8) За формою державний борг поділяється на:

- облігаційний (представлений ОВДП та ОЗДП, облігаціями місцевих

позик)

- необлігаційний (формується на основі позик Нацбанку, позик, наданими

міжнародними фінансово-кредитними установами, іноземними банками та

урядами іноземних держав).

9) За умовами кредитування державний борг може бути:

- з ринковими відсотковими ставками

- з пільговими відсотковими ставками

Джерела кредитування поділяються на державні, приватні (юридичних та

фізичних осіб) та міжнародних організацій.

Основним джерелом формування внутрішнього державного боргу є :

Облігації внутрішніх державних позик України (ОВДП) відповідно до

Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок – державні цінні

папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і

підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам

цих облігацій з номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до

умов розміщення облігацій.

Умови розміщення та погашення ОВДП і цільових облігацій внутрішніх

державних позик України, не визначені умовами розміщення

встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до

законодавства.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України відповідно до Закону

України «Про цінні папери та фондовий ринок – ОВДП, емісія яких є джерелом

фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю

мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межа

граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом цільових ОВДП є

зазначення передбаченого законом про Державний бюджет напряму

використання залучених від розміщення таких облігацій коштів. Такі кошти

використовуються виключно для фінансування державних або регіональних

програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених

на цю

мету законом про Державний бюджету України на відповідний рік.

Фінансування

здійснюється

відповідно

до

кредитних

договорів,

що

укладаються між державою в особі Міністерства фінансів та отримувачем

коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску

цільових ОВДП з обов’язковим установленням дати обслуговування та

погашення кредиту. Продаж ОВДП здійснюється в національній валюті.

Казначейські зобов’язання України, відповідно до Закону України «Про цінні

папери та фондовий ринок» – державні цінні папери, що розміщуються

виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт

заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського

зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та

погашається

відповідно до

умов розміщення

казначейських

зобов’язань

України. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями

України гарантується доходами Державного бюджету України. Емітентом

казначейських зобов’язань виступає держава в особі Міністерства фінансів

України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Основним джерелом формування зовнішнього державного боргу є облігації

зовнішньої державної позики (ОЗДП) , відповідно до Закону України «Про цінні

папери та фондовий ринок» – державні боргові цінні папери,

що розміщуються

на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України

відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою

доходу відповідно до умов випуску облігацій.

В Україні розміщення, обслуговування та погашення ОЗДП України здійснює

Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні

компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів і цими організаціями

регулюються відповідними договорами. Продаж ОЗДП здійснюється у валюті

запозичення.

Національний банк України виконує операції з обслуговування внутрішнього

державного боргу, пов’язані з розміщенням ОВДП та цільових ОВДП України, їх

погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну

діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення таких операцій

встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством

фінансів України. Особливості депозитарної діяльності

з

державними

облігаціями визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку разом із Національним банком України.

У ст. 18 Бюджетного кодексу міститься положення що до встановлення

граничного обсягу державного боргу.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу, боргу АРКрим

чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлює на

кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України

чи рішенням про місцевих бюджет. Розмір основної суми державного боргу не

повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього

продукту України.

Управління державним боргом — це сукупність заходів

щодо

визначення

умов

державних запозичень, процесу їх здійснення, сплати доходу кредиторам, погашення

боргу, а також мінімізації вартості самого боргу та витрат з його обслуговування.

Управління державним боргом складається з таких

стадій- залучення: державних запозичень;

- використання коштів;

- погашення та обслуговування боргу.

Обслуговування державного боргу – це погашення позик, виплати процентів за ними,

уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за

рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування

державного боргу, тобто погашення заборгованості через випуск нових позик.

Виплата процентів, виграшів, коштів із погашення позик становить основну частку

витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення,

пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів

погашення і деякі інші витрати.

Заходи з управління державним боргом

охоплюють:- встановлення граничних розмірів державного боргу,

- визначення умов запозичення державою коштів,

- прийняття рішень щодо процедур з розміщення державних позик,

- аналіз боргового навантаження і боргових ризиків;

- забезпечення платоспроможності держави для належного обслуговування і погашення

державного боргу,

- мінімізацію основної суми боргу і платежів з його

обслуговування.

Методи управління державним боргом:

- рефінансування (це погашення основної заборгованості і

процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових

позик);

- реструктуризація

(полягає

в

що на

певних умовах

томвідстрочується,

виплата частки боргу);

- конверсія (зміна початкових умов позики в частині доходності);

- консолідація (зміна початкових умов позики в частині строків);

- уніфікація

(об’єднання декількох позик в одну);

- обмін за регресивним співвідношенням (обмін облігацій на нові з

метою скорочення державного боргу);

- відстрочка

погашення

(перенесення

строків виплати

заборгованості).

- анулювання

позики

(повна

відмова державі від

своєї

заборгованості).

Проблеми державного боргу полягають не у його величині, а у

забезпеченні

платоспроможності

держави.

Визнання

державою

своєї неплатоспроможності називається

дефолтом.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств

є:

(1) різноманітність форм власності;

(2)

свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

(3)

вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

(4)

самофінансування підприємництва;

(5)

правове забезпечення правил економічної поведінки

всіх суб'єктів

підприємницької діяльності;

(2) неприбуткова діяльність; (3) кошторисне фінансування. (Опарін, с.83-89)

Фінансові

ресурси СГ – це

грошові кошти,

що перебувають у

його р зпорядженні.

Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел.

Власні

ресурси концентруються

у статутному

фонді. Джерела

статутного фонду залежать від форми власності:

утворення

Приватна – власний капітал підприємця

Акціонерна – акціонерний капітал

Колективна (спільна) – внески засновників