- •Частина і. Психологія як наукова дисципліна розділ 1. Вступ до психології
- •1. 1. Об’єкт, предмет і завдання дослідження в психології
- •1. 2. Основні види психічних явищ
- •1. 3. Місце психології в системі наук
- •1. 4. Галузі і внутрішня структура психології
- •Розділ 2. Методологія і методи психології
- •2. 1. Методологічні основи сучасної психології
- •2. 2. Принципи психології
- •2. 3. Класифікації методів психології
- •2. 4. Характеристика організаційних, емпіричних, кількісних, якісних і інтерпретаційних методів у психології
- •Розділ 3. Історичний екскурс становлення психології як науки
- •3. 1. Етапи розвитку психології
- •3. 2. Розвиток вітчизняної психології
- •3. 3. Основні напрями сучасної психологічної науки
- •Розділ 4. Психофізіологічні механізми психічної діяльності
- •4. 1. Проблема зв’язку психіки з мозком
- •4. 2. Загальна характеристика мозку людини
- •4. 3. Поняття про рух та побудову рухів
- •4. 4. Загальне поняття про функціональні асиметрії мозку
- •4. 4. 1. Визначення функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 2. Специфіка законів функціональної асиметрії мозку
- •4. 4. 3. Види функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 4. Методи дослідження функціональних асиметрій мозку та основні результати досліджень
- •4. 4. 5. Функціональні асиметрії мозку та ефективність діяльності
- •4. 4. 6. Особливості психічних процесів, пов’язаних із функціональною асиметрією мозку
- •4. 4. 7. Особливості переробки інформації правою та лівою півкулями
- •Частина іі. Свідомість і несвідоме розділ 5. Свідомість і психіка
- •5. 1. Загальне уявлення про свідомість
- •5. 2. Структура, властивості і функції свідомості
- •5. 2. 1. Структура свідомості
- •5. 2. 2. Властивості свідомості людини
- •5. 2. 3. Функції свідомості людини
- •5. 3. Самосвідомість
- •5. 4. Становлення свідомості людини
- •Розділ 6. Несвідоме
- •6. 1. Історичні аспекти становлення вчення про несвідоме
- •6. 2. Види й прояви неусвідомлюваних процесів
- •6. 2. 1. Неусвідомлювані механізми свідомих дій
- •6. 2. 2. Несвідомі спонукачі свідомих дій
- •6. 2. 3.»Надсвідомі» процеси
- •6. 2. 4. Механізми й процеси підпорогового сприйняття об’єктів
- •6. 2. 5. Структури суспільного несвідомого
- •6. 3. Методи дослідження неусвідомлюваних процесів
- •6. 4. Психологічний захист особистості
- •Частина ііі. Особистість у діяльності і спілкуванні розділ 7. Психомоторика й дія
- •7. 1. Загальне поняття про психомоторику
- •7. 2. Механізми організації рухів
- •7. 3. Процес формування рухової навички
- •Розділ 8. Діяльність
- •8. 1. Поняття діяльності
- •8. 2. Діяльність як теорія та пояснювальний принцип
- •8. 3. Діяльність як об’єкт дослідження
- •8. 4. Суб’єкт діяльності
- •8. 5. Види діяльності
- •Розділ 9. Спілкування
- •9. 1. Поняття спілкування. Процеси спілкування. Спілкування й діяльність
- •9. 2. Спілкування й стосунки. Типи стосунків
- •9. 3. Форми й види спілкування
- •9. 4. Функції й сторони спілкування
- •9. 4. 1. Комунікативний бік спілкування
- •9. 4. 2. Перцептивний аспект спілкування
- •9. 4. 3. Інтерактивний аспект спілкування
- •Розділ 10. Особистість
- •10. 1. Категорія особистості
- •10. 2. Теорії особистості
- •10. 2. 1. Психодинамічні теорії
- •10. 2. 2. Гуманістичні теорії
- •10. 2. 3. Диспозиційні теорії
- •10. 2. 4. Когнітивні теорії
- •10. 2. 5. Діяльнісні теорії
- •10. 3. Розвиток особистості
- •Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття
- •11. 1. Поняття про відчуття
- •11. 2. Види відчуттів
- •11. 3. Основні властивості й характеристики відчуттів
- •11. 4. Адаптація і взаємодія відчуттів
- •11. 5. Характеристика основних видів чутливості
- •11. 5. 1. Зорові відчуття
