8. 5. Види діяльності

Діяльність є багатовимірним процесом, і кожний із її вимірів може розглядатися як основа для класифікації. З точки зору безпосередності впливу на зовнішню реальність діяльність може розглядатися як теоретична й практична. В аспекті визначення провідного рівня психічної активності в організації діяльності виділяється свідома й неусвідомлювана діяльність. Із точки зору повторюваності чи унікальності результату виділяють репродуктивну та творчу діяльність. Зважаючи на специфіку пізнавальних процесів, які складають структурну основу діяльності, виділяють моторну, сенсорну, перцептивну, мнемічну, мисленеву діяльності. Відома класифікація видів діяльності, що враховує спрямованість зусиль людини та ступінь її свідомих перетворюючих впливів на об’єктивну реальність, пропонує виділяти ігрову, навчальну та трудову діяльність.

Гра – це діяльність в умовних ситуаціях. Елементом та центральним моментом гри, який поєднує всі її складники, є роль. Характерною особливістю гри визначається можливість її розгляду з двох протилежних боків. З одного боку, той, хто грає, виконує реальну діяльність, для здійснення якої необхідні дії, спрямовані на вирішення конкретних і, часто-густо, нестандартних задач. З другого боку, низка моментів ігрової діяльності має умовний характер, згідно з чим суб’єкт може відволікатися від реальної ситуації, де існує відповідальність і обставини змінюються не передбачуваним чином.

Гра вважається основним видом діяльності людини в дитячому віці. Гра – це важливе джерело розвитку свідомості дитини, форма моделювання нею поведінки та дій дорослих. У грі дитина намагається копіювати поведінку та дії дорослих, беручи на себе певні ролі. Виконуючи ту чи іншу роль, вона підкоряється її правилам та стереотипам її проявів. У структуру гри дітей входять ролі, які беруть на себе гравці; ігрові дії; ігрове використання предметів; реальні стосунки між гравцями. У грі виділяються сюжет та зміст. Сюжетом гри стає та сфера діяльності, яку дитина відтворює. Змістом гри виявляються відтворювані дитиною стосунки між дорослими.

Виділяється декілька етапів розвитку гри. На першому етапі відбувається відтворення дитиною предметних дій дорослих. На другому етапі будується сюжетно-рольова гра. Третій етап розвитку гри – гра за правилами. У грі відбувається інтелектуальний, емоційний та моральний розвиток дитини. Разом із тим, тривале захоплення дитини грою може спричиняти і проблемні результати. Негативні наслідки гри виявляються насамперед тоді, коли людина починає сприймати умовні правила гри за відношення й закономірності дійсності, і тоді реальність зазвичай постає перед нею у викривленому вигляді.

Навчальна діяльність визначається як особлива форма активності особистості, спрямована на засвоєння суспільного досвіду, пізнання та перетворення світу, оволодіння культурними способами зовнішніх предметних та розумових дій. Структура навчальної діяльності містить потребу, задачу, мотиви, дії, операції. Потребою навчальної діяльності визначається прагнення учня засвоїти ті або інші теоретичні знання. Навчальна задача характеризується тим, що учні в процесі її вирішення оволодівають загальним способом вирішення цілого класу однотипних задач. Мотиви навчальної діяльності пов’язані з прагненням учнів засвоїти певний спосіб вирішення достатньо широкого кола подібних задач.

До структури навчальних дій входять: 1) прийняття або самостійна постановка учнем навчальної задачі; 2) зміна умов навчальної діяльності з метою знаходження загального відношення до предмету, що вивчається; 3) моделювання виділеного відношення; 4) абстрагування відношення для вивчення його властивостей у відриві від усіх інших; 5) побудова системи окремих задач, що вирішуються однаковим способом; 6) контроль виконання дій; 7) оцінка засвоєння узагальненого способу вирішення певного класу задач.

Навчальні дії відповідають умовам вирішення окремих навчальних задач.

Структура навчальної діяльності формується в дітей молодшого шкільного віку. У підлітковому віці навчальна діяльність втрачає свою провідну роль. Разом з тим у процесі навчання в підлітків відбувається розвиток теоретичного мислення. У старшому шкільному віці навчальна діяльність знову отримує провідну роль і реалізується вже з акцентами на ту чи іншу професійну діяльність. У студентському віці навчальна діяльність набуває дослідницького характеру й стає основою формування у юнаків та дівчат здібностей до прогнозування та дослідницького теоретичного мислення.

Праця як основний вид діяльності людини відіграла провідну роль у виникненні й розвитку фізичних та духовних властивостей людини. Праця визначається як найважливіша людська цінність. Трудова діяльність охоплює всі форми суспільно корисної діяльності. Праця дозволяє людині задовольняти свої потреби в процесі цілеспрямованих змін об’єктивної дійсності. Праця є провідним фактором саморозвитку людини, її самоактуалізації, розкриття екзистенційного потенціалу. Праця також є і основою організації взаємодії людей для досягнення спільної мети.

