- •Vі. Орієнтовні питання до вступного екзамену
- •Інтегративна функція
- •4 Психофізіологічні основи програмування та реалізації поведінки
- •6. Психологічні ідеї від стародавніх часів до епохи Відродження
- •7. Психологічні ідеї XVII – xviiі століть. Новий час[ред. • ред. Код]
- •8 Психологічні школи на рубежі хіх – хх віків
- •9 Розвиток зарубіжної психології у хх столітті.
- •26. Порівняльна характеристика основних концепцій психодинамічної парадигми в психології: психоаналіз з.Фрейда, аналітична психологія к.Юнга та індивідуальна психологія а.Адлера.
- •10 Напрями розвитку психологічних знань у вітчизняній психології другої половини хіх – початок хх ст.
- •12 Основні передумови формування індивідуальних відмінностей
- •13. Людина в контексті ситуації. Параметри індивідуальної самосвідомості – способи інтерпретації ситуацій.
- •14. Індивідуальні передумови інтелектуальної та професійної компетентності.
- •Теорії вікового розвитку у вітчизняній та зарубіжній психології.
- •7. Погляд на розвиток психіки в. С. Мухіної
- •16 Психологічні особливості періоду немовляти, раннього дитинства та дошкільного віку.
- •32. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку дитини дошкільного віку та молодшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •33. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку підлітка та старшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •19. Підходи до проблеми вікової періодизації.
- •25. Загальна характеристика сенсорних та перцептивних розладів.
- •26. Загальна характеристика розладів емоційної сфери.
- •27. Загальна характеристика розладів вольової та праксичної сфер
- •29. Поняття про наукове дослідження, його типи, етапи та принципи.
- •31. Неекспериментальні методи дослідження
- •32. Основні методи кількісної та якісної обробки даних психологічного дослідження
- •33. Інтерпретація і представлення результатів психологічного дослідження
- •34. Основні психологічні ідеї та концепції існуючих підходів до управління організаціями
- •35. Соціально-психологічні механізми управлінської діяльності.
- •37. Внутрішньогрупові процеси в організації. Ефективність діяльності у группах
- •38. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів
- •1.3.5. Пам'ять. Види пам'яті
- •1.3.6. Увага. Властивості уваги
- •40. Мислення та мовлення в структурі пізнавальних процесів
- •1.3.4. Мислення. Індивідуальні особливості мислення
- •42. Загальна характеристика емоційно-вольових процесів
- •1.4.1. Емоції та почуття
- •1.4.2. Воля. Розвиток волі
- •44. Загальна будова та розвиток мотиваційної сфери людини.
- •Диспозиції (мотиви)
- •45. Темперамент. Історія концепту і типологія.
- •46. Характер: типологія та формування в онтогенезі.
- •47. Філософсько-психологічні концепції особистості. Філософсько-психологічна концепція (с. Л. Рубінштейн)
- •49. Основні наукові парадигми сучасної соціальної психології.
- •52. Психологічні характеристики великих соціальних груп.
- •54.. Соціально-психологічний клімат лікувальної установи. Складові психологічного клімату.
- •62. Визначте механізми створення сприятливого психологічного клімату в лікувальній установі.
- •55. Деонтологія і медична етика. Професійні психологічні деформації
- •68. Охарактеризуйте особливості системи етичних норм (медична таємниця, принципи медичної етики, клятва Гіпократа).
- •56. Психологічні аспекти психогігієни та психопрофілактики
- •77. Основні проблеми психопрофілактики
- •58. Організаційно-технологічні аспекти проведення індивідуальної консультативної бесіди.
1.3.6. Увага. Властивості уваги
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Функціяуваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називаютьуважністю.
Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.
Види уваги
За регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну уваги.
Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.
Головним збуджувачем довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов’язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.
Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги; долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
За спрямованістюувага буває зовнішня і внутрішня.
Зовнішня увага (сенсорна, рухова) – відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю.
Внутрішня увага (інтелектуальна увага) – спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги, мислення), психічних органів і переживань.
Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.
Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.
Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об’ктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єтів діяльності, й ндивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.
Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Існує певна закономірність, згідно з якою людина може тримати в полі своєї уваги 5 – 9 об’єктів.
Основні поняття і ключові слова: увага, функції уваги, види уваги, властивості уваги.