4.2 Вплив гідрохімічного режиму на риб (сольовий та газовий склад, активна реакція середовища рН).

Гідрохімічний склад залежить від хімічних властивостей води, її здатності розчиняти рідкі, тверді і газоподібні речовини.

Сольовий склад води. Мінеральні солі розчиняються у воді. Морська вода різко відрізняється від прісної води за своїм сольовим складом.

В морській воді розчинені хлористі солі, а в прісній переважають вуглекислі і сірчанокислі солі, від цього залежить жорсткість води. Сольовий склад води змінюється протягом року.

Сольовий склад впливає на всіх мешканців водоймищ, у тому числі і на риб. Від складу і кількості розчинених у воді мінеральних солей залежить розвиток одноклітинних водоростей – їжі для безхребетних тварин і риб. Риби безпосередньо з води можуть отримати фосфор, кальцій, магній, калій, сірку, залізо, мідь і інші елементи, необхідні для нормального зростання і розвитку організму. Проте, значний вміст у воді нітратів і нітриту є смертельним для риб. Розчинені у воді мінеральні солі підтримують у риб постійний осмотичний тиск, що забезпечує роботу всіх внутрішніх органів: всмоктування в кров через стінки кишечника, виділення продуктів обміну.

Для певного виду риб існує свій постійний сольовий склад, до якого він пристосувався в процесі еволюції. Одні риби здатні жити тільки в морській воді, інші тільки в прісній, а проміжна група пристосувалася жити як в прісній, так і в морській воді.

Риб, які витримують коливання солоності, називають евригалинними, а тих, які не переносять значні коливання солоності, називають стеногалинними.

Більшість риб, яких розводять в штучних умовах, є евригалинними.

Фізіологічно підготовлена до міграцій молодь лососів порівняно легко переходить від життя в прісній воді до життя в типово морській. Личинки і молодь осетрових риб володіють також евригалинністю. Вони здатні витримувати солоність води 5‰ без адаптації. Молодь осетрових у віці 50-60 діб при різкому переміщенні її з прісної води до солоної виживає при солоності 8-10‰, а під час поступової адаптації молодь виживає у воді з солоністю 13-16‰. Дорослі осетрові можуть жити у воді з солоністю вище 16‰. Напівпрохідні коропові (лящ, сазан, судак) на стадії ембріонального і раннього постембріонального розвитку здатні переносити солоність води в 5‰. Молодь цих риб витримує солоність до 12-14‰.

Газовий склад. Вміст у воді розчинного кисню змінюється залежно від температури води (з її пониженням підвищується розчинність кисню у воді).

Розчинний у воді кисень необхідний рибам для дихання. Вони асимілюють його з води, і через зяброві капіляри він поступає в кров, а вже в органах і тканинах відбуваються окислювально-відновні реакції.

По відношенню до вмісту кисню у воді всі риби діляться на 4 групи:.

1.Риби, що живуть у воді з високим вмістом кисню (лососеві – 6-8 мг/л);

2. Риби, що живуть при 6-7 мг/л, але здатні витримувати 5 мг/л (осетрові);

3.Риби, що здатні жити при невеликій кількості кисню – 4-5 мг/л (коропові);

4Риби, що живуть у воді з незначним вмістом кисню – 0,5 мг/л (карась).

З підвищенням температури води риби споживають більше кисню. Проте існує температурний поріг. При подальшому підвищенні температури води споживання кисню падає. У лососевих риб це відбувається при температурі води 20-23 °С.

Відмічено, що концентрації кисню впливають на білковий і вуглеводний обмін.

У нерестових лососевих річках насичення води киснем звичайно в межах нормального режиму. Отже, якщо температурний оптимум для живлення і зростання молоді лососів знаходиться в межах 7-18°С, то оптимальна концентрація кисню при нормальному насиченні складає 9,5-12 мг/л. Не дивлячись на відносно високу оксифільність, лососі стійкі до дефіциту кисню, причому порогова концентрація кисню з віком знижується. Вільні ембріони стальноголового лосося і веселкової форелі гинули при вмісті кисню 2,2-2,7 мг/л, однолітки – 2-2,5 мг/л, а дволітки – 1,5-2 мг/л. Інтервал концентрації кисню у воді, при якому споживання його майже не змінюється, В.І. Привольнєв назвав кисневою зоною адаптації. Ймовірно, при вирощуванні молоді лососів концентрація кисню в рибоводних басейнах не повинна зменшуватися до мінімального рівня, за яким настає зниження обміну.

Активна реакція середовища (водневий показник). Цей показник залежить від розчинених у воді різних хімічних речовин і визначається концентроцією в ній водневих іонів. Коливання рН у водоймищах бувають добові сезонні, річні. Великий вплив на рН має кисень. Дихання тварин і процеси гниття зменшують кількість кисню, що сприяє зниженню активної реакції середовища. При масовому розвитку у водоймищі фітопланктону рН знижується.

Найбільш сприятлива для життя риб при їх штучному розведенні, є нейтральна або слаболужна реакція середовища (рН – 7,0-7,5). При рН нижче 6,0 і вище 8,5-9,0 риби можуть загинути.

Води нерестових лососевих річок, як добре аерованих водоймищ, мають низькі концентрації СО_2, їх супроводить нейтральна або близька до неї реакція середовища. Підвищення або пониження рівня СО₂ в прямій залежності пов'язано із змінами рН. Зменшення величини рН або її збільшення вище за граничний рівень ускладнює використовування рибою кисню. Значення рН в межах 6-8 при вирощуванні лососів не викликає негативних явищ, хоча оптимальний рівень звичайно обмежують величиною 6,5-7,5. В більш кислому або лужному середовищі риба гірше використовує кисень.