7.3 Племінна робота в рибництві.

Штучне відтворення осетрових, лососевих, сигових, коропових та інших цінних риб, що базується на використанні мігруючих до місць нересту плідників, створює багато біотехнічних проблем, які долаються різними методами в умовах рибозаводів та нерестово-вирощувальних господарств.

При відборі риб як плідників, перш за все, використовують зовнішні фенетичні ознаки і морфо-фізіологічні показники. Проте можливостей для відбору необхідних плідників, серед природних популяцій, по науково-обгрунтованому переліку параметрів, рік від року стає все менше, а це впливає на якість штучного заводського відтворення, знижує ступінь гетерогенності культивованої молоді цінних риб.

У товарному рибництві для підтримки необхідного рівня продуктивності плідникове стадо формують відповідно до вимог племінної справи, що забезпечує реальну генетичну різноманітність і спадкову мінливість. Інструментами для цього служать відбір і комплекс селекційних методів, обгрунтованих ще в початку XX сторіччя В. Л. Іогансеном (1935).

Зокрема, в коропівництві критеріями для класифікації риб певної породи служать показники статури, віку, маси тіла, якості статевих продуктів, коефіцієнти наслідуваності, що втілюються у потомстві.

При стихійному формуванні маткових стад пеляді відбувається звироднілість, прояв інбредной депресії, що обумовлене близькоспорідненим розведенням. Малопродуктивні плідники продукують ікру з низькою виживаністю ембріонів, підвищенням мінливості однорідності ікринок у самок, збільшенням частки самців серед плідників інбредного потомства, досягаючи ненормальних співвідношень, наприклад, 1,0 самок і 1,7 самців, при оптимумі 1:1. Навпаки, впровадження методів племінної справи в сиговодство, у тому числі і в процес створення і експлуатації керованих маткових стад пеляді, дозволяє якісно вирішувати завдання реального підвищення продуктивності культивованих груп риб і загальних уловів при різних методах товарного рибництва (Андріяшева, 1998; Богерук, 2001).

Важливо і те, що від маткового стада пеляді, що міститься в ставку або в спеціально підготовленому озері, отримують від однакової кількості плідників ікри в 4-5 разів більше і кращої якості, ніж від риб, що вилучаються під час промислового лову на міграційних шляхах. На базах риборозведення, обладнаних басейнами і садками з проточною водою, насиченою киснем до 10-12 мг/дм³, від 100 кг плідників (співвідношення самок і самців 1:1) отримують від 2 до 8 млн. ікринок хорошої якості, а без басейнів – всього 0,5-0,6 млн. ікринок. Причому в першому випадку до 80% плідників в живому вигляді випускають назад в маткове водоймище на повторне (наступне) дозрівання. У другому – вся пелядь виловлюється як товарна продукція, чим підривається основа для стабільного забезпечення господарства продуктивними плідниками.

Прогрес культивування пеляді, а рівноцінно – і інших сигових риб, обумовлений темпами і якістю впровадження селекційно-племінної роботи. Оптимізація зональних племінних маткових стад сигових дозволить створити умови для збільшення масштабу товарного сиговодства. Об'єктивним прикладом селекційно-племінної справи можуть бути показники породи «Ропшинська пелядь», створеної і культивованої більше 30 років в Ленінградській області, яка явно перевершила пелядь з природних озерних популяцій.

Форелеводи Росії (Никандров, 2001) також вважають, що форелеві товарні господарства, розташовані на озерах, річках, водосховищах, морських затоках, на геотермальних і енергетичних джерелах, повинні не обтяжувати себе створенням і складом власних невеликих маткових стад, а використовувати племінний посадочний матеріал зональних форелевих племзаводів типу «Адлер» Краснодарського краю. Це обумовлено тим, що в зональному племінному господарстві вирішуються конкретні племінні завдання, створюється стабільність і однорідність селекційних досягнень, що забезпечує чистоту господарсько-корисних якостей форелі, властивих кожній породі: Дональдсона, Камлоопс, Адлер, Рофор та інших.

При проведенні комплексу селекційно-племінної роботи важливо дотримуватися принципу проведення оцінки самців і самок культивованих порід риб на основі власної продуктивності і продуктивності потомства. Метою такої оцінки є виявлення кращих в племінному відношенні плідників, здатних при оптимальному підборі давати потомство бажаної якості.

Великий внесок в розробку методів оцінки плідників коропа по власній продуктивності і по потомству внесли А.Д. Кузема, В.С. Цегельніков, Ф.Р. Мартишев, 3.А. Іванова, В.А. Коровін та інші. Така цілеспрямована робота враховує оцінку власної продуктивності плідників, оцінку по потомству в ембріональний і ранній постембріональний періоди онтогенезу. Потім оцінка плідників продовжується по потомству на першому році життя, а також по їх зимостійкості і величині товарної продукції потомства. Причому для племінного відтворення коропа Н.І. Маслова (2002) рекомендує використовувати природний спосіб відтворення, оскільки при заводському спостерігаються значні зміни в якісних показниках сперми і в гістоструктурі запліднених ікринок.

Одночасно слід зазначити, що сучасне осетрівництво, лососівництво, сиговодство повністю орієнтоване на заводське відтворення, яке постійно піддається коректуванню біотехніки рибоводного процесу.

Отже, чітка організація племінної роботи в рибництві України стимулюватиме впровадження сучасних досягнень науково-технічного прогресу в цей важливий додаток агропромислового комплексу.