- •Частина і. Психологія як наукова дисципліна розділ 1. Вступ до психології
- •1. 1. Об’єкт, предмет і завдання дослідження в психології
- •1. 2. Основні види психічних явищ
- •1. 3. Місце психології в системі наук
- •1. 4. Галузі і внутрішня структура психології
- •Розділ 2. Методологія і методи психології
- •2. 1. Методологічні основи сучасної психології
- •2. 2. Принципи психології
- •2. 3. Класифікації методів психології
- •2. 4. Характеристика організаційних, емпіричних, кількісних, якісних і інтерпретаційних методів у психології
- •Розділ 3. Історичний екскурс становлення психології як науки
- •3. 1. Етапи розвитку психології
- •3. 2. Розвиток вітчизняної психології
- •3. 3. Основні напрями сучасної психологічної науки
- •Розділ 4. Психофізіологічні механізми психічної діяльності
- •4. 1. Проблема зв’язку психіки з мозком
- •4. 2. Загальна характеристика мозку людини
- •4. 3. Поняття про рух та побудову рухів
- •4. 4. Загальне поняття про функціональні асиметрії мозку
- •4. 4. 1. Визначення функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 2. Специфіка законів функціональної асиметрії мозку
- •4. 4. 3. Види функціональних асиметрій мозку
- •4. 4. 4. Методи дослідження функціональних асиметрій мозку та основні результати досліджень
- •4. 4. 5. Функціональні асиметрії мозку та ефективність діяльності
- •4. 4. 6. Особливості психічних процесів, пов’язаних із функціональною асиметрією мозку
- •4. 4. 7. Особливості переробки інформації правою та лівою півкулями
- •Частина іі. Свідомість і несвідоме розділ 5. Свідомість і психіка
- •5. 1. Загальне уявлення про свідомість
- •5. 2. Структура, властивості і функції свідомості
- •5. 2. 1. Структура свідомості
- •5. 2. 2. Властивості свідомості людини
- •5. 2. 3. Функції свідомості людини
- •5. 3. Самосвідомість
- •5. 4. Становлення свідомості людини
- •Розділ 6. Несвідоме
- •6. 1. Історичні аспекти становлення вчення про несвідоме
- •6. 2. Види й прояви неусвідомлюваних процесів
- •6. 2. 1. Неусвідомлювані механізми свідомих дій
- •6. 2. 2. Несвідомі спонукачі свідомих дій
- •6. 2. 3.»Надсвідомі» процеси
- •6. 2. 4. Механізми й процеси підпорогового сприйняття об’єктів
- •6. 2. 5. Структури суспільного несвідомого
- •6. 3. Методи дослідження неусвідомлюваних процесів
- •6. 4. Психологічний захист особистості
- •Частина ііі. Особистість у діяльності і спілкуванні розділ 7. Психомоторика й дія
- •7. 1. Загальне поняття про психомоторику
- •7. 2. Механізми організації рухів
- •7. 3. Процес формування рухової навички
- •Розділ 8. Діяльність
- •8. 1. Поняття діяльності
- •8. 2. Діяльність як теорія та пояснювальний принцип
- •8. 3. Діяльність як об’єкт дослідження
- •8. 4. Суб’єкт діяльності
- •8. 5. Види діяльності
- •Розділ 9. Спілкування
- •9. 1. Поняття спілкування. Процеси спілкування. Спілкування й діяльність
- •9. 2. Спілкування й стосунки. Типи стосунків
- •9. 3. Форми й види спілкування
- •9. 4. Функції й сторони спілкування
- •9. 4. 1. Комунікативний бік спілкування
- •9. 4. 2. Перцептивний аспект спілкування
- •9. 4. 3. Інтерактивний аспект спілкування
- •Розділ 10. Особистість
- •10. 1. Категорія особистості
- •10. 2. Теорії особистості
- •10. 2. 1. Психодинамічні теорії
- •10. 2. 2. Гуманістичні теорії
- •10. 2. 3. Диспозиційні теорії
- •10. 2. 4. Когнітивні теорії
- •10. 2. 5. Діяльнісні теорії
- •10. 3. Розвиток особистості
- •Частина іv. Пізнання розділ 11. Відчуття. Сприйняття
- •11. 1. Поняття про відчуття
- •11. 2. Види відчуттів
- •11. 3. Основні властивості й характеристики відчуттів
- •11. 4. Адаптація і взаємодія відчуттів
- •11. 5. Характеристика основних видів чутливості
- •11. 5. 1. Зорові відчуття
- •11. 5. 2. Слух (слухова чутливість)
- •11. 5. 3. Нюх (чутливість до запахів)
- •11. 5. 4. Смакові відчуття
- •11. 5. 5. Шкірна і больова чутливість
- •11. 5. 6. Кінестетична та вестибулярна чутливість
- •11. 6. Поняття сприйняття
- •11. 7. Властивості сприйняття
- •11. 8. Класифікація процесів сприйняття
- •11. 9. Ілюзії сприйняття
- •Розділ 12. Увага
- •12. 1. Поняття про увагу
- •12. 2. Психофізіологічні механізми уваги
- •12. 3. Види уваги
- •12. 4. Властивості уваги та їх взаємозв’язок
- •12. 5. Відволікання, неуважність та порушення уваги
- •12. 6. Вікові закономірності розвитку уваги
- •Розділ 13. Пам’ять
- •13. 1. Визначення й загальна характеристика пам’яті
- •13. 2. Класифікації видів пам’яті
- •13. 3. Психофізіологічні основи пам’яті
- •13. 4. Процеси пам’яті
- •Розділ 14. Мислення
- •14. 1. Загальна характеристика мислення
- •14. 2. Мислення як процес. Етапи розумового процесу
- •14. 3. Логічні форми мислення
- •14. 4. Види мислення і рівні його протікання
- •14. 5. Співвідношення придбаного та вродженого у мисленні людини
