Тема 16. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій План

1. Поняття, ознаки і класифікація зон надзвичайних екологічних ситуацій.

2. Система заходів запобігання, реагування та ліквідація наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.

1. Поняття, ознаки і класифікація зон надзвичайних екологічних ситуацій.

У 1991 р. з прийняттям Закону України «Про охоро­ну навколишнього природного середовища» було введено по­няття «надзвичайні екологічні ситуації», яким присвячений самостійний розділ 13.

Законодавче визначення загального поняття «надзвичайна ситуація» закріплене в ст. 1 закону України «Про цивільну обо­рону»: це порушення нормальних умов життя і діяльності лю­дей на об'єкті або території, спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Подібні визначення представлені в ряді інших законів та підзаконних нормативно-правових актів з урахуванням специфіки відносин, що регулюються (ст. 1 Закону України «Про електроенергети­ку», ст. 1 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», п. 1 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзви­чайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Мініст­рів України від 15.02.1999 р. та інші

Сьогодні в законодавстві України на рівні Закону України від 13.07.2000 р. «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» визначений спеціальний правовий режим зон надзвичайних еко­логічних ситуацій. У цьому Законі дається законодавче визна­чення понять: надзвичайна екологічна ситуація — надзвичайна ситуація, при якій на окремій території сталися негативні змі­ни в навколишньому природному середовищі, що потребують за­стосування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні змі­ни в навколишньому природному середовищі — це втрата, висна­ження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного се­редовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життє­діяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах. Зона надзвичайної екологічної ситуації — це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна си­туація (ст. 1 Закону).

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною над­звичайної екологічної ситуації є: значне перевищення гранич­нодопустимих норм показників якості навколишнього природ­ного середовища, визначених законодавством; виникнення ре­альної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середови­ща, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факто­рів; негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави; негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання на­селення і провадження господарської діяльності на відповідній території; значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному се­редовищі (ст. 5 Закону України «Про зону надзвичайної еколо­гічної ситуації»).

Устатті 6 Закону визначений порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації:окрема міс­цевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національ­ної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міні­стрів України.

Аналізуючи існуючі нормативно-правові положення стосов­но надзвичайних екологічних ситуацій, можна сформулювати такі ознаки зон надзвичайних екологічних ситуацій:

-- наявність шкоди навколишньому природному середо­вищу, зміна його якісного стану, порушення безпеки довкілля, зокрема значне перевищення встановлених екологічних норма­тивів;

-- зміни довкілля, які, в свою чергу, тягнуть за собою нега­тивні впливи на людину, її здоров'я, заподіяння чи реальну за­грозу заподіяння шкоди людині;

-- причиною таких наслідків є діяльність людини чи вплив стихійних сил природи;

-- оголошення у встановленому порядку відповідної тери­торії зоною надзвичайної екологічної ситуації;

— встановлення особливого режиму щодо цієї території. Класифікація зон надзвичайних екологічних ситуацій мож­лива на підставі різних критеріїв, зокрема:

— за прикладом загальної класифікації надзвичайних ситуа­цій, в залежності від причин походження подій, що можуть зумо­вити виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, можна ви­діляти:

а) надзвичайні екологічні ситуації техногенного характеру (транспортні, виробничі аварії, пожежі тощо);

б) надзвичайні екологічні ситуації природного характеру (діяприродних стихійних сил — землетруси, повені);

в) надзвичайні екологічні ситуації соціально-політичного ха­рактеру (терористичні акти);

г) надзвичайні екологічні ситуації військового характеру.

Перелік всіх надзвичайних ситуацій, визначених у відповід­них законодавчих актах Верховною Радою України, згрупова­них за ознаками належності до названих типів надзвичайних си­туацій, міститься в Державному класифікаторі надзвичайних си­туацій ДК 019-2001;

— за рівнями (ст. 7 Закону України «Про захист населен­ня і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру», постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004р. «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рів­нями»):

а) надзвичайні екологічні ситуації державного рівня (крите­рії віднесення надзвичайної ситуації до даного рівня визначені в п. 4 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру за їх рівнями);

б) надзвичайні екологічні ситуації регіонального рівня (п. 5 Порядку);

в) надзвичайні екологічні ситуації місцевого рівня (п. 6 По­рядку);

г) надзвичайні екологічні ситуації об'єктового рівня (п. 7 По­рядку).

2. Система заходів запобігання, реагування та ліквідація наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.

Стаття 8 Закону України «Про зону надзвичайної еко­логічної ситуації» визначає поняття правовий режим зони над­звичайної екологічної ситуації: це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямо­вується для попередження людських і матеріальних втрат, відвернення загрози життю і здоров'я громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

Система дер­жавно-правових заходів у системі відносин регулювання над­звичайних екологічних ситуацій охоплює три групи заходів:

-- заходи запобігання виникненню надзвичайної екологічної ситуації;

-- заходи реагування на надзвичайну екологічну ситуацію;

-- заходи ліквідації наслідків надзвичайної екологічної си­туації.

Зміст даних понять розкривається в законодавстві стосовно загальної категорії «надзвичайної ситуації» і може бути засто­совний щодо надзвичайної екологічної ситуації.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій— підго­товка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та при­родної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реа­гування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техно­генного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну си­туацію техногенного та природного характеру або пом'якшен­ня її можливих наслідків (ст. 1 Закону України «Про захист на­селення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»)3).

Реагування на надзвичайні ситуації — скоординовані дії під­розділів єдиної державної системи щодо реалізації планів ло­калізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання невідкладної допо­моги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності (ст. 1 Закону Украї­ни «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуа­цій техногенного та природного характеру.).

