ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПОЧУТТЯ ДРУЖБИ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
Теоретичні основи почуття дружби
Дружба у дітей підліткового віку
Гендерні відносини у підлітків
Формування дружніх відносин у підлітковому колективі
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПОЧУТТЯ ДРУЖБИ У ПІДЛІТКІВ
2.1. Опис методик дослідження
2.2. Аналіз проведення досліджень
Висновки до другого розділу
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини, характеризуються дружнім співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою. Дослідження показують, що між дітьми шкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вчителем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.
Актуальною ця проблема є і тому, що дуже значущою для дитини поряд із взаєминами з рідними є дружба з однолітками. Важливо усвідомлювати: між прийняттям дитини колективом однолітків та підтриманням відносин з одним або кількома з них велика відмінність. Поява друга у 6-7 років - важливий етап міжособистісного розвитку. Відсутність друга може загальмувати розвиток здатності у вихованця встановлювати справжні близькі взаємини в дорослому житті, викликає в нього почуття самотності, тривогу, сум.
Над проблемою взаємних впливів та впливів дітей один на одного працювали багато відомих психологів і педагогів, такі як Г.А. Роков, В.П. Вахтерів, А.А. Реан, Я.Л. Коломинский, І.В. Дубровіна, В.С. Мухіна, Г. Крайка, М.В. Гамезо, Б.С. Волков, І.С. Кона, А. Адлер, Р.С. Немов, М.Аргайл, Б.Бейджелоу й Д. Ла Гайпа т ін.Кожен з них вивчав міжособистісні відносини як основний фактор, що сприяє формуванню і становленню особистості. І те, що спілкування впливає на соціальний та особистісний розвиток дітей. У молодшому шкільному віці все більшого значення для розвитку дитини набуває його спілкування з однолітками. У спілкуванні дитини з однолітками не тільки більш охоче здійснюється пізнавальна предметна діяльність, а й формуються найважливіші навички міжособистісного спілкування і моральної поведінки. Тому проблемами міжособистісних відносин та зокрема формування почуття дружби займаються багато вчених і ці проблеми є актуальними на сьогоднішній день.
В даний час у психологічній науці роботи, присвячені проблемами вивчення групових феноменів і розвитку особистості в групі, витісняються дослідженнями психічного і особистісного розвитку людини. При цьому у вітчизняній та зарубіжній психології велика кількість публікацій присвячено вихованню дітей у колективі, в групі, а особливостя почуття дружби до конкретних осіб у цьому колективі звертається лише невелика частина досліджень.
Об'єктом дослідження є процес формування дружби між дітьми підліткового віку.
Предметом дослідження є особливості психологічної діагностики і методики формування дружби між дітьми підліткового віку.
Метою дослідження є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити особливості психологічної діагностики і методики формування дружби між дітьми підліткового віку.
В основу дослідження покладено припущення про те, що існує почуття дружби між дітьми молодшого підлітками.
Відповідно до зазначеної мети виникає необхідність вирішення таких завдань:
- проаналізувати теоретичні основи поняття дружби;
- обгрунтувати почуття дружби як позитивного емоційного стану у дітей підліткового віку;
- вивчити та узагальнити передовий науковий досвід з поняття дружби;
- провести діагностику рівня вираження почуття дружби у дітей підліткоаого віку;
- розробити методичні поради для формування почуття дружби у дітей підліткового віку.
Методи і методики дослідження. У роботі було використано теоретичні методи дослідження (аналіз, синтез, порівняння) та методи збору емпіричної інформації (опитування) і методи обробки одержаних даних (кількісні і якісні). Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося впродовж грудня 2015 року на базі загальноосвітньої школи м. Нетішин з учнями початкових класів.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні поглядів на проблему формування почуття дружби у дітей підлітковго віку; в уточненні понять «дружба», «друзі», «товариськість», « товариш».
Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали курсового дослідження можуть використовуватися вчителями, психологами, батьками у навчально-вихоному процесі.
