — північний та центральний Степ. Значні посіви кукурудзи зосереджені також у південній частині Лісостепу, Закарпатській, Чернівецькій та Одеській областях.

Велике значення мають круп’яні культури — гречка, просо, рис. Валовий збір цих культур останніми роками збільшується. Найбільшу площу серед круп’яних культур займає гречка. Сіють