- •11. 5. 2. Слух (слухова чутливість)
- •11. 5. 3. Нюх (чутливість до запахів)
- •11. 5. 4. Смакові відчуття
- •11. 5. 5. Шкірна і больова чутливість
- •11. 5. 6. Кінестетична та вестибулярна чутливість
- •11. 6. Поняття сприйняття
- •11. 7. Властивості сприйняття
- •11. 8. Класифікація процесів сприйняття
- •11. 9. Ілюзії сприйняття
- •Розділ 12. Увага
- •12. 1. Поняття про увагу
- •12. 2. Психофізіологічні механізми уваги
- •12. 3. Види уваги
- •12. 4. Властивості уваги та їх взаємозв’язок
- •12. 5. Відволікання, неуважність та порушення уваги
- •12. 6. Вікові закономірності розвитку уваги
- •Розділ 13. Пам’ять
- •13. 1. Визначення й загальна характеристика пам’яті
- •13. 2. Класифікації видів пам’яті
- •13. 3. Психофізіологічні основи пам’яті
- •13. 4. Процеси пам’яті
- •Розділ 14. Мислення
- •14. 1. Загальна характеристика мислення
- •14. 2. Мислення як процес. Етапи розумового процесу
- •14. 3. Логічні форми мислення
- •14. 4. Види мислення і рівні його протікання
- •14. 5. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини
- •14. 6. Індивідуальні особливості мислення
- •14. 7. Зв’язок мислення з іншими психічними явищами
- •Розділ 15. Уява
- •15. 1. Сутність і функції уяви
- •15. 2. Психофізіологічні основи уяви
- •15. 3. Процес уяви: його структура, способи й прийоми
- •15. 4. Види уяви
- •15. 5. Форми прояву уяви
- •15. 6. Уява й творчість
- •15. 7. Індивідуальні особливості уяви
- •Розділ 16. Мова і мовлення
- •16. 1. Загальна характеристика мовлення і мови
- •16. 2. Історія становлення вивчення мовлення і мови в психології
- •16. 3. Фізіологічні основи мовлення
- •16. 4. Види і функції мовлення
- •Розділ 17. Інтелект
- •17. 1. Поняття інтелекту
- •17. 2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
- •17. 3. Теорії інтелекту в західній та вітчизняній психології
- •17. 4. Соціальний інтелект
- •17. 5. Емоційний інтелект
4. 4. 2. Специфіка законів функціональної асиметрії мозку
Усі закони ФАМ носять статистичний характер (тобто відображають загальні тенденції, найбільш вірогідні випадки). Так, наприклад, закон домінування лівої півкулі стосовно мови виконується лише у 93–95 % випадків, закон про переваги правого ока – у 65–70 % випадків. У зв’язку з такою специфікою законів ФАМ завжди виникає необхідність враховувати індивідуальні особливості функцій мозку людини і за допомогою спеціальних методик точно діагностувати їх.
Друга особливість законів ФАМ полягає в тому, що частіше розбіжності між показниками ефективності тієї чи іншої функції, яка виконується лівою чи правою півкулею, порівняно незначні. Наприклад, відтворення слів, які подаються до лівої та до правої півкулі, можуть складати відповідно 65 і 45 %, а латентний час упізнавання фігур, що проектуються до лівої чи правої півкулі – 120 і 135 мс. На основі цієї різниці і робиться висновок про перевагу однієї із півкуль у виконанні конкретних функцій. Незначна величина зафіксованих відмінностей пояснюється наявністю нежорсткої, лише відносної спеціалізації півкуль стосовно виконання тих чи інших функцій, а також неможливістю повністю ізолювати одну півкулю від іншої через безліч провідних шляхів на рівні кори та підкірки.
Третя особливість законів ФАМ полягає в тому, що вони виконуються переважно в нормальних, звичних для людини умовах та можуть суттєво змінюватись під впливом різних факторів (утома, стрес, алкогольне сп’яніння). Ці та інші фактори по-різному впливають на ліву та праву півкулю, через що можуть порушуватися звичні співвідношення між їх функціями.
Специфічні особливості законів ФАМ необхідно враховувати під час інтерпретації отриманих результатів та їх застосуванні у практичних цілях.