Розділ 1 теоретичний аналіз проблеми формування почуття дружби у підлітковому віці
Теоретичні основ почуття дружби
В даний момент у зарубіжній та вітчизняній психології існує достатня кількість досліджень по проблемах дружби, історії її розвитку. В дослідженнях пропонуються численні стадії, етапи та рівні процесу дружби, а багатозначність терміну «дружба» примушує дослідників використовувати більш однозначні визначення цього поняття. В більшості сучасних досліджень за поняттям «дружба» стоїть різний зміст, іноді навіть не схожий на її первинне визначення. Як відомо, вітчизняна психологічна наука традиційно розглядала поняття «дружби», як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризуються взаємною прихильністю їх учасників, взаємними очікуваннями відповідних почуттів (А.В.Петровський Психологічний словник). Отже, дружба - це взаємини між людьми, засновані на довірі, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях. Це відрізняє дружбу від близькості, характерних для кревнородинних взаємостосунків, і від товариськості, де взаємини формуються у спільноті, необхідністю виконувати спільну справу.
Згідно більшості визначень, дружба в широкому розумінні визначається як «особистісні стосунки між людьми, які обумовлені духовною близькістю, загальними інтересами. В силу того, що в дружбі велику роль грають емоційні переживання, її формування та розвиток залежить від частоти контактів, належності до однієї групи, спільної діяльності» (Б. Мещеряков, В.Зінченко Психологічний словник).
На думку І.С. Кона дружбу можна визначити, як позитивні міжособистісні відносини, засновані на взаємній привязоності, повній довірі, спільності інтересів, щирості та безкорисливості їх учасників, постійній готовності кожного з них у будь-який момент прийти на допомогу один одному.
На думку А. Адлер життєві завдання кожної людини концентруються навколо трьох сфер життєдіяльності: праці, дружби та любові, успішна реалізація яких гарантує високу якість та повноту самореалізації особистості, відчуття своєї гармонійності, ідентичності та успішності.
Р.С. Немов приблизно так трактує дружбу, як процес формування привабливості, потягу однієї людини до іншої, що супроводжується життєвими ціннісними орієнтаціями.
М.Аргайл зазначав, що дружба в ієрархії цінностей людини займає вище місце, ніж робота й відпочинок, але поступається шлюбу або сімейному життю. Щоправда, у різних вікових групах це співвідношення може мінятися. Дружба найважливіша для молоді, з підліткового віку до вступу в шлюб. В супереч поглядам Аристотеля вважає, що дружба знову стає високо значущою в літньому віці, коли люди виходять на пенсію й втрачають близьких людей.
Канадські психологи Б.Бейджелоу й Д. Ла Гайпа, виявили, що дружба з погляду нормативних очікувань проходить три стадії розвитку:
Перша - ситуативні відносини у звязку із загальною діяльністю, територіальною близькістю, взаємною оцінкою; друга стадія - договірний характер відносин - неухильне дотримання правил дружби й високих вимог до характеру друга; та третя стадія «внутрішня психологічна» стадія першорядного значення набувають особистісні риси: вірність, щирість, чесність.
Психологами, соціологами і іншими науковцями було висунуто ряд теорій, які пояснюють принципи виникнення і розвитку дружби. Однією з розповсюджених є теорія Кергоффа-Девіса. Згідно цієї концепції взаємини в своєму розвитку проходять ряд своєрідних фільтрів, психологічний зміст визначається як типом відношень (дружні) так і етапом розвитку взаємин. Якщо учасник не пройшов через будь- який фільтр, взаємовідношення в них припиняються або зберігаються вимушено. Позитивні ж почуття партнерів один до одного або зникають. Або змінюються неприязню і ворожістю. Показники дружби будуть змінюватися в залежності від того, на якому етапі в даний момент знаходяться взаємини ( який фільтр проходять). Одні і ті ж фактори на одному етапі можуть позитивно впливати на дружбу та сприяти виникненню симпатії, на інших негативно або діяти тільки в поєднанні з будь- якими іншими факторами, або не діяти взагалі.
Отже, розвиток уявлень в психологічний науці про дружбу є неоднозначним та дискусійним, йде від розуміння загальних цілей, інтересів особистості під час взаємин з іншою особистістю.
Слово "дружба" має не одне, а декілька різних значень не тільки в наш час. Дві тисячі років тому це виявив Арістотель, який якраз і намагався дати визначення різним типам дружби, щоб виділити серед них істинну дружбу. Він розрізнює головним чином дружбу, засновану на інтересі, і дружбу благородну, яка одна тільки і заслуговує права вважатися справжньої. Тому навіть в Древній Греції ставлення, зв'язуючі двох ділових людей, сприймалися не як дружба, а як зацікавленість в успіху спільної справи. Тоді дружба між політичними діячами також часто розглядалася як спосіб досягнення успіху в політиці.[17]
Значення перше: знайомі.
