- •Masarykova univerzita
- •1 Передмова 6
- •6 Висновки 67
- •7 Závěr 70
- •8 Використані джерела 73
- •Передмова
- •Лексикографія. Типологія словників. Розвиток української лексикографії.
- •Лексикографія
- •Типологія словників
- •Розвиток української лексикограії
- •1917 - 30-Ті роки
- •1933 - 50-Ті роки хх ст.
- •Формування української лексикографії – підсумки
- •Термін. Термінологія. Розвиток української термінології.
- •Типологія термінів
- •Формування термінів
- •Термінологія
- •Термінологічна система української мови, її розвиток та формування
- •Розвиток української термінології
- •Формування української термінології
- •Лінгвістика. Українська лінвістика. Українська лінгвістична термінологія
- •Лінгвістика
- •Розподіл лінгвістики як наукової дисципліни
- •Українське мовознавство та лінгвістична термінологія
- •Спеціальна частина
- •Система українських лінгвістичних термінів
- •Синтаксична будова українських лінгвістичних термінів
- •Способи утворення українських лінгвістичних термінів
- •Морфологічний спосіб утворення похідних слів
- •Префіксальний спосіб
- •Суфіксальний спосіб
- •Суфіксальний спосіб в іменниках
- •Суфіксальний спосіб у прикметниках
- •Префіксально-суфіксальний спосіб
- •Безафіксний спосіб
- •Складання слів або основ в композити
- •Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення
- •Складання слів у термінологічні словосполучення
- •Калькування
- •Запозичення термінів з інших мов
- •Етимологія українських лінгвістичних термінів
- •Слова праслов’янського, старослов’янського та українського походження
- •Слова латинського та грецького походження
- •Слова, запозичені із західноєвропейських мов
- •Терміни, запозичені з інших мов світу
- •Проблема утворення похідних слів від іншомовних термінів
- •Проблема запозичення термінів з інших мов
- •Системні явища в українській лінгвістичній термінології
- •Випадки синонімії в українській лінгвістичній термінології
- •Випадки паронімії вукраїнській лінгвістичній термінології
- •Випадки полісемії та омонімії в українській лінгвістичній термінології
- •Випадки антонімії в українській лінгвістичній термінології
- •Створення чесько-українського словника лінгвістичних термінів
- •Висновки
- •Використані джерела
Випадки паронімії вукраїнській лінгвістичній термінології
Паронімія належить до явищ, які більшою мірою, ніж в окремих терміносистемах, проявляються в рамках загальновживаної мови. Пароніми – це слова, які досить близькі засвоїм звучанням, але відрізняються значенням. використання паронімів спрямовано вбільшості випадків для створення каламбурів у художній літературі. Саме тому пояснюється їх відсутність у термінології, котра належить до іншого функціонального стилю.
В українській лінгвістичній термінології можна знайти декілька термінів, які входять у паронімічні пари. Другим елементом не завжди буває лінгвістичний терміни, але звичайно слова з іншої мовної сфери – найчастіше із загальновживаної мови.
В аналізованому матеріалі представлені пароніми, які поділяються за звуковим складом на однокореневі, тобто такі, які відрізняються тільки префіксами та суфіксами:
палаталізований («пом’якшений», про звук) – палатальний («який завжди вимовляється з додатковим піднесенням середньої частини спинки язика до твердого піднебіння»),
особовий («такий, що стосується особи») – особливий («характерний, специфічний, такий, що відрізняється від інших») ,
мовний (прикм. від слова мова) – мовленнєвий («той, що стосується мовлення»),
препозиція («положення, позиція») – пропозиція («те, що пропонується чиїй-небудь увазі») ,
префікс («значуща частина слова, яка стоїть перед коренем») – суфікс («значуща частина слова, що стоїть між коренем та закінченням»)
та різнокореневі, які відрізняються одним або двома звуками:
граматичний (прикм. до граматика) – драматичний («сповнений драматизму»),
епонім («назва речі, процесу або функції, утворена від імені людини») – етнонім («слово на позначення назви племені, народності чи народу»),
ексклюзивний («єдиний у своєму роді; той, що належить тільки одній людині») – експлозивний («такий, що створюєвраження вибуху»),
речення («мовна одиниця, яка є засобом формування та вираження думки») – рішення («результат дії; вирок суду»),
ступінь («порівняльна величина характеризуючи розмір, інтенсивність чогось») – степінь («добуток декількох однакових співмножників»).
Ми також зіткнулися з лексичними паронімами, передусім антонімічними паронімами (слова з протилежним значенням):
макродіалект («територіально поширений діалект») – мікродіалект («різновид мови, вживаний невеликою кількістю населення»),
префікс – суфікс,
та семантично різними паронімами (зовсім різні слова за своїм значенням):
формат («розмір») – формант («частина слова, що змінює лексичне йграматичне значення кореня або основи»),
адресат («той, кому є щось адресоване, надіслане») – адресант («той, хто посилає щось кому-небудь»).
Випадки полісемії та омонімії в українській лінгвістичній термінології
У склад української лінгвістичної термінології входять крім вищенаведених одиниць також багатозначні або полісемічні слова. На відміну від антонімів та синонімів вони не виступають як засіб збагачення лексичного фонду мови. Полісемічні слова – цеслова, які мають більше, ніж одне значення, котрі обов’язково пов’язані між собою. Такий зв’язок проявляється в тому, що значення мають якусь спільність – спільні семантичні компоненти (ручка – 1) «письмовий засіб»; 2) «ручка у дверей»; 3)«підлокітник» - тобто частини предмета, за яку його держать або беруть рукою).
В лінгвістичній термінології полісемія виявляється дуже рідко, тому що основним завданням кожного терміна є бути спрямованим до однозначності, тобто протилежної риси, ніж означає полісемія. Якщо в термінології зустрінемо полісемію, то у більшості випадках йдеться про терміни, які вживаються не тільки в зазначеній терміносистемі, алекотрі найчастіше первісно створені в загальновживаній мові.
Як приклад полісемії у лінгвістичній термінології можливо навести термін склад, який тут може виступати у значенні: склад (відрізок звукового потоку мови, що складається з одного або кількох звуків) та словниковий склад (сукупність слів якоїсь мови). Спільним значенням наведених слів є кількість будь-яких одиниць складених вякусь групу.
Віддаленим наслідком полісемії являється омонімія. Омоніми – слова з однаковим звучанням, але зовсім різним значенням. У рамках аналізованої вибірки лінгвістичних термінів ми не виявили наявність омонімії (з даної причини зовсім не представлена також полісемія), тому що термінологія користується іншомовними словами, які походять від грецької або латинської термінології та мають певне стабільне значення.