- •Masarykova univerzita
- •1 Передмова 6
- •6 Висновки 67
- •7 Závěr 70
- •8 Використані джерела 73
- •Передмова
- •Лексикографія. Типологія словників. Розвиток української лексикографії.
- •Лексикографія
- •Типологія словників
- •Розвиток української лексикограії
- •1917 - 30-Ті роки
- •1933 - 50-Ті роки хх ст.
- •Формування української лексикографії – підсумки
- •Термін. Термінологія. Розвиток української термінології.
- •Типологія термінів
- •Формування термінів
- •Термінологія
- •Термінологічна система української мови, її розвиток та формування
- •Розвиток української термінології
- •Формування української термінології
- •Лінгвістика. Українська лінвістика. Українська лінгвістична термінологія
- •Лінгвістика
- •Розподіл лінгвістики як наукової дисципліни
- •Українське мовознавство та лінгвістична термінологія
- •Спеціальна частина
- •Система українських лінгвістичних термінів
- •Синтаксична будова українських лінгвістичних термінів
- •Способи утворення українських лінгвістичних термінів
- •Морфологічний спосіб утворення похідних слів
- •Префіксальний спосіб
- •Суфіксальний спосіб
- •Суфіксальний спосіб в іменниках
- •Суфіксальний спосіб у прикметниках
- •Префіксально-суфіксальний спосіб
- •Безафіксний спосіб
- •Складання слів або основ в композити
- •Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення
- •Складання слів у термінологічні словосполучення
- •Калькування
- •Запозичення термінів з інших мов
- •Етимологія українських лінгвістичних термінів
- •Слова праслов’янського, старослов’янського та українського походження
- •Слова латинського та грецького походження
- •Слова, запозичені із західноєвропейських мов
- •Терміни, запозичені з інших мов світу
- •Проблема утворення похідних слів від іншомовних термінів
- •Проблема запозичення термінів з інших мов
- •Системні явища в українській лінгвістичній термінології
- •Випадки синонімії в українській лінгвістичній термінології
- •Випадки паронімії вукраїнській лінгвістичній термінології
- •Випадки полісемії та омонімії в українській лінгвістичній термінології
- •Випадки антонімії в українській лінгвістичній термінології
- •Створення чесько-українського словника лінгвістичних термінів
- •Висновки
- •Використані джерела
Суфіксальний спосіб
Одним з найпродуктивніших морфологічних способів утворення нових термінів вважається суфіксація, котра полягає в тому, що до кореня слова приєднуються словотворчі суфікси, за допомогою яких може виникати слово з новим поняттям (слово – словник) або таким способом утворені слова виражають тільки певні відтінки значення початкового кореня (пор. загальновживані язик – язичок).
В лінгвістичній термінології цей спосіб вважаємо досить продуктивним. Задопомогою українських суфіксів у лінгвістичній термінології створюються терміни яквід власне українських, так і від іншомовних слів. Суфікси виступають також як засіб пристосування іншомовних слів мові та її правилам. Найчастіше суфіксальний спосіб вжито в іменниках та прикметниках.
Суфіксальний спосіб в іменниках
Найпоширеніший спосіб творення термінів, тобто іменників-одночленів, єсуфіксальний спосіб. Іменники в лінгвістичній термінології можуть створюватися від повнозначних частин мови, тобто
іменників за допомогою суфіксів:
-ник, продуктивний суфікс, який зазвичай бере участь в утворенні групи слів на позначення назв речей, предметів і знарядь. У лінгвістичній термінології найбільш представлені в цій групі назви частин мови (слово – словник; склад – складник; прикмета – прикметник; сполука – сполучник; ім’я – іменник).
Крім наведеного суфіксу, існує ряд суфіксів непродуктивних, якими є передусім -ина: (обстава – обставина), -ач/-яч: (дія – діяч), -к-: (карта –картка, риса – риска).
Більша продуктивність характерна для іншомовних суфіксів, які найчастіше приєднано до коренів іншомовних слів. Продуктивними можна дефінувати -изм/-ізм, які найчастіше називають джерело походження слів, частину слова чи варіант його або мовознавчі напрямки (інтернаціоналізм, полонізм, менталізм, синкретизм); -ант (формант, альтернант), -ат (адресат).
прикметників за допомогою суфіксів:
-ість, який належить до між найпродуктивніших суфіксів при створюванні термінів-іменників. Слова, що виникли таким способом, часто походять від віддієслівних прикметників. Кінцеві субстантиви називають якості чи стани,або ж є носіями якості (перервний – перервність; довільний – довільність; милозвучний – милозвучність; благозвучний – благозвучність; частотний – частотність; одномовний – одномовність; узгоджений – узгодженість),
-ота: Створює назви якостей або носіїв якості (частий – частота).
дієслів за допомогою суфіксів:
-ення: до таких термінів зараховуються назви результату дії (обрамити – обрамлення; уособити – уособлення; протиставити – протиставлення; спростити – спрощення; висловлювати – висловлення; означити – означення; мовити – мовлення; замістити – заміщення)
-(a)ння: цей суфікс трапляється в значній кількості іменників-назвах дії, тобто назвах результату дії або знарядь (звертати – звертання; наголошувати – наголошування; порівняти - порівняння; відмінювати – відмінювання; прилягати – прилягання; додавати – додавання; підпорядкувати – підпорядкування).
Наведені суфікси -ення та -(a)ння, -іння виявились найвживанішими при створюванні віддієслівних термінів. Завдяки ним виникає приблизно 35,5 % простих власне українських термінів.
Менш продуктивним виявились, наприклад, суфікс -к-(зв’язати – зв’язка; прикладати – прикладка) та -чик (показати – покажчик), -т- (терти – тертя), котрі представлені тільки одним словом.
числівників за допомогою суфікса:
-ин: представлений словами, які виражають категорію числа (один – однина; пор. давнє много – множина)
Окремо слід виділити численну групу іменників, які виникли внаслідок пристосування іншомовних слів до українського середовища за допомогою власне українських суфіксів. Йдеться, передовсім, про іншомовні назви наук, дій, процесів, які набирають суфікси -ацій-/-ізацій- (абревіація, афіксація, персоніфікація, мультивербізація, монофтонгізація); -ій- (енциклопедія, експлозія, флексія, філологія).