Більшість людей, яких ми вважаємо своїми друзями, насправді усього лише наші знайомі, тобто ті, кого ми виділяємо з оточуйочої нас безликої маси. Нам відомі їх турботи, їх проблеми, ми вважаємо їх близькими нам людьми, звертаємося до них за допомогою і самі охоче їм допомагаємо. У нас з ними прекрасні відносини. Але немає повного прозріння, ми не довіряємо їм свої самі таємні бажання. Зустріч з ними не робить нас щасливим, не викликає у нас мимовільної радісної усмішки. Якщо до них приходить успіх, якщо вони отримують яку-небудь нагороду або на них "звалюється" несподіване везіння, ми не радіємо за них, як за самих себе; до багатьох зв'язків подібного типу домішуються плітки, заздрість, ворожнеча. Часто за зовні сердечними відносинами ховаються глибинні конфлікти. Звичайно, це не сторонні нам люди, між нами існує певна близькість. Але навіщо ж називати дружбою так різні насправді типи відносин? Мова йде про невірне вживання слова. Так було в минулому, так продовжується і зараз.[17]
Значення друге: колективна солідарність.
Треба відрізняти, як це робили древні, дружбу від солідарності. У останньому випадку друзі - це ті, хто б'ється на нашій стороні, скажемо, під час війни. З одного боку, друзі, з іншою - вороги. У такій солідарності немає нічого особистісного. Людина, одягнута в той же мундир, що і у мене, - друг, але я нічого про нього не знаю. До цієї ж категорії відносяться форми солідарності, існуючі в сектах, в партіях, в церкві. Християни кличуть один одну братами або друзями. Але у всіх цих випадках ми маємо справу з колективними, а не чисто особистісними відносинами.
Значення третє: функціональні відносини.
Вони відносяться до типу особистісних зв'язків, заснованих на соціальній функції. Тут ми зустрічаємося з "утилітарною" дружбою; така дружба між компаньйонами або між політичними діячами. У цьому вигляді відносин присутній мінімум любові, вони тривають доти, поки існує інтерес, який вимагає спільної турботи. Сюди ж входять численні професійні взаємовідносини, відносини між колегами по роботі і між сусідами по будинку.
Значення четверте: симпатія і дружелюбність.
Ми підходимо, нарешті, до тієї категорії людей, з якими нам добре, які нам приємні, якими ми захоплюємося. Але і в цьому випадку слово дружба потрібно вживати дуже обережно. Такі емоційні зв'язки часто поверхневі і нетривалі.
Що ж в такому випадку розуміємо ми під словом "дружба"? Інтуїтивно воно спричиняє у нас уявлення про почуття глибоке, чесному, що передбачає довір'я і відвертість. Емпіричні дослідження також показують, що переважна більшість людей саме так уявляє собі дружбу. У своїй останній книзі Райзман, вивчивши величезний матеріал, написаний на цю тему, дав наступне визначення дружби: "Друг - це той, кому доставляє радість робити добро іншому, і хто вважає, що цей інший переживає до нього ті ж почуття". Це визначення Райзмана ставить дружбу в число альтруїстичних, щирих почуттів.[17]
Типи дружби.
Дружбу можна розділити на три типи по вікових категоріях:
дитяча
юнацька
доросла.[17]
Види дружби
Духовна дружба - взаємне збагачення і доповнення один одного. Кожний захоплений і зачарований перевагою іншого. Тим самим він дає своєму другові можливість отримати так бажане визнання: що може бути чудовіше, якщо тебе цінить і розуміє той, за ким ти визнаєш це право. Саме дивне полягає в тому, що кожний відчуває себе абсолютно несхожим на іншого і захоплюється саме тими якостями, яких немає у нього самого.
Творча дружба - це обидва друзі зберігають свою яскраво виражену індивідуальність. Більш того дружба допомагає творчо доповнювати особистість кожного з друзів, додає закінчений характер їх індивідуальності.
Буденна дружба може існувати і розвиватися тільки при умові безпосередньої територіальної близькості. Друзі обов'язково повинні жити рядом, надавати один одному послуги, звертатися за допомогою, ходити разом в кіно або хоч би просто базікати про те, про це. Як правило, така дружба підкріпляється яким-небудь постійним мотивом для зустрічей. Це може бути звичайне сусідство або спільна робота. Лікарі, наприклад, частіше за все товаришують з лікарями.
