16 Психологічні особливості періоду немовляти, раннього дитинства та дошкільного віку.

Від 1-го місяця до 1 року.

Основне новоутворення цього віку: автономне мовлення.; довільні дії з оточуючими предметами.

До 1-го року мовлення дитини пасивне - вона сприймає інтонації, часто повторювані конструкції. Тим часом закладаються особливості мовленнєвих конструкцій за рахунок прагнення встановити контакт з дорослим, з яким поки що спілкується плачем, гугленням та жестами). Поява автономного мовлення і перехід від пасивного до активного стають передумовою кризи 1-го року. Автоном.мовл. називають "дитячим жаргоном" - діти "розмовляють" шифром, зрозумілим лише батькам. Автом.мовл. відрізняється багатозначущістю (одна і та сама вокалізація означає різні дії та предмети), мовл. не співпадає ні фонетично ні артикуляційно з мовленням дорослих.

Розвиток дитини проходить у декількох напрямках: формування перцепції та розвиток моторики (1) розвиток руху очей (2) формування акту хапання (3) розвиток загальних локомоцій (рухи, що дозволяють переміщатися у просторі). Вік немовляти є сенситивним періодом для розвитку моторики, що здійснюється за умови емоційно позитивного спілкування з дорослим.

За Ж.Піаже - сенсомоторна стадія інтелектуального розвитку.

Базова потреба (За Еріксоном) -: безпека, захищеність. Звідси формується базова (не)довіра до світу. Соціальна ситуація розвитку: ситуація зв'язку із дорослим. (За Виготським - соц.ситуація "МИ") - емоційний комфорт та захищеність. Протиріччя ситуації полягає у потребі дитиною у дорослому але відсутність шляхів керування ним. Протиріччя розв'язується протягом року, руйнуючи ситуацію "Ми". Провідна діяльність дитини:Емоційно безпосереднє спілкування дитини із дорослим.

Криза 1-го року: Не є гострою. Знаменується початком автономного та переходу до активного мовлення. 2 протиріччя: - сформований сенсорний рівень регулювання психіки, потреба переходу на перцептивний рівень. - є невербальний рівень спілкування зі світом, потреба у вербальному.

Якщо раніше регуляція здійснювалась на біол.рівні, зараз виникає протиріччя з верб.ситуацією, що заснована на наказі дорослого (чи самонаказі). Відбувається дезорганізація в регуляції => порушення біоритмів, зміна в емоц. сфері (вередування, плаксивість.)

ПЕРІОД РАННЬОГО ДИТИНСТВА

1-3 років.

Основне новоутворення цього віку: перші уявлення про себе: зачатки само-ідентифікації,-оцінки,-свідомості, статева ідентифікація.

Провідна діяльність дитини: Предметно-маніпулятивна діяльність.

Соціальна ситуація розвитку: сумісна діяльність з дорослим "дитина-предмет-дорослий". Спілкування - форма організації предметної діяльності. Активне оволодіння мовленням. 1 рік: знає 4-30 слів. 3,5 роки - >1000 сл.

На початку цього періоду складається предметне сприйняття, хоч і не точне і не до кінця осмислене. Функція дорослого - забезпечення широкого та різноманітного практичного ознайомлення з предметами. Вид мислення: наглядно-дійовий. Виникнення мети => спроби => нестійкий результат, що фіксується дитиною => "тренування" результату => "розуміння" закономірностей => перенос на інші ситуації. Характерне використання інструментів, відволікання та узагальнення, що спочатку проявляється в діях - закріплюється в словах. Перехід до наглядно-образного мислення.

Уява неактивна, має відтворювальний характер. Повторює дії дорослого. Образи виникають легко, використовують простіший вид створення образів уяви - аглютинацію (комбінування різнорідних елементів).

Формування волі, усвідомлення різниці між "повинен" та "хочу". За Еріксоном - формується автономія. Незалежність та самостійність.

Базова потреба - любов. Провідне значення - любов одного з батьків протилежної статі. 3 роки - вік виникнення Едипова комплексу (компл. Електри).

Криза 3-х років: криза соціальних відносин. Пов'язаний із становленням самосвідомості. Поява позиції "Я сам". Симптоми: негативізм (заперечення на вимоги дорослих), впертість, норовистість, свавілля, знецінювання дорослих (обзивання, сварки), протест-бунт, деспотизм.

Якщо криза протікає мляво - можлива затримка псих.розвитку.