1. 1917 - 30-Ті роки

Цей період займає у розвитку української лексикографії значне місце. Його характерною рисою є розгортання лексикографічної роботи. Цей факт зумовлений виникненням української державності після Жовтневої революції, хвилею українізації, щобуло завершено становленням української мови державною. Переважна більшість опублікованих словників намагалася задоволити потреби суспільства та максимально повно податисвоєрідну українську лексику. Саме тому з’явилися словники, в яких автори намагалися створювати слова з морфем української мови та не запозичували лексику зінших мов.

Слід зазначити, що з погляду якості та теоретичних принципів лексикографічна робота вказаної доби знаходилась на недостатньому рівні. Для цього періоду характерні істотні методологічні хиби при укладанні словників: створювання штучних слів, ігнорування інтернаціональних елементів, заміна термінів діалектизмами тощо.

Головними інституціями, які проводили лексикографічну роботу, були Комісія для складання словника української живої мови при АН України та Інститут української наукової мови. Їх працівниками було розроблено перші теоретичні засади для укладання словників під назвою Інструкція для складання словників. Лексикографічну роботу цього періоду слід розподілити за мовною спрямованістю на:

• перекладні загальномовні українсько-російські словники:

• Словник української мови Д. Яворницького (1920, 8200 слів)

• Словарь української мови Б. Грінченка (1924)

• перекладні загальномовні російсько-українські словники:

• Російсько-український словник С. Іваницького і Ф. Шумлянського (1918, 35 000 слів)

• Практичний російсько-український словник (1926)

• Академічний словник або Російсько-український словник (1924-33), виданий АН України (наявністю значної кількості синонімів компенсував відсутність синонімічного словника)

• термінологічні словники: медичні, природничі, ботанічні, технічні тощо. Серед них слід згадати передусім:

• Словник ботанічної номенклатури (1928)

• Практичний словник сільськогосподарської термінології (1931)

• Філософський словничок (1920)

• інші типи словників, як наприклад:

• Історичний словник українського язика (1930)

• Німецько-український словник (1927)

2. 1933 - 50-Ті роки хх ст.

На другому етапі ХХ століття значно зменшилася продукція нових словників талексикографічна робота перебувала у застою. Виникла ситуація була спричинена репресіями проти української інтелігенції, боротьбою з українським буржуазним націоналізмом та уніфікацією української лексики. Українська мова не була сприймана якрівноправна та з боку СРСР їй були створені перешкоди на дорозі до лексичної самостійності. Істотні зміни настали передусім у галузі термінології. Для виправлення попередніх українських термінів виникали спеціальні термінологічні бюлетені. Одночасно виходили термінологічні словники для середньої школи, як наприклад Російсько-український словник математичної термінології для початкової школи (1934). Доосновних загальномовних словників належать Російсько-український словник (1937), укладений С. Василевським та Є. Рудницьким, який містив бл. 45 000 слів та був спрямований на найвживанішу лексику та фразеологію обох мов. Цю саму назву одержав ісловник М. Калиновського, виданий у 1948 році. Його склали на підставітодішніх досліджень української та російської лексикографії та його обсяг був 80 000 реєстрових слів та фразеологічних сполучень. У 50-х роках розгорнулася робота над іншомовними словниками. Так, зокрема, у 1948 р. виник English-ukrainian dictionary, в якому подані найвживаніші англійські слова та звороти та у 1952 р. Українсько-англійський словник. Варто згадати також такі іншомовні словники, як Французько-український словник (1955) та спеціальний Словник іншомовних слів (1949). Крім того були укладені словники мови письменників, найчастіше орієнтовані на Шевченка, напр., Шевченкова лексика. Словопокажчик до поезії Т.Г.Шевченка (1951). Для зазначеного періоду було характерним і те, що українські мовознавці під впливом попередніх термінологічних бюлетенів почали розпрацювати теоретичні засади складання різних словників.

3. кінець 50-х - кінець 80-х років

Цей період характерний поширенням лексикографічної роботи, на що впливало послаблення ідеологічного тиску. Виникла значна кількість словників різних типів. Іззагальномовних варто назвати найповніший за тих часів Українсько-російський словник (1953-63), виданий за редакцією І. Кириченка. Також активізуваласяробота над іншомовними словниками. так, до найвизначніших робіт зазначеного періоду слід зарахувати Польсько-український словник (1958), Французько-український словник (1955), Болгарсько-український словник (1983), Чесько-український словник (1988-89) та інші. Значну роль в українській лексикографії 70 - 80-х років відіграв тлумачний Словник української мови в 11 томах. Укладання термінологічних словників здійснювалося під керівництвом Словникової комісії та пізніше Комітету наукової термінології АН УРСР. Серед тогочасних термінологічних робіт, перш за все, треба виділити Російсько-український технічний словник (1961) та Енциклопедію кібернетики (1973). Виникли також Фразеологічний словник української мови (1993), словники крилатих слів, діалектні словники (полтавських, поліських говірок), етимологічні словники – Словник староукраїнської мови 14 - 15 ст. (1977-78). До наших часів продовжується робота над Етимологічним словником української мови, яка почалася на початку 80-х років. Поширилася продукція мовознавчих словників та підручників: Словник наголосів (1959), Словник синонімів української мови та Словник антонімів.

4. Від початку 90-х років

Більшість важливих подій, які відбулися від початку 90-х років, пов’язані ізстановленням України самостійною державою. У галузі лексикографії йдеться про активізацію словникової роботи, продовження лексикографічної практики та передусім повернення до традиційного українського словникарства. Зазначений період також характерізується прагненням до питомої української лексики без невластивих їй елементів. Із вагомих мовознавчих робіт та словників народної мови зазначеного періоду слід навести Правописний словник Г. Голоскевича (перше видання 1914 р., перевидання 1929 р. здійснено у 2006 р.), Словник стійких народних порівнянь (Юрченко О.С., Івченко А.О., 1993), Короткий словник жаргонної лексики української мови (Ставицька Л., 2003), Словник синонімів української мови (1999-2000),Сучасний словник іншомовних слів (2006), Латинсько-український словник (В.Литвинов, 1998) та Великий тлумачний словник сучасної української мови (2007) та багато ін. (див., напр., також стор. 11-12 та 31-33 даної дипломної роботи).

Лексикографічна робота проводилася від 20-х років й за межами України. До цих робіт належать, зокрема, перекладні загальномовні словники (українсько-німецькі, українсько-мадярські, українсько-англійські та інші) – Мадярсько-руський словарь (1928, Ужгород), Словацько-український словник (1985, Братислава), Ukrajinsko-český slovník(1994-1996, Praha); термінологічні словники – Ботанічний латинсько-український словник (1936, Краків), Арґо в Україні (Горбач О., 2006, словник був виданий у Львові, але робота над ним здійснювалась у Німеччині – М.К.), česko-ukrajinský pravnický slovník(2009, Brno); а крім того, правописні, історичні, етимологічні та інші типи словників.