Ліквідація надзвичайних ситуацій — проведення комплексу заходів, які охоплюють аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних си­туацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на ло­калізацію зон надзвичайних ситуацій (ст. 1 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру», ст. 1 Закону України «Про правові засади цивільного захисту»1).

Запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій передбачає здійснення комплексу заходів стосовно об'єктів та діяльності, що можуть спричинити виникнення надзвичайної еко­логічної ситуації, є потенційно небезпечними. Основні вимоги до таких об'єктів пред'являються Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»2, Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природно­го характеру» а також спеціальним екологічним законодавством. Зокрема, правовими засобами попередження виникнення надзви­чайних екологічних ситуацій можна виділити:

-- визначення правових та організаційно-технічних вимог до проектування, будівництва, введення в експлуатацію, а також безпосередньої експлуатації промислових підприємств, інших об'єктів, матеріалів;

-- реалізація екологічної експертизи стосовно запроектова­ної діяльності на предмет дотримання екологічних вимог і недопущення в майбутньому настання шкоди довкіллю та здоро­в'ю людей;

-- ідентифікація, облік та паспортизація об'єктів підвище­ної небезпеки (в тому числі екологічної декларація безпеки об'єкта підвищеної небезпеки;

— розроблення і затвердження планів локалізації та ліквіда­ції аварій;

-- спостереження за станом потенційно небезпечних об'єк­тів, яке здійснюється в рамках моніторингу потенційно небез­печних об'єктів, Положення про який затверджене наказом МНС України від 6.11.2003 р. ;

-- визначення і формування матеріальних та фінансових ре­сурсів для використання у випадках виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.

-- встановлення обов'язкового страхування відповідально­сті за спричинення шкоди при експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки.

-- здійснення державного контролю та нагляду за діяльніс­тю та об'єктами підвищеної небезпеки в загальному порядку, ви­значеному законодавством.

Реагування на надзвичайну екологічну ситуацію передбачає насамперед належний механізм інформування та оповіщення, що, як закріплює ст. 8 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природ­ного характеру», є основним принципом та головним і невід'єм­ним елементом усієї системи заходів такого захисту. Зокрема, у випадку оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації відповідний Указ Президента України не­гайно доводиться до відома населення через засоби масової ін­формації та систему оповіщення цивільної оборони (ст. б Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»). Інфор­мацію в галузі захисту населення і територій від надзвичайних екологічних ситуацій складають відомості про прогнозовані і виникаючі надзвичайні ситуації, їх наслідки, відомості про ра­діаційну, хімічну, медико-біологічну, екологічну безпеку на від­повідних територіях. Детальний порядок оповіщення врегульо­ваний постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях».

Завдання по ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслід­ків покладені насамперед на оперативно-рятувальні служби, ста­тус яких визначений Законом України «Про аварійно-ряту­вальні служби». Зокрема, розділ IV цього Закону встановлює порядок і систему дій відповідних служб по ліквідації надзви­чайних ситуацій.

З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного за­хисту населення в Україні створена і діє єдина державна систе­ма запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техноген­ного і природного характеру.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рів­ні — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Координуючими органами єдиної державної системи є:

1) на загальнодержавному рівні: Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, ста­тус якої визначений в Положенні, затвердженому постановоюКабінету Міністрів України від 16.02.1998 р.;

Національна рада з питань безпечної життєдіяльності насе­лення, положення про яку затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.1993 р.

В окремих випадках для ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків рішенням Кабінету Міністрів України утворюється спеціальна Урядова комісія;

2) на регіональному рівні — комісії Ради міністрів Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологіч­ної безпеки та надзвичайних ситуацій (наприклад, розпоряджен­ням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2003 р. затверджене Положення про постійну комісію з питань техно­генно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчо­го органу Київради);

3) на місцевому рівні — комісії районних державних адміні­страцій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологіч­ної безпеки та надзвичайних ситуацій;

4) на об'єктовому рівні — комісії з питань надзвичайних си­туацій об'єкта.

Постійними органами управління з питань техногенно-еко­логічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

-- на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів Украї­ни, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють відповідні функції в цій сфері.

-- на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські дер­жавні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичай­них ситуацій та цивільного захисту населення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій;

-- на місцевому рівні — районні державні адміністрації і ви­конавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

-- на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підпри­ємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До складу сил і засобів єдиної державної системи входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних під­систем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формуван­ня, які залучаються для виконання відповідних робіт. Військові і спеціальні цивільні аварійно пошуково-рятувальні формуван­ня, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектову­ються з урахуванням необхідності проведення роботи в автоном­ному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають в стані постійної готовності. У виняткових випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій залучаються спеціально підготовлені си­ли і засоби Міноборони України.

Контрольні запитання і завдання:

1. Дайте повне, комплексне визначення зони надзвичайної екологічної ситуації на основі законодавчих понять, вста­новлених в Законі України «Про зону надзвичайної еко­логічної ситуації».

2. Які надзвичайні екологічні ситуації відносяться до над­ звичайних ситуацій державного, регіонального, місцево­го і об'єктового рівнів?

3. Які підстави оголошення певної території зоною надзви­чайної екологічної ситуації? Чим вони визначені?

4. Чим характеризується правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій?

5. Розкрийте суть понять: «ідентифікація об'єкта підвище­ної небезпеки», «паспортизація потенційно небезпечного об'єкта», «декларація безпеки об'єкта підвищеної небез­пеки».

6. Яка загальна державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного ха­рактеру діє в Україні?

7. Які основні функції Міністерства України з питань над­ звичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо реагування на надзвичайні екологічні ситуації?

8. Дайте короткий порівняльний аналіз правового режиму зон відчуження; безумовного (обов'язкового) відселення; гарантованого добровільного відселення: посиленого ра­діоекологічного контролю, встановлених на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чор­нобильської катастрофи.