52. Модерністські та постмодерністські тенденції у розвитку архітектури, літератури та мистецтва.

Наприкінці 19 – поч.. 20 ст. стиль модерн набуває поширення і в укр.. архітектурі, що виявилося в геометрично чітких лініях споруд, динамічності їх форм. У цьому стилі побудовано залізничні вокзали Львова, Києва, Жмеринки, Харкова, перший в Україні критий Бесарабський ринок. Найяскравішими постатями архітектурного модернізму були Жуков, Вербицький, Верьовкін. Пошуки та експерименти архітекторів-модерністів мали на меті забезпечити максимальну функціональність будівлі, зберігши при цьому чіткість ліній фасаду. В українській літературі першим модерністські гасла висунув 1901 р. поет Вороний, який на сторінках «Літературно-українського вісника» у програмному відкритому листі закликав повернутися до ідеї «справжньої запашної поезії», тематично і жанрово розширити існуючі в тогочасній літературі рамки. Естафету Вороного прийняла група галицьких письменників «Молода муза», яка 1907 р. оприлюднила свій маніфест, що мітив критичні зауваження щодо реалізму в літературі та орієнтувався на загальноєвропейські зразки та тенденції. Постмодернізм– світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 ст. приходить на зміну модернізму. Цей напрям – продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно-філософських, економічних, політичних. Цей напрям в мистецтві: культ незалежної особистості, потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого, прагнення поєднати, взаємодоповнити істини багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій, бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, використання підкресленого ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя. Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Андруховича, Іздрика, Дереша, Ульяненка, Процюка, Забужко. В творчості київської генерації укр.. архітекторів все частіше зустрічаються прояви постмодерну та хай-теку, як віддзеркалення глобалізації процесу розвитку світової архітектури. В нових будовах стильового спрямування вдало використовується нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традицій будівельних матеріалів, так і нових – легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали :готель Хрещатик) і багато інших новітніх будов. Реконструкція та оновлення майдану Незалежності в м. Києві також стала знаковою подією, бо утвердила архітектурно-художні символи нового іміджу суверенної україни.

54. Наука та освіта в сучасній Україні.

У 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про освіту», що визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави й передбачив кардинальні зміни в її роботі. Відповідно до закону, а також внесених до нього змін і доповнень (1996) освіта в сучасній Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, реальної взаємоповаги між націями та народами. Система освіти в державі досить розгалужена й передбачає дошкільну та загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну, вищу й післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру та самоосвіту. З 1996 р реформа освіти в Україні набула конституційного забезпечення. Конституція України юридично закріпила процеси демократизації освіти в нових суспільно-політичних умов розпаду СРСР. Повна загальна середня освіта визначалася в ній не тільки гарантованою, а й обов’язковою. Вже на початку 1990-х рр.. у системі вищої освіти України виникло близько 500 недержавних навчальних закладів, 100 з яких мали юридичний статус. У нове тисячоліття Україна вступила з розвиненою системою освіти. В її арсеналі 48 тис. закладів та установ, у яких навчається майже 15 млн. учнів та студенті, працює понад 2 млн. фахівців. Понад 20 провідних закладів освіти держави мають статус національних. Протягом 1990-х рр.. зроблено такі важливі кроки в царині освіти, як відкриття в Києві Національної академії управління, Міжрегіональної академії управління персоналом, Академії фінансистів і Донецьку, ряду нових університетів. У 1996 р. вищі навчальні заклади залишило понад 5 тис. викладачів, зокрема близько 2 тис. кандидатів та докторів наук. Було втрачено зв’язки освітян із промисловими підприємствами. Незалежна Україна одержала в спадок досить високий науковий потенціал. Це передусім Національна академія наук, сотні галузевих науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів. За науковим потенціалом Україна посідала, за класифікацією ЮНЕСКО, 7 місце в світі.