975741

Фізичний розвиток дітей

Висновок: Враховуючи дефіцит маси тіла по відношенню до довжини і клінічні симптоми зниженого харчування у даного новонародженого, можна поставити діагноз внутрішньоутробної гіпотрофії. Це підтверджує наявність хронічного запального процесу у матері та обтяжений перебіг вагітності.

5.5.Семіотика порушень фізичного розвитку дітей

В клінічній педіатрії досить часто зустрічаються різні порушення фізичного розвитку дітей, оскільки дитячий організм дуже чутливо реагує на зміни оточуючого середовища. В результаті цього інтенсивність фізичного розвитку може суттєво змінюватися. Серед різних клінічних форм порушень фізичного розвитку, які викликають найбільшу увагу лікарів і батьків, важливе місце посідає затримка зросту.

Поширеність затримки зросту серед дітей і підлітків та частота виявлення окремих її форм досить варіабельні. В нашій країні у 3,5% дітей спостерігається затримка зросту, причому вона зустрічається у 2 рази частіше у міських школярів, ніж у сільських, у хлопчиків — в 1,5-2,5 раза частіше, ніж у дівчаток, серед підлітків — в 3,5 раза частіше у хлопчиків із профтехучилищ, ніж у школярів загальноосвітніх шкіл.

Епідеміологічні дослідження, проведені в інших країнах, показали, що затримка зросту зустрічається у 1-16% дітей. Таке високе варіювання пов'язане з відсутністю єдиного методу оцінки довжини тіла і підходу до визначення межі між нормальним і низьким зростом (табл. 12).

Навіть при використанні центильного і сигмального методів діагностика затримки зросту проводиться по-різному (при зрості, нижчому 10-го або 3-го центилів, нижчому -15, -28 або -35), тому визначена частота різних форм затримки зросту така варіативна. Крім того, опубліковані дані стосуються різних контингентів дітей і тому порівняння їх утруднене.

Якщо величина зросту менше межі 3-го центиля або Х-35, то такий стан називають нанізмом (карликовість). Величини довжини тіла, що знаходяться в межах від Х-2,55 до Х-35, називають субнанізмом. Серед дітей з затримкою зросту 57,5% мають зріст, нижчий середнього, 37,3% — низький, або субнанізм, і 5,2% — дуже низький, або нанізм. Тому згідно з наведеними даними, визначення поширеності затримки зросту серед дітей і підлітків залежить перш за все від критеріїв оцінки зросту.

Влітературі активно дискутується питання про причини затримки зросту

Удітей.

Затримка зросту у дітей в багатьох випадках є поліетіологічною. Існує багато факторів, що регулюють процеси зросту(генетичні, середовищні, ендокринні, соціально-економічні та ін.). Інтенсивність їх впливу в різні періоди

Розділ5_

розвитку дитини неоднакова.Тому важливо встановити головну причину затримки зросту на момент обстеження, оскільки від цього залежить лікувальна тактика.

* Частина від загальної кількості обстежених дітей.

Вважають, що на затримку зросту у дітей впливають не менше 8 основних причин (22 різні форми).

Умовно до першої групи причин затримки зросту належать діти з ендокринопатіями і ураженнями головного мозку, що спричиняють порушення функції гіпоталамусу, яке врешті-решт проявляється зміною секреції гормонів гіпофіза. До пубертатного періоду швидкість зросту визначається впливом соматотропного гормону гіпофіза, тиреоїдних гормонів і меншою мірою інсуліну. В пубертатному періоді домінуючий вплив на процес росту мають статеві гормони (в першу чергу андрогени). При порушенні секреції вказаних гормонів виникає гіпофізарний, тиреогенний, церебральний (гіпоталамічний) та інші форми нанізму. Порушення процесу росту спостерігається також у хворих на цукровий діабет. До цієї групи належать також форми затримки зросту, пов'язані з гіперплазією тимусу та імунною недостатністю (табл. 13).

До другої групи належать спадкові захворювання, для яких затримка зросту є провідним симптомом і зберігається, незважаючи на лікування (ахондро­ плазія, дізостози, синдроми Шерешевського-Тернера і Рассела-Сільвера та ін.).