Сімейна дружба на перший погляд здається повним антиподом дружби творчої, але це не так. Для типу дружби, що розглядається нами характерне те, що наш друг, в суті, стає другом всієї сім'ї. А якщо мова йде про подружню пару, у якої є діти, можна з всією очевидністю говорити про дружбу сім'ями.[17]
Різновиди дружби
Поняття романтичної дружби надто невизначено. Воно то означає дружбу епохи романтизму, включаючи і період "бурі, що передував їй і натиску", то співвідноситься зі специфічними уявленнями про дружбу, що ходили в колі німецьких поетів-романтиків, то асоціюється з психологічним типом "романтичної особистості".
Якщо відвернутися від психологічного нюансу, романтичний канон дружби означав, по-перше, різке підвищення вимог до її інтимності і експресивності і, по-друге асоціацію "істинної дружби" з тією частиною життя людини, яка доводиться на юність.
У еротичній дружбі немає місця зваблюванню і бажанню розпоряджатися долею іншого, мати над ним владу. Справжня еротична дружба - це безкорисливий, благородний порив, направлений на те, щоб удосконалитися самому і допомогти в цьому іншому. Без дріб'язкових підрахунків всіх "за" і "проти", без бажання втримати, наказувати, впливати, направляти. Друг приймає свого друга з любов'ю і старається доставити йому радість. Неважливо, чи чекав він його, або той прийшов несподівано. Друг віддає, нічого не просячи замість, і отримує, нічого не питаючи. Якщо еротиці вдається все це освоїти, а іноді їй це вдається, вона може жити поруч з дружбою. У іншому випадку вона її руйнує.[17]
Виникнення дружби. Зустріч
У нас можуть бути протягом всього життя прекрасні відносини з сусідами або з колегами по роботі, але ніхто з них не стане нашим другом. І в той же час ми можемо вважати другом або подругою людину, з якою ми бачилися усього один-два рази і який живе далеко від нас. З'ясовується, однак, що тільки з ним нам добре і хочеться виявити те краще, що в нас є.
Дружба виникає як розрив в звичайній течії подій, як стрибок. У якийсь момент ми раптом починаємо випробовувати сильний прилив симпатії, інтересу до іншої людини, вона стає нам близькою. Якщо ми давно з ним знайомі, з'являється почуття, неначе ми побачили його перший раз в житті. Назвемо цей момент зустріччю. Зустріч - це кінцева подія, згусток часу. Для дружби важливі тільки ці хвилини найвищої інтенсивності життя. Все, що відбувається в проміжку, не має значення. Така зустріч завжди несподіванка, завжди відкриття. По відношенню до більшості наших знайомих ми так ніколи і не зробимо цей перший крок на шляху до дружби.
Дружба - це складне переплетення зустрічей, і кожна зустріч - випробування, вона може принести успіх і розчарування. На відміну від закоханості ми можемо навіть не згадувати про друга від зустрічі до зустрічі.[17]
Хто є друг?
У розмовній мові слово "друг" має безліч значень. Воно означає знайомого, людину, до якого ми відносимося з симпатією, сусіда, колегу, словом, всіх, хто нам близький. Однак тепер, як і в самому далекому минулому, існує ще одне значення: інтимний друг, якого ми любимо і який любить нас. Цей останній тип дружби відноситься до більш вузького розряду міжособистісних відносин - до відносин, побудованих на любові. Коли ми думаємо про наших близьких друзів, про справжню дружбу, ми маємо на увазі певну форму любові, існуючої між людьми.
Друг ніколи не бреше нам і говорить з нами тільки на мові правди. Ми слухаємо його уважно і неупереджено, стараючись зрозуміти і тверезо оцінити те, про що він говорить. Ніяких привидів і ніякої театральності. Його досвід несе в собі пафос почуттів і тверезість розуму. Тому він збагачує нас, прославляючи емоційно і інтелектуально.
