Питання для самоперевірки

1. Охарактеризувати способи витримування личинок.

2. Які терміни витримування личинок риб?

3. Охарактеризувати методи підрощування личинок.

4. Найважливіші чинники, що визначають зростання і виживання личинок.

5. Що слугує їжею для багатьох видів личинок?

10 Біологічні основи вирощування життєстійкого посадкового матеріалу для різних завдань рибництва

10. 1 Методи вирощування життєстійкої молоді риб та їх переваги і недоліки.

Вирощування молоді різних видів риб до життєстійких стадій є найважливішою ланкою біотехнічного процесу в риборозплідниках. Технологічна схема вирощування молоді різних видів риб починається з посадки підрощеної або витриманої личинки і закінчується отриманням життєстійкої молоді певної маси і угодованості. Цей процес співпадає з мальковим періодом життя молоді, коли вона в кінці-кінців придбаває риси дорослого організму і буде мати повну схожість з батьківськими формами.

Існує декілька методів вирощування молоді риб: басейновий, лотковий, ставковий і комбінований метод.

Басейновий метод є методом індустріального рибництва і найбільш широко застосовується в даний час. За допомогою цього методу вирощують молодь осетрових і лососевих риб. В басейнах молодь цих видів риб вирощують до випуску в природні водоймища або до стандартної маси (посадковий матеріал) з метою зарибнення для подальшого вирощування. Перевага даного методу полягає в тому, що вирощування відбувається в невеликих об'ємах води, при інтенсивному водообміні і великій щільності посадки. Проте застосування цього методу можливо лише при забезпеченні достатньої кількості їжі для вирощуваних об'єктів.

Лотковий метод найбільш часто застосовується на лососевих рибозаводах. Замість басейнів застосовують пластикові або бетонні лотки, де створюють потік води, що імітує річку. В таких лотках також присутнє штучне годування.

Ставковий метод застосовують при вирощуванні коропових, лососевих, сигових риб. Для цієї мети використовують вирощувальні ставки невеликих розмірів. В осетрових ставках молодь вирощують від переходу на активне живлення до певної маси: білуга – 3 г, осетер – 2,5 г, севрюга – 1,5 г. Ставки для коропових і форелей використовують при вирощуванні риб до віку цьголітки. Умови вирощування в ставках (грунт, різні глибини, щільність, газовий режим) максимально наближені до умов зовнішнього середовища та наближені для вирощувальних об'єктів. Крім того, в ставках є природна кормова база, яка також добре впливає на процес вирощування молоді риб.

Комбінований метод застосовують для різних видів риб. Для вирощення молоді осетрових застосовують садково-ставковий метод і басейновий метод. При садково-ставковому методі личинок осетрових риб в перші дні їх життя містять в сітчасті садки, які закриті зверху кришкою, а при переході на активне живлення їх переводять в ставок. При другому методі личинок осетрових в перші дні розміщують в басейнах до настання життєстійких стадій і тільки тоді переводять в ставки.

При вирощуванні молоді різних видів риб необхідно враховувати біологічні особливості. Серед зовнішніх чинників велику увагу приділяють кормовій базі, або годівлі риб і якості водного середовища. При вирощуванні молоді різних видів риб велику увагу надають корму. В індустріальних умовах використовують різні кормосуміші і природні комбікорми, а також живі кормові організми (дафнії, олігохети та ін.). При ставковому вирощуванні використовуються кормові організми, а також додаткові комбікорми.

Важливим чинником при вирощуванні молоді є температура води. Інтенсивність їх обміну визначається температурою навколишнього середовища, а всі процеси життєдіяльності закріплені спадково. Тому підтримка оптимальної температури води при вирощуваних водних об'єктів є досить суттєвою. Оптимальна температура води для живлення і зростання молоді є оптимальною і для загального обміну. Потенційні можливості зростання повністю реализуються тільки при оптимальному температурному режимі. Наприклад, оптимальний температурний режим для вирощування тихоокеанських лососевій 7-18°С, а для осетрових 20-24°С.

В тісному зв'язку з температурою знаходиться вміст розчиненого кисню. Оптимальна концентрація кисню для лососевих риб може складати 9,4-12,1 мг/л. При вирощуванні молоді лососевих риб концентрація кисню в рибоводних садках та басейнах не повинна зменшуватися нижче оптимума, за яким настає зниження обміну.

Водневий показник рН є одним з важливих показників гідрохімічного стану вирощувальних водойм. Звичайно в природних умовах реакція середовища нейтральна або близька до неї.

При вирощуванні молоді досить важливою умовою є не тільки водообмін, але і рівень води. Адже відомо, що молодь в ранні періоди свого життя вважає за краще триматися в неглибоких, добре прогрітих ділянках водоймища. Створення таких умов у водоймах риборозведення можливо шляхом регулювання рівня води і збільшення його у міру зростання молоді. В ставкових умовах передбачається створення мілководої зони, в якій молодь триматиметься в перші періоди після посадки.

