Тема 2. Екологічні права та обов’язки та обов’язки громадян України План

1. Загальна характеристика системи екологічних прав та обов’язків громадян України.

2. Право на безпечне для життя і здоровя довкілля.

3. Забезпечення та захист екологічних прав громадян.

1. Загальна характеристика системи екологічних прав та обов’язків громадян України.

Екологічні права становлять нову групу прав, які впер­ше були зафіксовані в Україні Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» у 1991 р.

Слід зазначити, що про ці права і в міжнародному масштабі почали говорити досить пізно. Традиційно міжнародним стан­дартом у галузі прав людини вважається Загальна декларація прав людини 1948 р. і Міжнародні пакти про економічні, соціаль­ні, культурні права і про громадянські, політичні права 1966 р.

Уперше на міжнародному рівні право жити в сприятливому навколишньому середовищі було зафіксоване в Декларації про навколишнє середовище, прийнятій на конференції ООН у Сток­гольмі у 1972 р. У Декларації зазначено: «Людина має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в навколи­шньому середовищі, якість якого дозволяє вести гідне і квітуче життя і несе головну відповідальність за охорону і покращання навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь». Основні ідеї Стокгольмської Декларації знайшли відо­браження і в інших міжнародних актах, зокрема в Заключному акті наради з питань безпеки і співробітництва у Європі 1975 р.

У Декларації Конференції ООН по навколишньому середо­вищу і розвитку, яка відбувалась у 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, було закріплено право «на здорове і плідне життя в гармонії з природою». Крім цього, в ній були сформульовані права на до­ступ до інформації про стан довкілля, участь у прийнятті рішень, доступ до правосуддя у сфері довкілля.

Як зазначалося, в українському законодавстві екологічні пра­ва вперше розгорнутою системою були закріплені в ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Нині ця система охоплює права на:

а) безпечне для життя та здоров'я людини навколишнє при­родне середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будів­ництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення про­позицій до органів державної влади та органів місцевого само­врядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

в)участь в розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комп­лексного використання природних ресурсів;

г)здійснення загального і спеціального використання при­родних ресурсів;

д)об'єднання в громадські природоохоронні формування;

є) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отри­мання, використання, поширення та зберігання такої інформа­ції за винятком обмежень, встановлених законом;

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підпри­ємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шко­ди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впли­ву на навколишнє природне середовище;и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав грома­дян у порядку, передбаченому законом..

Також уперше в новій Конституції України основні з цих прав набули конституційного характеру (ст.51 КУ) .

До особливостей системи екологічних прав громадян можна віднести наступне:

По-перше, екологічні права спрямовані на задоволення еко­логічних потреб і забезпечують реалізацію екологічних інтере­сів. Це основна особливість екологічних прав громадян, яка вка­зує на суть, призначення цієї категорії прав.

По-друге, центральною ланкою, основою системи екологіч­них прав є право громадян на безпечне довкілля. Система еко­логічних прав громадян складається на базі цього права. Воно і є метою їх реалізації.

По-третє, пріоритет екологічних прав громадян у загальній системі прав людини і громадянина, в першу чергу пріоритет права на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Виходячи з інтересів забезпечення безпеки навколишнього природного се­редовища допускається обмеження низки інших прав, в тому числі і прав природокористування.

По-четверте, забезпечення екологічних прав громадян є цент­ральною і кінцевою метою екологічної політики держави. Вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави в екологіч­ній галузі.

По-п'яте, система екологічних прав громадян України, їх ме­ханізми реалізації перебувають в стадії формування.

Отже, екологічні права громадян України є самостійною гру­пою прав у галузі екологічних відносин, що закріплені Конститу­цією України і Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» і становлять сукупні можливості поведін­ки громадян України у сфері приналежності, використання при­родного середовища, придатного для нормального існування лю­дини, а також збереження, відтворення і покращання цього се­редовища.

Екологічним правам кореспондуються екологічні обов'язки.