82

Фізичний розвиток дітей

Третю групу причин затримки зросту становлять хронічні захворювання різних органів та систем дитячого організму, які обумовлюють порушення росту скелета за рахунок порушення гемодинаміки, оксигенації тканин, тривалої інтоксикації та інших патогенетичних механізмів. Тривалий перебіг деяких захворювань травного каналу, серця, нирок, печінки, легень та інших органів може бути причиною соматогенного нанізму у дітей (табл. 13).

Четверту групу становлять діти, у яких затримка зросту обумовлена порушенням всмоктування (хвороба Крона, виразковий коліт та ін.) і засвоєння харчових продуктів, а також порушеннями обміну речовин внаслідок ферментопатій (табл. 13).

До п'ятої групи належать діти з затримкою зросту спадково-конститу­ ціонального генезу. Для дітей цієї групи характерні пізнє статеве дозрівання і типовий сімейний анамнез (низький зріст батьків).

Шосту групу становлять діти, причиною затримки зросту у яких є хронічна екзогенна інтоксикація свинцем, фосфором, вісмутом та іншими хімічними речовинами, що впливають на росткову хрящову тканину.

До сьомої групи причин затримки зросту у дітей належить кількісно недостатнє або якісно неповноцінне харчування, що призводить до білковоенергетичної недостатності, порушення обміну речовин і процесу росту (табл. 13).

До восьмої групи входять діти з так званою психосоціальною низькорос­ лістю. Ця форма затримки зросту вивчена недостатньо. Поряд з наявністю великої кількості соматогенних факторів, що затримують зріст дитини (поганий догляд і харчування, частий травматизм, недостатнє лікування гострих і хронічних захворювань), деякі дослідники вважають, що основною причиною патології є зворотній гіпосоматотропізм.

Найбільш поширеною формою затримки зросту у дітей є спадковоконституціональна, яка становить 6%, в тому числі субнанізм і нанізм — 2,59%.

Таким чином, наведені дані свідчать, що у дитячому віці має місце значна поширеність затримки зросту, яка однаково часто зустрічається серед хлопчиків і дівчаток. Найбільш частою формою низькорослості є спадковоконституціональна затримка зросту.

Даних літератури про поширеність серед дітей високорослих мало. В тих випадках, коли величина зросту перевищує Х+38, мають на увазі гігантизм, а якщо знаходиться в межах від Х+2,58 до Х+38, — субгігантизм. Високий (прискорений) зріст, який на +25 перевищує середні показники зросту, спостерігається у 6,5% міських і 8,8% сільських школярів.

Останнім часом у розвинутих країнах відмічається тенденція до збільшення кількості дітей з надмірною масою тіла (НМТ) усіх вікових груп. За даними ВООЗ, ожиріння зустрічається у 20% дорослих і у 10-18% дітей, причому 80% Дорослих хворіють на ожиріння з дитинства. Статистичні дані свідчать, що з кожним роком поширеність тучності серед дітей збільшується приблизно на

83

Розділ _5

1%. Частота дистрофій серед дітей першого року життя з надмірною масою тіла у деяких містах нашої країни становить 3-16,7%, в окремих районах Англії

— 16,7%, Швеції — 21,5%.

Серед інших клінічних форм порушення фізичного розвитку дітей першого року життя важливе місце посідає гіпотрофія. Серед дітей першого року життя гіпотрофія діагностується у 7,4-13,7%. Але слід відзначити, що поширеність гіпотрофії, особливо її тяжких форм, в дитячій популяції останніми роками значно зменшилась.

Залежно від особливостей клінічного перебігу та величини дефіциту маси тіла розрізняють три ступені гіпотрофії, характеристика яких наведена в табл. 14.

Як вже зазначалось, важливою характеристикою фізичного розвитку дітей є його гармонійність.

84

Фізичний розвиток дітей

До групи з гармонійним фізичним розвитком належать діти, у яких маса тіла та окружність грудної клітки відповідають даній довжині тіла або відрізняються на одну «сигму» (+18), а також ті, у яких маса тіла збільшена на 1,1-28 за рахунок розвитку мускулатури. Дисгармонійно розвинутими вважають дітей, у яких маса тіла і окружність грудної клітки більші від належних за рахунок збільшеного жировідкладання або менші на 1,1-25. Діти з перевищенням або зменшенням цих показників на 2,18 зараховуються до групи з різко дисгармонійним розвитком.

