3. Термін. Термінологія. Розвиток української термінології.

Формування суспільства, розвиток науки та техніки, нові наукові відомості викликають потребу нових слів, яківиникають на базі основного лексичного фонду мови або ж запозичаються з інших мов. Вони утворюються спонтанно абоспеціалістами внаслідок потреби найменувати нові предмети та реалії, явища оточуючої дійсності тарезультати творчої діяльності людини.Утворення нових слів веде до збагачення тавдосконалення словникового складу мови.

Основні зміни, які відбуваються у мові, стосуються передусім термінології. Запідрахунками дослідників, щонайменше 90 % нових слів належить саме до термінології. Це пов’язано із безперервним розвитком науки, техніки та культури.

у зв’язку з тим, що об’єктом дипломної роботи є лінгвістична термінологія, слід пояснити основні терміни, які з цією темою тісно пов’язані. Перш за все, це стосується дефініцій «термін» та «термінологія».

1. Термін

Термін (лат. terminus –«рубіж, межа») – слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо. Основними ознаками терміну є : системність, наявність дефініції, тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, тобто термінології певної галузі.⁶ Зазначеніознаки наявні тільки в конкретних терміносистемах, але за їх межами термін втрачає вказані характеристики і стає загальновживаним словом. Слід також зазначити, що основна функція терміна – номінативна та що терміни у більшості випадках позбавлені емоційного забарвлення.

Відомо що, «терміни протипоставлені загальній лексиці також у тому відношенні, що вони пов’язані з визначеною науковою концепцією: в термінах відбиваються результати наукових досліджень і їх теоретичне осмислення».⁷

У мовознавстві використовується значна кількість пояснень поняття термін. Вони єздебільшого досить подібними та відрізняються тільки в деталях.

Термін – одиниця лексичного складу мови, завданням котрої є називати реалії даної спеціальності та бути підставою для наукового висловлювання. Без цих найменувань неможливо здійснювати наукову роботу. У науковому тексті термін виступає якстабільний елемент, який приєднують до одиниць загальновживаного лексичного складу мови. Відзначаються дві основні сфери функціонування термінів: сфера внутрішньо-наукова та сфера зовнішніх зв’язків мови.

«Кожен термін є результатом розумової діяльності людини, зокрема діяльності, спрямованої на узагальнення і абстрагування».⁸

Якщо розглядати терміни за частиномовною приналежністю, то безумовно вони найбільше представлені іменниками та прикметниками, менше прислівниками тадієсловами.

Терміни виникають у певному середовищі. Їх укладання не може бути випадковим, але мусить відповідати нормам словотвору національної мови. Нові, правильно утворені терміни, включаються до лексичного фонду мови та збагачують термінологічну систему окремих галузей.

Слід мати на увазі те, що в кожній із галузей конкретнийтермін має інше семантичне значення,котреможе збігатися із значенням у загальній мові або може відрізнятися від нього. Варто також зазначити, що на зміну значення терміна впливають мовні та і позамовні фактори.