3.2 Теорія етапності розвитку риб.

Основою раціонального проведення будь-яких робіт рибоводами є правильне розуміння біологічних особливостей об'єктів розведення в різні моменти їх життя. Це відноситься до всіх без виключення ланок біотехнічного процесу: стимуляції дозрівання плідників, отриманню статевих продуктів, заплідненню ікри і її інкубації, витримуванні вільних ембріонів, вирощуванню життєстійкої молоді і т.п. Потрібні глибокі знання закономірностей розвитку об'єктів рибництва, які можуть бути досягнуті лише на правильній методологічній основі.

Основоположником теорії етапності розвитку риб є В.В. Васнєцов (1946, 1953). Він показав, що весь розвиток організму риби представляє послідовний ряд етапів, кожний з яких відрізняється особливостями будови, фізіології і екології риби.

Етап – це проміжок часу в розвитку риби, протягом якого відбуваються повільні поступові зміни кількісних показників, але не трапляється принципових перетворень в будові, фізіології, а ні в поведінці риби, що змінюють її відношення до середовища. На кожному етапі будова і спосіб життя знаходяться в нерозривній єдності. Особливу увагу надавав В.В. Васнєцов переходу від етапу до етапу, вказував на стрибкоподібність цих переходів, а те, що відбувається протягом етапу, він називав інтервалом, протягом якого йдуть повільні, поступові, майже непомітні зміни. Пізніше С.Т. Крижанівський показав, що в кожний момент розвитку відбуваються і кількісні і якісні зміни, і тим самим всі передумови для переходу на новий етап розвитку створюються на попередньому етапі розвитку.

Тривалість етапів неоднакова – від декількох днів до трьох і більше років, залежно від умов середовища, в яких знаходиться організм (t°, газовий режим, хімічні показники, наявність їжі і інші чинники).

Етапи об'єднуються в періоди. Увесь розвиток риби поділяється на ряд основних періодів: ембріональний; постембріональний; період нестатевозрілого організму; статевої зрілості і старості.

В розвитку теорії етапності позитивну роль зіграла теорія екологічних груп риб С.Т. Крижанівського. Зокрема вона дозволила усвідомити характер пристосування різних етапів у різних видів риб. Число етапів розвитку, що є складовою періодів розвитку, виявилося різним у представників різних екологічних груп: у щуки три личинкові етапи розвитку, у літофілов – чотири. У літофільних лососевих риб личинковий період розвитку посуті може розглядатися як тривалий етап змішаного живлення – власним жовтком і зовнішньою їжею. У фітофільних коропових цей етап дуже короткий – протягом майже всього личинкового періоду молодь харчується зовнішньою їжею. У лососевих виявлений нерестовий етап розвитку у декількох видів риб, представників різних екологічних груп. Протягом періоду розмноження відбуваються етапи нересту і нагулу.

Значення теорії. Теорія етапності в розвитку організмів, створена В.В.Васнєцовим (1946, 1953), все частіше застосовується в дослідженнях розвитку риб і інших тварин. З позиції цієї теорії вивчено багато видів риб різних систематичних груп: коропові, окуневі, лососеві, осетрові.

Аналізуючи величезний матеріал, стосовно розвитку риб, С.Г. Крижановський (1950) прийшов до висновку про найтісніший взаємозв'язок етапів: «Всі етапи взаємопов’язані, тому, щоб цілком розуміти будь-який з них, необхідно знати всі етапи розвитку». Звідси зрозуміла важливість вивчення етапів всього онтогенезу.

Теорія етапності розвитку дозволяє зрозуміти пристосовне єство організму в кожний момент його індивідуального життя і життя виду, виявити потреби організму на кожному етапі розвитку, і тим самим дає ключі до управління цим розвитком. Останнє особливо важливо для рибництва.