Аналіз результатів проведених досліджень показав, що кількість гармонійно розвинутих дітей становить 68,04%, надмірну масу тіла за рахунок підвищеного жировідкладнення мають 6,38% дітей, в тому числі різко дисгармонійно розвинутих 1,7%. У 25,58% обстежених дисгармонійний розвиток пов'язаний з дефіцитом маси тіла (22,73% — дисгармонійних і 2,85% різко дисгармонійних). Звертає увагу те, що високий процент дисгармонійності фізичного розвитку (14,6% хлопчиків і 23,3% дівчаток) обумовлений недостатнім розвитком окружності грудної клітки, що, напевно, пов'язано з недоліками в організації 1 недостатнім контролем за проведенням фізичного виховання дітей.

Слід відмітити, що у дисгармонійно розвинутих дітей за р а х у н о к відставання маси тіла і окружності грудної клітки відмічаються значно нижчі показники спірометрії (81,2%) і динамометрії (78,4%), за рахунок перебільшення маси тіла — відповідно у 86,3 і 79,8%. Зазначене потребує особливої уваги до Дисгармонійно розвинутих дітей при організації фізичного виховання.

85

озділ_5 .

В клінічному плані важливо відзначити, що у підлітків з негармонійним ізичним розвитком спостерігаються більш високі показники загальної атологї. Так, загальна патологічна ураженість у підлітків із гармонійним ізичним р о з в и т к о м становит ь 1258,9+32,5 (на 1000 обстежених), з егармонійним — 1455,4+30,5 (Р<0,05). При цьому у підлітків з негармонійним ізичним розвитком істотно вища поширеність деяких захворювань. Зокрема, структурі патології у них переважає затримка статевого розвитку, гіперплазія щтовидної залози, порушення постави.

Таким чином, в сучасних умовах у дітей досить часто зустрічається егармонійний фізичний розвиток. Дітей з негармонійним фізичним розвитком лід розглядати як «групу ризику», оскільки показники загальної патологічної раженості різних органів і систем організму у них істотно вищі.

'.б. Біологічна акселерація розвитку дітей

Акселерація — це комплексний органічний процес, що характеризується грискоренням психічного і фізичного розвитку, фаз розвитку і подовженням іеріоду нормальної функціональної здатності людини в усіх вікових групах. Іроцес прискорення вікового розвитку відбувається шляхом зрушення лорфогенезу на більш ранні стадії онтогенезу. Акселерація демонструє тозитивні біологічні і соціальні зрушення в житті підростаючого покоління.

Термін «акселерація» (від англ. acceleration — прискорення) ввів в широку ірактику шкільний лікар з Лейпціга Е. Кох в 1935 р.

Основні прояви акселерації в дитячому віці полягають в першу чергу в збільшенні довжини і маси тіла новонароджених. За деякими даними, з 1939 по 1968 р. маса тіла новонароджених збільшилася на 500 г, а довжина тіла — на 2 см. За останні 40-45 років ці ж показники збільшилися відповідно на 300 г і 1,2 см. В теперешній час кількість дітей, які народжуються з великою масою тіла (понад 4000 г), збільшилася з 5 до 12-16%.

Крім того, у дітей на першому році життя спостерігаються більш інтенсивні прибавки в масі і довжині тіла. Так, якщо 20 років тому вважали, що щомісячна прибавка маси тіла в першому півріччі життя дитини становить 600 г, то в даний час — 800 г. Зараз зріст однорічних дітей в середньому на 1,5-5 см, а маса тіла на 1-2 кг більші, ніж 50 років тому.

Відмічається раніше прорізування молочних зубів і раніша заміна їх постійними. Прорізування перших молочних зубів відбувається на 2-4 міс. раніше, а їх заміна на 1 рік раніше, ніж у дітей минулого століття. Ще С.Х.Хотовицький (1847) писав, що перші молочні зуби прорізуються в 30-40 тиж. (тобто в 7,5-10 міс).

Спостерігається більш виражена прибавка в масі тіла і зрості у дітей дошкільного і шкільного віку, збільшення довжини тіла у нинішнього

86

Фізичний розвиток дітей

покоління, порівняно з попереднім. За останні 100 років зріст підлітків збільшився в середньому на 15-20 см. Показники фізичного розвитку учнів у 1962 р. (Г.П.Сальникова, 1965), порівнюючи з даними Ф.Ф.Ерісмана (1925), який одним з перших досліджував фізичний розвиток 26 тис. дітей і підлітків у 1889 р., значно вищі: довжина тіла — на 9-21 см, маса тіла — на 4,4-16,7 кг, окружність грудної клітки — на 3-9,6 см. (Нижча межа зрушень стосується дітей молодшого шкільного віку, верхня — учнів старшого шкільного віку).