- •14. 6. Індивідуальні особливості мислення
- •14. 7. Зв’язок мислення з іншими психічними явищами
- •Розділ 15. Уява
- •15. 1. Сутність і функції уяви
- •15. 2. Психофізіологічні основи уяви
- •15. 3. Процес уяви: його структура, способи й прийоми
- •15. 4. Види уяви
- •15. 5. Форми прояву уяви
- •15. 6. Уява й творчість
- •15. 7. Індивідуальні особливості уяви
- •Розділ 16. Мова і мовлення
- •16. 1. Загальна характеристика мовлення і мови
- •16. 2. Історія становлення вивчення мовлення і мови в психології
- •16. 3. Фізіологічні основи мовлення
- •16. 4. Види і функції мовлення
- •Розділ 17. Інтелект
- •17. 1. Поняття інтелекту
- •17. 2. Розвиток інтелекту в онтогенезі
- •17. 3. Теорії інтелекту в західній та вітчизняній психології
- •17. 4. Соціальний інтелект
- •17. 5. Емоційний інтелект
9. 2. Спілкування й стосунки. Типи стосунків
У процесі спілкування виникають стосунки між людьми різного рівня – міжособистісні, міжгрупові, суспільні. Традиційно в психології виділяють два типи стосунків (В. М. М’ясищев):
суспільні, формальні; вони лежать в основі будь-яких суспільних взаємодій, пов’язані з реалізацією суспільних функцій і відповідних ним ролей і статусів;
психологічні, неформальні, вони пронизують суспільні стосунки, що дозволяє особистості реалізувати свою індивідуальність.
Особистість, що бере участь у суспільних стосунках, виконує формальні соціальні ролі, проте психологічні особливості обов’язково накладають відбиток на цей процес. Особисті особливості в стилі виконання соціальних ролей викликають у партнерах емоційний відгук, що сприяє виникненню системи міжособистісних стосунків. Міжособистісні стосунки – це взаємні орієнтації, які розвиваються в індивідів, що перебувають у тривалому контакті. До структурних параметрів, що характеризують стосунки, відносять такі:
дистанцію, або міру психологічної близькості партнерів;
валентність, або оцінку стосунків, – позитивну, негативну, суперечливу, байдужу;
позицію партнерів – домінування, залежність, рівність;
міру знайомства – стосунки поверхневого знайомства, приятельські, товариські, дружні, кохання, подружні, родинні.
У кожної людини в системі стосунків своя міжособистісна роль, яка накладає на неї особливі права й обов’язки (наприклад, «душа товариства», «експерт», «красень» і т. ін.). Кожна людина розвиває свій власний тип поведінки, пристосовуючись до вимог тих, з ким вступає в контакт. Індивідуальні особливості виявляються в стилі виконання ролі, а також у тому, що робить людина, коли ситуація недостатньо визначена і є деяка свобода вибору.
У стосунках можна виділити два приводи до спілкування – діловий і особистий. Діловий привід пов’язаний з проблемною взаємодією й відповідає формальному соціальному рівню, тобто тим функціям, які реалізуються під час виконання відповідної соціальної ролі у формальній структурі стосунків у суспільстві: начальник–підлеглий, продавець–покупець, лікар–хворий і т. ін.
Особистий привід спілкування пов’язаний з реалізацією, перш за все, емоційних стосунків між людьми. Таким чином, міжособистісні стосунки виникають і складаються на основі певних відчуттів людей одне до одного в процесі їх взаємодії (симпатія, антипатія, дружба, кохання, ворожнеча і т. ін.). Соціальні емоції – це емоції й відчуття, що виникають під час задоволення соціальних потреб. Соціальні емоції можуть бути:
позитивними (кон’юнктивними, або такими, що об’єднують);
негативними (диз’юнктивними, або такими, що розділяють).
Позитивні відчуття виникають тоді, коли люди переслідують спільну мету, досягнення якої приносить кожному певне задоволення. Виникає взаємність: ініціатива й активність одного залежить від внеску інших.
Негативні відчуття виникають тоді, коли успіх однієї людини спричиняє якусь невдачу для іншої. Виникає ситуація суперництва, потім настає конфлікт: супротивник розглядається як небезпечний об’єкт.
Одним з методів аналізу емоційних стосунків є методика соціометрії, запропонована Дж. Морено. Він вважав за важливе під час визначення якості стосунків установлювати відповідність макро-й мікроструктури взаємин. При цьому про макроструктуру свідчить просторове розміщення людей у процесі взаємодії, а про мікроструктуру – емоційна забарвленість стосунків (наприклад, перевага співпраці з одними людьми й відмова від неї з іншими). Про сприятливі стосунки свідчитиме те, що люди, які виконують спільну діяльність, добре ставляться одне до одного. Таким чином, просте питання про те, з ким людина вважала б за краще виконувати разом яку-небудь діяльність, може допомогти встановити структуру її емоційних стосунків у групі. Чим важливіша діяльність, заради якої здійснюється вибір партнера, тим більш значущі стосунки для людини.