5. Спеціальна частина

На початку практичної частини слід зазначити, що аналіз нижченаведених термінів здійснено на основі нами зібраного матеріалу. загальна кількість його перевищує 5000 термінів, тому було вирішено вибрати для аналізу тільки частину їх, конкретніше українські відповідники до чеських лінгвістичних термінів, які починаються літерами А, E, F, J, M, S (всього 1333 терміни).У зазначеній вибірці представлено більшість явищ, які мали б бути предметом даного аналізу. Знайдемо тут терміни різні за походженням, утворені різними дериваційними способами, багато словосполучень, тобто термінів-багаточленів.

У рамках практичної частини дипломної роботи зосередимось на аналізі зібраних лінгвістичних термінів з погляду синтаксичної структури, словотворення та етимології. Також звернемо увагу ще на системні явища, котрі можуть виявитися у системі українських лінгвістичних термінів.

Аналізований матеріал включає в себе терміни з різних галузей мовознавства, тобто фонетики, граматики, синтаксису, морфології, лексикології та ін.

1. Система українських лінгвістичних термінів

Лексика української лінгвістичної термінології дуже різноманітна. До її складу входять не тільки суто лінгвістичні терміни, але тут зустрічаємо також загальновживані слова, котрі виконують функцію терміна чи складової частини терміна (напр., слова час іминулий, пор. термін минулий час та загальвживане минулий тиждень). Певну частину термінології представляють слова, запозичені з інших мов, найчастіше грецької талатинської, тому що на основісаме їх була сформована термінологія переважної більшості європейських мов.

З погляду частин мови, українські лінгвістичні терміни найчастіше представлені іменниками, прикметниками, поодиноко у мовознавстві зустрічаємось із термінами-дієсловами та термінами-прислівниками.

Так, зокрема, іменники у лінгвістичній термінології виступають повнозначними одиницями мови та можуть функціонувати як окремі терміни (мова, аналіз, вираження, словник, епітет). Терміни-прикметнники належать завжди до секундарних слів, тому що їх утворено від інших частин мови - іменників або дієслів. Зазначені терміни нечасто втермінології використовуються самостійно, частіше пов’язуються з іншими словами тастворюють словосполучення (пояснувальне речення, простий іменник, видова назва). Унами зібраному матеріалі фігурує тільки одне дієслово-термін – означати. Щостосується прислівників, то вони входять у склад словосполучень, але як самостійні терміни не вживаються.

Говорячи про частиномовну приналежність лінгвістичних термінів, слід ще згадати дієприкметники, котрі не належать до термінів, але які у складі термінології можливо знайти, а саме в довгих описових термінологічних словосполученнях (напр., майбутній час у минулому часі або композит, утворений із словосполучення).

2. Синтаксична будова українських лінгвістичних термінів

За синтаксичною структурою лінгвістичні терміни можна класифікувати як терміни-одночлени або терміни прості, та терміни-багаточлени або терміни-словосполучення. Прості терміни далі поділяються на похідні (абревіація, суфікс, плеоназм, конверсія, консонантизм) та непохідні (приставка, зімкнення, означення, найменування, короткість, мова, ясна).

На думку вчених, більш ніж 70 % усіх термінів становлять словосполучення. Такі типи термінів можливо ще класифікувати за кількістю компонентів на двочленні табагаточленні. У лінгвістичній термінології перевищують двочленні терміни (конкретний іменник, складносурядне речення, внутрішній додаток), але існує також декілька багаточленних термінів, які найчастіше виникли внаслідок відсутності точного найменування предмета, явища; тобто їх слід описувати більше словами (інвентар одиниць мовної системи, прикметники ступеня надмірного впливу, кореляція за участю голосу). На об’єднанні слів у терміни-композити зосередимось в окремому розділі практичної частини.