Характерне більш раннє «схрещування» величин окружності голови і грудної клітки. За даними М.П.Гундобіна (1906), «схрещування» відбувається на 9-Ю-му місяці життя дитини, за даними М.Д.Орлова (1937) — на 6-му місяці, тоді як Р.Б.Коган і С.Н.Левітін (1960) спостерігали «схрещування» вказаних величин на 2-3-му місяці життя.

Відмічається більш рання поява ядер закостеніння у хлопчиків і дівчаток. В цілому закостеніння скелета у дівчаток закінчується на 3 роки, а у хлопчиків на 2 роки раніше, ніж у 20-30-ті роки нашого століття (І.Н.Усов, 1984).

Спостерігається прискорення статевого дозрівання, значно раніша поява менархе (менструацій). Якщо в 1885 р. менструація наставала в 16-17 років, за даними Ф.Ф.Ерісмана, то в даний час — в 11-13 років. За даними А.Зельцлер (1968), на початку нинішнього віку менархе спостерігалось у дівчаток у віці 15-16 років, а в 1956-1958 рр. — у 12-13 років. За зведеними даними, кожні 10 років менархе прискорюється на 4-6 міс.

Єдиної теорії, що пояснює причини акселерації, до теперешнього часу нема. Найвідоміші гіпотези можна умовно розподілити на декілька груп, підсумованих Ю.П.Лисициним (1973) таким чином:

I. Фізико-хімічні теорії:

—геліогенна (вплив сонячної радіації);

—радіохвильова, магнітна (вплив магнітного поля);

—космічної радіації;

—підвищеної концентрації вуглекислого газу, пов'язаної з поширенням виробництва.

II.Теорії окремих факторів умов життя:

—аліментарна;

—нутритивна;

—підвищеної інформації.

III.Генетичні теорії:

—циклічних біологічних змін;

—гетерозиса (змішення популяцій).

IV. Теорії комплексу факторів умов життя:

—урбаністичний вплив;

—комплексу соціально-біологічних факторів.

Розглянемо коротко найбільш загальні положення деяких гіпотез акселерації.

87

Розділ 5 ...

Геліогенна гіпотеза запропонована в 1935 р. Е.Кохом. Згідно з нею підсилений ріст обумовлений дією на організм променевої енергії, і сонце є джерелом первинного подразника. Під час інтенсивної інсоляції підсилюється вироблення в шкірі активної форми вітаміну D (кальциферолів), який, впливаючи на процеси закостеніння, сприяє прискореному розвитку дітей. Крім цього, прискореному росту сприяє широке застосування вітаміну О для профілактики рахіту у дітей.

Радіохвильова гіпотеза запропонована ТгеіЬег у 1941 р. і пояснює акселерацію значним поширенням будівництва радіостанцій на початку 20-х років. На думку автора гіпотези, радіохвилі, які постійно пронизують наше тіло, суттєво активують гормон росту, що більш активно і значно раніше проявляє свій вплив на дитячий організм.

Останнім часом увагу привертає гіпотеза підвищеної концентрації вуглекислого газу в атмосфері. За думкою деяких дослідників, збільшення в останнє десятиріччя в атмосфері Землі, особливо в містах, кількості вуглекислого газу сприяє витягуванню тіла в довжину, в першу чергу швидкому збільшенню грудної клітки, внаслідок чого починається інтенсивний ріст всього організму.

Аліментарна гіпотеза, запропонована Ьепгв 1959 р., причинами акселерації вважає зміни в характері харчування. Як приклад Ьепг наводить дані, що за останні 100 років вживання м'яса в раціоні харчування збільшилось майже в 4 рази, а вершкового масла в 1,5 рази. Збільшення вживання білків (м'яса) і жирів протягом останніх десятиріч призводить до підсилення росту шляхом впливу на ендокринну систему.

Слід відмітити, що більш як 200 років тому М.В.Ломоносов в трактаті «О размножении и сохранении российского народа» (1761) звернув увагу на залежність фізичного розвитку і характеру харчування. Він писав, що «самоїди, які харчуються переважно м'ясом, високі, широкоплечі і сильні, а лопарі, що

передбачає прискорення росту за рахунок збільшення надходження в організм вітамінів і мінеральних солей, які стимулююче впливають на ріст.

