- •1.Предмет, методи дослідження та завдання курсу історії.
- •2. Матеріальна і духовна культура
- •3. Поняття культури та цивілізації
- •4. Поняття національної культури.
- •5. Первісна культура на території України
- •6. Трипільська культура та її роль в розвитку укр.. Культури
- •7. Вплив кочових народів на процес формування укр.. Культури
- •8. Внесок античних колоній пн Причорномор’я
- •9. Міфологія та релігія давніх слов’ян
- •10. Запровадження християнства в кр.
- •11. Писемність та освіта в кр. Літопис як феномен давньоруської культури
- •12. Література кр. «Слово о полку Ігоровім»
- •13. Образотворче мистецтво, іконопис та музична культура кр
- •14. Сакральна архітектура та містобудування кр
- •15. Галицько-Волинське князівство – спадкоємиця кр
- •16. Архітектура, мистецтво та містобудування гв князівства
- •17. Особливості розвитку культури в складі Великого князівства Литовського
- •19. Релігійне життя в Україні в 14-16 ст.
- •20. Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу та Реформації
- •21. Церковні братства і братські школи
- •22. Поширення книгодрукування. Острозька Біблія
- •23. Острозький культурно-освітній осередок. Острозька Академія
- •24. Києво-Могилянська академія
- •25. Феномен укр.. Козацтва
- •26. Козацькі літописи, укр.. Народні думи та пісні
- •27. Укр. Барокова культура
- •28. Архітектура укр.. Бароко
- •29. Укр. Культура доби Гетьманщини
- •30. Література та мистецтво України другої пол.. XVII-XVIII ст..
- •31. Сковорода – видатна, знакова постать в українській літературі.
- •32. Національно-культурне відродження в Україні кінця XVIII – поч. XIX. Історія Русів
- •33. Велична постать т. Шевченка в українській і світовій літературі.
- •34. Класицизм в українській архітектурі XIX ст.
- •35. Національно-культурне відродження в західноукраїнських землях в XIX ст.. «Руська трійця»
- •37. Розвиток української літератури у XIX ст.
- •38. Образотворче мистецтво, музика, театр в XIX ст..
- •39. Розвиток української освіти і науки у XIX ст..
- •40. Франко – видатний діяч українського національно-культурного руху кінця 19
- •41. Національна своєрідність української культури кін XIX – поч. XX ст.
- •42. Розвиток української культури у радянську добу періоду станілінізму.
- •43. Особливості культурного піднесення у 1917 – 1920-х рр..
- •44. Особливості розвитку української культури у 20-30-х рр.. XX ст..
- •45. Розвиток української літератури у 20-30-х рр..
- •46. Становище церкви в 20-30-х рр. XX ст..
- •47. Хрущовська «відлига». «Шестидесятники».
- •48. Український кінематограф 20 ст: здобутки і втрати.
- •49. Українське мистецтво 20 ст.
- •50. Наука та освіта в радянській Україні.
- •51. Становище національної культури в сучасній Україні.
- •52. Модерністські та постмодерністські тенденції у розвитку архітектури, літератури та мистецтва.
- •54. Наука та освіта в сучасній Україні.
- •55. Розвиток укр.. Літератури на межі 20-21 ст.
- •56. Сучасне релігійне життя України.
- •57-58. Київ. Культурно-історичні пам’ятники.
- •59. Українська діаспора.
- •60. Культура українського народу в контексті європейської та світової культур.
26. Козацькі літописи, укр.. Народні думи та пісні
Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —книжна, близька до народнорозмовної. Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII — початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси їх умовна назва — «козацькі», «козацько-старшинські» літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Самовидця (про події 1648 — 1702 років, вірогідний автор — Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 — 1700 років). В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав. Джерелами козацьких літописів були давні українські літописи, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові офіційні і приватні листи, акти, грамоти, універсали), твори чужоземних істориків, народні легенди, перекази тощо. Думи та історичні пісні Бандурист Остап Вересай, (1803—1890) У XV—XVI століттях історичні думи та пісні стають одним з найяскравіших явищ української народної музики, своєрідним символом національної історії та культури. Як зазначав арабський мандрівник Павло Алепський (мемуарист, син Антіохійського патріарха), який у 1654 і 1656 роках побував в Україні:«Спів козаків тішить душу і зцілює від журби, бо їх наспів приємний, йде від серця і виконується мовби з одних вуст; вони пристрасно люблять нотний спів, ніжні і солодкі мелодії». Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція історичних та величальних пісень, що були дуже поширені ще в умовах князівського побуту Київської держави. У них звичайно прославляли князів, походи та інші історичні події. Так, ще в XI ст. співали князям Мстиславу, Ярославу та іншим «славословія». У літописах міститься багато вказівок також на виконання різних історичних оповідей про походи «на греки і хозари», про «свари і бійки князів» тощо. Творцями і виконавцями історичних пісень та дум, псальмів, кантів називали кобзарями. Вони грали на кобзах чи бандурах, які стали елементом національного героїчно-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу. Величезна увага в думах приділена боротьбі з турецькими та польськими поневолювачами. До «татарського» циклу відносяться такі відомі думи, як «Про Самійла Кішку», «Про трьох братів Азовських», «Про бурю на Чорному морі», «Про Марусю Богуславку» та інші. В «польському» циклі центральне місце займають події Народно-визвольної війни 1648—1654 років, велике місце приділене народним героям — Нечаєві, Кривоносові, Хмельницькому. Згодом з'являються нові цикли дум — про шведчину, про Січ та її руйнування, про канальські роботи, гайдамаччину, панщину і про волю. Козак Мамай з бандурою — символ співучої душі українського народу Уже в XIV—XVII та XVIII ст. українські музиканти прославилися за межами України. Їх імена можна знайти в хроніках тих часів серед придворних музикантів, зокрема при дворі польських королів чи російських імператорів.[3] Найвидатніші давні кобзарі — Тимофій Білоградський (відомий лютнист, 18 ст.), Андрій Шут (19 ст.), Остап Вересай (19 ст.) та ін.