Термінологічний словник

Структура економіки– багатопланове поняття, яке відображає співвідношення різних елементів економічної системи. Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв'язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні, зовнішньоекономічні тощо.

Пріоритети соціально-економічного розвитку – у системі державного регулювання визначаються концепцією соціально-економічного розвитку, яка реалізується в стратегії та відповідних програмах соціально-економічного розвитку, які у свою чергу приймаються залежно від поставлених цілей на коротко-, середньо- або довгострокову перспективу.

Структурна політика держави– обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних проблем сьогодення.

Пріоритетна галузь– галузь, розвиткові якої держава надає перевагу, ураховуючи її роль і важливість для економіки країни.

Міжгалузевий баланс виробництва й розподілу продукції та послуг– це економіко-математична структурна модель, яка відображає існуючі функціональні зв'язки між галузями й сферами економіки, а також взаємозв'язок між загальноекономічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей.

Проміжний продукт – вироблені, використані й перенесені на новостворений продукт протягом певного часу вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, а також вартість інших товарів, послуг, спрямованих на поточне споживання.

Кінцевий продукт – частина сукупного суспільного продукту, що являє собою всю масу виробленої за певний період готової продукції.

Коефіцієнти прямих витрат– коефіцієнт, який показує скільки продукції i галузі необхідно (якщо враховувати тільки прямі витрати) для виробництва одиниці продукції j-ї галузі.

Коефіцієнти повних витрат– середні витрати i-го продукту на виробництво кінцевого продукту j. Вони складаються з прямих витрат кожної галузі на цей продукт і непрямих витрат.

Інвестиції – господарська операція, що передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Інвестиційна діяльність– є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Державна інвестиційна політика– комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів. Розрізняють державну інвестиційну політику: пасивну та активну.

Державні інвестиції– вкладання капіталу, яке провадять центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів.

Інвестиційний комплекс– сукупність підприємств, організацій, установ, які своєю діяльністю забезпечують інтереси учасників інвестиційної діяльності.