2. Лексикографія. Типологія словників. Розвиток української лексикографії.

У зв’язку з укладанням Чесько-українського словника лінгвістичних термінів, який є додатком до цієї дипломної роботи, вважаємо за доцільне пояснити основні поняття лексикографії, її завдання та предмет вивчення; ознайомити із укладанням і різновидами словників, а також з історією української лексикографії.

1. Лексикографія

Лексикографія (відгрец.Λεξικογραφία; відгрец.Λεξικόν-«словник»ігрец.Γράφω-«пишу») – словникарство, розділ мовознавства, що займається створенням словників таїх теоретичних засад.¹ У рамках лексикографіїслід розрізняти лексикографічну теорію, котравключає в себе основні проблеми лексикографії, з якими зустрічається лексикограф у своїй роботі та власне лексикографічну практику, тобто практичні питання щодо збору лексикографічного матеріалу, його розробку та з рештою укладання словникового тексту. Лексикографія пов’язана з іншою мовознавчою дисципліною – лексикологією.Головним завданням лексикографії є пояснення незрозумілих слів,якездійснювалося початково увигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописних книг.Лексикографія займається словникарським кодифікуванням лексики будь-якої мови.

Основним об’єктом лексикографіі є слово. Будь-який словник містить певну кількість слів конкретної досліджуваної мови або мов, тобто необхідно з точки зору лексикографії розглядати слово і мову.

Одним із завдань лексикографії є укладання словників, адже «словник є корисним помічником для спеціальної термінологічної роботи, а також для стилізації наукового тексту, тому що в них наочно зібрані спеціальні назви та звороти» (переклад –– М.К.).² словники відображають культуру й мову народу та є джерелом правил її написання, вимови, наголошування тощо.

2. Типологія словників

Існує значна кількість критеріїв, за якими можна розрізняти словники. Українські мовознавці найчастіше використовують наступну класифікацію словників (приклади наведені нами – М.К.):

• За кількістю мов (в такий спосіб поділяються й лінгвістичні словники) :

  • одномовні словники (спеціалізовані словники : діалектні, словники власних імен, етимологічні і т.д.)

    • Словник староукраїнської мови (XIV-XV ст.) (1977-78)

    • Короткий словник перифраз (1985)

    • Словник Галицького (гуцульсько-бойківського) діалекту

    • Короткий словник Антисуржику

  • перекладні словники (двомовні, багатомовні)

    • Російсько-український словник (2003)

    • Словник іспансько-український, українсько-іспанський (2002)

    • Англо-український словник (1996)

• За обсягом :

  • короткі (до 30 000 слів)

    • Гуцульські говірки. Короткий словник. (1997)

  • середні (70 000 - 80 000 слів)

    • Орфографічний словник сучасної української мови (2007)

  • великі (понад 80 000 слів)

    • Російсько-український та українсько-російський словник (2008)

• За лексичним складом словника :

  • словники із загальною лексикою (тлумачні, орфографічні, етимологічні)

    • Тлумачний словник української мови (2002)

    • Орфографічний словник наукових і технічних термінів (1999)

  • словники із спеціальною лексикою (лінгвістичні, діалектні, історичні, словники мови окремих письменників і т.д.)

    • Словник мови творів Г. Квітка-Основ’яненка (1978-9)

    • Історичний словник українського язика (1930-32)

• За упорядкуванням лексичного матеріалу:

  • алфавітні

    • Словник синонімів української мови 1, 2 (2000)

  • зворотні

    • Український зворотний словник (1969)

Лексикографічних класифікацій існує значна кількість. Для порівняння, з нашої точки зору, варто ще навести спрощене угрупування чеського вченого Й. Достала, який поділяє словники на:

• загальні тлумачні словники (подають загальний перелік словникового складу мови)

  • Великий тлумачний словник сучасної української мови (2007)

• частотні словники (вказують на частотність вживання окремих слів в даному тексті)

  • Частотний словник сучасної української художньої прози (1981)

• термінологічні словники (словниковий склад даної галузі)

  • Česko-ukrajinský právnický slovník (2009)

• предметні та поняттєві словники (в них слова розміщені не за абеткою, а за предметними чи поняттєвими точками зору)

  • Політологія: словник понять і термінів (2001)

• енциклопедії та енциклопедичні словники (спеціальна термінологія науки, техніки, культури і т.д.)

  • Астрономічний енциклопедічний словник (2000)

• спеціалізовані словники (напр., етимологічні, діалектичні та інші)

  • Етимологічний словник української мови (1962-82)