- •Частина і. Психологія як наукова дисципліна розділ 1. Вступ до психології
- •1. 1. Об’єкт, предмет і завдання дослідження в психології
- •1. 2. Основні види психічних явищ
- •1. 3. Місце психології в системі наук
- •1. 4. Галузі і внутрішня структура психології
- •Розділ 2. Методологія і методи психології
- •2. 1. Методологічні основи сучасної психології
- •2. 2. Принципи психології
- •2. 3. Класифікації методів психології
- •2. 4. Характеристика організаційних, емпіричних, кількісних, якісних і інтерпретаційних методів у психології
- •Розділ 3. Історичний екскурс становлення психології як науки
- •3. 1. Етапи розвитку психології
- •3. 2. Розвиток вітчизняної психології
- •3. 3. Основні напрями сучасної психологічної науки
- •Розділ 4. Психофізіологічні механізми психічної діяльності
- •4. 1. Проблема зв’язку психіки з мозком
- •4. 2. Загальна характеристика мозку людини
- •4. 3. Поняття про рух та побудову рухів
- •4. 4. Загальне поняття про функціональні асиметрії мозку
- •4. 4. 1. Визначення функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 2. Специфіка законів функціональної асиметрії мозку
- •4. 4. 3. Види функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 4. Методи дослідження функціональних асиметрій мозку та основні результати досліджень
- •4. 4. 5. Функціональні асиметрії мозку та ефективність діяльності
- •4. 4. 6. Особливості психічних процесів, пов’язаних із функціональною асиметрією мозку
- •4. 4. 7. Особливості переробки інформації правою та лівою півкулями
- •Частина іі. Свідомість і несвідоме розділ 5. Свідомість і психіка
- •5. 1. Загальне уявлення про свідомість
- •5. 2. Структура, властивості і функції свідомості
- •5. 2. 1. Структура свідомості
- •5. 2. 2. Властивості свідомості людини
- •5. 2. 3. Функції свідомості людини
- •5. 3. Самосвідомість
- •5. 4. Становлення свідомості людини
- •Розділ 6. Несвідоме
- •6. 1. Історичні аспекти становлення вчення про несвідоме
- •6. 2. Види й прояви неусвідомлюваних процесів
- •6. 2. 1. Неусвідомлювані механізми свідомих дій
- •6. 2. 2. Несвідомі спонукачі свідомих дій
- •6. 2. 3.»Надсвідомі» процеси
- •6. 2. 4. Механізми й процеси підпорогового сприйняття об’єктів
- •6. 2. 5. Структури суспільного несвідомого
- •6. 3. Методи дослідження неусвідомлюваних процесів
- •6. 4. Психологічний захист особистості
- •Частина ііі. Особистість у діяльності і спілкуванні розділ 7. Психомоторика й дія
- •7. 1. Загальне поняття про психомоторику
- •7. 2. Механізми організації рухів
- •7. 3. Процес формування рухової навички
- •Розділ 8. Діяльність
- •8. 1. Поняття діяльності
- •8. 2. Діяльність як теорія та пояснювальний принцип
- •8. 3. Діяльність як об’єкт дослідження
- •8. 4. Суб’єкт діяльності
- •8. 5. Види діяльності
- •Розділ 9. Спілкування
- •9. 1. Поняття спілкування. Процеси спілкування. Спілкування й діяльність
- •9. 2. Спілкування й стосунки. Типи стосунків
- •9. 3. Форми й види спілкування
- •9. 4. Функції й сторони спілкування
- •9. 4. 1. Комунікативний бік спілкування
- •9. 4. 2. Перцептивний аспект спілкування
- •9. 4. 3. Інтерактивний аспект спілкування
- •Розділ 10. Особистість
- •10. 1. Категорія особистості
- •10. 2. Теорії особистості
- •10. 2. 1. Психодинамічні теорії
- •10. 2. 2. Гуманістичні теорії
- •10. 2. 3. Диспозиційні теорії
- •10. 2. 4. Когнітивні теорії
- •10. 2. 5. Діяльнісні теорії
- •10. 3. Розвиток особистості
- •Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття
- •11. 1. Поняття про відчуття
- •11. 2. Види відчуттів
- •11. 3. Основні властивості й характеристики відчуттів
- •11. 4. Адаптація і взаємодія відчуттів
- •11. 5. Характеристика основних видів чутливості
- •11. 5. 1. Зорові відчуття
- •11. 5. 2. Слух (слухова чутливість)
- •11. 5. 3. Нюх (чутливість до запахів)
- •11. 5. 4. Смакові відчуття
- •11. 5. 5. Шкірна і больова чутливість
- •11. 5. 6. Кінестетична та вестибулярна чутливість
- •11. 6. Поняття сприйняття
- •11. 7. Властивості сприйняття
- •11. 8. Класифікація процесів сприйняття
- •11. 9. Ілюзії сприйняття
- •Розділ 12. Увага
- •12. 1. Поняття про увагу
- •12. 2. Психофізіологічні механізми уваги
- •12. 3. Види уваги
- •12. 4. Властивості уваги та їх взаємозв’язок
- •12. 5. Відволікання, неуважність та порушення уваги
- •12. 6. Вікові закономірності розвитку уваги
- •Розділ 13. Пам’ять
- •13. 1. Визначення й загальна характеристика пам’яті
- •13. 2. Класифікації видів пам’яті
- •13. 3. Психофізіологічні основи пам’яті
- •13. 4. Процеси пам’яті
- •Розділ 14. Мислення
- •14. 1. Загальна характеристика мислення
- •14. 2. Мислення як процес. Етапи розумового процесу
- •14. 3. Логічні форми мислення
- •14. 4. Види мислення і рівні його протікання
- •14. 5. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини
- •14. 6. Індивідуальні особливості мислення
- •14. 7. Зв’язок мислення з іншими психічними явищами
- •Розділ 15. Уява
- •15. 1. Сутність і функції уяви
- •15. 2. Психофізіологічні основи уяви
- •15. 3. Процес уяви: його структура, способи й прийоми
- •15. 4. Види уяви
- •15. 5. Форми прояву уяви
- •15. 6. Уява й творчість
- •15. 7. Індивідуальні особливості уяви
- •Розділ 16. Мова і мовлення
- •16. 1. Загальна характеристика мовлення і мови
- •16. 2. Історія становлення вивчення мовлення і мови в психології
- •16. 3. Фізіологічні основи мовлення
- •16. 4. Види і функції мовлення
- •Розділ 17. Інтелект
- •17. 1. Поняття інтелекту
- •17. 2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
- •17. 3. Теорії інтелекту в західній та вітчизняній психології
- •17. 4. Соціальний інтелект
- •17. 5. Емоційний інтелект
Розділ 17. Інтелект
17. 1. Поняття інтелекту
Інтелект – це багатовимірне психологічне явище, яке на сьогодні в психологічній науці має багато потрактувань. Основним критерієм виділення інтелекту як окремого поняття є його функція в регуляції поведінки.