Гіпотеза гетерозису пояснює причину прискорення росту зміною генетичного складу популяції внаслідок збільшення долі гетеролокальних шлюбів між індивидами з різних етнотериторіальних груп. На гетерозис як причину акселерації вказують багато вітчизняних і зарубіжних вчених.

Найбільш повне уявлення про причини акселерації представила А.Зельцлер у 1968 р. Узагальнивши різні гіпотези, автор дійшла висновку, що стимулювати акселерацію можуть зовнішні впливи, такі як харчування, клімат, черговість дитини серед братів і сестер, урбанізаційна травма, фізичне і розумове навантаження, поінформованість з питань статі і статевого життя, «американізм» (прискорений темп життя, збільшення тривалості світового дня за

88

Фізичний розвиток дітей

рахунок інтенсивного освітлення, загальний безпечний стан, інтенсивний вуличний рух, нагромадження шумів) та поєднання різних подразників. Крім того, важливе значеня має вплив залоз внутрішньої секреції (відмічено підвищення функціональної активності щитовидної залози, можливо, під впливом жирної і білкової їжі), а також генетична (конституціональна) схильність.

Останнім часом було зроблено висновок про три провідні рівні реалізації акселерації розвитку: екологобіологічний, біосоціальний, соціобіологічний.

Екологобіологічний рівень обумовлений сонячною активністю, яка має циклічний характер, а також пов'язаний з численними стихійними лихами — землетрусами, паводками і т.д.

Біосоціальний рівень пов'язаний з генетичними факторами, які проявля­ ються акселерацією розвитку при змішенні раніше ізольованих груп людей в популяції, що призводить до гетерозису.

Соціобіологічний рівень реалізації акселерації розвитку забезпечується впливом соціальних і економічних умов життя людини.

Однак, незважаючи на велику кількість запропонованих гіпотез, остаточні механізми акселерації залишаються невиясненими. Очевидно, акселерація розвитку обумовлена дією численних факторів. Саме цю точку зору поділяють

вданий час більшість дослідників.

Узв'язку з прискоренням росту і дозрівання людини виник ряд важливих соціальних, медичних та гігієнічних проблем. Причому, якщо акселерацію 1012 років тому назад оцінювали позитивно, то в даний час зростає інформація про її негативний вплив як на організм, так і на соціальну поведінку дитини.

Акселерація поставила надто важливі соціальні питання. При цьому слід відмітити, що поряд із фізичною та інтелектуальною акселерацією соціальний розвиток дітей не прискорюється. Дитинство затягується (в соціальному розумінні), знижується відповідальність за свої вчинки. Збільшуються «ножиці» між фізичною та соціальною зрілістю, інтелектуальним та духовним рівнем.

Високий рівень фізичного розвитку і психологічні особливості підлітків — легка збудливість нервової системи, емоційність, нездатність активно гальмувати емоційні прояви у поведінці і фізіологічні потяги, переоцінка своїх можливостей і недооцінка зовнішньої безпеки поряд з низькою соціальною відповідальністю стали причиною збільшення кількості правопорушень серед Дітей та підлітків і призвели до зростання злочинності.

Надзвичайно актуальною стала необхідність більш раннього статевого виховання дітей, оскільки збільшився розрив між віком початку статевого Дозрівання і досягненням соціальної зрілості.

Таким чином, акселерація поставила перед педагогами, лікарями, батьками нові завдання, вирішення яких має важливе державне і соціальне значення.

Прискорений фізичний розвиток має також важливий медичний аспект. Як випливає з третього закону росту і розвитку М.П.Гундобіна (1906), «каждьій

Розділ^

орган, а следовательно, и весь организм в период усиленного роста обладает наименьшей стойкостью в борьбе с вредными моментами...», тому різні, навіть незначні впливи можуть призвести до патології і затримки фізичного розвитку.

Крім цього, прискорений розвиток часто проходить не гармонійно, а з вираженою гетерохронією розвитку основних соматотропних ознак, що утруднює визначення функціонально-адаптованих сил, ступеня біологічного дозрівання організму, збільшує можливість порушення здоров'я. Це ставить завдання перегляду програми фізичного виховання, уточнення норми фізичних навантажень, обгрунтування оптимальних режимів фізичного удосконалення.

90