Людина знайома нам настільки, наскільки нам відоме його життя в кожний окремий момент. Тому, розмовляючи з ким-небудь з своїх знайомих, ми питаємо про його плани, скажемо, на літо: "Куди збираєшся у відпустку?" Питання про майбутнє доповнюють відомості про минуле: "Куди ви їздили зимою? Як провели Різдво?" Якщо ми зустрілися з людьми, які не дуже нам близькі, і не знаємо, про ніж говорити, ми будемо говорити про погоду. Але і тут, поговоривши про сьогоднішню погоду, ми порівняємо її з вчорашньою і виразимо ваші побажання з приводу погоди в найближчі дні.
А ось друзі, зустрівшись навіть після багаторічної розлуки, нічого не випитують один у одного. Вони не стануть обрушувати один на одну ураган питань, щоб з'ясувати, що робив кожний, і відновити день за вдень минуле. Більш того минуле неначе і зовсім їх не цікавить. Вони відразу починають говорити про те, що у них на душі в даний момент. Кожний з них, без попередньої підготовки, максимально привернений до сприйняття нового. Друзі, які, зустрівшись, кажуть один одному: "А тепер я розкажу все по порядку" або "Розкажи про себе", - це не справжні друзі. За подібними загальними фразами нічого не стоїть.
Ми не вибираємо в друзі людей, яких не поважаємо. Я не стану весь час уявно розмовляти з людиною, яку вважаю негідником, шукати ради у зрадника. Дружба - це такий соціальний простір, де люди відносяться один до одного етичніше, сердечніше, ніж до тих, хто знаходиться за межами цього простору. Тут етичні норми дотримуються самим суворим образом: так, як вони в ідеалі повинні були б дотримуватися всіма.
Бувають такі ситуації в житті коли нам погано, наприклад. Саме в такі моменти друзі завжди виявляються рядом. Друзі - це ті, хто допомагає нам в наших пошуках, хто розділяє з нами нашу тривогу, бореться разом з нами за наші інтереси, у кого ті ж, що і у нас, об'єкти любові. Справжній друг залишається поруч з нами і допомагає нам, коли всі інші йдуть. Справжній друг проходить через випробування боротьбою, бо боротьба примушує вибирати. Він вибирає нас замість когось іншого. Без вибору немає дружби. Ситуація додає вибору драматизм, робить його безповоротним, відрізає шлях назад. Друг - це той, хто вибирає мене разом з моїми проблемами. Але відправитися на пошуки друзів повинен я сама. У важкі хвилини я передусім звертаюся за допомогою до друзів. Одні вирішуються піти зі мною, інші - ні. Всяка ситуація втрати діє як природний відбір: вона виділяє ті відносини, яким призначено вижити і мати продовження. Допомагаючи другові ми допомагаємо і собі, адже може трапиться так, що ми поміняємося з ним ролями. Жертвою виявиться він, а ми кинемося йому на допомогу. Так народжується і міцніє дружба.[21]
Морально-етичні сторони дружби.
Неписані правила дружби
Обмін
Ділитися новинами про свої успіхи
Виявляти емоційну підтримку
Добровільно допомагати у разі потреби
Старатися, щоб другові було приємно в твоєму суспільстві
Повертати борги і надані послуги
Інтимність
Упевненість в другу і довір'я до нього
Ставлення до третіх осіб
Захищати друга в його відсутність
Бути терпимим до інших його друзів
Не критикувати друга публічно
Зберігати довірені таємниці
Не ревнувати і не критикувати інші особисті ставлення іншого
Взаємна координація
Не бути настирливим, не повчати
Поважати внутрішній світ і автономію друга[17]
Дружба у дітей підліткового віку
В різних вікових групах взаємини дружби мають особливі риси, вивчення яких важливе для складання ефективних виховних програм. Мабуть, про початки дружби в цьому розумінні можна говорити вже з появою вибірковості в дитячому спілкуванні. Психолог Л. В. Артемова дійшла висновку, що у чотирирічних дітей уже існує поділ однолітків на вузьке й ширше коло спілкування.
Дитяча дружба безпосередня й не рефлективна. Вона пов'язана передусім з груповою діяльністю (ігровою). В дошкільному віці закладаються основи дружніх стосунків, розвивається здатність зрозуміти іншого, здатність співпереживання, складаються уявлення про вірність, чесність, здійснюються перші альтруїстичні вчинки.У шкільному віці спостерігаються дальші ускладнень розглядуваних проблем, посилюється індивідуалізації спілкування. В підлітковому та юнацькому віці найактивніше розвивається самосвідомість. Триває «переробка» усталених стереотипів поведінки, спостерігається підвищений інтерес до «вічних питань На цьому ступені дружніх стосунків головними цінностями стають розуміння й саморозкриття. Коло друзів звужується, число ж приятелів шириться. Це явище, що спостерігається після шостого класу, свідчить про дальшу індивідуалізацію дружби, посилення вибірковості.[28]
З моменту, коли дитина пішла в школу, його емоційний розвиток у більшому ступені, , залежить від сторонніх людей і від того досвіду, що він здобуває поза будинком.
Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей у початкових класах. Нижня межа цього вікового періоду (6-7 років) пов'язана з переходом до навчання як систематичної та цілеспрямованої діяльності.[20]
Відносини між школярами постійно міняються . Якщо у віці від 3-х до 6-ти років діти будують свої відносини в основному під наглядом батьків, то від 6-ти до 12-ти років школярі велику частину часу проводять без батьківського догляду. У молодших школярів дружні відносини формуються, як правило, між дітьми того самого статі . В мiру ослаблення зв'язку з родителями дитина усе більш починає відчувати потреба в підтримці з боку товаришів. Крім того, йому необхідно забезпечити собі емоційну безпеку. Саме група однолітків стає для дитини тим своєрідним фільтром, через який він пропускає ціннісні установки батьків, вирішуючи, які з них відкинути, а на які орієнтуватися надалі . В шкільні роки групи однолітків формуються по принципах статі , віку, соціально-економічного статусу родин, до яких належать діти. Граючи, дитина опановує важливими соціальними навичками. Ролі і правила "дитячого суспільства " дозволяють довідатися про правила, прийнятих у суспільстві дорослих. У грі розвиваються почуття співробітництва і суперництва. А такі поняття, як справедливість і несправедливість, упередження, рівність,лідерство, підпорядкування, відданість. зрадництво, починають знаходити реальний особистісний зміст .
Характерною рисою взаємовідносин молодших школярів у тому, що й дружба заснована, зазвичай, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів; наприклад, вони сидять по одній партою, поруч живуть, цікавляться читанням чи малюванням… Свідомість молодших школярів ще не досягло того рівня, щоб вибирати друзів по будь-яким істотним якостям особистості. Та загалом діти III - IV класів глибше усвідомлюють ті чи інші риси характеру особистості, характеру. І вже у III класі за необхідності вибрати однокласників для спільної прикладної діяльності. Близько 75% учнів III класів мотивують вибір певними моральними якостями інших дітей .[11]
Саме молодшому шкільному віці з'являється групова дружба. За рівнем емоційного залучення спілкування дитину з однолітками, може бути товариським і приятельським.Товариське спілкування - емоційно менш глибоке спілкування дитини, реалізується у класі й переважно зі своїми однокласниками. Приятельська , як і в класі,так і поза ним і у основному зі своїми однолітками . Основними показниками гуманістичних відносин між хлопчиками і дівчатками є симпатія, товариство, дружба. За умов їх розвитку виникає прагнення спілкуванню. У цих процесах велика роль належить вчителю.[11]
Учні по-різному ставляться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає інших не вибирає, третіх відкидає; ставлення одних стійко, решти нестійка.
У кожному класі у кожного учня існує три кола спілкування:
У першому колі спілкування перебувають ті однокласники, що є для дитини об'єктом постійних стійких виборiв. Це учні, до яких він відчуває стійку симпатію. Усі однокласники, до яких учень має меншу симпатію, становлять друге коло його спілкування . Ці кола, звісно, не застигле стан. Однокласник, який раніше було для учня у другому колі спілкуванні, може стати першим, і навпаки. Ці кола спілкування взаємодіють і з найширшим третім колом спілкування, що включає всіх учнів даного класу. Але школярі перебувають у особистих взаємовідносинах лише з однокласниками, але й учнями з деяких інших класів.[11]
У прояві та розвитку потреби дітей у спілкуванні, в учнів початкових класів спостерігаються значні індивідуальні особливості. Можна виділити дві групи дітей у відповідність до цих особливостей. У одних спілкування з товаришами переважно обмежується школою. В інших спілкування з товаришами вже займає широке коло людей.