Зростання риби пов'язано з інтенсивністю живлення, тому необхідно вести регулярний контроль за станом природної кормової бази у вирощувальних ставків. При вирощуванні в басейнах необхідно точно розраховувати кількість кормів, що вносяться, залежно від потреб молоді риб.

В період вирощування ведуть постійні спостереження за молоддю риб, проводять контрольні зважування і вимірювання. Дотримання всіх умов вирощування сприяє отриманню життєстійкого посадочного матеріалу.

Постійно здійснюють контроль за кормовою базою в ставках, в басейнах за годуванням і споживанням корма. Через кожні 5-10 діб проводять контрольні облови молоді і визначають її фізіологічний стан. Фізіологічний стан молоді визначають по картині крові, за змістом гемоглобіну і білка в сироватці крові, по біохімічному складу тіла, а також на вигляд. На підставі отриманих результатів планують правильне годування. Кінцевим продуктом вирощування є життєздатна памолодь для випуску в природні водоймища або цьоголітки для подальшого вирощування в нагульних водоймищах або басейнах до товарної ваги.

Посадковим матеріалом риборозведення є личинки, мальки, цьоголітки, однолітки і навіть дволітки. Ми вже говорили, що методи вирощування життєстійкої молоді різноманітні. Мальків, цьоголіток і однолітків вирощують в малькових і вирощувальних ставках, у вирощувальних озерах, в садках, лотках, басейнах, використовуючи широкий діапазон температури води.

Залежно від типу нагульного господарства зі своєю екологічною специфікою (море, водосховище, озеро, ріка), що характеризується багатовидовим складом рибного населення, використовують життєстійкий посадковий матеріал. У нагульні ставки, в яких немає сторонніх аборигенних риб, з метою прискорення отримання товарної риби також вселяють підрощену молодь.

Залежно від завдань господарювання процес вирощування посадкового матеріалу культивованих риб здійснюється за рахунок використання природних кормових безхребетних організмів водоймищ або за рахунок штучних кормів, або поєднання природних і штучних кормів.

Ставковий метод вирощування життєстійкого посадкового матеріалу цьоголіток і однолітків гарантує отримання планової кількості будь-якого виду риб. Ставкові риборозплідники і вирощувальні господарства, що працюють як відтворювальні комплекси, не дивлячись на збільшення матеріальних витрат на їх створення, компенсуються довговічністю і надійністю в експлуатації. У ставках для вирощування молоді можна використовувати інтенсивні технології, що сприяють багаторазовому збільшенню рибопродуктивності і виходу посадкового матеріалу в розрахунку з 1 га.

Біологічний процес зростання молоді в малькових і виросних ставках здійснюється переважно за рахунок споживання зоопланктону і зообентосу, сформованих екосистемою ставків, і за рахунок внесення спеціальних комбікормів. Споживання природних і штучних кормів, за відсутності хижаків, забезпечує високий відсоток виживання культивованої молоді від кількості вселених личинок і їх швидке зростання. Щільність посадки личинок в малькових і вирощувальних ставках з використанням додаткових кормів може досягати 0,1-0,5 млн. шт. /га і більше.

До недоліків можна віднести додаткові витрати на комбікорми, примусове постачання води, її аерацію за допомогою електроенергії, а також необхідність проведення превентивних заходів по недопущенню хижих та малоцінних «смітних» риб в екосистеми ставків і особливо профілактику захворювань риб. Необхідними є і заходи по відгону із ставків рибоїдних птахів, ссавців.

Озерний метод базується на використанні самовідновних кормових ресурсів малих озер (безрибних, карасевих або підготовлених хімічними методами) як вирощувальних водоймищ. Переваги методу обумовлені отриманням найбільш рентабельного посадкового матеріалу, порівняно з іншими технологіями, а в деяких випадках – можливістю пересадки життєстійкої молоді по наявному водотічному каналу з вирощувального в нагульне водоймище. Недоліки пов'язані з складністю управління деякими ланками біотехнічного процесу, особливо при необхідності швидкого вилову вирощеної молоді в безстічних озерах і меншими кількісними показниками виходу з 1 га акваторії в порівнянні із ставковим методом (в межах 8-30 тис. шт./га).

Заводський (індустріальний) метод вирощування життєстійкої молоді в лотках, басейнах, садках з керованим режимом абіотичного середовища і годівлею по біологічно обгрунтованим раціонам дозволяє цілорічно отримувати необхідну кількість рибопосадкового матеріалу в запланованій кількості. Щільність посадки при використанні висококалорійних комбікормів може досягати від 0,1-0,5 млн. шт. /м² на початку процесу підрощування до 5-10 тис. шт. / м² при його завершенні.

Недоліки пов'язані з подорожчанням собівартості життєстійкої молоді у зв'язку з необхідними витратами на високоякісні корми та ефективну роботу системи життєзабезпечення (застосування енергії на терморегулювання води, її аерацію, видалення метаболітів риб і т. п.).

Загальне призначення всієї біотехнології вирощування життєстійкої молоді – забезпечення нагульних господарств пасовищної і товарної аквакультури якісним посадковим матеріалом.