Методологічні підходи до вироблення принципів управління

Загальні принципи менеджменту мають відповідати таким ви­могам:

• визначати загальні положення, властиві організаціям різних типів і видів;

• відповідати законам розвитку природи, суспільства і бізнесу;

• об'єктивно відображати сутність явищ і реальних процесів управління організацією;

• бути визнаними суспільством;

• принципи бізнесу мають бути відомі й зрозумілі членам органі­зації;

• принципи бізнесу мають постійно перевірятися і доводитися практикою, тому що вони мають характер гіпотези, якою оперують щодо постійно змінюваних об'єктів аналізу.

Питання 3. Методи менеджменту

Методи менеджменту - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей організації.

Розрізняють: економічні, адміністративно-правові і соціально-психологічні методи управління, які відрізняються способами і результативністю дії на персонал.

3.1. Економічні методи

Економічні методи є способами прямого впливу на персонал на основі використання економічних законів і забезпечують можливість впливу на майнові інтереси як окремих працівників, так і організації вцелом.

Найбільш поширеними формами прямої економічної дії на персонал є: матеріальне стимулювання (заробітна плата, премії); гарантії - це засоби і умови, за допомогою яких забезпечується здійснення наданих працівникам прав в області соціально-трудових стосунків; компенсації - це грошові виплати, встановлені в цілях відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з виконанням ними трудових або інших передбачених законом обов'язків; матеріальна допомога виплачується за рахунок прибутку у вигляді компенсацій в надзвичайних або екстремальних ситуаціях; пільги і привілеї; цінні папери.

Економічний вплив може здійснюватися на організацію в цілому через: інструменти податкової системи (ставка оподаткування, податковий кредит, податкові пільги); інструменти кредитної системи (ставка за кредитами, надання льготних кредитів, першочергове кредитування тощо); інструменти бюджетної системи (дотації, субсидії, державне інвестування тощо).

3.2. Адміністративно-правові методи

Адміністративно-правові методи є способами здійснення управлінських дій на персонал, заснованими на владних стосунках, дисципліні і системі адміністративно-правових стягнень.

Розрізняють такі основні способи адміністративно-правового впливу:

1. Організаційна дія заснована на дії ухвалених внутрішніх нормативних документів, що регламентують діяльність персоналу (статут організації, організаційна структура і штатний розпис, положення про підрозділи, колективний договір, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку).

2. Розпорядницька дія спрямована на досягнення поставлених цілей управління, дотримання вимог внутрішніх нормативних документів і підтримку заданих параметрів системи управління шляхом прямого адміністративного регулювання (накази, розпорядження, вказівки, інструкції)

3. Дисциплінарна відповідальність і стягнення. За здійснення дисциплінарного проступку, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків, працедавець має право застосувати наступні дисциплінарні стягнення: зауваження, догану, звільнення за відповідними підставами.

5. Матеріальна відповідальність сторони трудового договору настає за збиток, заподіяний нею іншій стороні цього договору в результаті її протиправної поведінки, дії або бездіяльності, якщо інше не передбачене Кодексом й іншими законами.

6. Адміністративна відповідальність і стягнення застосовуються у випадках здійснення адміністративних правопорушень, перелік яких з боку фізичних і юридичних осіб встановлений Трудовим Кодексом. За здійснення адміністративних правопорушень можуть встановлюватися і застосовуватися: попередження, адміністративний штраф, позбавлення спеціального права (наприклад, управління транспортним засобом), дискваліфікація

7. Кримінальна відповідальність набуває чинності у випадках скоювання злочинів, які характеризуються як суспільно небезпечні діяння у вигляді активних протиправних дій.