4. Поняття національної культури.

Національна культура тісно пов’язана з поняттями «нація», «етнос» і становить сукупність економічних, політичних, побутових, мовних, обрядових, моральних та ін чинників; це сукупність символів, вірувань переконань цінностей, норм зразків поводження, які характеризують духовне життя людського співтовариства в тій або іншій країні, державі. В Україні культура бере свій початок з часів Трипілля. головним фактором творення людського в людині є мова. Саме людська мова є основою загальнолюдського в розмаїтті культур. Отже, розмаїття, багатоманітність культур зумовлені тим, що мова як основний елемент культури є завжди мовою певної нації. У національній культурі особливості виявляються не лише в мові, а і в інших чинниках: у побуті, національній самобутності життєвого матеріалу, який відображається у творах духовної культури, фольклорі, літературі та ін. Таким чином, у національній культурі відбивається насамперед спосіб світосприйняття народу, його світорозуміння, що особливо позначається на мистецтві та філософії.

5. Первісна культура на території України

За найновішими даними, людина з'явилась на Землі понад двох мільйонів років тому. Надзвичайно важливу роль у з'ясуванні цієї дати відіграли розкопки 60-80 рр. нинішнього століття у Південно-східній і Східній Африці, проведені доктором Л. Лікі та його послідовниками в Олдувайській ущелині (Танзанія). З еволюцією людини відбувалися зміни і в організації первісного ладу. Першою формою суспільно-економічних відносин було «первісне людське стадо» - умовна назва первісного людського колективу, що безпосередньо прийшов на зміну зоологічному об’єднанню найближчих тваринних предків людини. Період існування первісного стада – час становлення людини сучасного антропологічного типу. Найдавніші люди займалися в основному збиральництвом і мисливством, застосовуючи перші знаряддя праці – гострі сколи з гальки, ручн рубила з каменю ін. Велику роль відігравав вогонь. Основою виробничих відносин первісного ладу була суспільна власність на засоби виробництва.

6. Трипільська культура та її роль в розвитку укр.. Культури

У 1896 році В.Хвойка проводить розкопи в селі Трипілля, де виявляє пам’ятки тієї ж культури, що й знайдена ним у Києві. Це було автохтонне населення (предки слов’ян), яке жило на території Середньої Наддніпрянщини. Трипільська культура (5400-2750) є містком між епохами каменю та бронзи, тому вірно було б виділяти в ній 2 періоди: перший зв’язаний з кам’яним віком, другий – з віком мідним. Перший – період примітивності у формах посуду, використання знарядь праці з кременю або каменю. У цей час більше розвинено землеробство, а скотарства майже немає. Більш розвиненими галузями були полювання, рибальство, збиральництво. Другий - період використання знарядь праці і зброї з міді, менш примітивної кераміки. Крім того, вже починають закріплюватися патріархально-родові відносини, хоча є думка, що такі відносини виникли раніше внаслідок того, що чоловіки вже тоді грали велику роль у скотарстві та полюванні, крім того, лісний характер землеробства потребував великих затрат сил, що було неможливо для жінки. На території Трипілля зустрічалося два типи жител. По-перше, це землянки, по-друге, це наземні глинобитні житла.