Склад Загальнодержавих податків і зборів (ПКУ, ст. 9):

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. екологічний податок;

6. рентна плата;

7. мито.

Склад Місцевих податків і зборів (ПКУ, ст. 10):

До місцевих податків належать:

1. податок на майно;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за місця для паркування транспортних засобів;

2. туристичний збір.

За методом справляння розрізняють:

розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають

на окремі частини по територіальним одиницям, а на низовому рівні – між платниками.

окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, і таким чином і розміру податку для кожного

платника окремо. Загальна величина податку формується як

Прибутковий податок надає можливість установити пряму залежність між доходами платника і його платежами до бюджету. Залежно від форми доходу — індивідуальної чи узагальненої для всього підприємства — він

поділяється на два види: з юридичних і фізичних осіб.

Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян (заробітної плати та інших доходів, а також з

персоніфікованого прибутку підприємця). Він має різні назви в різних країнах: податок на доходи фізичних осіб, індивідуальний прибутковий податок, особистий

прибутковий податок, прибутковий податок з громадян.

Податок з юридичних осіб справляється із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток. Це може бути податок на прибуток підприємств або корпоративний податок.

Установлення одночасно двох видів прибуткового податку дає можливість:

по-перше, охопити оподаткуванням увесь створений валовий дохід, який включає заробітну плату і

прибуток

Терміни «система оподаткування» і «податкова система» різні.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому порядку. Роль

системи оподаткування проявляється через її функції.

Податкова система – система оподаткування та адміністрування податків та зборів (облік платників, податковий контроль, податкова звітність та ін.)

Податкова система (за ПК, ст.6, п.6.3) – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку.

Формування податкової системи базується на таких засадах: (1)

системність; (2) визначальна база; (3) вихідні принципи.

Системність полягає в тому, щоб всі податки органічно функціонували між собою.

Визначальна база – це обсяг видатків бюджету та цільових фондів.

Вихідні принципи: принцип формування податкової системи; принципи оподаткування; принципи податкової політики.

Наукові принципи оподаткування розробив шотландський економіст і філософ Адам Сміт. Він виділяв:

(1) принцип пропорційності – піддані держави повинні брати матеріальну участь в утриманні

уряду співмірно своїм доходам;

(2) принцип визначеності – податок, який кожна окрема особа буде сплачувати, має бути не довільним, а точно визначеним; терміни та способи платежів і його сума повинні бути ясними для платника;

(3) принцип зручності – податок повинен стягуватися в той час і таким методом, які зручніше для платника;

(4) принцип необтяжливості – витрати на збір податку слід звести до мінімуму.

Принципи, на яких ґрунтується податкове

Проблематика податкової системи України:

Фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання;

Значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків, що призводить до розвитку тіньової економіки, масштаби якої, за оцінками експертів, становлять в Україні до 50 % від обсягу реального ВВП

Складна, неоднорідна та нестабільна нормативно- правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих

законодавчих норм. До того ж прийняття Податкового кодексу є дещо поспішним, а тому і зміст його потрібно постійно удосконалювати.

Витрати на адміністрування окремих податків є більшими порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;

Бюджетне відшкодування ПДВ. За останні роки понад 30% ПДВ відшкодовується платникам податку, а отже необхідно настільки удосконалити механізм сплати ПДВ та його бюджетного відшкодування, щоб не було ніякої можливості застосовувати різноманітні схеми незаконного формування та відшкодування ПДВ із бюджету.

Механізм митно-тарифного регулювання не дає можливості оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світового ринку та структури економіки в Україні;

Гіперцентралізація. Найбільша проблема у податково-бюджетній сфері нашої країни. На сьогодні 80 % усіх бюджетних ресурсів надходить до центрального державного бюджету і тільки 20 % залишається на всіх місцевих бюджетах.

Корумпованість і каральний характер податкових відносин.

Надзвийчайно важливим є податкове

стимулювання великих підприємств, які мають найвищий інвестиційний потенціал та сплачують найбільші суми обов’язкових

платежів до бюджету ( біля 70% загальної

суми податкових надходжень усіх категорій платників і

водночас понад 40% доходів бюджету загалом). При цьому великими платниками податків в Україні нині

визнаються лише юридичні особи, а їх

ідентифікація здійснюється за двома

критеріями:

– обсягом доходу та

сумою сплачених податків до бюджету України.

Податковий борг – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене

судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Причини виникнення податкового боргу:

(1) економічні – це обмеженість фінансових ресурсів, незбалансованість інтересів держави та платників податків, неузгодженість їхніх

поглядів на обсяг і види суспільних товарів і послуг, що має надавати держава.

Платники, як суб’єкти господарювання, прагнуть максимізувати прибуток. Досягнення цієї мети гальмується необхідністю виконання фінансового обов’язку перед державою. Проблема загострюється, коли формуючи пропозицію суспільних благ, держава намагається максимізувати не

добробут суспільства, а власну вигоду. Незадоволений якістю суспільних послуг платник ігнорує сплату податків, збільшуючи обсяг фінансових ресурсів у своєму розпорядженні.

(2) правові – держава, законодавчо закріплює порядок справляння податків, встановлює однакові правила для всіх платників податків, але одні виконують, а інші порушують їх.

(3) психологічні криються у поведінці людини, що обумовлено суб’єктивно- психологічними схильностями. Останні по різному розвинуті у

платників, що й пояснює їх різне ставлення до обов’язку

сплачувати податки.

Соціально-економічні наслідки податкового боргу: податковий борг підсилює

нерівномірність розподілу, що негативно впливає на купівельну спроможність. За рахунок ухилення від сплати податків, формуються надлишкові доходи індивідів, які не використовуються на споживання. Водночас податковий борг звужує фінансові можливості держави стосовно величини заробітної плати працівників організацій та установ, що фінансуються із бюджету, обмежуючи споживання численної категорії споживачів.