Тема 8. Юридична відповідальність за порушення еколого – правових норм. План

1. Загальна характеристика юридичної відповідальності.

2. Екологічне правопорушення: поняття, особливості, склад.

3. Види юридичної відповідальності за екологічне правопорушення.

1. Загальна характеристика юридичної відповідальності.

За загальним правилом порушення правових норм, не виконання визначених ними приписів тягне за собою засто­сування заходів юридичної відповідальності. Порушення норм екологічного права, заподіяння шкоди довкіллю теж передбачає застосування заходів юридичної відповідальності. Юридична відповідальність є одним з основних елементів правового забез­печення охорони довкілля.

Таким чином, юридична відповідальність за екологічні правопорушення є комплексним міжгалузевим інститутом екологіч­ного права і характеризується тим, що, по-перше, має особливупідставу — екологічне правопорушення, а, по-друге, передбачає застосування санкцій кримінально-правового, адміністративно­го, цивільно-правового, дисциплінарного характеру до осіб, що вчи­нили екологічне правопорушення.

При аналізі юридичної відповідальності в теорії права виді­ляють її двохаспектне розуміння: позитивна (перспективна) та негативна (ретроспективна) юридична відповідальність. Анало­гічна позиція присутня і щодо юридичної відповідальності в га­лузі екологічних відносин. Ретроспективна еколого-правова від­повідальність — це форма юридичної відповідальності в галузі екології, яка передбачена законодавством і застосовується за вже скоєні екологічні правопорушення, неправомірну дію чи безді­яльність. Під активною (позитивною) відповідальністю стосовно екологічного права розуміють правомірну екологічно спрямова­ну діяльність, яка передбачає виконання і дотримання юридич­но встановлених заходів відповідальності наперед, за майбутні негативні наслідки екологічної діяльності, як компенсацію за такі. Однак, як вірно зазначається в літературі, позитивна від­повідальність — це загально соціальна відповідальність, яка не збігається з юридичною як особливою правовою категорією, що склалася у зв'язку з необхідністю покарання порушників пра­вових вимог.

Власне юридична відповідальність у галузі охорони навколиш­нього природного середовища проявляється в застосуванні до по­рушника еколого-правових вимог компетентними державними органами у встановленому законом порядку заходів державно-владного характеру, що проявляються у позбавленні, обмеженні порушників певних особистих чи майнових благ. Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного законодавства слід розуміти відношення між державою в особі спеціально уповно­важених органів у галузі охорони навколишнього природного се­редовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб'єк­тів і особою (фізичною чи юридичною), яка вчинила екологічне правопорушення, по застосуванню до порушника відповідного покарання. Сутність такої відповідальності полягає в несприят­ливих для порушника екологічних вимог наслідках у межах, уста­новлених екологічним законодавством за правопорушення в галузі екології.

Відповідальність за екологічні правопорушення виконує ряд функцій, що базуються на загальних функціях юридичної відпо­відальності:

-- охоронну, що спрямована на забезпечення захисту, недо­торканності прав та законних інтересів суб'єктів екологічних від­носин;

-- компенсаційну, спрямовану на відшкодування втрат при­родного середовища і шкоди, заподіяної здоров'ю людини;

-- превентивну, що забезпечує попередження нових право­порушень та виховання у правопорушника і інших осіб поваги до закону;

--каральну, що полягає у покаранні особи, яка вчинила еко­логічне правопорушення.

2. Екологічне правопорушення: поняття, особливості, склад.

Основною підставою юридичної відповідальності є правопорушення.

Поняття, ознаки, склад екологічного правопорушення базу­ються на загальних характеристиках правопорушення. Зокрема, ознаками екологічного правопорушення, як і будь-якого, можна визначити наступні:

-- з об'єктивної (зовнішньої) сторони воно проявляється у вигляді дії чи бездіяльності. В екологічних правовідносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обо­в'язків, недотримання заборон, екологічних вимог тощо;

-- за соціальними наслідками ця поведінка є соціально шкід­ливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функціонуванню суспільних відносин. Еко­логічне правопорушення порушує нормальні природні відноси­ни взаємодії природи і суспільства по забезпеченню раціональ­ного використання і охорони природних об'єктів;

-- за психологічною ознакою, як і інші правопорушення, та­ке діяння має свідомо-вольовий характер, є винним (хоча у ви­падку заподіяння шкоди джерелом підвищеної екологічної не­безпеки цивільно-правова відповідальність власника цього дже­рела настає незалежно від наявності його вини);

-- за юридичною ознакою — це протиправне діяння, тобто за­боронене правовою нормою;

-- за наслідками правопорушення породжує виникнення пра­вовідносин по застосуванню до правопорушника заходів юри­дичної відповідальності.

Як зазначається в літературі, екологічне правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність.

Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушен­ня правового режиму природних ресурсів. Екологічна небезпека включає не лише ймовірність порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологіч­них зв'язків у самих екосистемах. Екологічна протиправність по­лягає в повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законодавства.