4. 4. 3. Види функціональних асиметрій мозку
Оскільки різні зони і ділянки кори головного мозку беруть участь у здійсненні різноманітних функцій (відчуттів, сприймання різної модальності, рухів, мислення, пам’яті, емоцій), то відповідно до того, які конкретно функції розглядаються, виділяють різні види асиметрій.
До основних видів ФАМ людини можна віднести:
1) моторні, що характеризують різницю у виконанні дій і рухів лівими та правими частинами тіла;
2) сенсорно-перцептивні, які, у свою чергу, поділяються за модальностями: шкірно-кінестетичні, зорові, слухові; вони характеризують відмінності у виконанні відповідних функцій лівою та правою півкулею мозку;
3) інтелектуальні, що характеризують відмінності у розв’язанні тих чи інших задач при функціонуванні різних півкуль;
4) мнемічні, що характеризують відмінності в запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні матеріалу при функціонуванні різних півкуль;
5) емоційні, що характеризують відмінності щодо перебігу процесів та станів при функціонуванні різних півкуль.
Розглянемо перш за все механізми моторних та сенсорно-перцептивних асиметрій, які досить добре вивчені та визначаються насамперед анатомічними особливостями нервової системи (механізми інтелектуальних, мнемічних та емоційних асиметрій вивчені порівняно менше).
Моторні та шкірно-кінестетичні асиметрії. Тім’яні відділи лівої та правої півкулі, що здійснюють ці функції, пов’язані з периферією (тобто з м’язами і шкірно-кінестетичними рецепторами) таким чином, що нервові волокна від кори через усі підкоркові відділи йдуть у межах однієї півкулі, а на рівні стовбуру головного мозку відбувається їх повне перехрещення. Як результат волокна, які ідуть від правої півкулі, входять у ліву частину спинного мозку та іннервують ліву частину тіла, а від лівої півкулі – праву. Таким чином, ліві рука, нога, око і решта частин тіла пов’язані з правою півкулею, а праві – з лівою (як аферентними, так і еферентними волокнами). Тому за функціями правої руки роблять висновок стосовно роботи лівої півкулі, а за функціями лівої – правої півкулі.
Зорова асиметрія. Зоровий аналізатор анатомічно побудований таким чином, що інформація, яка подається до лівого поля зору, надходить у праву півкулю, а інформація, яка подається до правого поля зору, – у ліву півкулю. Так, наявність інформації в правому полі зору сприяє збудженню рецепторів, які знаходяться в лівій частині сітківки як лівого, так і правого ока. Провідні нервові волокна утворюють потім частковий перехрест – хіазму, і як результат, уся інформація, що надходить з правої частини обох очей, надходить до правої півкулі, а з лівої частини – до лівої. Таким чином, функції лівої та правої півкулі (коркової ділянки зорового аналізатора – потиличної кори) пов’язані не ізольовано з лівим та правим оком, а з лівим та правим полями зору (кожне з яких може сприйматися будь-яким оком). Отже, можна зробити висновки стосовно зорових функцій лівої та правої півкулі, вибірково подаючи сигнали до правого чи лівого поля зору.
Слухові асиметрії. Слуховий аналізатор має таку анатомічну будову, що нервові волокна, які йдуть від лівого та від правого вуха, у подальшому змішуються один з одним, переплутуються, і потім частина волокон іде до лівої півкулі, а частина – до правої. Таким чином, кожне вухо, і ліве, і праве, пов’язане з обома півкулями; інформація, яка до нього подається, потрапляє і до лівої, і до правої частин мозку. Однак особливість слухового перехрестя така, що від кожного вуха у протилежному напрямку іде більший пучок нервових волокон, ніж в однойменному. Це і забезпечує більш активну участь у переробці інформації, яка подається на одне вухо, протилежної ділянки мозку. Таким чином, ліве вухо переважно пов’язане з правою півкулею, а праве – з лівою. Тому, вибірково подаючи слухову інформацію то в одне, то в інше вухо, можна робити висновок про специфіку функцій лівої та правої півкуль мозку.
Щодо описів ФАМ у літературі часто використовують деякі терміни, які доцільно запам’ятати: dexter – правий; sinister – лівий (скорочено: D, S); іпсилатерательний – односторонній, пов’язаний із однойменною стороною; контралатеральний – той, що знаходиться на протилежній стороні; гемісфера – півкуля.