Перші дослідження інтелектуальних здібностей були здійснені Ф. Гальтоном, Дж. Кеттеллом, А. Біне наприкинці ХІХ – на початку ХХ століття. У 1904 році було розроблено першу шкалу виміру інтелекту (інтелектуальна шкала Біне-Сімона) для обчислення загального коефіцієнта індивідуального рівня інтелектуального розвитку, при цьому його оцінка відбувалася шляхом співвідношення розумового та хронологічного віку людини (так званий «коефіцієнт інтелекту» або IQ). Потім протягом тривалого часу поняття «інтелект» використовувалося тестологією, але в її межах дослідники так і не змогли надати цьому поняттю коректного визначення (розповсюджений жарт: «Інтелект – це те, що вимірюють тести інтелекту»).
Інтелект (з лат. intellectus – розуміння, осягнення) – це система психологічних механізмів, які обумовлюють можливість створення людиною суб’єктивної картини того, що відбувається, тобто здатність здобувати, відтворювати й використовувати знання для розуміння конкретних та абстрактних понять і відносин між об’єктами та ідеями, і використовувати знання свідомо.
17. 2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
Інтелект нерівномірно змінюється протягом життя людини. У перші 20 років життя відбувається основний інтелектуальний розвиток, найбільш інтенсивно – від 2 до 12 років. Після 19–20 років настає фаза стабілізації, а з 30–4 років відбувається певний незначний спад продуктивності деяких інтелектуальних функцій. Більш виражене падіння рівня інтелекту спостерігається після 60 років, однак інтелектуальні професійні здібності зберігаються, особливо за умови збереження суб’єктом пізнавальної активності.
У найвідомішій концепції інтелектуального розвитку дитини Ж. Піаже інтелект розуміється як найбільш досконала форма адаптації суб’єкта до зовнішнього світу. Для характеристики механізму адаптації було використано модель взаємодії та єдності двох функцій – асиміляції та акомодації. Внутрішнім регулятором розвитку інтелекту виступає чинник рівноваги суб’єкта з реальністю (рівновага – це механізм, який забезпечує компенсацію активності суб’єкта змінами в зовнішньому середовищі на основі здійснюваних ним операцій). Адаптація – досягнута рівновага, стан суб’єктно-об’єктних взаємодій, що компенсуються.
Інтелектуальний розвиток дитини Піаже характеризує рухом від загальної егоцентричності (об’єктивною є та реальність, яка виявляється в безпосередньому сприйнятті та безпосередній дії) до інтелектуальної децентрації (об’єктивного групування об’єктів та їх відносин). Шляхом послідовної зміни стадій у трансформації здійснюваних дитиною дій спочатку формуються сенсомоторні структури – системи координованих дій, що виконуються матеріально і послідовно (сенсомоторний інтелект). На наступному етапі формуються структури конкретних операцій – це системи дій, що виконуються подумки, але з опорою на зовнішні, наочні дані (репрезентативний інтелект: конкретні операції). Після цього настає період формування формальних операцій, що забезпечують процеси формальної логіки, гіпотетико-дедуктивного міркування (репрезентативний інтелект: формальні операції). У розвитку відбувається не просте заміщення нижчої стадії вищою, а інтеграція раніше сформованих структур. Попередня стадія завжди готує подальшу і перебудовується на більш високому рівні.
Не будь-яка система дій дозволяє дати точну форму операціональному розвитку, а угрупування. Угрупування – це скоординована сукупність дій, що підпорядковується п’яти формальним критеріям: комбінативності, оборотності, асоціативності, загальній ідентичності й тавтології. Перші угрупування виникають до кінця першого року життя і на кожній стадії розвитку інтелекту являють собою доступну форму рівноваги. Рівновага повністю здійснюється з формуванням операціонального інтелекту (до 14–15 років), оскільки «мислення стає вільним щодо реального світу» і може передбачати можливі зміни в середовищі, що постійно змінюється.