Не вдаючись до детального аналізу наведених вище ознак, хотілося б підкреслити, що головна ознака, яка дозволяє відме­жувати екологічне правопорушення від інших (в тому числі тих, які пов'язані з природними об'єктами) і дає підстави визнавати його самостійним видом в системі правопорушень, полягає в за­подіянні ним шкоди природі, природним об'єктам, екосистемам (а через них і людині).

Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи:

1) об'єкт,

2) об'єктивна сторона,

3) суб'єкт,

4) суб'єк­тивна сторона.

Отже,екологічне правопорушення — це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності.

Екологічні правопорушення можна класифікувати за різни­ми видами:

— за характером санкцій:

а) екологічні злочини,

б) екологічно-адміністративні правопорушення,

в) дисциплінарні правопорушення,

г) цивільно-правові правопорушення;

— за об'єктами посягання:

а) правопорушення в галузі охороні земель,

б) правопорушення в галузі охороні надр,

в) правопорушення в галузі охороні лісів,

г) правопорушення в галузі охороні вод тощо;

— за способом спричинення шкоди:

а) забруднення навколишнього природного середовища,

б) нераціональне використання природних ресурсів,

в) пошкодження і знищення природних об'єктів,

г) погіршення якості природних об'єктів та ін.

— за інститутами екологічного законодавства:

а) порушення в галузі права власності на природні об'єкти,

б) порушення в галузі природокористування,

в) порушення в галузі екологічної експертизи,

г) порушення норм екологічної безпеки,

д) порушення екологічних прав громадян та інші.

3. Види юридичної відповідальності за екологічне правопорушення.

У системі різновидів юридичної відповідальності за екологічні правопорушення розрізняють: кримінальну, адміні­стративну, цивільно-правову, дисциплінарну відповідальність.

Кримінальна відповідальність у галузі екології регулюється Кримінальним кодексом України і застосовується у випадку вчи­нення екологічних злочинів.

Адміністративна відповідальність — це вид юридичної від­повідальності, що найчастіше має місце в сфері природокорис­тування та охорони навколишнього середовища. Перелік екологічних адміністративних правопорушень міститься в главі 7 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання при­родних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури».

За своїми об'єктивними ознаками адміністративне правопо­рушення зовні схоже зі злочином, однак основним критерієм їх розмежування є ступінь небезпеки діяння, тяжкість заподіяних наслідків.

Дисциплінарна відповідальність за екологічне правопору­шення регламентується ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і Кодексом законів про працю України.

Цивільно-правова відповідальність у галузі охорони навко­лишнього природного середовища полягає у покладанні на пра­вопорушника обов'язку відшкодувати потерпілій стороні май­нову чи моральну шкоду, заподіяну в результаті порушення еколого-правових вимог, і передбачену Цивільним кодексом Укра­їни, Однак відносини по використанню об'єктів природи не є тотожними майновим, цивільно-правовим відносинам. їх спе­цифіка зумовила особливості правового регулювання відносин по відшкодуванню шкоди, заподіяної природним об'єктам, що проявилось у встановленні особливого порядку відшкодування такої шкоди і стало підставою для обґрунтування в наукових джерелах існування самостійного виду відповідальності за еко­логічні правопорушення — матеріальної відповідальності.

Контрольні запитання і завдання:

1. Які особливості інституту юридичної відповідальності за екологічні правопорушення?

2. В яких випадках може допускатись одночасне застосування заходів юридичної відповідальності і заходів економічного механізму охорони довкілля?

3. Порівняйте порядок сплати зборів за забруднення довкіл­ля (як елемент економічного механізму) та відшкодування шкоди заподіяної негативним впливом на довкілля (в по­рядку юридичної відповідальності) за критеріями підстав застосування, суб'єктів, розмірів, порядку стягнення ви­плат тощо.

4.Яка основна характеристика екологічного правопорушен­ня визначає його «екологічну спрямованість» і відрізняє від інших — «не екологічних»?

5. Які особливості елементів складу екологічного правопо­рушення?

6. Коли і за яких підстав може застосовуватись дисциплі­нарна відповідальність в екологічних відносинах?

7.На основі аналізу норм КпАП України визначте перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміні­стративні правопорушення в галузі охорони довкілля.

8. Які екологічні протиправні діяння віднесені КК Украї­ни до злочинів у галузі охорони довкілля? Чим відрізня­ються екологічні злочини від інших екологічних право­порушень?

9. Яка особливість визначення розмірів шкоди, заподія­ної об'єктам природи? Яким чином ця особливість про­являється в правових нормах?

10. Що представляють собою затверджені такси чи методи­ки, які використовуються для визначення розміру збит­ків, заподіяних об'єктам природи?

11. Ознайомтесь з нормативно-правовими актами, що вста­новлюють такси розрахунку розмірів відшкодування, у випадках заподіяння шкоди об'єктам природи, чи затвер­джують методики розрахунку збитків