Молодший шкільний вік - це позитивні з особистістю дитини. Якщо цього віці не відчує радість пізнання, не придбає упевненість у своїх здібностях та можливостях, зробити це буде далі важче. І становище дитини у особистих взаємовідносинах з однолітками також важче виправити.[16]
Отже, можна дійти висновку, що міжособистісні стосунки однолітків молодшого шкільного віку залежать від багатьох чинників, як-от успішність у навчанні, взаємна симпатія, спільність інтересів, зовнішні життєві обставини, статеві ознаки. Всі ці чинники впливають на вибір взаємовідносин дитини з однолітками та його значимість.
Формування дружніх відносин упідлітковому колективі
Соціальний розвиток дитини великою мірою визначається родиною та шкільним закладом. Контакт з людьми, які оточують, передбачає зацікавленість партнером, уміння налагоджувати взаємодію, виявляючи при цьому ініціативу, або конкретно припиняти спілкування. Дитину оточують різні люди. Перебуваючи тривалий час поза родиною, дитина має будувати взаємини з товаришами з огляду і на ознаку прихильності. Важко однозначно пояснити, чому діти одним одноліткам надають перевагу, інших - не помічають.
Дитина - це жива людина. Це аж нiяк не орнамент нашого життя, це окреме повнокровне й багате життя. За силою емоцій, за тривожністю і глибиною вражень, за чистотою і красою вольових напружень дитяче життя незрівнянно багатше за життя дорослих. (А.С. Макаренко) .
Усі, хто готуються бути корисними громадянами, повинні спочатку навчитися бути людьми. (М.І. Пирогов).
Головне завдання виховання - це вироблення характеру. Людину ми найбільш цінуємо не за її знання, а за її характер, - він найбільше важить в зносинах людей міх собою, він дає змогу людині осягнути найвищі моральні блага.
Формування - це складний процес становлення людини як особистості, що відбувається в результаті розвитку і виховання, цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю. Хоча про завершеність можна говорити лише умовно. Вихователі шкільного закладу спільно з батьками можуть успішно формувати в дітей позитивні навички поведінки і якості, які визначають характер їхніх взаємин і з дорослими, і однолітками.
Знаходячись постійно серед ровесників, дитина звикає до колективного життя. Спільні справи, клопоти приносять їй задоволення, спонукають до спілкування. Перші дитячі симпатії… Вони проявляються досить рано, їх основою є емоційний мотив: трьохрічний малюк бажає гратися із сусідом, тому що бачить у нього цікаву іграшку; погладжує по щічці дитину, яка плаче, намагаючись її заспокоїти: жаліє її. Поки що це епізодичні прояви симпатії, які здебільшого залежать від настрою дітей та зовнішніх захоплюючих факторів.[11]
Виховне значеня дружніх відносин досить велике. Спілкуючись, діти практично закріплюють і засвоюють, що означає чинити добре чи погано. Виручити, допомогти, поспівчувати, заспокоїти, проявити уважність, поділитися, поступитись своїм інтересом заради друга - добре. Хитрувати, ображати, приховувати, відступати від правил, жалітися, бути жадібним - викликає засудження.
Потяг до дружби з'являється у 6-7-літніх дітей, вони вперше свідомо вибирають товариша. Мотивація цього вибору розвивається від несвідомого загального потягу до спільної діяльності (обмін іграшками), від ігрових («подобається гратися разом») до ділових мотивів («дружу, бо вона вміє цікаво розказувати», «гарно будуємо разом»). Їм властиве моральне мотивування вибору друга («він добрий», «справедливий», «вона завжди всім допомагає, її всі люблять» та ін.). У цей період діти починають виявляти почуття взаємної відповідальності, турботи одне про одного, про спільні інтереси, ініціативу в наданні допомоги. Одночасно з вибірковими стосунками дружби між дітьми, які виховуються разом, iснують і стосунки товаришування - відповідальності за спільну справу, уваги одне до одного, чуйності, єдності інтересів.[21]
Основним показником мирного спілкування дітей у групі педагоги, як правило, вважають уміння дітей бути разом, не створювати конфліктних ситуацій. Це зовнішній бік справи заспокоює, бо не потребує нагального втручання: адже в групу дитина вступає з власної волі, отже вірогідність виникнення конфліктів зменшується.
Спостерігаючи за розвитком таких взаємин, педагог може визначити основні чинники, що будуть підґрунтям для подальшої роботи, бо формування дружніх стосунків з однолітками, розширення кола спілкування на доброзичливій основі - це шлях гуманізації взаємин.