На конституційному рівні екологічні обов'язки закріплені в ст. 66 Конституції України, яка встановлює: «Кожен зобов'я­заний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, від­шкодовувати завдані збитки».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» громадяни зобов'язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використову­вати її багатства згідно з вимогами законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використан­ня природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

г) вносити плату за спеціальне використання природних ре­сурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Разом з тим згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни зобов'яза­ні виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишньо­го природного середовища відповідно до законодавства Украї­ни. Такі обов'язки закріплені в поресурсових кодексах та зако­нах і визначаються специфікою окремих природних ресурсів, їх режимом використання та охорони.

На відміну від екологічних прав екологічні обов'язки — це закріплена в законі необхідність певної поведінки громадян у галузі охорони, раціонального використання і відновлення дов­кілля.

2. Право на безпечне для життя і здоровя довкілля.

Базовим у системі екологічних прав є право на безпеч­не для життя і здоров'я довкілля. Це право означає, насамперед, можливість проживати в такому навколишньому природному середовищі, що не спричиняє шкоди здоров'ю, можливість ко­ристуватись природними благами (дихати чистим повітрям, пи­ти чисту воду тощо).

У статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» дається визна­чення поняття «безпечні умови для людини»: це стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину.

Стосовно довкілля безпечним є такий його стан, який не впливає негативно на здоров'я людини і процеси функціону­вання живих організмів, в якому наявні хімічні, фізичні, біоло­гічні та інші елементи, не порушують природного балансу зв'яз­ку людини і довкілля, не перевищують встановлені законодав­ством норми безпеки.

На практиці для забезпечення цього права важливо вироби­ти чіткі критерії, на основі яких можна було б визначити без­печність чи небезпечність довкілля. Основні вимоги до якості довкілля зафіксовані в екологічних стандартах і нормативах. Сьогодні в Україні такими базовими критеріями є нормативи екологічної безпеки (нормативи гранично допустимих концен­трацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього). Перевищення цих нормативів і буде порушенням права на безпечне довкілля.

Однак традиційно в законодавчих актах передбачена конк­ретна юридична відповідальність за перевищення нормативів гра­нично допустимих викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин. Нормативи гранично до­пустимих викидів (скидів) забруднюючих речовин — це вели-чина, що відображає граничну кількість забруднюючих речо­вин, які дозволяється скидати в навколишнє середовище в оди­ницю часу з даного джерела викидів (скидів). Логічний ланцюг взаємозв'язку гранично допустимих концентрацій забруднюю­чих речовин у навколишньому природному середовищі і гранич­но допустимих викидів та скидів у навколишнє природне се­редовище забруднюючих хімічних речовин можна побудувати таким чином. Шкода, яка заподіюється природі і здоров'ю людини, є наслідком перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі. Перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середо­вищі — наслідок перевищення гранично допустимих викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хі­мічних речовин певним об'єктом. Цей об'єкт і є джерелом нега­тивного впливу і порушником права на безпечне довкілля.

Право громадян на безпечне для життя і здоров'я навко­лишнє природне середовище відноситься до абсолютних прав і йому відповідає обов'язок держави і всіх інших осіб утримува­тися від порушення цього права. Разом з тим держава, її органи, всі інші юридичні і фізичні особи в процесі своєї діяльності, по­в'язаної з впливом на довкілля, зобов'язані здійснювати комплекс заходів, спрямованих на дотримання відповідної якості нав­колишнього середовища, покращання його стану і т. п.

Крім цього, право на безпечне довкілля охоплює і можливість звертатися по захист порушеного права в суд. При цьому, як правило, порушення права на безпечне довкілля тягне за собою заподіяння шкоди здоров'ю громадян і відповідно поєднане з відшкодуванням цієї шкоди, тобто реалізацією права на відшко­дування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю громадян через не­гативний вплив на довкілля.

Отже, право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище — це закріплена законодавством і забеепечувана державою можливість суб'єкта проживати в середовищі, яке не спричиняє шкоду здоров'ю, користуватись для задоволення своїх життєво необхідних фізичних і духовних потреб безпечни­ми природними благами, вимагати від держави, а також інших фізичних і юридичних осіб виконання вимог екологічної безпеки, а у випадку їх порушення звертатись по захист порушеного права до компетентних органів.

3. Забезпечення та захист екологічних прав громадян.

Належна реалізація екологічних прав неможлива без досконалих механізмів, які б передбачали детальні процедури їх здійснення, встановлювали обов'язки по забезпеченню нада­них можливостей, закріплювали процедури захисту у випадках порушень.

У статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» перерахована система гарантій забез­печення екологічних прав, адже без них права перетворяться на декларацію.

До них відносяться:

а) проведення широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов'язок міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навко­лишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та екс­плуатації народногосподарських об'єктів;

в) участь громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) здійснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища;

д) компенсацію в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

е) невідворотність відповідальності за порушення законодав­ства про охорону навколишнього природного середовища;

є) створення та функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

У ній також встановлено, що діяльність, яка перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припинен­ню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодав­ством України.

Кожна з цих гарантій передбачає систему конкретних захо­дів, багато з яких вже знайшли відображення в законодавстві і на практиці. Проте деякі з них ще законодавчо не врегульовані. Центральна проблема, пов'язана із забезпеченням охорони дов­кілля, — фінансування.

Увипадку виникнення перешкод у реалізації своїх прав, по­рушень зі сторони інших осіб громадяни можуть звернутися по захист своїх прав до відповідних компетентних суб'єктів. Тра­диційно розрізняють такі форми захисту прав, як судову, позасудову та самозахист. У їх системі все ж таки найбільш дієвою та ефективною є судова форма захисту. Як зазначено ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного сере­довища»: порушені права громадян у галузі охорони навколиш­нього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.

Слід зауважити, що право на звернення до суду по захист свого порушеного права (право на доступ до правосуддя), буду­чи з одного боку самостійним правом, одночасно визначає ме­ханізми захисту інших екологічних прав. Спеціальне правове регулювання цих відносин міститься в Орхуській конвенції.

Аналіз її положень та інших норм законодавства дозволяє виді­лити такі форми доступу до правосуддя при захисті екологіч­них прав:

— оскарження рішень, дій (бездіяльності) державних орга­нів та інших суб'єктів, що порушують національне екологічне за­конодавство;

-- позовна форма захисту, яка реалізується шляхом подання позовів про припинення небезпечної для середовища діяльнос­ті, відшкодування заподіяної шкоди тощо.

Захист прав громадян здійснюється судом шляхом перед­бачених законом способів, які забезпечують відновлення по­рушеного чи підтвердження оспорюваного права. Способи за­хисту екологічних прав випливають із загальних способів за­хисту цивільних прав, закріплених ст. 16 Цивільного кодексу України. Це може бути; визнання права, припинення дії, яка по­рушує право, зміна чи припинення правовідносин, відшкоду­вання майнової чи немайнової шкоди, визнання недійсним рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх службових осіб та інші. Вибір конкретно­го способу залежить від особливостей права, що порушено, кон­кретних правовідносин, їх суб'єктного складу та повинен бути оптимальним та ефективним за його кінцевим результатом.

Контрольні запитання і завдання

1. Яка система екологічних прав та обов'язків громадян Укра­їни закріплена сьогодні законодавством?

2. Які особливості системи екологічних прав та їх місце в си­стемі прав людини і громадянина?

3. Проаналізуйте систему екологічних прав громадян. Які з них є самостійними, а які базуються на загальних, ра­ніше встановлених правах?

4. Дайте порівняльний аналіз екологічних прав громадян (ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») і повноважень громадських приро­доохоронних об'єднань (ст. 21 Закону) і зробіть виснов­ки про їх співвідношення.

5. Що є юридичними критеріями визначення безпеки (чи небезпеки) довкілля?

6. Що становить зміст екологічної інформації?

7. Ознайомтесь з положеннями Орхуської конвенції про доступ до інформації і участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (1998 р.) і встановіть, в яких випа­дках вона допускає можливість відмови зі сторони дер­жавних органів в наданні екологічної інформації.

8. Проаналізуйте порядок подання запиту про надання еко­логічної інформації, що визначений в Положенні про по­рядок надання екологічної інформації.

9. Які підстави для відшкодування шкоди, заподіяної жит­тю і здоров'ю громадян внаслідок негативного впливу на довкілля?

10. Яка система гарантій забезпечення екологічних прав за­кріплена Законом України «Про охорону навколишньо­го природного середовища?

11. Яка ваша думка про реалізацію екологічних прав? Ким і як вони гарантуються і забезпечуються?