Як предмет психології під час вивчення трудової діяльності В. Д. Шадриков визначає дослідження психічних процесів і факторів, які спонукають, програмують і регулюють трудову активність особистості, дослідження властивостей особистості, через які реалізується її активність.

Виділяються чотири ознаки праці (Є. О. Климов): свідоме передбачення соціально корисного результату; розуміння необхідності досягнення соціально фіксованої цілі; свідомий вибір, використання, удосконалення чи створення знарядь та засобів діяльності; усвідомлення міжособистісних виробничих взаємозв’язків.

За ознакою предметної галузі діяльності Є. О. Климов виділяє п’ять галузей професійної діяльності людини. Цими галузями є біологічні, технічні, соціальні, знакові й художні системи. Ефективність трудової діяльності людини значною мірою визначається її відношенням до тієї сфери дійсності, предмети з якої й перетворюються в процесі праці. Саме це відношення суттєвим чином впливає на мотиваційні основи трудового процесу, на визначення суб’єктивної цінності праці. Ефективність праці людини значною мірою також залежить від її здібностей, психофізіологічних та особистісних якостей, від її знань та досвіду конкретних предметних дій. Суттєвим чином на процес праці, функціональні стани, конкретні операції та дії впливає поточна дійсність та її можливі зміни в майбутньому. Тому в процесі розгляду складних питань організації трудової діяльності людини визначається необхідність вирішення проблеми пристосування особистості до праці й праці до особистості.

Питання для самоконтролю

1. Сформулюйте поняття діяльності.

2. Назвіть завдання психологічного дослідження діяльності.

3. Які принципи в межах суб’єктно-діяльнісного підходу розвивав С. Л. Рубінштейн.

4. Укажіть ідейний внесок О. М. Леонтьєва до загальнопсихологічної теорії діяльності.

5. Охарактеризуйте етапи процесу поетапного формування розумових дій.

6. Назвіть головні складники структури психологічної системи діяльності.

7. Що таке ціль? Які функції цілі в психологічній системі діяльності?

8. Що таке інформаційна основа системи діяльності?

9. Визначте поняття «суб’єкт діяльності».

10. Схарактеризуйте ігрову діяльність.

11. Схарактеризуйте навчальну діяльність.

12. Схарактеризуйте трудову діяльність.

Література

Основна

1. Абульханова-Славская К. А. Категория деятельности в советской психологии // Психологический журнал. – 1980. – Т. 1. – № 4. – С. 11–28.

2. Асмолов А. Г. По ту сторону сознания. Методологические проблемы неклассической психологии. – М.: Смысл, 2002. – 480 с.

3. Брушлинский А. В. Психология субъекта. – М.: Алетейя, 2003. – 272 с.

4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Смысл; Изд. центр «Академия», 2004. – 352 с.

5. Ломов Б. Ф. К проблеме деятельности в психологии // Психологический журнал. – 1981. – Т. 2. – № 5. – С. 3–22.

6. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. Человек и мир. – СПб.: Питер, 2003. – 512 с.

7. Суворова Г. А. Психология деятельности. – М.: ПЕРСЭ, 2003. – 176 с.

8. Узнадзе Д. Н. Психология установки. – СПб.: Питер, 2001. – 416 с.

9. Шадриков В. Д. Психологический анализ деятельности как системы // Психологический журнал. – 1980. – Т. 1. – № 3. – С. 33–46.

Додаткова

1. Абульханова-Славская К. А. Философско–психологическое наследие С. Л. Рубинштейна // Психологический журнал. – 2009. – Т. 30. – № 5. – С. 26–45.

2. Бреслав Г. М. Система эмоциональной регуляции деятельности в процессе целеобразования // Психологические механизмы целеобразования. Отв. ред. О. К. Тихомиров. – М., 1977. – С. 95–109.

3. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.

4. Большой психологический словарь / Сост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко. – СПб.: прайм–ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.

5. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. – М.: Наука, 1980. – 256 с.

6. Леонтьев А. Н. Категория деятельности в современной психологии // Вопросы психологии. – 1979. – № 3. – С. 11–15.

7. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи. – М.: Наука, 1984. – 444 с.

8. Осницкий А. К., Бякова Н. В., Истомина С. В. Развитие саморегуляции на разных этапах профессионального становления // Вопросы психологии. – 2009. – № 1 – С. 3–12.

9. Сергиенко Е. А. Психология субъекта: поиски и решения // Психологический журнал. – 2008. – Т. 29. – № 2. – С. 16–28.